1.2.Види кримінологічного прогнозування і їх методологія

Залежно від об’єкта дослідження виділяються три основних види кримінологічного прогнозування:

1. прогнозування розвитку науки кримінології;

2. прогнозування злочинності;

3. прогнозування індивідуальної злочинної поводження¹.

Прогнозування розвитку науки кримінології включає прогнозування кримінологічних досліджень і визначення перспективи розвитку конкретних напрямків науки кримінології.

Прогнозування злочинності складається із прогнозування її стану в цілому й окремих її видах, з визначенням конкретних показників:

1. первинної й рецидивної;

2. злочинності дорослих і неповнолітніх;

3. чоловіків і жінок;

4. окремих груп злочинів;

5. сільської й міської злочинності;

6. злочинності в окремих регіонах і адміністративно-територіальних утвореннях, на різних об’єктах і в галузях народного господарства тощо².

У самостійний вид виділяється прогнозування індивідуальної злочинної поведінки, під яким розуміється визначення ймовірності здійснення злочину в майбутньому певною конкретною особою.

Якщо при прогнозуванні злочинності в цілому основою для побудови прогнозу є вивчення сукупності злочинів, а кінцевим результатом — судження про імовірнісну кількість злочинів у майбутньому, то при прогнозуванні індивідуальної злочинної поведінки акцент переноситься на конкретну особу, від якої можна чекати скоєння злочину, і її особистісні характеристики. Базою для вирішення такого прогностичного завдання стає наукове статистичне угруповання й типологізація особистості, визначення ступеню криміногенності тієї або іншої категорії осіб¹.

При індивідуальному прогнозуванні мова йде не про однозначний прогностичний висновок, а про найбільш імовірні варіанти можливої поведінки конкретної особистості в майбутньому, установлення яких представляє складність.

Кримінологічне прогнозування залежно від охоплюваних часових етапів, періодів попередження може бути:

• короткостроковим;

• середньостроковим;

• довгостроковим².

Ціль короткострокового прогнозування полягає насамперед у тому, щоб науково прорахувати тенденції, закономірності, а також конкретні варіанти зміни злочинності в найближчому майбутньому - від 1 місяця до 1 року за деталізованими показниками. Для досягнення цієї мети розробляються короткострокові прогнози, які дозволяють визначати спрямованість попередження злочинності.

У практичній діяльності все частіше застосовуються надкороткострокові прогнози, які охоплюють досить невеликі проміжки часу, наприклад, доба, тиждень, місяць. Це – так звані “оперативні прогнози”, їх перевага в тому, що вони є корисними і зручними у роботі міських і районних органів внутрішніх справ, особливо у зв’язку із проведенням масових заходів, наприклад, мітингів, свят, спортивних заходів тощо.

Середньострокове прогнозування охоплює період від 1 до 5 років. На відміну від короткострокових прогнозів, воно спрямовано на більш віддалену перспективу й дозволяє визначати стратегію боротьби зі злочинністю.

Довгострокове прогнозування, розраховане на строк від 5 до 15 років, базується на аналізі загальних закономірностей розвитку суспільства в цілому, зв’язків рівня й структури злочинності із соціально-економічним і культурним розвитком суспільства. Воно є основою для вибору перспективних напрямків діяльності по боротьбі зі злочинністю.

Кожен із зазначених видів прогнозування має притаманне йому значення, як слушно зауважував В.Н. Кудрявцев: «Довгострокові прогнози загального характеру визначають “стратегію” боротьби зі злочинністю. Для повсякденної “тактики” цієї боротьби, для вироблення найбільш ефективних заходів попередження злочинів необхідні більш конкретні порівняно короткочасні прогнози стану, динаміки й структури антигромадських явищ»¹.

Поряд з періодом попередження в основі виділення різних видів кримінологічних прогнозів лежать об’єкт прогнозування і його спрямованість.

За об’єктом прогнозування можна виділити прогнози:

1. злочинності;

2. особистості злочинця;

3. факторів злочинності, наприклад, криміногенних явищ в економіці;

4. наслідків злочинності, наприклад, числа жертв автотранспортних злочинів;

5. заходів боротьби зі злочинністю, наприклад, змін у кримінальному законодавстві².

За спрямованістю прогнозування виділяються прогнози:

1. пошуковий, який ґрунтується на умовному продовженні в майбутньому стану об’єкта, наприклад, обсягу злочинності;

2. нормативний, заснований на заздалегідь визначених цілях, нормах, ідеалах, наприклад, зниження злочинності, позитивні зміни в її структурі при здійсненні тих або інших заходів¹.

Кримінологічною наукою доведено, що ступінь імовірності прогнозу злочинності значною мірою залежить від кількості різного роду факторів, використовуваних при прогнозуванні. Як слушно вказують Г.А.Аванесов і С.Е.Віцин, «потрібно враховувати й вивчати не тільки дані про злочинність, але й дані, що характеризують розвиток інших соціальних явищ, які так чи інакше впливають на злочинність: соціально-політичні явища, організаційно-правові, економічні, демографічні й т.і.»².

