36. Сучасний стан відносин єс і Росії

Правову основу відносин ЄС та Росії складає Угода про партнерство і співробітництво, яка вступила в силу 1 грудня 1997 р. на термін 10 років із щорічним автоматичним продовженням дії з 2007 р., якщо жодна зі сторін не вирішить вийти з угоди.

У травні 2008 р. ЄС узгодив мандат на початок переговорів щодо підписання Нової Угоди з Росією, яка б замінила чинну Угоду про партнерство і співробітництво. Рішенням Європейської Ради від 1 вересня 2008 р. роботу з розробки Нової Угоди було призупинено після російсько-грузинського збройного конфлікту, але вже 5 листопада 2008 р. Європейська Комісія в документі „Комунікація Комісії до Європейської Ради щодо відносин з Росією” (Communication from the Commission to the Council: Review of EU-Russia Relations) визначила, що переговори слід продовжити, і 2 грудня 2008 р. відбувся черговий раунд переговорів. Євросоюз очікує, що Нова Угода запровадить всеохоплююче рамкове співробітництво й матиме обов’язкову юридичну силу. Після укладання цієї Угоди ЄС та Росія мають намір створити зону вільної торгівлі.

Чинна Угода про партнерство і співробітництво заснована на наступних принципах і цілях: сприяння миру і безпеці у світі, підтримка економічних норм і політичних та економічних свобод. Положення Угоди стосуються широкого спектру питань, у тому числі політичний діалог, торгівля товарами і послугами, бізнес та інвестиції, співробітництво в галузі енергетики тощо.

У травні 2003 р. на саміті в Санкт-Петербурзі ЄС і Росія домовились про укріплення співробітництва шляхом утворення чотирьох „спільних просторів” на основі спільних цінностей та інтересів:

1) спільний економічний простір;

2) спільний простір свободи, безпеки, правосуддя;

3) спільний простір зовнішньої безпеки;

4) спільний простір досліджень, освіти і культури.

У травні 2005 р. на Московському саміті ЄС-Росія було прийнято рішення розробити „дорожні карти”, що включають коротко- і середньотермінові заходи щодо створення цих чотирьох просторів, тому фактичне утворення цих просторів було розпочато у 2005 р.

Інституційну основу відносин складають:

- саміти на рівні керівників держав/урядів двічі на рік, що визначають стратегічні питання російсько-європейського партнерства;

- зустрічі профільних міністрів у рамках Постійної ради партнерства, де вирішуються поточні питання;

- зустрічі вищих посадових осіб та експертів з широкого кола проблем як російсько-європейських питань, так і проблем у світі;

- регулярні консультації з прав людини (з 2005 р.);

- зустрічі Комітету парламентського співробітництва між Європейським Парламентом і Російським Парламентом (Державна Дума і Рада Федерації).

Ефективними є інституційні рамки кооперації, особливо на політичному рівні через Раду постійного партнерства у форматі міністрів закордонних справ (Рада співробітництва).

Також існують „Північний вимір” співробітництва в Балтійському морі і співробітництво в Чорному морі. „Північний вимір” включає територію від європейських арктичних і субарктичних територій до південного узбережжя Балтійського моря і від північного заходу Росії до Ісландії і Гренландії. Зокрема, пріоритетними зонами „Північного виміру” є Балтійське море, Калінінградська область, Баренцове море. Північне співробітництво спрямоване на тісне партнерство Євросоюзу, Ісландії, Норвегії, Росії та регіональних організацій задля запобігання розділовим лініям у Північній Європі. 27 жовтня 2008 р. відбулася міністерська зустріч „Північного виміру”, на якій було прийнято рішення внести питання щодо арктичних широт на регулярний порядок денний двосторонніх зустрічей Росія–ЄС.

