
- •Реферат
- •Перелік умовних позначень
- •Розділ 2. Поняття та загальна характеристика договору страхування
- •Сторони договору страхування
- •Предмет договору страхування
- •Зміст і форма договору
- •Права та обовязки сторін
- •Обов'язки страховика:
- •Обов'язки страхувальника:
- •Припинення та недійсність договору страхування
- •Висновок
- •Перелік використаних джерел
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Додаток
- •До Полісу добровільного страхування життя
- •Програма страхування «дім»
- •Iі. Умови програми страхування «дім»:
- •IV. Умови для страховика:
- •V. Інші умови програми страхування «дім»:
- •Vі. Викупна сума:
- •Якщо Страховиком придбано нерухоме майно для Страхувальника (страхові резерви розміщенні),
- •Vіі. Страхова виплата:
- •Vііi. Права та обов’язки сторін
- •Xі. Строк дії договору та інші умови
- •Xіі. Реквізити та підписи сторін
Сторони договору страхування
Сторонами договору страхування є страховик і страхувальник. Учасниками даного договору також є застрахована особа, вигодонабувач, страховий агент і страховий брокер.
При укладанні договору, сторони виражають свою волю (волевиявлення сторін). Учасники цивільного обігу роблять висновок про волю потенційного контрагента саме за волевиявленням, і у зв’язку з цим планують власні дії [12]. Основне правило за такої умови дійсності – це збіг волі з волевиявленням (ч. 3 ст. 203 ЦК України).
Страховиком є особа, яка бере на себе ризик загибелі майна, пошкодження здоров'я чи смерті застрахованого і зобов'язана при настанні певних подій сплатити визначену суму страхувальнику чи іншій уповноваженій особі.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Повноваження щодо права видачі такої ліцензії належать Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
Страхувальник — це особа, яка страхує себе, своє майно чи третіх осіб та їх майно від настання певних подій. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є такими відповідно до законодавства.
Застрахована особа - це фізична особа, життя або здоров'я якої застраховані за договором особистого страхування або страхування відповідальності.
Вигодонабувачем є особа, на користь якої страхувальником укладений договір страхування.
Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників: страхових брокерів і страхових агентів.
Страхові брокери - юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.[6, c.288]
Громадяни та юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування. Необхідною умовою реєстрації та отримання ліцензії є наявність у страховика мінімального статутного фонду в сумі, еквівалентній 100 тис. євро. Державною страховою компанією в Україні сьогодні є Національна акціонерна страхова компанія (НАСК) "Оранта", оскільки частка держави в її статутному фонді становить 58 %.
Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян чи юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкодування (винагородонабувачів), а також замінювати їх до настання страхового випадку.