Практичне значення кримінологічного прогнозування полягає у забезпеченні планової і цілеспрямованої діяльності державних органів і громадських організацій, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю. Вони орієнтуються на вибір адекватних засобів протидії цьому негативному явищу з урахуванням як наявних ресурсів, так і тих, що з’являться згодом. Прогнозування дає змогу заздалегідь підготуватися до розв’язання нових проблем, застерегти суб’єктів профілактики від такої ситуації, коли вони постають перед фактом, що відбувся, і змушені займатися вже наслідками, які склалися, не маючи можливості діяти на випередження.

Значення науково обґрунтованого кримінологічного прогнозування суттєво підвищується з огляду на необхідність підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, котре постає не лише перед Україною, а й перед іншими країнами світу на сучасному етапі. Адже, прогноз злочинності - це насамперед інформація для потреб практики; причому така інформація, на основі якої визначаються й оцінюються можливості боротьби зі злочинністю в майбутньому з урахуванням наявних сил і засобів. Прогноз також є найважливішою інформацією, без якої неможливою є ефективна діяльність законодавчих органів, особливо при визначенні перспектив розвитку законодавства взагалі, і кримінального в тому числі. Оцінюючи рівень, структуру, динаміку й інші характеристики злочинності з позицій сьогодення й майбутнього, законодавчі органи в необхідних випадках вносять зміни в кримінальне, а також у кримінально-процесуальне й в законодавство про виконання покарань, щоб воно завжди відображало суспільні потреби в захисті тих або інших суспільних відносин¹.

Прогноз злочинності по суті є основою всієї організації боротьби зі злочинністю, здійснюваної не тільки державними органами, але й громадськими організаціями. Це важливий етап планомірної боротьби зі злочинністю, оскільки тільки на основі прогнозу можна вирішувати питання прийняття завчасних рішень щодо впливу на злочинність, а також розвитку системи органів, що реалізують попереджувальні й інші заходи щодо боротьби зі злочинністю².

Прогнозування злочинності найтіснішим образом пов’язане із плануванням попередження злочинності, хоча й відрізняється по цілям і завданням. Прогнозування має на меті виявити можливі варіанти зміни злочинності в майбутньому, обставини, які можуть сприяти скороченню або, навпаки, збільшенню злочинності, а план установлює, що у зв’язку із цим слід зробити, у який строк, які потрібні ресурси, засоби тощо. Прогнозування злочинності передують формуванню плану в часі, визначає його наукову сутність і зміст; прогнозування - лише попередня стадія вироблення й ухвалення управлінського рішення, але саме воно є науковою основою для складання планів попередження злочинності. Причому є прямий зв’язок між надійністю прогнозу й обґрунтованістю плану; чим точніше прогноз, тим більше підстав для забезпечення оптимальності плану. Прогнози необхідні не тільки для складання планів, але й для організації ходу їхнього виконання, коректування планів і контролю¹.

Кримінологічне планування становить цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю окреслюються шляхи й засоби їх досягнення, нормативне, інформаційне, організаційне, методичне та ресурсне забезпечення на визначений термін. Кримінологічне планування може бути ефективним за умови включення його як елементу системи соціального управління, зокрема суб’єктів профілактики злочинів. Дієвість їх роботи залежить від: чіткого усвідомлення всіма і кожним своїх функціональних обов’язків; належного забезпечення відповідними ресурсами; знання умов майбутньої ситуації, в якій доведеться реалізовувати покладені на них завдання; координації дій усіх ланок системи для оптимального досягнення спільної мети².

План — це різновид управлінського рішення, поданого у вигляді системи взаємопогоджених і взаємопов’язаних заходів, які потрібно здійснити у встановленій послідовності та визначені строки для досягнення поставлених цілей. Планування — це формування низки планів у системі певної галузі, наприклад, якщо йдеться про органи внутрішніх справ, то маються на увазі плани як цього міністерства, так і всіх служб та підрозділів. Комплексне планування охоплює розробку міжвідомчих завдань і засобів боротьби зі злочинністю на певній території чи у сфері суспільного життя. Основне його завдання — об’єднати різних суб’єктів профілактики злочинів і спрямувати їхні зусилля у єдине русло цілеспрямованої діяльності. Прикладом такого планування є Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007—2009 pp.³

