Висновки до ііі розділу

Отже, у цілому можемо говорити про тенденцію до зростання злочинності у 2011 році у порівнянні з попереднім 2010 роком. Особливе занепокоєння викликає факт збільшення практично по всіх регіонах тяжких та особливо тяжких злочинів. В АР Крим динаміка зареєстрованих злочинів становила 46,1%, з них тяжких та особливо тяжких 55,6%. Це найвищі показники по Україні. Узагальнена динаміка зареєстрованих злочинів по Україні склала 15,2%, з них тяжких та особливо тяжких 15,8 %, їх питома вага у 2011 році становила 35,7%.

Насильницькі злочини у таких проявах, як навмисне вбивство чи замах на нього, а також тяжкі тілесні ушкодження у структурі всієї злочинності складають у середньому за близько 1,9 %. Частка навмисних тілесних ушкоджень середньої тяжкості, навмисних тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних у стані сильного душевного хвилювання, мордування у структурі злочинності становить у середньому майже 3 %. На теперішній час значна кількість насильницьких злочинів продовжує вчинятися ситуативно, імпульсивно, на ґрунті міжособистісних стосунків і конфліктів, що виникають у побутовій сфері життєдіяльності, але починаючи з 90-х років постійно збільшується частка навмисних вбивств, що плануються завчасно. У цілому, хоча загальний стан злочинності в Україні характеризується тенденцією до зростання по переважній більшості показників офіційної статистики у порівняння з попереднім 2010 роком, проте кількість насильницьких злочинів у 2011 році зменшилася на 4,9%.

Висновки

Ґрунтуючись на дослідженому у курсовій роботі матеріалі, можемо зробити наступні висновки:

Кримінологічне прогнозування становить собою процес наукового пізнання майбутнього стану злочинності, факторів, що впливають на її зміни, і розробки кримінологічного прогнозу. Кримінологічне прогнозування орієнтоване на оцінку ймовірного стану злочинності з урахуванням її спостережуваних тенденцій і припустимих у майбутньому змін з метою оптимізації рішень, спрямованих на протидію їй, підвищення їхньої наукової обґрунтованості. Результатом кримінологічного прогнозування виступає кримінологічний прогноз, який є науково обґрунтованим імовірнісним судженням про майбутній стан, тенденції розвитку злочинності, її детермінанти і наслідки, особистість злочинця, про заходи попередження злочинів, про зміни суб’єктів, що здійснюють попереджувальний вплив на злочинність, кримінологічний прогноз включає якісну й кількісну оцінки передбачуваних змін. Кримінологічний прогноз повинен базуватися на достовірних знаннях; виключати упередженість; правильно використовувати конкретні методи (методики) прогнозування.

Метою кримінологічного прогнозування виступає встановлення всіх параметрів злочинності в перспективі, виявлення на цій основі небажаних тенденцій та пошук засобів їх зміни у позитивному напрямі.

Завданнями кримінологічного прогнозування є : установлення найбільш загальних показників, які характеризують розвиток (зміну) злочинності в перспективі, виявлення на цій основі небажаних тенденцій і закономірностей, відшукання способів їхньої зміни в потрібному напрямку; з’ясування всіх обставин, що мають істотне значення для розробки перспективних планів; вироблення загальної концепції боротьби зі злочинністю, що включає як складову частину вибір оптимального розвитку (удосконалення) правоохоронних органів; установлення можливих змін у стані, рівні, структурі й динаміці злочинності в майбутньому; виявлення обставин, що сприяють цим змінам.

Основними методами кримінологічного прогнозування є: 1) метод екстраполяції; 2) метод моделювання; 3) метод експертних оцінок.

Метод екстраполяції є найпоширенішим, він полягає у порівнянні минулого й сучасного станів досліджуваного об’єкта та перенесенні на майбутнє виявлених закономірностей його розвитку. Недоліком цього методу є те, що він забезпечує потрібний ступінь достовірності лише в короткострокових прогнозах і за умови достатньої стабільності суспільних відносин. Метод моделювання передбачає прогнозування кількісних характеристик злочинності, які відображають її залежність від дії соціально-економічних, політичних, ідеологічних, правових та інших чинників, підставивши у модель значення факторів, що обумовлюють злочинність на прогнозований період, визначають її майбутній стан. Він є більш точним, ніж метод екстраполяції, але більш складним, його складність полягає у тому, що ще недостатньо вивчені всі чинники злочинності, механізм їх взаємодії та сила впливу кожного з них на злочинність. Результати застосування методу екстраполяції і методу моделювання підвищуються за умови їх поєднання з методами експертних оцінок, який полягає в узагальненні думок фахівців щодо можливих змін кількісних і якісних показників злочинності за прогнозований проміжок часу.

