20. Європейський Союз і азіатська економічна криза 1997 р.

Азійська фінансова криза — економічна криза в країнах південної і східної Азії, яка вибухнула в липні 1997 року і стала найсерйознішим потрясінням світової економіки в 1990-их роках.

Підґрунтям кризи став надзвичайно різкий ріст економік «азійських тигрів», який сприяв масивному притоку капіталу в ці країни, росту державного і корпоративного боргу, перегріву економіки і буму на ринку нерухомості. Криза вдарила по таким країнам, як Таїланд, Індонезія, Малайзія, Південна Корея. Менше постраждали від кризи економіки Японії, Гонконгу, Лаосу,Філіпін, Китаю, Індії і В'єтнаму. Серед «азійських тигрів» найменше кризою були задіті економіки Сінгапуру і Тайваню.

Постійні зміни та реформи в соціально-економічній сфері країн Східної та Південно-східної Азії дозволили їм зайняти одне з провідних місць серед інших промислово розвинутих країн світу. Досягнення країн регіону набули міжнародного значення і через те, що протягом двох десятиріч динаміка розвитку світової економічної системи змінила “Атлантичний” вектор на “Тихоокеанський” та стала властивою рисою розвитку країн азіатсько-тихоокеанського регіону.

Економічному розвитку в країнах Східної та Південно-східної Азії властиві деякі характерні особливості, серед яких варто визначити високі темпи економічного зростання і постійні структурні реформи. Всі країни регіону, за виключенням лише декількох країн (як то Північна Корея, Бірма та Філіппіни), розвивалися темпами, які значно випереджали відповідні середньо зважені економічні показники. Тому ці країни займають місце “лідерів світової економіки”. Це стосується не тільки Японії, як промислово-розвинутої країни, але й нових промислових країн світу (таких як Південна Корея, Тайвань, Гонконг та Сінгапур), а також нових країн-членів AСЕАН.

Внаслідок численних економічних успіхів, безпомилкова самовпевненість стала властивою рисою розвитку країн азіатсько-тихоокеанську регіону, що відрізняє їх від решти національних економік світу, що не увійшли до кола західних індустріально-розвинутих країн. Успіх азіатських країн можна пояснити тим, що вони не стали покірно копіювати та застосовувати західні моделі економічного розвитку, а також тим, що елементи традиційної економічної культури країн регіону збереглися та знайшли можливість інтеграції в систему нового економічного порядку.

Країни Східної та Південно-східної Азії залишаються єдиними країнами світу, які застосували “стадійний підхід порівняльних переваг”, розроблений Світовим Банком та іншими міжнародними організаціями. На прикладі країн азіатсько-тихоокеанського регіону чітко простежуються всі стадії економічного розвитку, що суттєво прискорює та значно полегшує міжрегіональне економічне співробітництво. Досягнення у сфері навчання та мобілізація внутрішнього капіталу також відіграють суттєву роль в економічному розвитку регіону. Інша важлива риса економічного розвитку регіону має політичний характер. Вона являє собою важливий фактор національної індивідуальності окремих країн та має значний вплив на процеси економічного розвитку. Вважається, що успіх країн Східної та Південно-східної Азії можна пояснити також вдалою комбінацією позитивних політико-економічних та економічно-культурних складових за умови, що економічна політика залишається динамічним елементом всередині цієї системи.

Вивчення становлення та розвитку фінансових ринків країн Східної і Південно-східної Азії досить важливе, оскільки внаслідок кризи з економічно-успішних економік вони одразу перетворились до невдалих, занурились у валютно-фінансову кризу та були вимушені звертатись за підтримкою до МВФ.

Азіатська економічна криза розпочалась в Таїланді, коли у лютому 1997 року таїландські підприємства вперше не змогли розрахуватись по боргах з іноземними кредиторами. У травні 1997 року, внаслідок повідомленням про підвищення у Японії банківських процентних ставок, стала помітною зміна настрою інвесторів щодо країн Східної та Південно-східної Азії, результатом якої став продаж акцій та грошових одиниць східно-азіатських країн на валютних ринках.

