3.3. Класифікація за фізичною (матеріальною) складовою документа

УВАГА! Друга атрибутивна складова документа – його речовинна сутність, матеріальна основа носія інформації (матеріал та конструкція носія інформації).

 

3.3.1. Класифікація документів за матеріалом носія інформації

За матеріалом носія інформації виділяють класи документів на штучній і природній матеріальній основі.

Основними різновидами сучасних документів на штучному носії є паперові й полімерні (полімерно-плівкові і полімерно-пластинкові) документи.

Паперовий документ виконаний на папері або на сучасних синтетичних замінниках паперу. До класу паперових документів відносять книги, журнали, газети, ноти, карти, патенти, нормативні документи та ін. види видань, а також перфокарти, паперові перфострічки, фотографії та ін.

Плівковий документ створений на плівковій основі (кіно-, діафільм, діапозитив, мікрофіша, магнітна фонограма, документ із записом інформації для ЕОМ).

Пластинкові документи створені на пластмасовій основі (грамплатівки, диски). В окремих випадках вони створюються на металевій або скляній основі.

До винаходу штучних носіїв інформації її записували на природних матеріалах: глині, деревині, шкірі (пергамент), камені та ін. Проте зараз природні матеріали як носій інформації використовуються зрідка.

 

3.3.2. Класифікація за матеріальною конструкцією або формою носія інформації

За матеріальною конструкцією носія інформації виділяють документ аркушний, кодексовий, картковий, стрічковий, дисковий, комбінований.

Аркушний – це документ у вигляді одного або кількох аркушів будь-якого формату без скріплення (листівка, газета, плакат, географічна карта, афіша, етикетка). Листи, покладені один на інший, утворюють стопу (колода карт, картотека, каталог). Сполучена за довжиною стопа стає кодексом. Кодексовий або блочний документ створений у формі блоку – кодексу, тобто скріплених між собою по одному краю аркушів (книжковий блок, альбом, атлас, журнал).

Картковий – це документ, що складається з сукупності карток або перфокарт установленого формату (каталожна, поштова, гральна, перфорована, календарик, листівка).

Стрічковий – це документ, що є суцільною смугою матеріалу із записом інформації. Стрічку можна скрутити у вигляді сувою або рулону або скласти частинами у формі гармошки. До стрічкових документів відносять перфострічку, магнітофонну, кино-, відеострічку та ін.

Дисковий документ – носій запису інформації у формі диска, тобто скручений в спіраль послідовний ряд знаків (платівка, диск, дискета, компакт-диск, CD-ROM, відеодиск). Місцем розміщення інформації є концентричні доріжки (магнітні, магнітооптичні і оптичні диски, грамплатівки). Дискета – малоформатний магнітний диск, вживаний в ПЕОМ і термінальному устаткуванні, звичайно на гнучкій підкладці.

 

3.4. Класифікація документів за обставинами їх існування в зовнішньому середовищі

Спільною ознакою класифікації, що не відноситься ні до змісту, ні до форми документа, є ознака поділу сукупності документів за обставинами їх існування в зовнішньому середовищі, тобто в часі й просторі.

 

3.4.1. Класифікація документів по регулярностю виходу у світ

За регулярністю виходу у світ виділяють періодичні документи, що виходять через певні проміжки часу нумерованими або датованими, однотипно оформленими випусками, і неперіодичні документи, що виходять в світ через не чітко визначені проміжки часу.

За регулярністю виходу у світ розрізняють щорічник, щоквартальник, щомісячник, тижневик й ін. До періодичних документів відносяться газета, журнал, бюлетень, календар, експрес-інформація та ін. Неперіодичні документи складають книги, брошури, альбоми, карти, афіші, плакати, перфострічки, перфокарти, оптичні диски, дискети, грамплатівки тощо.

 

3.4.2. Класифікація документів за часом

За часом появи документа в зовнішньому середовищі розрізняють оригінал і копію.

• Оригінал – це справжній документ.

• Копія документа – документ, що відтворює інформацію іншого документа і всі його зовнішні ознаки або частину їх.

 

3.4.3. Класифікація документів за місцем походження

За місцем походження розрізняють:

місцевий документ – вийшов і поширений у межах однієї області, міста, одного або декількох районів, підприємства, установи, господарства або навчального закладу;

регіональний документ – вийшов і поширений у межах кількох областей або автономної республіки (Крим);

національний або загальнодержавний – у масштабах України – всеукраїнський;

зарубіжний або іноземний – надрукований надрукований за кордоном).

 

Документування – це створення документа з використанням різних методів, способів і засобів фіксації  інформації на матеріальному носії.

Метод документування – це прийом або сукупність прийомів фіксації інформації на матеріальному носії за допомогою знакових систем (характер кодів мов, знакові системи і т.ін.).

Спосіб документування – це дія або сукупність дій, вживаних при записі інформації на матеріальному носії (висікання, тиснення, різьблення, фарбування, перфорування, фотохімічний, електромагнітний, оптичний, електронний, механічний, ручний та ін.).

Засіб документування – це предмет (знаряддя) або сукупність пристосувань (устаткування, інструменти), використовуваних для створення документа. Засоби складання, копіювання й розмноження документів – це ручні, механізовані і автоматизовані пристосування.

Методами документування визначається специфіка знакової системи запису інформації на носії. Методи, способи, засоби створення документа у своїй сукупності є основою видового різноманіття документів.