Кримінологічне планування грунтується на таких принципах: наукової обрунтованості, який полягає в тому, що планування повинно здійснюватися на основі наукового аналізу об’єктивної дійсності, в умовах якої реалізовуватиметься план. При цьому мають бути науково обгрунтовані: завдання органу, що реалізує план; його ресурсне забезпечення; передбачення майбутньої ситуації, в якій йому доведеться діяти; законності, який передбачає розробку планів відповідно до чинного законодавства; актуальності, який означає необхідність у процесі планування визначити пріоритетні напрями профілактичної діяльності; реальності, який вимагає урахування об’єктивних можливостей суб’єктів профілактики; конкретності, який передбачає однозначність змісту запланованих заходів, термінів їх виконання, суб’єктів реалізації та контролю; несуперечливості, який означає узгодження у межах плану усіх його складових частин, аби вони не суперечили один одному; субординації, який полягає у підпорядкуванні заходів короткострокових планів довгостроковим, нижчих ланок суб’єктів профілактики вищим; інформативності, який розглядається у двох аспектах. Згідно з першим цей принцип означає складання плану на основі повної й достовірної інформації. Відповідно до другого аспекту план повинен розроблятися таким чином, щоб за якомога меншого обсягу знакового масиву містити якнайбільше необхідної інформації¹.

Названі принципи покликані впорядковувати процес кримінологічного планування. У свою чергу такі плани впорядковують діяльність суб’єктів профілактики. Тому принципи планування не можуть суперечити принципам їх діяльності.

Кримінологічне планування має свої етапи. Основними з них є:

1. Підготовчий. Змістом цього етапу є збирання та обробка кримінологічної інформації, визначення основних завдань на планова ний термін.

2. Збору пропозицій. Тут особа, відповідальна за складання плану, доводить отриману на підготовчому етапі інформацію до керівництва суб’єктів профілактики, а потім узагальнює їх пропозиції і вносить до відповідного плану.

3. Узгодження плану. Цей етап передбачає координацію дій окремих суб’єктів з урахуванням їх наявних ресурсів, а також узгодження заходів нижчестоящих органів з планом вищестоящих.

4. Затвердження плану. Останній етап, на якому керівник від повідного суб’єкта профілактики злочинів, перевіривши відповідність плану основним завданням, що стоять перед ним, та планам вищестоящих органів, затверджує його¹.

Для реалізації принципів планування використовують відповідні методи. При цьому на кожному етапі суб’єкт планування повинен обирати найдоцільніші з них. На першому етапі застосовуються методи, які умовно можна об’єднати в групу методів збирання та обробки інформації. До них належать:

1. Соціологічні методи — анкетування, інтерв’ювання, опиту вання, спостереження.

2. Математичні методи — сітьового, лінійного, динамічного планування, метод послідовних наближень, балансовий метод.

Важливою умовою, яка забезпечує високу ефективність плану, є контроль за його виконанням. Це особливо стосується діяльності, спрямованої на боротьбу з таким складним і багатогранним явищем, як злочинність.

Основним змістом планування є визначення засобів та способів досягнення поставлених цілей, раціональне використання ресурсів при мінімумі затраченого часу. Головна різниця між прогнозуванням і плануванням полягає у тому, що в першому випадку виявляється зв’язок сучасного з майбутнім, фактичного стану злочинності з її станом у перспективі. При плануванні ж вирішується інше питання — як треба діяти, щоб досягти бажаного результату в майбутньому.

Кримінологічне планування можливе за певних умов, а саме: наявності конкретної кінцевої мети, щоб процес планування не перетворився на безладні дії; визначеності у часі, в межах якого цю мету має бути досягнуто; визначеності у засобах, які використовуватимуться для реалізації поставлених завдань; кінцева мета не повинна бути щільно прив’язана до засобів її здійснення².

Можемо зробити висновок, що план — це не просто передбачення майбутнього, а й директива для практичної діяльності. Прогноз вказує на те, що може статися з тим чи іншим ступенем імовірності в майбутньому, план — що треба робити. План визначає точний перелік заходів боротьби зі злочинністю виходячи з даних кримінологічних прогнозів. Один із напрямів реалізації їх результатів — це виявлення осіб, а також факторів, що формують їх антисуспільну спрямованість, які потребують посиленого соціального контролю і відповідного профілактичного впливу. Проте навіть найнесприятливіший кримінологічний прогноз не означає неминучості настання передбачених подій. Він не приречує суб’єктів профілактики на пасивність, а спонукає шукати шляхи та засоби не допустити негативних наслідків, зробити так, щоб цей прогноз був спростований їх активними діями. Прогноз лише забезпечує науковий підхід до планування боротьби зі злочинністю, підвищує її цілеспрямованість та ефективність.

Таким чином, прогноз злочинності є необхідною науковою базою для комплексного планування попередження злочинності на будь-якому рівні організації суспільства. Прогнозування злочинності забезпечує не тільки визначення оптимального варіанта науково обґрунтованої стратегії й заходів підвищення рівня діяльності державних і суспільних органів, у галузі протидії злочинності, але й вироблення тактики й методики боротьби зі злочинністю.