4.2. Короткі відомості про основні принципи пожежогасіння, а також про речовини й склади, що застосовуються для цих цілей

Для боротьби з пожежами застосовують наступні способи:

ізолюють вогнище горіння від повітря або подають до нього негорючі гази в такій кількості, щоб відносний зміст кисню виявилося недостатнім для процесу горіння;

прохолоджують вогнище горіння до температури нижче крапок загоряння матеріалів, що перебувають у небезпечній зоні;

гальмують швидкість хімічної реакції в полум'ї;

механічно зривають полум'я, впливаючи на нього сильними струменями газу, води або порошку;

створюють умови, при яких полум'я може поширюватися тільки через вузькі канали, зменшуються сила полум'я й площа вогнищ пожежі.

4.2.1. Вогнегасні речовини й склади

Як вогнегасні речовини й складів найбільше широко використають: воду, хімічну й повітряно - механічну піну, водяний пару, вуглекислоту, інертні гази, хладони й порошки.

Воду використають у вигляді компактних струменів й у розпиленому стані. Вогнегасна здатність води проявляється:

У її охолодній дії завдяки значній теплоємності й теп­лоті паротворення.

У розведенні горючого середовища парами, що утворяться при випарі.

У механічному впливі на вогнище горіння.

У вигляді струменів воду застосовують для гасіння більшості твердих горючих речовин і матеріалів, важких нафтопродуктів, для створення водяних завіс й охолодження об'єктів, що перебувають поблизу вогнищ пожежі. Однак нафтопродукти й інші горючі рідини можуть спливати й продовжувати горіти на поверхні, тому вогнегасний ефект води в таких випадках підвищують шляхом подачі її в розпиленому стані. Воду не можна застосовувати:

Для гасіння об'єктів, що перебувають під напругою.

Для гасіння речовин і матеріалів, взаємодіючих з нею. Хімічну піну одержують двома способами: з порошку, що складає з

лужної й кислотної частин, змішуванням його з водою в піногенераторах і водяних розчинів лугів і кислот, що змішують у вогнегасниках перед подачею піни у вогнище горіння. Хімічна піна містить (по обсязі) 80% вуглекислого газу, 19,7% води й 0,3% піноутворюючої речовини. Піна має щільність близько 200 кг/м , кратність (відношення обсягу піни до обсягу продуктів, з яких вона отримана) - близько 5 і стійкість (час із моменту утворення піни до повного її розпаду) - близько 40хв.

Водяной пар застосовують переважно для гасіння пожеж у замкнутих обсягах до 500 м . Гасіння вогню пором заснований на зменшенні концентрації кисню.

Вуглекислота застосовується в газо - і снегоподібному стані. Її вогнегасний ефект заснований на зниженні концентрації кисню у вогнищі горіння настільки, при якій горіння неможливо.

Коли вуглекислота, що викидає у вигляді снігу, вона робить різку охолодну дію. Вогнегасна концентрація - не менш 30% (по обсязі). З 1л рідкої вуглекислоти утвориться 506л газу. Вуглекислота не робить додаткового руйнуючої дії на захищає объект, що, і застосовується для гасіння пожеж при загорянні "різних речовин, матеріалів й об'єктів, включаючи електроустановки під напругою.

Галоїдовуглеводні (бромистий етил, фреон, хладон 114У2), застосовується в пожежогасінні завдяки гальмуючій дії на реакцію горіння. Мінімальна вогнегасна концентрація фреону 114У2 -1,9% (по обсязі),питома витрата - 0,202кг/м для приміщень із виробництвами категорій У и 0,215 кг/й -для приміщень категорій А и Б. Фреон 114У2 майже в 12 разів ефективніше вуглекислоти, з 1 л рідини утвориться 245 пар.

Порошки відрізняються високою вогнегасною здатністю й універсальністю, тобто здатністю гасити будь-які матеріали, у тому числі негасимими іншими засобами. Порошкові склади є єдиним засобом гасіння палаючих лужних металів. Порошки розплавляючись можуть утворювати на палаючих поверхнях плівку, що ізолює матеріал від доступу повітря.

Широко використають порошкові склади на основі карбонатів і бікарбонатів натрію й калію (порошок ПСБ). Для одержання порошків використовують фосфорно-емонійні солі (порошки ПФ і П - 1А). Вони ставляться до порошків загального призначення й призначені для гасіння твердих горючих матеріалів, що містять вуглець, а також ЛВК і ГЖ.

Спеціальні порошки: ПС - на основі бікарбонату натрію з добавками стеаринів металів і графіту (для гасіння палаючих лужних металів); МП - на основі графіту (для гасіння металів); СИ - 2 - являє собою комбінацію твердого сорбенту й фреону 114У2 (для гасіння пірофорних - самозаймистих на повітрі - з'єднань); ПХ - на основі хлоридів натрію й калію (для гасіння практично будь-яких палаючих матеріалів).

Недоліки порошків - висока гігроскопічність, здатність до спостереження й утворення грудок.