4.Ексгумація.

Ексгумація - слідча дія по вийманню трупа з місця поховання для судово-медичного дослідження. Слідчий складає про це вмотивовану, обґрунтовану постанову, яку затверджує прокурор.

Ексгумація трупа — слідча дія, яка полягає в вилученні трупа за постановою слідчого з санкції прокурора в присутності спеціаліста і понятих з місця його захоронения. Ця слідча дія пов'язана з багатьма моральними і правовими проблемами. Зважаючи на це, вона провадиться тільки з санкції прокурора. Бажано також одержати згоду на це близьких родичів похованого.

В ній зазначається : чий труп підлягає вийманню і де він похований, з якою метою необхідне проведення такої слідчої дії .

Труп виймається з місця поховання в присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про що складається протокол, який підписують усі зазначені особи (ч. 2 ст. 192 КПКУ).

Давність поховання не є перешкодою для ексгумації.

Ексгумація провадиться з метою:

• провести огляд (в тому числі повторний) похованого трупа;

• пред'явити труп для впізнання;

• провести експертизу (у тому числі повторну чи додаткову).

Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини й органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.

У необхідних випадках труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення досліджень. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень труп захоронюється у тому ж місці з приведенням могили у попередній стан.

5. Освідування

Освідування — слідча дія, яка полягає в огляді підозрюваного, об­винуваченого, потерпілого чи свідка з метою виявлення або засвідчен­ня наявності у них слідів злочину, особливих прикмет або інших влас­тивостей і зовнішніх ознак, що мають значення для кримінальної справи (ст. 193 КПК).

Мета, з якою проводиться дана слідча дія, — необхідність виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного, потерпі­лого чи свідка особливих прикмет, слідів злочину та інших властивос­тей і ознак, що мають значення для кримінальної справи.

При необхідності проведення освідування слідчий виносить про це постанову, у якій повинні бути вказані підстави для проведення цієї слідчої дії, її мета і особа, яка має бути піддана освідуванню.

Підставою для прийняття рішення про освідування є наявність за­фіксованих матеріалах справи даних про те, що на тілі певної особи є особливі прикмети чи сліди злочину, виявлення чи засвідчення на­явності яких має значення для правильного вирішення кримінальної справи, передусім для встановлення осіб, які вчинили злочин. Ці фак­тичні дані можуть бути одержані від учасників процесу (свідків, по­терпілих та ін.), міститися в протоколах слідчих дій (обшуку, огляду тощо), матеріалах оперативно-розшукової діяльності, повідомлені медичними установами тощо.

Шляхом слідчого освідування може бути з'ясовано, чи є на тілі даної особи:

а) особливі прикмети, які саме і їх локалізація (шрами, татуювання, дефекти статури, родимі плями, рубці, бородавки, від­сутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб);

б) які-небудь пошкодження, сліди злочину та їх локалізація (подряпини, синці, уку­си, інші тілесні ушкодження);

в) частинки тих або інших речовин (крові, хімічних речовин, слини тощо);

г) ознаки професійної прина­лежності.

Коло осіб, які можуть бути піддані освідування, визначені в ст. 193 КПК. Це — підозрюваний, обвинувачений, свідок або потерпілий. По­станова про провадження освідування, винесена відповідно до закону, є обов'язковою для виконання особами, відносно яких вона винесена (ч. 5 ст. 114 КПК).

Освідування може супроводжуватися фотографуванням загального виду тіла і знайдених на ньому прикмет або слідів, якщо це є етичним. Фотографії додаються до протоколу у вигляді фототаблиці. Присутність понятих при освідуванні в ст. 193 КПК не передбаче­но. Однак у ч. 2 ст. 127 «Залучення понятих» вказано, що до участі у проведенні освідування поняті можуть бути залучені, якщо слідчий визнає це за необхідне.