Розділ 1 науково-методолопчна основа міжнародного екологічного права

ПЛАН (логіка викладу)

1. Місце міжнародна-правових норм охорони навколишнього природного середовища в загальній системі міжнародного права.

2. Поняття міжнародного екологічного права.

3. Принципи міжнародного екологічного права.

1.1. Місце міжнародно-правових норм охорони навколишнього природного середовища в загальній системі міжнародного права

Поняття міжнародного права

Як самостійний нормативний комплекс воно представляє собою сукупність юридичних норм, які створюються спільно державами з метою регулювання їх взаємних відношень та інших відношень у сфері їх загальних

інтересів.

Розвиток законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища обумовлено проблемами екологічної кризи, яка наростає:

• посилюється парниковий ефект;

• слабкий розвиток технологічної переробки відходів;

• виснаження озонового шару;

• забруднення світового океану.

Міжнародно-правові норми охорони навколишнього природного середовища чітко виділилися зараз у загальній системі міжнародного права як самостійна, специфічна сфера регулювання.

Виникнення нових сфер взаємодії людини та навколишнього природного середовища розширює предмет міжнародно-правового регулювання по захисту навколишнього природного середовища.

1.2. Поняття міжнародного екологічного права

Міжнародне право навколишнього середовища - це сукупність міжнародно-правових принципів та норм, які регулюють на загальноприйнятих принципах та нормах міжнародні права, міждержавні суспільні відношення по збереженню, раціональному використанню міжнародних екологічних ресурсів, навколишнього природного середовища та його раціонального використання та відновлення з метою забезпечення сприятливих для життя людини якостей екосистеми.

Має самостійний предмет правового регулювання -міжнародні екологічні відношення, котрі за своїм змістом відрізняються від інших відношень у галузі міжнародного співробітництва, від аналогічних відношене внутрішнього екологічного права.

1.3. Принципи міжнародного екологічного права

Кожна держава, здійснюючи право на проведення по відношенню до національної системи охорони середовища, виконує загальнопризнані принципи та норми сучасного міжнародного права:

Основні принципи:

• повага державного суверенітету, суверенна рівність держав;

• територіальна недоторканність та цілісність, співробітництво;

• мирне рішення міжнародних спорів;

• міжнародно-правова відповідальність. Спеціальні принципи:

• неприпустимість заподіяння трансграничної шкоди;

• екологічно обґрунтоване раціональне використання природних ресурсів;

Його характеризують такі елементи:

а) раціональне планування та керівництво відтворюваними та невідтворюваними ресурсами землі в інтересах нинішнього та майбутнього поколінь;

б) довгострокове планування екологічної діяльності із забезпеченням екологічної перспективи;

в) оцінка можливих наслідків діяльності держави в межах Своєї території;

г) підтримання природних ресурсів, що використовуються, на оптимально допустимому рівні тощо. недопущення радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища;

• захист екологічних систем Світового океану;

• заборона військового або іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище в концентрованому вигляді;

• забезпечення екологічної безпеки;

• міжнародно-правова відповідальність.

Контрольні запитання та завдання

1. Визначте місце норм міжнародного екологічного права в загальній системі міжнародного права.

2. Сформулюйте поняття міжнародного екологічного права.

3. Назвіть принципи міжнародного екологічного права.

Розділ 2

МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

ПЛАН (логіка викладу)

1. Нормативні акти як джерела міжнародного екологічного права.

2. Міжнародні об'єкти охорони навколишнього природного середовища.

3. Координуюча роль міжнародного права у світовому механізмі охорони навколишнього природного середовища.

2.1. Нормативні акти як джерела міжнародного екологічного права

Розрізняють акти двосторонніта багатосторонні. До багатосторонніх відносяться:

• конвенції;

• договори;

• угоди;

• резолюції Міжнародних організацій:

Наприклад, Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (17 вересня 1979 р. м. Берн), Україна приєдналася до Конвенції Законом України від 29 жовтня 1996 р. чим підтвердила своє прагнення до співробітництва з іншими державами в галузі охорони природи.

Конвенція про захист Чорного моря від забруднення- прийнята 21 квітня 1992 р. (м. Бухарест). Ратифікована Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р., де крім загальних положень і зобов'язань були прийняті ст. 6. Забруднення небезпечними речовинами;

ст. 7. Забруднення з джерел, що перебувають на суші;

ст. 8. Забруднення з суден; ст. 9. Співробітництво у боротьбі з забрудненням у надзвичайних ситуаціях; ст. 10, Забруднення, викликане похованням; ст. 11. Забруднення, викликане діяльністю на континентальному шельфі;

ст. 12. Забруднення з атмосфери або через неї; ст. 13. Захист живих морських ресурсів; ст. 14. Забруднення небезпечними відходами під час їх транскордонного переміщення. Що дозволить максимально забезпечити охорону і захист Чорного моря в цілому.

Конвенція про біологічне різноманіття (5 червня 1992 р. м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія). Ратифікована Законом України від 29 листопада 1994 р.

Мета цієї Конвенції - збереження біологічного різноманіття, стале (невиснажливе) використання його компонентів, які у перспективі не призведуть до вичерпання біологічного різноманіття та збережуть, тим самим, його здатність задовольняти потреби нинішніх і прийдешніх поколінь.

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів (2 лютого 1971 р. м. Рамсар, Іран; Із поправками згідно з Паризьким протоколом 1982 р. і Ріджинськими поправками 1987 р.).

Рамкова Конвенція Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (11 червня 1992 р. м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія). Ратифікована Законом України від 29 жовтня 1996р.

На Конвенції відзначалось занепокоєння людства зміною клімату на Землі, що може несприятливо вплинути на природні екосистеми і людство. В зв'язку з цим Сторони зобов'язались «...захищати кліматичну систему на благо нинішнього і майбутніх поколінь людства на основі справедливості і у відповідності з їх спільною, але диференційованою відповідальністю і можливостями».

Конвенція про збереження мігруючих видів ди. ких тварин (Женева, 1997 р.),- Україна приєдналася 19.03.1999р.

Конвенція про захист та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (Гельсінкі 1997р.).

Об'єднана конвенція про безпеку з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами (Відень, 1997 р.).

Базельська конвенція про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.) - ратифікована Україною 01.07.1999р.

Угода про збереження кажанів у Європі (1991 р.),-Україна приєдналася 14.05.1999 р.

Двосторонні угоди:

Угода про взаємодію держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на випадок евакуації їх громадян з третіх країн у разі виникнення надзвичайних ситуацій від 12.04.1996 р. Ратифікована Законом України від 05.11.1998р.

Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі попередження аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків (23.04.1997 р.). Ратифікована Законом України від 01.07.1999р.

Угода між Кабінетом Міністрів та Виконавчою владою Грузії про співробітництво у галузі попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків від (07.12.1998 р.) - ратифікована 13.07.1999р.

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Угорської Республіки про співробітництво та надання взаємної допомоги в галузі попередження надзвичайних ситуацій та ліквідацій їхніх наслідків (27.10.1998 р.) -ратифікована 19.10.1999р.