52

Міністерство фінансів України

Львівська державна фінансова академія

Кривачук Л.Ф.

СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

Львів – 2007

УДК 301

ББК 60.55

Кривачук Л.Ф. Соціологія молоді: Навчально-методичний посібник. – Львів: ЛДФА, 2007. – 70 с.

Укладач: Кривачук Л.Ф. – кандидат наук з державного управління, доцент кафедри соціальних та гуманітарних дисциплін, вчений секретар Львівської державної фінансової академії.

Рецензенти:

О. Гук – к.філос.н., доцент (Львівський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України);

М. Копельчак – к.пед.н., доцент (Львівська державна фінансова академія).

У навчально-методичному посібнику розглянуто сутність, об’єкт і предмет соціології молоді, проаналізовано поняття «молодь», вікові межі молоді, сутність та специфіку державної молодіжної політики, стан дослідження молодіжних проблем, молодіжну свідомість та різновиди самовизначення молоді, подано теми рефератів, короткий термінологічний словник, запропоновано рекомендовану літературу.

Рекомендовано до друку рішенням кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін Львівської державної фінансової академії (протокол №5 від 3 грудня 2007 р.).

ЗМІСТ

Вступ...................................................................................................................4

План викладу і засвоєння матеріалу по темі: «Соціологія молоді»...............................................................................................................5

Сутність, об’єкт і предмет соціології молоді..................................................6

Поняття «молодь» та вікові межі молоді......................................................10

Державна молодіжна політика в Україні......................................................14

Стан дослідження молодіжних проблем.......................................................20

Молодіжна свідомість і основні рівні її функціонування...........................37

Самовизначення молоді та його різновиди...................................................40

Питання для самоконтролю............................................................................44

Теми рефератів.................................................................................................45

Короткий термінологічний словник..............................................................46

Використана і рекомендована література.....................................................47

Додатки………………………………………………………………………50

ВСТУП

Стан будь-якого суспільства, його життєдіяльність водночас із станом економіки, екології, духовної сфери значною мірою залежить від того, наскільки це суспільство, насамперед держава, її інституції приділяють увагу дітям та молоді. Від того, як повно й ефективно реалізуються потенційні можливості молоді залежить майбутнє держави: прогресивний розвиток суспільства або його спад.

Сучасні умови життєдіяльності молоді дуже часто є вкрай несприятливими, внаслідок обмежених можливостей у сфері освіти, професійної підготовки, продуктивної зайнятості, охорони здоров’я та соціального обслуговування. Упродовж 1991-2007 рр. в Україні зберігається тенденція до погіршення стану здоров’я молоді, збільшується кількість інвалідів з числа молоді, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Поширюються явища девіантної поведінки молоді, це, зокрема: алкоголізм, наркотизація, зловживання психоактивними речовинами, ВІЛ/СНІД, проституція, суїцид, насильство тощо. Крім того, такі негативні явища як злочинність, бродяжництво, жебрацтво, дитяча бездоглядність.

Надзвичайно актуальною є проблема заробітчанства, це, насамперед, проблеми дітей, батьки яких перебувають на заробітках, це проблема молодих дівчат, які стають жертвами сексуальної експлуатації, це проблема молодих сімей, в яких один із членів подружжя перебуває на заробітках та тощо.

Проаналізувати молодіжні проблеми, знайти найкращі шляхи вирішення цих молодіжних проблем, дослідити тенденції, що відбуваються у молодіжному середовищі, – і покликана соціологія молоді.

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Сутність, об’єкт і предмет соціології молоді.

2. Поняття «молодь» та вікові межі молоді.

3. Державна молодіжна політика в Україні.

4. Стан дослідження молодіжних проблем.

5. Молодіжна свідомість і основні рівні її функціонування.

6. Самовизначення молоді та його різновиди.

Ключові поняття і терміни: державна молодіжна політика, дитина, малолітні, молодь, молодіжна політика, неповнолітні, свідомість, соціологія молоді.

1. Сутність, об’єкт і предмет

СОЦІОЛОГІЇ МОЛОДІ

Соціологія має трирівневу структуру, зокрема:

• загальна соціологічна теорія (фундаментальний рівень);

• спеціальні соціологічні теорії (теорії середнього рівня);

• конкретно-соціологічні дослідження (емпіричний рівень).

Соціологія молоді, власне, належить до спеціальних соціологічних теорій, тобто до теорій середнього рівня і досліджує молодь.

Соціологія молоді – це галузь соціології, що досліджує специфічну соціально-демографічну групу населення, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, адаптації, інтеріоризації норм, цінностей, творення соціальних та професійних очікувань, ролей, статусу.

(Інтеріоризація – це переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє «Я»).

Становлення соціології молоді як вітчизняної науки розпочалося у 20-х рр. ХХ ст. Виділяють три періоди у становленні соціології молоді:

– перший – 20-60 рр. ХХ ст.;

– другий – 60-90 рр. ХХ ст.;

– третій – 90 р. ХХ ст. – до сьогоднішнього часу.

Соціологія молоді ще у 70-х рр. XX ст. була інституціалізована на рівні світового професійного співтовариства шляхом створення у Міжнародній соціологічній асоціації дослідницького комітету (за номером 34) з назвою «Соціологія молоді». Тому сучасна українська соціологічна наука має значний досвід вивчення проблем молоді. У 1991 році був утворений Український науково-дослідний інститут проблем молоді, який пізніше був реорганізований в Український інститут соціальних досліджень, тепер – Державний інститут розвитку сім’ї та молоді.