Співробітництво в Чорному морі передбачає співробітництво ЄС та Росії у вже існуючих регіональних ініціативах Євросоюзу та в рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

Росія отримує фінансову допомогу через низку фінансових інструментів Європейської Комісії (ЄК). Європейський Інструмент Сусідства та Партнерства (ЄІСП) спрямований на імплементацію „дорожніх карт” чотирьох спільних просторів і Калінінградської області. Росія зобов’язувалася фінансувати сім програм ЄІСП щодо транскордонного співробітництва протягом 2007-2013 рр. Разом з тим виникають складнощі щодо узгоджених дій в імплементації проектів.

У червні 1999 р. в Кельні на зустрічі Європейської Ради було прийнято Спільна стратегія ЄС щодо Росії, де, зокрема, зазначалося, що країни ЄС мають узгоджувати свої дії щодо Росії між собою та з інституціями ЄС.

У відповідь Росія прийняла Стратегію розвитку відносин Російської Федерації з Європейським Союзом на середньострокову перспективу (2000-2010 рр.). У Стратегії Росія проголошувала необхідність надання партнерству з ЄС стратегічного характеру і створення ефективної системи колективної безпеки в Європі без розділових ліній на рівноправній основі.

Спільний економічний простір

Формування спільного економічного простору передбачає наближення економік ЄС та Росії з метою розвитку інвестицій і торгівлі. Кінцевою метою є створення зони вільної торгівлі та інтеграція ринків ЄС і Росії. Функціонування спільного економічного простору передбачає зближення законодавства, але цей процес не передбачає гармонізацію російського законодавства відповідно до законодавчих норм і стандартів ЄС.

Цей вимір передбачає співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища. У цьому контексті ЄС схвалив ратифікацію Росією Кіотського протоколу в листопаді 2004 р.

Наступна галузь співробітництва – розвиток транс’європейської транспортної системи (автошляхи, залізничні ланки) та комунікацій. Діалог у сфері енергетики також входить до спільного економічного простору, але ЄС розглядає це здебільшого як безпекове питання.

У „Комунікації Комісії до Європейської Ради щодо відносин з Росією” (5 листопада 2008 р.) зазначено, що економічно Росія потребує ЄС, оскільки він є головним ринком споживання російської сировини, особливо енергоресурсів, і, відповідно, головним джерелом прибутку для Росії. Євросоюз – торговий партнер номер один Росії. У 2007 р. 52,4 % торгового обороту Росії приходилося на країни ЄС (таблиця 1). За даними Росія була третім торговим партнером ЄС після США та Китаю (таблиця 2).

У 2007 р. експорт товарів Євросоюзу до Росії склав 89 млрд євро. Основні статті експорту – промислові (машинне і транспортне обладнання, техніка тощо) і харчові товари. Імпорт з Росії до ЄС склав 143,9 млрд євро, де 66 % (95 млрд євро) – енергоносії. Саме така енергетична залежність країн ЄС від Росії є ключовим питання двостороннього діалогу і пояснює наміри ЄС створити спільний економічний простір.

Євросоюз є головним інвестором Росії (близько 80 % інвестицій походить з країн ЄС) і розглядає цю країну з населенням у 142 мільйони чоловік як потенційний важливий ринок для збуту своїх товарів. У 2007 р. обсяг прямих іноземних інвестицій Євросоюзу в економіку Росії склав 17 млрд євро, при цьому обсяг російських інвестицій в ЄС склав лише 1 млрд євро. Цей факт ЄК вважає важелем впливу на російську зовнішню політику (особливо щодо енергоносіїв) та внутрішню політику (гарантія прав і свобод громадян).

Ключовий момент двостороннього співробітництва – це енергетика. Втім, як наполягає Єврокомісія, відносини у цій сфері мають не залежний, а взаємозалежний характер. Проблема полягає в різному баченні енергетичної безпеки і взаємному доступі на енергоринок. ЄС наполягає на співробітництві з Росією у цій галузі на основі положень Угоди енергетичної хартії, яку РФ підписала, але не ратифікувала. До того ж, хоча Росія розглядається надійним постачальником енергоресурсів, її відносини в газовій сфері з Україною та іншими країнами-транзитерами, а також недостатній потік інвестування у цю галузь, змушує ЄС піднімати питання щодо альтернативних джерел енергопостачання.

