Чому вигідно продавати ліцензії?

Тому, що ліцензії виявилися чарівним ключем до тих ринків, на які невигідно або неможливо експортувати товари або капітал. Вони дозволяють отримувати прибуток, не вкладаючи капітал в налагодження виробництва і освоєння ринку. Дрібні фірми нерідко використовують цю можливість, продаючи ліцензії великим концернам, здатним швидко освоїти ринок. Звичайно, при цьому на частку ліцензіара припадає лише частина прибутку, але іноді ця частина виходить більшою, ніж всі прибутки, які міг би здобути дрібний ліцензіар, спираючись тільки на власні сили. Наприклад, невелика англійська фірма Celso Printers продала великому концерну ІСІ ліцензію на виробництво терілену. І винагорода, виплачена їй за ліцензію, виявилася набагато більшою, ніж могла заробити Celso Printers своїми силами.

Прибутками від продажу ліцензій багато фірм покривають свої витрати на дослідницькі роботи. З'явилися навіть організації, які продають всі результати своїх досліджень, отримуючи прибуток, що перевищує їх власні витрати. Одна американська компанія на дослідженнях, що обійшлися їй в 150...200 тис. доларів, заробила 1,5 млн. доларів.

Ліцензійна угода може містити обмеження, які стримують ліцензіата і не дають йому можливості загрожувати ліцензіару на інших ринках чи галузях. Більшість угод американських фірм з японськими забороняють Японії експортувати продукцію за межі Південно-Східної Азії.

Іноді за угодою ліцензіар зобов'язується постачати ліцензіату деталі і вузли, необхідні для випуску продукції. Це відкриває додатковий товарний ринок і збільшує прибутки ліцензіара. Нерідко компанії, які не пов'язані між собою нічим, крім ліцензій, об'єднують свої комерційні операції. Американська фірма Westinghouse Electric разом зі своїм італійським компаньйоном виграла торги на виготовлення електрогенераторів. Американці в цій операції достарчили обладнання на 8,5 млн. доларів, а італійці - на 11.5 млн. доларів, з яких вони виплатили американцям ліцензійну винагороду.

Іноді фірми продають ліцензії, щоб отримувати дешеву продукцію або напівфабрикати від покупця. Це особливо вигідно тоді, коли в країні ліцензіата дешева сировина чи дешева робоча сила.

Але, напевно, найдивнішою е та простота, з якою ліцензії долають торгово-митні бар'єри між державами. Адже продукція, що випускається за ними в даній країні, стає щораз конкурентоспроможнішою, ніж імпортна, бо з ціни випадають транспортні, страхові, митні й інші витрати. В Японії американська вантажівка, виготовлена за ліцензією, коштує в 2,5 рази дешевше, ніж точно така ж з імпорту.

Складна система угод призводить іноді до несподіваних парадоксів. Так сталося в Німеччині, в автопромисловість якої американці входять з труднощами. Але оскільки 80% шин в Німеччині виготовляється за ліцензіями, американці отримують прибуток навіть від продажу конкуруючої продукції.

Фірми, котрі випускають оригінальну продукцію, що зарекомендувала себе, -наприклад компанія Zinger, що постачає швейні машини, або Gillette, що постачає безпечні бритви і леза, - звичайно не продають ліцензій.

Однак більшість фірм продають ліцензії за кордон. З числа великих американських компаній лише 10% залишилися незадоволеними результатами ліцензійних операцій. І це не дивно, адже прибутки, що отримують технологічно розвинені країни від продажу ліцензій, складають суми співрозмірні з прибутками від "матеріальної" торгівлі.

Чому вигідно купувати ліцензії?

"Сотні відповідальних представників компаній... роз'їжджають світом з однієї країни в іншу з єдиною метою - знайти ліцензії для своїх компаній" - так охарактеризував англійський економічний журнал стан справ у міжнародній торгівлі ліцензіями.

Що ж примушує купувати ліцензії? Чому фірми вважають вигідним для себе ці операції, незважаючи на щорічну виплату ліцензійної винагороди? І винагороди чималої -кілька мільярдів у світовому масштабі. Виявляється, придбання ліцензії відкриває покупцеві доступ до новітньої прогресивної технології, яка дозволяє знизити затрати виробництва і поліпшити якість продукції. Ліцензія дає виграш у часі, і багато компаній вважають, що краще не розробляти нові товари, а купувати ліцензії на іноземні процеси і моделі, що добре себе зарекомендували.

Ліцензії, звичайно, коштують менше, ніж власні дослідницькі розробки. Одна з японських фірм купила за 10 млн. доларів ліцензію на виготовлення нейлону у американської Dupont, якій ці розробки обійшлися в 27 млн.

