Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 11.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
67.07 Кб
Скачать

Тема 11. Світове господарство та основні напрями економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх – початок ххі ст.).

  1. Становлення та розвиток нових індустріальних країн.

  2. Господарство країн з перехідною економікою та постсоціалістичних країн.

  3. Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його розвитку.

  4. Неоінституціоналізм.

Поглиблення науково-технічного прогресу, зміна І і модернізація сучасної системи міжнародного поді-|-лу праці створили сприятливі умови для динаміч-I ного розвитку деяких країн, які дістали назву "нові І індустріальні країни" (НІК). За відносно короткий | час вони створили значний промисловий потенціал, винули окремі сучасні галузі індустрії, різко йільшили промисловий експорт, посівши важливе ісце у міжнародному поділі праці.

Число і склад учасників даної групи не є сталим. У 80-ті роки сюди включали країни й те-- риторії Східної .Азії (Південна Корея, о. Тайвань, Гонконг, Сінгапур), деякі найбільш розвинені краї­ни Латинської Америки (Бразилія, Мексика, Арген­тина), іноді й Індію, Єгипет. Однак із зазначених країн лише азійська четвірка так званих "тигрів" стабільно підтвердила свою репутацію нового полю­су, росту світової економіки і найчастіше пов'язується з поняттям "нові індустріальні країни". 90-ті роки показали, що, крім НІК, так би мовити, першої хвилі, з'являються НІК другого хвилі Малайзія, Таї­ланд, Індонезія,»!, , третього — Ту­реччина, Філіппіни, Шрі-Ланка.

Критерії зарахування країн до нових індустріаль­них досить умовні: ВНП на душу населення не мен­ше 1100 доларів, частка переробної промисловості у ВНП більше 20%.

Розвиток економічного потенціалу нових індустрі­альних країн, насамперед вражаючий "ривок" азій­ської четвірки НІК першого покоління зумовлені, об'єктивними процесами у світовій економіці загалом і в економіці зазначених країн зокрема. Під впливом НТП, екологічної про­блеми, демографічної ситуації у 60—70-ті роки у роз­винених країнах з ринковою економікою деякі га­лузі легкої промисловості, металургії, хімії (а зго­дом машинобудування та електроніки) почали втра­чати порівняльні переваги. Зростання витрат вироб­ництва (заробітна плата, охорона навколишнього се­редовища тощо) робило іноді просто невигідним ви­робництво продукції згаданих галузей і викликало їхнє перенесення у країни, що розвиваються. Деякі з цих країн, маючи традиційні порівняльні перева­ги (дешева робоча сила, наявність сировини, низькі ціни на землю і т. ін.), стали районом активних опе­рацій транснаціональних компаній, які організува­ли тут експортне виробництво промислової про­дукції. Залучення ТНК до індустріалізації виявило­ся найбільш значним у тих країнах, які раніше за інших взяли курс на експортоорієнтовану модель розвитку і створили сприятливий клімат для іно­земних інвестицій. Це були НІК першого покоління.

Позитивну роль у становленні цілого ряду галу­зей господарства в НІК Азії відіграла політика за­хисту національної економіки від зовнішньої кон­куренції. Так, у Південній Кореї створено галузі, яких не було в країні: чорну та кольорову металур­гію, машинобудування, суднобудування, автомобіле­будування, електронну промисловість тощо. Це дало можливість здійснити структурну перебудову про­мисловості, реорганізувати і зміцнити провідні "ба­зові" галузі, ліквідувати ряд диспропорцій в еко­номіці, стимулювати розвиток дрібного та середньо­го підприємництва з тіснішою прив'язкою його до експортного сектору.

З початком 90-х років друге покоління НІК стало інайдинамічнішою за темпами економічного росту і групою країн в Азії і світі взагалі. Однак, як згодом і виявилося, їхні економіки не були готовими до та-] них різких змін. У 1997 р. в Таїланді, Малайзії, Індонезії а також Південній Кореї вибухнула глибока \ фінансова криза, яка супроводжувалася обвалом котировок тамтешніх акцій, масовою втечею капіталу, [різким падінням курсів національних валют. Серед \ причин кризи, помимо значних спекуляцій, які сприяли обвалу фондових ринків, називались недорозви-Інутість фінансового сектору і його зарегульованість, | недостатньо обачлива фінансова політика місцевих [банків і промислових підприємств, яка привела*до нагромадження непосильних короткострокових | боргів, загальний "перегрів" економіки, штучно за-> вищені котировки на біржах і ціни нерухомості, велика залежність експортних структур в деяких еко­номіках регіону від імпорту комплектуючих мате­ріалів тощо. На сьогодні економічне становище у згаданих країнах стабілізується^

Основою експорту є вироби легкої промисловості. Гонконг посідає перше місце в світі з експорту одягу, Тайвань — перше місце з експорту взуття. До першої десятки най­більших експортерів товарів легкої промисловості входять Бразилія, Сінгапур, Малайзія, Південна Корея. Остання також посідає значне місце у світовому автомобілебудуванні.

На початок 90-х років НІК вийшли на третє місце в світі (після Японії і СІЛА) з виробництва електронного й електротехнічного обладнання. Вони поступаються СІЛА і Японії за обсягом продажу відповідних товарів, але випереджають такі країни, як*ФРН, Англія, Франція.

Відчуваючи загрозу своїм економічним інтересам з боку НІК, країни Заходу прагнуть запобігти або обмежити отримання новими конкурентами перспек­тивних технологій, новітнього обладнання. Проте незважаючи на ці труднощі нові індустріальні краї­ни (зокрема, країни- першого ешелону) здійснюють трансформацію економічних структур, орієнтуючись вже на капіталомісткий тип розвитку виробництва. Так, Тайвань, Південна Корея, Сінгапур створюють наукові й промислові центри, розширюють власні наукові дослідження. Показово, що в опубліковано­му в 1996 р. Всесвітнім економічним форумом, який базується в Женеві, рейтингу найконкурентоздатні-ших країн світу перші два місця посідають Сінга­пур та Гонконг. До першої десятки входять також Тайвань і Малайзія.

Серед загальних для всіх.азійських нових інду­стріальних країн складових успіху варто виділити: максимально ефективне використання зовнішніх факторів економічного розвитку (пільгові кредити, участь у міжнародному поділі праці й залучення транснаціональних корпорацій, іноземні технологи); послідовна внутрішня політика, яка забезпечила відносну політичну й економічну стабільність; ефек­тивна макроекономічна політика (підтримання ста­більних внутрішніх цін і реальних обмінних курсів валют, стимулювання підвищення попиту й пропо­зицій у галузі інвестиційних товарів, що сприяло нагромадженню капіталу і виробничому інвестуван­ню). Успіхи НІК Азії навряд чи можна пояснити без такого фактора, як соціально-культурні (соціально-психологічні) особливості їхнього населення.

Працелюбність й відповідальність, престиж знань і кваліфікації, енергійність і ділова кмітливість — ці риси населення країн Швденно-Східної Азії сприяли підвищенню продуктивності праці і якості про­дукції, швидкому зростанню підприємництва й ство­ренню в цілому такого психологічного клімату, який забезпечив готовність суспільства, незважаючи на певні труднощі, йти важким шляхом динамічної модернізації і прискореного залучення до передо­вих досягнень світової цивілізації.