Сконцентрованість російсько-європейського діалогу навколо енергетичних питань не дає ЄС можливості широкого маневру у відносинах із Росією, тобто розширення співпраці в інших сферах, і тому Євросоюз намагається розширити рамки співробітництва, щоб скористатися торговими та інвестиційними важелями, про які зазначає ЄК.

ЄС намагається проводити прагматичну політику залучення Росії до спільного економічного простору. 21 травня 2004 р. Євросоюз та Росія підписали угоди щодо вступу Росії до Світової організації торгівлі (СОТ). Основні розрахунки ЄС щодо вступу Росії до СОТ стосуються дерегуляції сільськогосподарського сектору та сировинної галузі РФ. Існує також ряд інших проблем, які слід вирішувати: митні процедури, вільний повітряний простір над Сибіром, непослідовна імплементація Росією міжнародних санітарних і фітосанітарних стандартів тощо. Росія накладає обмеження на експорт лісу, що ускладнює торгівлю з ЄС (на саміті ЄС-Росія 14 листопада 2008 р. Росія погодилася поки не підвищувати експортне мито на ліс). Зі свого боку Євроатом обмежує присутність Росії на ринку ядерних матеріалів.

На Ніццькому саміті ЄС-Росія 14 листопада 2008 р. президент Франції Н. Саркозі зазначив, що пропозиції Росії щодо подолання світової фінансової кризи є якісними з технічної, фінансової й економічної точок зору. Тут обидві сторони відзначили спільність позицій. Цілком можливо, що світова криза знизить протистояння Росії та ЄС внаслідок зниження цін на енергоносії та потреби залучення в Росію значних інвестицій для підтримки економіки. У цьому процесі Євросоюз готовий бути надійним партнером Росії та головним джерелом інвестицій.

Спільний простір свободи, безпеки і правосуддя

Спільний простір свободи, безпеки і правосуддя охоплює питання юстиції та внутрішніх справ, зокрема візового режиму, боротьби з тероризмом, незаконної міграції, транскордонної злочинності, торгівлі людьми, наркотрафіку.

1 червня 2007 р. стали чинними положення Угоди про спрощення візового режиму між Росією та ЄС. Однак громадяни Росії мають багато ускладнень і незручностей з отриманням Шенгенської візи. Росія розраховує у перспективі досягти із ЄС угоди про взаємне скасування візового режиму.

Діє спільний план на 2007-2010 рр. між прикордонною службою Росії та Frontex (агенцією ЄС щодо безпеки кордонів). Проводиться співпраця між Європейським моніторинговим центром з наркотиків і наркозалежності та Федеральною службою РФ контролю за обігом наркотиків, Європолом та Міністерством внутрішніх справ РФ. ЄС та Росія зацікавлені у спільних діях щодо боротьби з тероризмом й організованою злочинністю.

В ЄС викликає все більше занепокоєння стан захисту прав і свобод людини в Росії, оскільки РФ не дотримується вимог Ради Європи, ОБСЄ, Європейського суду з прав людини. Незважаючи на проведення консультацій між Росією та ЄС щодо стану прав людини в Росії, вплив цих заходів на загальний стан речей у сфері залишається вкрай обмеженим.