У червні 1997 року почали поширюватись інформація про можливе падіння таїландського бату. Після офіційного спростування таких даних 2-го липня 1997 року Центральний Банк Таїланду відпустив бат у вільне валютне плавання, результатом якого стало падіння курсу бату на 20% по відношенню до долару США. 28 липня 1997 року уряд Таїланду звернувся до МВФ з проханням про допомогу. У 14-денний термін було розроблено та запропоновано Таїланду пакет стабілізаційних та структурних економічних реформ на суму понад 16 мільярдів доларів США. Але криза не вгамовувалась і незабаром охопила більшість країн регіону. Деякі з країн (Гонконг, Китай, Тайвань та, в деякій мірі, Малайзія) знайшли сили протистояти хвилі спекуляцій, в той час як Таїланд, Індонезію та Південну Корею все глибше затягувало у вир кризи. 14 серпня 1997 року Центральний Банк Індонезії був змушений дозволити вільне ціноутворення рупії. Валютний курс, який до початку кризи утримувався на рівні 2,400 рупій за 1 долар США, продовжував падати, і до 22 січня 1998 року досяг позначки 17,000 рупій за 1 долар США.

Проте, падіння курсів національних грошових означало лише початок затяжної фінансової кризи. Економіка Південної Кореї також почала заглиблюватись у кризовий вир, і 20 листопада 1997 року корейський вон, чий валютний курс був досить міцним під час валютних коливань, впав до найменшої позначки.

Можна вважати, що передумовою кризи став важкий тягар зовнішньої заборгованості, про що може свідчити стан фінансового ринку країн регіону. Вивчаючи частку приватного позичання в структурі зовнішнього боргу декількох країн, очевидним стає високий рівень участі приватного капіталу Японії в економіках регіону. Обсяг японського позичкового приватного капіталу співпадає з розміром кредитного попиту решти великих країн регіону. Отже, експорт капіталу з Японії відіграв визначальну роль у розвитку азіатської кризи.

В зв’язку з подіями, що відбувалися внаслідок Азіатської кризи, Міжнародний валютний фонд був вимушений переглянути свої прогнози щодо економічного зростання. Виявилося, що Азіатська криза мала набагато більш значний негативний вплив на світову економіку, ніж очікувалося.

В результаті знецінення південнокорейського вона, рівень конкурентоспроможності японської промисловості починає знижуватись. У випадку, якщо Південна Корея завдяки низькій вартості робочої сили розпочне активні дії в експортній сфері, постраждають саме позиції Японії на зовнішніх ринках. До того ж, Таїланд, Малайзія, Індонезія та Філіппіни, на які разом припадає більш ніж 12% японського експорту, знаходяться в кризовому стані. Всі ці фактори зробили перспективу розвитку другої найбільшої економічної системи досить сумнівною.

Що стосується впливу Азіатської кризи на Європейський валютний союз, то суджень з цього приводу багато. Оскільки процес розвитку кризи співпав з формуванням Європейського валютного союзу, необхідним було проведення глибоких досліджень багатьма експертами на предмет можливого впливу Азіатської кризи на Європейський валютний союз. З одного боку, передбачувалось, що коливання азіатських ринків навряд чи будіть мати значний вплив на майбутню валюту Європи, вартість цінних паперів має залишатись стабільною, а перспективи розвитку держав-членів Європейського Союзу були задовільними. Саме такою була оцінка, висловлена на першому зібранні Європейської Комісії у січні 1998 року. Комісія розглянула комплексний аналіз, наданий Валютним Комітетом ЄС, в якому проблеми Азіатської кризи розглядались досить глибоко. Член Валютного Комітету ЄС Йвес-Тібаульт де Сілгай запевнив, що процес формування економічного та валютного союзів не буде змінено. Головний орган ЄС також вбачав потреби в редагуванні прогнозів щодо темпів зростання держав-членів ЄС, які зараз знаходяться на рівні приблизно 3%. Всі економічні показники вказують на той факт, що не тільки значно збільшаться загальні обсяги експорту, але й зросте рівень внутрішнього споживання.

Насправді ж, становлення Європейського валютного союзу стало одним з засобів протидії, до яких вдавалися країни ЄС, з метою попередження негативних наслідків, що загрожували всім секторам європейської економіки внаслідок розвитку Азіатської фінансової кризи. Азіатська фінансова криза сприяла становленню та розвитку координаційних функцій Європейського Центрального банку. Необхідно також зауважити, що в умовах кризи відсоткова політика центральних банків країн ЄС проявила себе як найбільш ефективний засіб попередження негативного впливу регіональних фінансових криз.