Класифікація видів кримінологічного прогнозування здійснюється залежно від напрямку і практичної потреби прогнозу: за об’єктом дослідження кримінологічні прогнози поділяються на: прогнозування розвитку науки кримінології; прогнозування злочинності; прогнозування індивідуальної злочинної поводження. За термінами кримінологічні прогнози поділяються на: надкороткострокові (доба, тиждень, місяць); короткострокові (1 місяць – до 1 року), середньострокові (до 1-5 років) і довгострокові (5 до 15 років). Чим довший термін прогнозу, тим менша його достовірність (так само, як і в метеорологічних прогнозах). За об’єктом прогнозування можна виділити прогнози: злочинності; особистості злочинця; факторів злочинності, наприклад, криміногенних явищ в економіці; наслідків злочинності, наприклад, числа жертв автотранспортних злочинів; заходів боротьби зі злочинністю, наприклад, змін у кримінальному законодавстві. За спрямованістю прогнозування виділяються прогнози: пошуковий, який ґрунтується на умовному продовженні в майбутньому стану об’єкта, наприклад, обсягу злочинності; нормативний, заснований на заздалегідь визначених цілях, нормах, ідеалах, наприклад, зниження злочинності, позитивні зміни в її структурі при здійсненні тих або інших заходів.

Кримінологічного прогнозування забезпечує планомірну і цілеспрямовану діяльність державних органів і громадських організацій, у галузі боротьби зі злочинністю; дозволяє обрати адекватні засоби протидії; дає можливість завчасної підготовки до розв’язання нових проблем на перспективу.

Рівень злочинності - кількість скоєних злочинів та осіб, які їх вчинили, на 1000, 10 000 або 100 000 чоловік населення. Коефіцієнт злочинності дозволяє зробити порівняння стану злочинності в різних регіонах країни, враховуючи при цьому міграцію населення. Інтенсивність злочинності - на практиці часто загальна цифра злочинності за поточний рік порівнюється з цифрою злочинності за минулий рік, за останні п’ять років - з п’ятнадцятиліттям, попереднім даному тощо. Структура злочинності - це питома вага і співвідношення різних видів злочинів у загальному їх числі за певний період часу на певній території. Основні показники структури злочинності: співвідношення особливо тяжких злочинів, тяжких злочинів, злочинів середньої та невеликої тяжкості; співвідношення умисних і не обережних злочинів; співвідношення і питома вага видів злочинів за їх класифікацією згідно Особливої частини КК України; питома вага і співвідношення 6-8 найбільш поширених видів злочинів (розкрадання, злочинів проти життя і здоров’я, хуліганства, крадіжок тощо; співвідношення видів злочинів за домінуючою мотиваційною спрямованістю (насильницькі, корисливі, корисливо-насильницькі і необережні); питома вага злочинності неповнолітніх; питома вага злочинів, вчинених у співучасті (групова і організована злочинність); питома вага рецидивної та професійної злочинності; географія злочинності, тобто розподіл її по регіонах і типах населених пунктів. У структурі злочинності виділяється рецидивна злочинність, яка є одним з найбільш небезпечних видів злочинності, оскільки її суспільна небезпека полягає в тому, що вчинення злочину у друге і більше разів свідчить про прагнення особи продовжувати злочинну діяльність, незважаючи на вжиті стосовно неї кримінально-правові заходи. Для рецидиву є характерним вчинення насильницьких злочинів – умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень. Необхідно також мати дані про стан організованої, професійної і групової злочинності. Організована злочинність займає особливе місце серед різних видів злочинності, їй притаманна особлива суспільна небезпека. Вона завдає значної матеріальної шкоди суспільству, яка пов’язана з втратою громадянами життя, здоров’я, майна, поширення в суспільстві ціннісних орієнтирів на аморальність, з моральним розбещенням членів суспільства, ескалацією жорстокості і насильства, підривом авторитету держави в очах населення, посиленням корупції і т.д. Організована злочинність тісно пов’язана з професійною і рецидивною злочинністю, економічною злочинністю та корупційними явищами, злочинністю неповнолітніх, злочинністю військовослужбовців тощо.

