41. Здоровий спосіб життя та іх вплив на професійну діяльність людини

До основних складових здорового способу життя належать:

1. Спосіб життя. Має велике значення дляздоров'я людини і складається з чотирьох категорій:

•   економічної (рівень життя),

•   соціологічної(якості життя),

•   соціально-психологічної (стиль життя),

•   соціально-економічної (устрій життя)

2. Рівень культури. Слід пам'ятати, що людина — суб'єкт і одночасно — головний результат своєї діяльності. Культура з цієї точки зору — це самосвідоме ставлення до самого себе. Однак люди дуже часто нехтують своїм здоров'ям, ведуть неправильний спосіб життя, не дотримуються режиму переїдають, курять. Тому для здоров'я потрібні знання, які увійшли б у повсякденну звичку людини.

3. Здоров'я в ієрархії потреб. Не завжди в житті людини здоров'я займає перше місце порівняно з речами та іншими матеріальними благами. У результаті це призводить до шкоди не лише своєму здоров'ю, а й здоров'ю майбутніх поколінь. Отже, здоров'я повинно займати перше місце в ієрархії потреб людини.

4. Мотивування. Напревеликий жаль, ціну здоров'я більшість людей усвідомлює лише тоді, коли воно значно втрачено. Тільки тоді виникає прагнення вилікувати захворювання, стати здоровим.

5. Зворотні зв'язки — нерозумне і довге випробовування стійкості свого організму нездоровим способом життя (алкоголь, нікотин). Тільки через певний час спрацьовують зворотні зв'язки людини, коли вона кидає шкідливі звички, проте це вже часто запізно.

6. Установа на довге здорове життя.   У повсякденному житті вміло мобілізувати резерви свого організму на подолання раздів життєвого характеру, на зменшення ризику захворювань, що сприяє довголіттю

7. Навчання здоровому способу життя. Джерелом навичок з цього питання є передусім приклад батьків, допомагає також і санітарна освіта Важливим фактором, що визначає реакцію людини на екстремальну ситуацію, є її психофізичні якості та загальний стан. Вони проявляються через чутливість людини до виявлення сигналів небезпеки, перед реакцією на ці сигнали. Показники, які зумовлюють можливості людини виявити небезпечну ситуацію та адекватно реагувати на неї, залежать від і, індивідуальних особливостей, зокрема від її нервової системи. На поведінку людини у небезпечній ситуації впливає й її психічний та фізичний стан.

8. Психічний стан. Сучасна людина зустрічається з багатьма факторами ризику, що негативно впливають на стан й нервової та серцево-судинної систем, знижує опірність організму. При цьому виникає стресова реакція організму. Так, наприклад, психічна травма, отримана внаслідок конфлікту, виводить людину з нормального психічного стану, що може призвести до суттєвих змін у виконанні професійних функцій і загального функціонального стану. У перекладі «стрес» означає «напруження», тобто відповідь організму на поставлену перед ним проблему.

42. Проведення евакуаційних заходів

Евакуація–організований вивід/вивіз населення (у т.числі і персоналу суб’єктів госп. діяльності) із осередків ураження внаслідок аварій, катастроф і стихійного лиха та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та катастрофічного затоплення.

Евакуація із районів стихійних лих, а також аварій і катастроф організується начальниками цивільної оборони міст і районів та їх органами управління ЦО, з питань надзв. ситуацій та цив. захисту населення. Безпосередньо проведенням евакуац. заходів займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб'єктів госп. діяльності, керівники домоуправлінь та житловоексплуатаційних контор під керівництвом евакуац. комісій, що створюються у містах (районах) та на об’єктах госп. діяльності.

Евакуація проводиться у найкоротші строки після її оголошення. Для здійснення цього заходу викор-ся усі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і госп. перевезеннями, а також транспорт індив. користування. Певна частина населення, що підлягає евакуації, може виводитися пішим порядком.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що містяться у зонах можливого катастроф. затоплення, небезп. радіоакт. забруднення, хім. ураження, прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стих. лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людини).

У мирний час практичні заходи евакуації населення, як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків НС (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людини), плануються на випадок:

- загальної аварії на АЕС;

- всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людей, що проживають у зоні можливого ураження;

- загрози катастроф. затоплення місцевості;

- масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Основним документом, який визначає об’єм, зміст, строки проведення та порядок виконання евакозаходів, є план цив. оборони (план дій у НС), який розробляється органами управління з питань НС та ЦЗН усіх рівнів на основі досягнутого екон. рівня з врахуванням річних та перспективних планів розвитку територій, суб’єктів госп. діяльності і особливостей, які властиві кожній території чи об’єкту, і який щорічно корегується.

Основними вихідними даними для планування евакозаходів є:

* характеристика міста, району, території, суб’єктів госп. діяльності;

* характеристика можливих надзвич. ситуацій та їх наслідків;

* можливості міста, району, суб’єктів госп. діяльності щодо розміщення еваконаселення;

* можливості транспорту, що залучається до виконання евакозаходів;

* дорожня мережа, її стан і пропускні можливості за еваконапрямками;

* можливості інженерного та техн. забезп-ня виконання евакозаходів;

* можливості системи охорони громадського порядку під час проведення евакозаходів;

* засоби зв’язку та системи управління і оповіщення населення про початок проведення евакозаходів;

* можливості системи охорони здоров’я, що залучається для забезпечення евакозаходів;

* місцеві умови та сезонні кліматичні умови, які впливають на проведення евакозаходів.

Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Рад, уповноважених органів з питань НС та цив. захисту населення відповідних рівнів.

Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів (відселенням або евакуацією працівників, службовців та населення) займаються начальники і штаби ЦО та з НС суб’єктів господарської діяльності (підприємств, установ та організацій) під керівництвом районної (міської) евакуаційної комісії.

Одночасно з планом евакуації населення (працюючого персоналу) розробляються і плани його трансп., медичного, матеріальнотехн., та інших видів забезпечення під час проведення евакозаходів та за місцем розміщення. Крім того на всіх стадіях проведення евакуац. заходів здійснюється інженерний, радіаційний, хімічний, біологічний, медичний та соціальний захист еваконаселення.

На всіх етапах планування евакозаходів, всіма його ланками, відпрацьовується питання організації взаємодії при проведенні евакуації, екстренної евакуації та відселення населення із районів можливих надзвич. ситуацій техногенного і природного характеру.