31. Мислення і прийняття розумних рішень в екстремальних ситуаціях

Мислення - це процес пізнання, спрямований на розкриття загальних і суттєвих властивостей, ознак, предметів, явищ та зв'язків між ними. Здатність мислити - властивість людини. Вона дає нам можливість пізнавати те, що ми безпосередньо не спостерігаємо, передбачити хід подій, результати наших власних вчинків. Мислення має бути глибоким, послідовним, самостійним, критичним, швидким.

Потрапивши в надзвичайну ситуацію, потерпілі до підходу допомоги мають намагатися вижити самостійно, без будь-чиєї допомоги.

Для того, щоб прийняти більш або менш правильне рішення в екстремальній ситуації, необхідно, наскільки це можливо, зорієнтуватись, в яку ситуацію ви потрапили.

Головні особливості поведінки в екстремальній ситуації

Правильна оцінка ситуації -- перший крок до вирішення проблеми.

Постраждавши від нещасного випадку людина може поводитись згідно з однією з трьох форм поведінки в екстремальній ситуації. Це такі, як різке зниження організованості, різке гальмування активних дій та підвищення ефективності дій.

Значну роль у виживанні в екстремальних умовах відіграватимуть досить важливі фактори. До них належать так звані стресори виживання, які найнегативніше впливають на людський організм, на тривалість гранично допустимих термінів автономного існування, а саме: фізичний біль, холод, спека, спрага, голод, перевтома, самотність, страх.

Вяку б небезпечну ситуацію не потрапила людина, все одно безпека її життя і здоров'я, основним фактором є її психічний стан, можливість швидко організуватись до певних дій тощо.

32. Основні причини виникнення екологічної кризи

Сучасна екологічна криза, крім того, що є здебільшого антропогенною (від стихійних природних катаклізмів ми й тепер цілком не застраховані), вже не є більше частковою й локальною. Основними причинами її виникнення можна назвати:

– екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів, яке тривало десятиріччями без урахування здатності екосистем до самовідтворення й самоочищення;

– концентрування на невеликих площах величезної кількості надпотужних хімічних, металургійних, нафтопереробних і військових промислових підприємств і комплексів;

– цілковите нехтування традиціями господарювання, можливостями природи регіонів та інтересами корінного населення;

– інтенсивна хімізація й хибні способи організації сільськогосподарського виробництва;

– гігантські масштаби меліораційних робіт без відповідних наукових обґрунтувань та ефективних технологій;

– відсутність об'єктивних довгострокових екологічних прогнозів щодо наслідків реалізації планів розвитку промислового виробництва, енергетики, транспорту;

– використання на переважній більшості виробництв застарілих технологій та обладнання, низькі темпи модернізації підприємств;

– невиконання чинних законів стосовно охорони навколишнього природного середовища й відсутність підзаконних актів для їх ефективної реалізації;

– відсутність дійового державного контролю за виконанням законів про охорону природи та системи покарань за шкоду, заподіяну довкіллю;

– украй низький рівень екологічної освіти не тільки в пересічних громадян, а й у керівників підприємств, державних організацій, уряду, низькі екологічні свідомість і культура;

– відсутність дійових економічних стимулів для ресурсо- та енергозбереження.