Динаміка злочинності - зміна рівня і структури злочинності за той чи інший період часу (рік, три роки, п’ять років, десять років і т.д.), рух злочинності від одного періоду часу до іншого, рух видів злочинності. На динаміку злочинності впливають, по-перше, причини та умови злочинності, демографічна структура населення та інші соціальні процеси та явища, зміни законодавства, що розширюють або звужують сферу діянь, які кваліфікуються як злочини, що змінюють класифікацію чи кваліфікацію злочину. Динаміка злочинності пов’язана також з ефективністю діяльності щодо своєчасного виявлення та реєстрації скоєних злочинів, їх розкриття і викриття винних, забезпечення невідворотності покарання.

Географія злочинності — кількісно-якісний статистичний показник, який відображений в первинному обліку злочинів правоохоронними органами за місцем їх вчинення, що містить відомості про злочинця та потерпілого, дані про моральні та матеріальні втрати внаслідок вчинення злочинів, а також характеризує його структуру як співвідношення між групами та видами злочинів, вчиненими різними категоріями правопорушників у окремо взятих адміністративно-територіальних одиницях. Геогра­фія злочинності визначається за допомогою таких показників, як питома вага злочинності регіону у загальній кількості зло­чинів, вчинених у країні, а також регіональні коефіцієнти злочинності. Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерів­номірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочин­ності пояснюється: конкретними соціальними умовами певного регіону; економічною його характеристикою; національним складом і структурою населення; послабленням соціального контролю за поведінкою людей; рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвілля та побуту населення; рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо.

При аналізі показників злочинності беруться до уваги лише характеристики зареєстрованої злочинності, тобто характеристики злочинності, яка офіційно зареєстрована і про яку відомо правоохоронним органам. Це не дає об’єктивно картини, тому важливе значення має такий додатковий якісний показник злочинності як її латентність. Співвідношення між зареєстрованою і латентною злочинністю становить від 1:3 до 1:5. Причини, за якими злочинність не реєструється, можуть бути різноманітні, але умовно латентну злочинність поділяють на природну латентну злочинність, штучну і прикордонні стани. Рівень латентності різних видів злочинів суттєво різниться.

Стан злочинності в Україні за 2011 рік має тенденцію до зростання злочинності у порівнянні з попереднім 2010 роком. Проте, на фоні загального зростання показників злочинності у порівнянні з попереднім 2010 роком, у 2011 році кількість насильницьких злочинів зменшилася. Протягом 2011 року всього було вчинено 2356 умисних убивств у порівнянні з 2478 у 2010 році, що дає від’ємну динаміку у -4,9%. У порівнянні з 2010 роком у 2011 році найбільшу позитивну динаміку продемонстрували: Кіровоградська обл. 39,3%; Івано-Франківська область 39,1%; м.Севастополь 27,3%; Миколаївська 24,6 %; Сумська обл. 21,7%. Суттєве зменшення показників динаміки насильницької злочинності було відзначено у 2011 році у таких регіонах, як: Волинська – 52,3 %; Рівненська – 37,9%; Чернівецька обл. – 30,8%; Запорізька – 23,8 % та Закарпатська – 22,9% області. На фоні реформ, які розпочаті президентом В.Януковичем і урядом прогнозувати тенденцію динаміки насильницької злочинності є досить важко, оскільки з одного боку шоковий характер застосовуваних заходів спричиняє падіння рівня життя населення і очікується, що це збережеться на найближчі два-три роки, а погіршення соціальної обстановки, як відомо, є чинником зростання злочинності, в тому числі насильницької. З іншого боку в державі ведеться робота з посилення ефективності роботи правоохоронних органів, тож тиск на насильницьку злочинність, ефективність її попередження має зрости і спричинити зниження показників, але це відбудеться за умови, що робота у правоохоронних органах буде реальною, а не черговою політичною кампанією, а про це судити ще зарано. Таким чином, прогнози щодо показників насильницької злочинності на найближче майбутнє є невизначеними з об’єктивних причин.