3. Правова характеристика державних органів

Найважливішим інститутом конституційного права є система державних органів, до яких відносяться відповідні органи, відомства i установи, що здійснюють владні повноваження. Це Президент, Кабінет Міністрів, Верховна Рада i місцеві органи влади, виконавчі органи,

судові органи, органи прокуратури.

Як вже відмічалося, єдиним джерелом влади в Україні являйся народ (ст. 5, Конституції України), який здійснює свою владу безпосередньо через органи державної влади i органи місцевого самоврядування.

Пріоритетним виглядом здійснення влади народом е вибори представницьких органів влади i референдуми, як вияв демократичного народовладдя.

Вибори — cnoci6 формування за допомогою голосування представницьких органів державної влади, обрання президента, органів місцевого самоврядування. Виборча система — це порядок формування представницьких органів держави. Цей порядок приречений різними правовими нормами, які в сукупності складають виборче право. Джерелами виборчого права України е Конституція України,

Закон про вибори народних депутатів України, Закон про вибори депутатів i голів сільських, селищних, районних, міських, районних в містах, обласних Рад.

Відповідно до виборчої системи визначаються результати голосування. Традиційними i найбільш поширеними виборчими системами в світовій практиці є пропорційна i мажоритарна. Мажоритарна система передбачає, що для обрання кандидат повинен отримати більшість голосів виборців даного округу або країни загалом, якщо мова йде про вибори президента. Вибір депутатів i голови місцевих Нарад України є вільними i проводяться за принципом загального, рівного i прямого виборчого права при таємному голосуванні. Виборчий процес здійснюється на початках вільного i рівноправного висунення кандидата , гласності i відвертості, неупередженості до кандидатів з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, установ i організації, свободи агітації.

Загальне виборче право означає, що право обирати мають всі громадяни України, які на день голосування досягли 18 років, а бути вибраним з 21 року (ст. 76 , К.У.), i що не мають обмежень виборчого права. Які-небудь прямі або непрямі обмеження виборчих прав громадян в залежності від соціального походження, майнового положення, расової i національної приналежності, статі , мови, релігійних переконань, політичних поглядів, часу мешкання в даній місцевості, роду i характеру заняття забороняються.

Рівне i пряме виборче право означає, що кожний виборець Має один голос, i вибори проводиться безпосередньо лише громадянами.

Таємне голосування означає. що контроль над волевиявленням тих що голосують не допускається. Голосування відбувається в кабіні або в кімнаті для таємного голосування. При заповненні бюлетеня заборонена присутність кого б те ,не було, крім того, хто голосує.

Територіальний принцип проведення виборів означає, що вони проводяться по виборчих округах. Виборчий округ — це виборча територіальна одиниця, що утворюється відповідно до норм представництва для обрання одного депутата в Раду. Кількість їх визначається кількістю місць в органах влади.

Проведення виборів покладені на виборчі комісії, склад яких утворюється з урахуванням думки громадськості.

Центральна виборча комісія з виборів народних депутатів України i територіальні виборчі комісії створюються на чотири роки, тобто на термін повноважень Рад. їх головна задача — здійснення контролю над виконанням законів про вибори.

Найважливішою формою прямого народовладдя в Україні є також референдум як безпосереднє звернення до громадян з метою прийняття остаточного рішення з конституційних, законодавчих або інших важливих внутрішньополітичних i зовнішньополітичних питань. Закон або рішення, прийняті референдумом, не потребують якого-небудь затвердження державними органами, тобто рішення його є остаточним i Має юридичну силу на всій території України або місцевості, на якій. він був проведений.

Організація i проведення референдумів здійснюється переважно на тих же принципах, що i виборів. Разом з тим, окремі моменти проведення референдумів мають істотні відмінності від стадій проведення виборів. Це торкається часу призначення , референдумів, які визначаються повноваженнями Верховної Ради i Президента України.

У відповідності ' 3і ст. 73 i ст. 85 Конституції Українки Верховна Рада призначте Всеукраїнський референдум з питань зміни території України, або Конституції України (на вимогу не менше за 50 % депутатів).

Президент України призначає Всеукраїнський референдум відносно змін Конституції України (ст. 156 К.У.) за ініціативою i наполяганням народу України (не менш 3-х млн. чоловік, що мають право голосу, в 2/3 областей i з кожної області по 100 тис. чоловік).

Місцеві референдуми призначаються . відповідними місцевими Радами.

Не допускається проведення референдумів (ст. 74) відносно законопроектів з питань податків, бюджету i амністії. На місцевий референдум не виносяться питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади, а також питання, що відносяться до ведення органів суду i прокуратури i інші.

Від референдумів потрібно відрізняти дорадчий опит громадян України (консультативний референдум). Він проводиться в ланцюгах виявлення волі громадян при розв'язанні важливих питань загальнодержавного i місцевого значення. Результати такого дорадчого опиту розглядаються i враховуються при прийнятті рішень

відповідними державними органами.