Спільний простір зовнішньої безпеки

Спільний простір зовнішньої безпеки – це співробітництво ЄС та Росії у сфері зовнішньої політики та безпеки, зокрема щодо Ірану, Середнього Сходу, Афганістану, Балкан. Окрім двосторонніх контактів, обидві сторони співпрацюють у міжнародних інституціях (ООН, Рада Європи тощо). У багатьох питаннях вони мають спільний інтерес (мирний процес на Близькому Сході, нерозповсюдження зброї масового знищення, вклад Росії в операцію Європейської безпекової та оборонної політики (ЄБОП) в Чаді/Центрально-Африканській республіці), але проблема надання незалежності Косово, збройний російсько-грузинський конфлікт, Політика Східного Сусідства (запропонована Європейською Комісією 3 грудня 2008 р. і погоджена Європейською Радою 12 грудня 2008 р.) ускладнюють співробітництво. Разом з тим, незважаючи на дії Росії в Грузії, в інтересах ЄС залишається залучення Росії до врегулювання конфліктів і забезпечення стабільності в регіоні. Це вимагає від країн ЄС узгоджених і спільних дій, використання інструментів ЄК та Спільної зовнішньої та оборонної політики/Європейської безпекової та оборонної політики (СЗОП/ЄБОП).

Відповідно до Висновків Європейської Ради від 1 вересня 2008 р. ЄС назвав російські військові дії в Грузії неприйнятними і засудив визнання Росією незалежності Південної Абхазії та Осетії. Женевський процес має бути продовжено відповідно до Угод 12 серпня і 8 вересня 2008 р., в яких адресовано питання безпеки і стабільності в регіоні, повернення біженців і внутрішньо переміщених осіб, відновлення територіальної цілісності Грузії. Європейська Рада також зазначила, що переговори щодо Нової Угоди між Росією та ЄС буде відкладено, доки РФ не виведе свої війська до лінії 7 серпня 2008 р.

Як вже згадувалося вище, 5 листопада 2008 р. Європейська Комісія ухвалила „Комунікацію Комісії до Європейської Ради щодо відносин ЄС з Росією”, де зазначається, що викликають занепокоєння наступні фактори: 1) порушення територіальної цілісності Грузії через застосування сили; 2) одностороннє визнання Росією Абхазії та Південної Осетії; 3) артикуляція Росією принципів, включно з відродженням „зон впливу”.

14 листопада 2008 р. відбувся саміт ЄС-Росія, де обговорювалися питання конфлікту в Грузії, системи загальноєвропейської безпеки і міжнародної фінансової кризи. З приводу врегулювання конфлікту в Грузії Євросоюз зазначив, що Росія виконала більшість взятих на себе зобов’язань: припинення вогню, вивід військ з більшої частини територій, розташування контингенту міжнародних спостерігачів і початок міжнародних переговорів у Женеві. Тому ЄС відновив переговорний процес щодо підписання Нової Угоди ЄС-Росія. 2 грудня 2008 р. відбувся черговий раунд переговорів.

Щодо розробки системи європейської безпеки, ЄС висловив стурбованість промовою Президента Медвєдєва в Берліні, де він зробив заяву про можливе розташування російських ракетних комплексів. ЄС чітко заявив, що жоден ракетний комплекс не може бути розташованим, поки не відбудеться обговорення нових геополітичних умов для загальноєвропейської безпеки. Президент Н. Саркозі запропонував провести такі переговори в середині 2009 р., можливо в рамках ОБСЄ, щоб закласти основи майбутньої системи безпеки в Європі. При цьому Н. Саркозі наголосив на важливості залучення США до цього процесу. У цьому зв’язку наступний саміт НАТО (має відбутися в Кельні та Страсбурзі у квітні 2009 р.) може також розглядатися як підготовка до такої зустрічі щодо загальноєвропейської безпеки.

11 грудня 2008 р. Євросоюз прийняв „Доповідь щодо імплементації Європейської стратегії безпеки: Забезпечення безпеки у світі, що змінюється” (Європейську стратегію безпеки було прийнято у грудні 2003 р.). У доповіді, зокрема, зазначається, що з 2003 р. позиції країн ЄС особливо різнилися з вирішення питань врегулювання ситуації в Афганістані та Грузії.