Об’єкт і предмет соціології молоді

Відповідно, до кожного періоду визначався об’єкт і предмет соціології молоді. Визначимо об’єкт і предмет сучасної соціології молоді.

Об’єктом соціології молоді є молодь, тобто велика соціально-демографічна група населення, яку виділяють на підставі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану, соціально-психологічних особливостей.

Предмет соціології молоді охоплює такі аспекти:

1. Вироблення понятійно-категоріального апарату для визначення сутності молоді, специфіки її життєдіяльності в суспільстві.

2. Дослідження механізмів соціалізації молоді.

3. Аналіз стану і динаміки ціннісних орієнтацій молоді.

4. Вивчення чинників, які впливають на формування свідомості і поведінки різних груп молоді.

5. Аналіз процесів, що відбуваються у молодіжному середовищі.

6. Виявлення і прогнозування напрямів розвитку молодіжних проблем і розробка соціальної політики стосовно різних груп молоді.

7. Вироблення стратегії та реалізація державної молодіжної політики в Україні.

Дослідження проблем соціалізації молоді є одним з головних і найважливіших аспектів предмета соціології молоді. Включення молоді до активного суспільного життя має два пов’язані аспекти – соціалізація молоді і оновлення суспільства. Включаючи молодь у систему існуючих суспільних відносин, суспільство змінюється й само: процес соціалізації переростає в процес оновлення суспільства. Своєю чергою, змінюючи суспільство, молодь змінюється й сама, стаючи активною часткою суспіль­ства, включаючись у суспільний механізм. Умовою успішної соціалізації є зміна поведінки особи відповідно до потреб суспільства і згідно з бажанням самого індивіда. Таким чином, процеси соціалізації молоді і трансформації суспільства повинні розглядати­ся у взаємодії.

Завдання соціалізації полягають в тому, щоб допомогти молоді зорієнтуватися в сучасних соціальних явищах, оволодіти досвідом старших поколінь, зрозуміти своє покликання, визначити місце в суспільстві. Ці процеси відображають не пасивну адаптацію молодої людини, а розвиток її творчого самоствердження в суспільстві.

Для розуміння сучасного процесу формування молоді необхідно враховувати багато факторів – від загальнопланетарних до індивідуально-особистісних, кожен з яких здійснює свій вплив на процеси соціалізації підростаючого покоління, яке народилось чи формувалось в умовах кризи, при різкій зміні пріоритетних цінностей суспільства.

Соціалізація молоді здійснюється під впливом низки чинників, які умовно можна поділити на три групи: 1) макрочинники (світове суспільство, держава та органи державної влади, органи місцевого самовряду­вання, суспільство та його елементи, ЗМІ); 2) мезочинники (етнокультурні умови, тип помешкання, місце та умови проживання, традиційні умови розвитку людини); 3) мікрочинники (сім’я, заклади освіти, позашкільне середовище, товариство однолітків, різні громадські та релігійні об’єднання тощо).

Усі ці чинники на кожну конкретну людину впливають по-різному. Динаміка їх розвитку і впливу залежить від рівня розвитку суспільства, науки, техніки та індивідуальних якостей особи­стості.

На макрорівні особливе значення для соціалізації молоді має сукупність умов, які забезпечують реалізацію всіх рівнів потреб, установок, диспозицій особистості, в тому числі умови, що забезпечують реалізацію її нагальних потреб (соціально-економічні, житлово-побутові та ін.), та ті, що забезпечують самоствердження, самовиявлення особистості (професійне становлення, задоволення культурних потреб та ін.). Важливе значення на макрорівні мають засоби масової інформації, які, висвітлюючи політичні, економічні, екологічні, культурні відносини у суспільстві, забезпечують потребу молоді в інформації.

Соціалізація молоді є основним завданням реалізації державної молодіжної політики. Соціалізація – це процес взаємодії індивіда і соціального середовища, основним змістом якого є передача – освоєння соціального досвіду, становлення суспільної людини, і, як результат, відтворення самого суспільства.

У теперішній час змінилась роль традиційних (сім’я, освіта тощо) і нових каналів соціалізації молоді. Серед нових каналів соціалізації молоді найбільшого значення набувають ЗМІ та Інтернет. Особливого значення набуває вербальна індивідуально-особистісна, міжособистісна і знакова комунікація на основі мобільного та супутникового зв’язку. У ролі потужних каналів соціалізації виступає аудіовізуальний світ: телебачення, реклама, ігрові технології сучасних ЗМІ.

Молодь із різних соціальних прошарків має неоднакові шанси уже на етапі життєвого старту. І якщо, наприклад, для молодого українця із сім’ї з великим достатком – це вибір між навчанням у вітчизняному чи зарубіжному ВНЗ, для юнака чи дівчини із сім’ї деяких категорій службовців – це вибір між навчанням та роботою, то вихідцям із малозабезпечених, багатодітних чи неповних сімей часто випадає вибір між жалюгідним існуванням та криміналом. Звичайно, на практиці жодне суспільство не може забезпечити повної рівності стартових можливостей молодих людей, але процес демократизації передбачає вирівнювання прав різних груп молоді на повноцінну інтеграцію в соціальну структуру суспільства.

Десоціалізація молоді може бути обумовлена такими об’єктивними і суб’єктивними чинниками: відхід держави від проблем молоді; відсутність достатньої законодавчої основи правового захисту, соціальної, психологічної, педагогічної, медичної підтримки молоді; відсутність механізмів їх реалізації; недосконалість системи виховного впливу на особистість.