1.2. Процесуальні права та обов'язки відповідача
Оскільки відповідно до ч.1 ст.26 ЦПК законодавство визначає відповідача, як особу яка бере участь у справі, ст. 27 ЦПК, що визначає загальні права та обов’язки сторін, які беруть участь у справі та ст.31 ЦПК, де визначені процесуальні права та обов’язки сторін, для забезпечення виконання процесуальних функцій відповідач наділяється чисельними цивільно-процесуальними правами, які можуть бути класифіковані на такі групи:
- за статею 123 ЦПК України - права, які характеризують повноваження на відкриття провадження у справі - право на пред'явлення зустрічного позову ;
- статтею 128 ЦПК України – заперечення проти позову;
- статті 219-221 ЦПК України - вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його ухвалив ;
- статті 292, 324 ЦПК України - права на апеляційного та касаційного оскарження судових рішень і ухвал ;
- статті 353, 362 ЦПК України - про перегляд рішень, що набрали законної сили, за винятковими і ново виявленими обставинами ; права на зміни у позовному спорі - права відповідача на повне або часткове визнання позову; права сторін на укладання мирової угоди.
Стаття 174 ЦПК України містить норму, про визнання позову відповідачем. Визнання позову - заявлена відповідачем згода з позовними вимогами, яка як правило, тягне за собою винесення рішення про задоволення позову. Мотивами визнання позову можуть бути необґрунтовані заперечення відповідача і переконання в справедливості вимог відповідача, повністю чи частково відмова відповідача від приналежного йому суб'єктивного права на користь позивача, небажання продовжувати спір.
Визнання позову відповідачем припиняє матеріально-правовий спір з позивачем, забезпечуючи позивачу виграш процесу.
Визнання позову буває різним по формі і змісту. По формі це: або окрема заява відповідача, підшивається до матеріалів справи, або запис в протоколі судового засіданні, затверджується підписом відповідача. По змісту воно може бути повним чи частковим.
При частковому визнанні позову матеріально-правовий спір зберігається в тій частині вимог позивача, яка відкидається відповідачем.
Просте визнання - згода з пред'явленим позовом без будь-яких застережень.
Суд вправі не прийняти визнання позову, якщо воно суперечить закону або порушує права і охоронювані інтереси інших осіб. Визнання позову оцінюється судом в сукупності зі всіма, наявними в справі матеріалами із врахуванням з'ясованих в судовому засіданні обставин справи. Процес у такому випадку не зупиняється, справа розглядається по суті з ухваленим рішення. В судовому рішенні повинна міститься оцінка визнання позову. Свою незгоду з визнанням позову суд повинен мотивувати.
Мирова угода — розпорядча дія сторін по взаємному врегулюванню матеріально-правового спору на взаємоприйнятних умовах І припинення розпочатої судом справи. Зустрічне волевиявлення сторін базується при цьому на взаємних поступках, оскільки вони самі визначають об'єм суб'єктивних прав. Мирову угоду можуть укладати сторони тих матеріально правових відносин, з приводу яких виник спір, що розглядається судом. Це й позивач, відповідач і треті особи, які мають самостійні вимоги на предмет спору.
Умови мирової угоди можуть бути викладені в окремому спільному документі сторін, адресованому суду. Ця згода підшивається до матеріалів, про що робиться відмітка в протоколі судового засідання. Якщо сторони укладають мирову угоду, знаходячись в залі судового засідання, умови згоди заносяться в протокол судового засідання; позивач і відповідач повинні підписати його. Суд чи суддя, що розглядає справу роз'яснює сторонам наслідки укладення мирової угоди, про що також робиться запис в протоколі судового засідання.
Відмовляючи в визнанні мирової угоди, суд чи суддя постановляє ухвалу, в якій викладаються мотиви відмови. У цьому випадку справа повинна бути розглянута по суті з винесенням рішення. Справа по такому позову не може бути почата знову.
До прав відповідачів законодавство також відносить:
- статті 27, 176 ЦПК України - права на подання та витребування доказів та участь у їх дослідженні - права сторін подати до суду свої пояснення, подавати письмові та речові докази ;
- статті 130, 143 ЦПК України -вимагати залучення у справу свідків та призначення експертизи .
- статті 180, 182, 189, 190 ЦПК України -при розгляді справи ставити питання один одному, свідкам, експертам ;
-ст.140 ЦПК України - знайомитись з письмовими та речовими доказами, брати участь у їх огляді на місці.
- ст. 27 ЦПК України - відповідач має право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі, подавати свої доводи, міркування та заперечення тощо ;
- статті 63, 45, 130 ЦПК України - права, пов'язанні із залученням до справи усіх заінтересованих осіб - права вимагати від суду залучення до справи співучасників, третіх осіб, органи держави, органи місцевого самоврядування ;
- ст. 20 ЦПК України - права, пов'язані із забезпеченням законного складу суду, об'єктивності розгляду справи І виконання судових постанов - права заявити клопотання про відводи суддів , експертів, перекладача, спеціаліста і секретаря судового засідання;
-статті 130, 135, 158, 304, 333, 365 ЦПК України - права на участь у судових засіданнях по розгляду справи іу здійсненні окремих процесуальних дій у суді першої інстанції, упровадженні справи в апеляційній і касаційній інстанціях та стадіях перегляду справи за нововиявленими і винятковими обставинами);
- ст. 38 ЦПК України - на особисту участь і введення справи або за участю через представника,
- ст. 7 ЦПК України -на пояснення, заяви і виступи у суді рідною мовою і користування послугами перекладача;
- ст. 74 ЦПК України - на одержання виклику та повідомлення про участь у судовому засіданні чи виконанні окремих процесуальних дій ;
-та інші права, що забезпечують захист у процесі по справі: вибір підсудності, забезпечення доказів і позову, приєднання до апеляційної та касаційної скарги, передання справи на вирішення третейського суду та ін.
Права можна також класифікувати залежно від змісту реалізованих у них принципів: диспозитивності, змагальності, державної мови судочинства, гласності, усності та ін.
На відповідача також покладаються процесуальні обов'язки -спеціальні та загальні. Відповідно до ст. 27 ЦПК України, загальні полягають у добросовісному користуванні належними їм процесуальними правами. Спеціальні - у виконанні певних процесуальних дій: повідомляти, суд про зміну своєї адреси під час провадження справи на виконання ст. 77 ЦПК України тощо.
Таким чином, відповідач, як особа, яку притягують до відповіді у зв'язку із заявою позивача про те, що порушуються, не визнаються або оспорюються права, свободи чи інтереси можна розглядати як пасивну сторону в цивільному процесі, наділену відповідною сукупністю прав та обов’язків.
РОЗДІЛ 2
АКТИВНИЙ ЗАХИСТ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ВІДПОВІДАЧА