Значну увагу Доповідь приділила потребі диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв. Задля цього ЄС підтримує зв’язки з Центральною Азією, Кавказом, Африкою, а також проводить політику східного партнерства і співробітництва в Середземноморському регіоні. Зокрема, зазначається, що енергетика – це головний фактор у відносинах ЄС-Росія, і політика ЄС має включати транзитні ресурси через Туреччину та Україну. Як зазначається, ЄС разом із партнерами „Китаєм, Індією, Японією та США мають заохочувати розробку відновлюваних джерел енергії, низько вуглецевих технологій і енергоефективність, а також прозорість та урегульованість глобальних ринків”. При цьому варто зазначити, що в цьому контексті (наукоємні енергозберігаючі технології) Росію взагалі не згадано. Тим самим ЄС продемонстрував, що Росія не є партнером у цих питаннях (навіть якщо відбувається аутсорсінг російських науковців) і що Росія для ЄС – це постачальник енергоносіїв.

Слід зазначити, що в Доповіді щодо імплементації Європейської стратегії безпеки не йдеться про необхідність побудови нової системи європейської безпеки, на чому наполягає Росія. Для ЄС ключовим партнером залишаються США.

Отже, можемо констатувати, що Росії не надано пріоритетів у безпековій політиці ЄС, навіть після збройного конфлікту в Грузії. У Новій концепції зовнішньої політики Росії від 12 липня 2008 р. також не йдеться про пріоритетність розвитку безпекових відносин саме з ЄС. Тому можна сказати, що ЄС та Росія вбачають один в одному важливих, але не стратегічних партнерів на зразок ЄС та США. Для ЄС предметом занепокоєння є енергетична залежність від Росії, і саме в цьому полягає „стратегічність” відносин з Росією. Для Росії ЄС – це важливий торговий партнер, на якого припадає більше 50 % усієї зовнішньої торгівлі РФ.

Спільний простір досліджень, освіти та науки

Спільний простір досліджень, освіти та науки має на меті розвиток співробітництва у сфері науки, освіти і культури, зокрема через програми обміну. Такі програми сприяють укріпленню економічного та інтелектуального потенціалу обох сторін, розвитку контактів між людьми, кращому взаєморозумінню між суспільствами.

У цьому просторі ЄС та Росія мають найбільшу зацікавленість у співпраці, що відбувається відповідно до Угоди про співробітництво між ЄС та Росією у сфері науки і технологій (чинна з 2004 р.), термін якої закінчується у 2009 р. і зараз іде процес розробки поновлення угоди. Російські наукові установи приймають участь у всіх тематичних програмах і підпрограмах Сьомої рамкової програми ЄС з досліджень (РП7), де внесок Євросоюзу складає близько 29 млн євро. Росія виявила зацікавленість в отриманні асоційованого статусу в РП7. Співпраця також проходить у рамках Угод про співробітництво між Євроатомом і РФ у галузі ядерної безпеки та щодо контрольованого термоядерного синтезу, які було укладено у 2002 р. терміном на 10 років.

Щодо Болонського процесу, то Росія приймає участь у декількох програмах, фінансованих ЄС. Важливим проектом стало відкриття у 2006 р. Європейського учбового інституту при Московському державному інституті міжнародних відносин МЗС Росії, що спільно фінансується ЄС та РФ (внесок кожної зі сторін – 3 млн євро).

Співробітництво у сфері культури розпочалося у 2006 р. (процес Каяані), а в жовтні 2007 р. відбулася перша зустріч Ради постійного партнерства, присвячена питанням культури. Відтоді у сфері культури не спостерігається позитивних тенденцій розвитку. Більше того, останніми роками в Росії припинено діяльність Британської Ради та інших організацій, що сприяють взаємопорозумінню між культурами. Слід зазначити, що ЄС визнав Україну державою, що поділяє спільні з ЄС цінності. Водночас, Росія наполягає на тому, що вона є носієм культури, яка є особливою і якій притаманні самобутні риси, яких немає в європейській культурі.