Періодичність технічного обслуговування тракторів основних марок

Марка трактора	ТО-1		ТО-2		ТО-3
К-701	2300	200	9200	800	36800	3200
Т-150	1400	120	5600	480	22400	1920
Т-150К	1250	120	5000	480	2000	1920
ДТ-75	840	80	3360	320	1340	1280
МТЗ-80, МТЗ-82	550	50	2200	200	8800	800

2. Визначення оптимальної структури мтп та планування його використання.

2.1. Підбір машин для комплектування агрегатів.

Вибір машин доцільно починати з енергетичних засобів тракторів та самохідних шасі. Для виконання механізованих робіт в рослинництві в господарстві рекомендується використовувати трактори класів тяги: 50кН (К-701), 30кН (Т-150, Т-150К), ХТЗ -1702, 14кН (МТЗ-80, МТХ-82 чи ЮМЗ-6Л) чи 6кН (Т-25А).

Гусеничні трактори необхідно використовувати на ґрунтах з низькою несучою здатністю, на полях з нахилом до 12°. колісні трактори рекомендується застосовувати на полях з достатньою несучою здатністю ґрунту, що мають складну конфігурацію та нахил місцевості не більше 8°.

При енергомістких операціях та великих масивах вигідніше використовувати потужні швидкісні трактори, а при малоенергомістких та полях невеликих розмірів - менш потужні трактори.

Трактори та сільськогосподарські машини повинні бути узгоджені між собою по основним параметрам. Сільськогосподарські машини повинні забезпечувати якісне виконання операцій та можливо повне використання тягових та швидкісних можливостей трактора та агрегату.

Сільськогосподарські машини потрібно вибирати таким чином, щоб вони були взаємопов'язані по рядності і продуктивності. Так, наприклад, необхідна узгодженість врожайності, ширини захвату жаток та пропускної здатності молотарки комбайнів; рядності сівалок, просапних культиваторів та комбайнів для кожної культури.

Враховуючи наявність тракторів та сільськогосподарських машин в господарстві, його спеціалізацію та перелік тих культур, які воно вирощує, ми можемо правильно підібрати машини для комплектування агрегатів, спираючись на вже приведені таблиці 1.3, 1.9, 1.10.

2.2. Розробка технологічної карти. Складання річного плану механізованих робіт по маркам тракторів. Розрахунок операційної карти на еом.

Нам необхідно розробити перспективну технологічну карту вирощування сільськогосподарських культур для господарства. Для цього ми будемо користуватися типовими технологічними картами, розробленими науково-дослідними організаціями.

Технологічна карта складається та заповнюється в наступному порядку.

Перелік операцій приводиться в технологічній послідовності їх виконання (операції підготовки фунту під сівбу, сівбу, догляд за посівами та збирання). В цій графі вказується розмірність операцій (в га, т чи в ткм).

Фізичний об'єм робіт (графа 3) приводиться у відповідності із запланованим об'ємом робіт та кратністю їх виконання (боронування у два сліди, культивація у двох напрямах та ін.).

Об'єм тракторних робіт в умовних гектарах (графа 4) визначається після заповнення графи 14 діленням фізичного об'єму робіт (графа 3) на годинну продуктивність агрегату (графа 14) та помноженням отриманого результату на часову еталонну наробітку трактора.

Строки виконання робіт (графа 5 та 6) приймаються на основі даних агротехніки та досвіду передових господарств.

Потрібно брати до уваги , що технологічні операції вирощування с.г. культур необхідно виконувати у визначеному афогехнічному взаємозв'язку Так, внесення гною та його заорювання потрібно проводити в один і той же час (з метою зменшення втрат живильних речовин) і т.д.

Кількість днів роботи (графа 8) визначається у відповідності з датами початку та кінця агротехнічного строку. Так, наприклад, якщо озиму пшеницю сіють в період з 10 по 17 вересня, тоді й кількість робочих днів дорівнює восьми.

Кількість машин в агрегаті (графа 11) може бут прийнято на основі рекомендацій, які є у збірниках операційної технології механізованих робіт, збірниках норм виробітки, довідній, навчальній літературі, чи розрахунковим шляхом. Потрібно використовувати також досвід даного господарства щодо комплектування агрегатів та досвід механізаторів інших господарств.

Кількість механізаторів та додаткових працівників, що обслуговують агрегат (графи 12,13) визначають в залежності від його складу, прийнятої технологічної схеми роботи та рекомендацій заводів-виробників машин.

Годинна продуктивність агрегату в га, ткм (графа 14), дорівнює:

де: змінна продуктивність агрегату в га, ткм;

робоча ширина захвату с.г. машини в м;

робоча швидкість руху енергетичного засобу в км.

Робоча ширина захвату с.г. машини в м дорівнює:

де: конструктивна ширина захвату с.г. машини в м;

коефіцієнт використання конструктивної ширини захвату(береться з довідникової літератури) .

Робоча швидкість енергетичного засобу в км, дорівнює:

де: теоретична швидкість руху енергетичного засобу в км;

коефіцієнт буксування (для гусеничних тракторів – 16%, а для колісних – 18%).

Змінна продуктивність агрегату приймається зі збірників норм виробітки, чи визначається розрахунковим шляхом. Можна скористатися також діючими в господарстві нормами витрати палива на механізовані роботи.

Змінна продуктивність агрегату в га, ткм, дорівнює:

де: конструктивна ширина захвату с.г. машини в м;

робоча швидкість енергетичного засобу в км.

тривалість зміни в годинах.

Норми виробітки, що існують розраховані на 7-годипну зміну, а на роботу зі шкідливими умовами праці (опилення, сприскування сільськогоспо-дарських культур та ін.) - 6-ти годинну зміну.

Кількість годин роботи агрегату на добу (графа 14) визначається з виразу:

де: коефіцієнт змінності.

Роботи можна виконувати протягом зміни (7 год.), півтори зміни (10,5год), двох (14 год) а також трьох змін (21 год) при достатній кількості механізаторів.

В напружені періоди роботи у відповідності з діючим законодавством тривалість зміни допускається встановлювати до 10 годин.

Добова продуктивність агрегату в га (т, ткм) (графа 16) буде дорівнювати:

Необхідна кількість агрегатів в га (т, ткм) (графа 17) буде дорівнювати:

де: об'єм роботи в фізичному розрахунку (графа 3);

кількість днів роботи (графа 8).

Витрата палива на одиницю роботи (графа 18) приймається за довідником, а при необхідності - в відповідності з нормами витрати палива, діючими в господарстві.

Витрати праці па одиницю роботи (графа 20) визначаються за виразом:

де: кількість механізаторів та допоміжних працівників, що обслуговують агрегат.

Витрата палива та витрати праці на весь об'єм роботи визначається множенням показників (графи 18 та 20) на фізичний об'єм робіт (графа 3).

Нам необхідно розробити технологічну карту вирощування сільськогосподарської культури озими пшениці по пару.

Для цього необхідно провести необхідні розрахунки:

Годинна продуктивність агрегату в га, ткм (графа 14), дорівнює:

_1.14)

_9.14)

₁0.14)

_11.14)

_13,15.14)

Зробивши необхідний розрахунок годинної продуктивності, дані заносимо до технологічної карти (1), а всі інші розрахунки робимо в самій карті, оперуючи тими даними, які нам вже відомі. Вже розраховані технологічні карти приведені в додатках 1,2,3.