Нарешті, ліцензії економлять валюту, бо у вигляді винагороди за кордон переводиться лише частина ціни товару, яку під час імпорту доводиться виплачувати повністю. Купивши в США ліцензію на виготовлення медикаментів і ядохімікатів. японці в шість разів зменшили витрати валюти.

Найбільшими покупцями ліцензій по праву можна вважати Німеччину та Японію. Німеччина закупила 4 тис. іноземних ліцензій, за якими випускається біля 10% промислової продукції. Тільки за американськими ліцензіями працює близько 300 фірм. В результаті, при вдвічі меншій ніж у США частці витрат на дослідження, Німеччина практично не відстає від цієї країни в області сучасних технологій.

Найбільш яскраво політика роботи з ліцензіями позначилася на післявоєнному розвитку Японії. За 15 післявоєнних років ця країна закупила більше 2500 іноземних ліцензій, за якими випускається 11 % промислової та 17% експортної продукції. За іноземними ліцензіями японці виробляли 10% продукті в загальному машинобудуванні, 20% - в хімії, 24% - в електротехніці, 25% - металурги, 60% - в нафтохімії. Приріст виробництва на основі іноземних технологій за 1950...1960 роки склав в середньому 72% на рік!

Витративши за 10 років на придбання ліцензій і постачання вузлів і деталей 1 млрд. доларів, японці за новими технологіями виробили товари, за які у випадку імпорту довелося б сплатити 15 млрд. А якщо врахувати, що за цей час експорт приніс 2 млрд. доларів прибутку, то виявилося, що всі валютні витрати країни : надлишком було компенсовано.

Відставання Японії від США, яке в 1950 ропі оцінювалося в ЗО років, у 1960 році було доведено до 15. При цьому витрати на дослідження в Японії були в 100 раз меншими, ніж у США.

Зараз японські фірми щорічно виплачують за ліцензії менше, ніж витрачають на самостійні дослідження, але технологічний рівень країни у багатьох галузях є передовим у світі.

Останніми роками виявився один цікавий процес. Компанії, що розвинули виробництво на основі ліцензій, починають рухатися вперед швидше ніж їх ліцензіари. Тому все більшу частку щорічних виплат ліцензіати перекривають за рахунок продажу власних ліцензій. Австрія, наприклад, оплачує таким чином 30% своїх витрат, Франція – 28%, Німеччина -14%.

Ліцензії і майбутнє світової торгівлі.

70 років тому Д.Менделєєв, цей добрий маг російської промисловості, в своїх “Заповітних думках” писав: ".. землеробство є найбільш матеріальним; йому потрібна речовина землі і воно виробляє чисто матеріальні продукти. Переробна промисловість також є цілком матеріальною, тому що для неї потрібні сирі продукти і вона дає готові товари; такими ж є торгівля і перевезення, що мають реальним предметом, принаймні, матеріальні об'єкти. Зовсім не таким є капітал... Капітал зовсім зручно відображається в паперових знаках, в банківських телеграмах, навіть просто в довірених словах, а також в золотих або будь-яких інших монетах".

Права ліцензій замкнула ланцюг, що уявлявся Д.Менделєєву розімкненим. Втіленню праці - капіталу - знайшовся аналог - втілення знань. Еволюція світової торгівлі від обміну сировиною, потім продуктами промисловості прийшла, нарешті, до свого завершення - обміну технічною інформацією. І перехід цей носить такий фундаментальний характер, що вже зараз, усього через кілька десятиріч після початку інтенсивної торгівлі ліцензіями, можемо бачити, що обмін ефемерною технічною інформацією між країнами робить непотрібним перевезення масивних машин, обладнання тощо. Вже зараз не рідкістю е фірми, котрі одержують від продажу ліцензій стільки ж грошей, скільки від пролажу товарів. Ці процеси не випадкові, вони з кожним роком розширюються і поглиблюються.

Обіг ліцензійних операцій випереджує в 2...3 рази темпи зростання міжнародної торгівлі загалом і торгівлі готовими виробами. За останні десятиліття в США надходження від продажу ліцензій за кордон зросли в 4 рази, а промисловий експорт збільшився всього на 60%. У Німеччині ці цифри ще більш разючі: торгівля ліцензіями зросла у 8 разів, а експорт - у 3 рази. Прибутки Франції від продаж ліцензій збільшилися у 5 разів. а від промислового експорту - тільки у 2 рази. Ці цифри дуже яскраво характеризують серйозні зміни у світовій торгівлі за останній час.