Література:

1. Агарнов М.М. Учение о ценных бумагах. - М., 1993.

2. Грибанов В., Дульнева Л. Право личной собственности граждан в период строительства коммунизма. - М., 1963.

3. Дзера О. Розвиток права власності громадян в Україні. - Київ: Вентурі, 1996.

4. Маслов В. Основные проблемы права личной собственности в период строительства коммунизма в СССР. – Харьков, 1968.

5. Остапенко В. Акционерное дело и ценные бумаги. - М.: Экономика, 1992.

6. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності. Під ред. Шевченко Я. - К., 2002.

7. Шербина О.В. Правове становище акціонерів за законодавством України. - К.: Юрінком. Інтер, 2001.

8. Яворська О. Юридичні підстави виникнення права приватної власності. - Л., 1996.

Тема 20. Право спільної власності

1. Загальна храктеристика права спільної власності.

2. Право спільної часткової власності.

3. Право спільної сумісної власності.

Нормативні акти:

1. Конституція України 1996 року.

2. Цивільний кодекс України 2003 року.

3. Сімейний кодекс України 2002 року.

4. Закон України від 19.06.1992 року „Про приватизацію державного житлового фонду”// Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 36.

5. Закон України від 19.06.2003 року „Про фермерське господарство”// Голос України. – 29.07.2003 року.

6. Закон України від 21.05.1997 року „Про місцеве самоврядування”// Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 30. – Ст. 170.

7. Закон України від 29.11.2001 року Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку// Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 10. – Ст. 7

Судова практика:

1. Рішення Конституційного Суду України № 1-2/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)// Офіційний Вісник України. – 2004. - № 10. – Ст. 624

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок”// Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 1996. - № 1. – Ст. 284-291.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року „Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності”// Право України. – 1996. – № 4.

4. Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 28.04.1995 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладанням договорів про сумісну діяльність”

Література:

1. Апанасенко К. Спільна власність територіальних громад як актуальна проблема інституту місцевого самоврядування та науки господарського права// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХІ регіон. наук.-практ. конференції (3-4 лютого 2005 р.). – Л., 2005.

2. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. – К., 1996

3. Жилінкова І. Правовий режим спільності майна подружжя// Вісник Академії правових наук України. - № 18.

4. Мананкова Р.П. Правоотношение общей долевой собственности по советскому законодательству. – Томск, 1977.

5. Мисник Н.Н. Правовая природа общей собственности// Правоведение. – 1993. - № 1.

6. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. – М., 1991.

7. Яворська О.С. Юридичні підстави виникнення права приватної власності. Навч. посібник. – Л., 1996.

Завдання 1. Випишіть приклади виникнення права спільної сумісної чи спільної часткової власності в силу прямої вказівки закону.

Завдання 2. Складіть порівняльну таблицю відмінностей права спільної сумісної та спільної часткової власності. Завдання 3. Визначте особливості реалізації повноважень подружжя як співвласників порівняно з іншими учасниками права спільної сумісної власності.

Задача 1.

На земельній ділянці, набутій Тарасовим до шлюбу, він з дружиною та двома повнолітніми доньками збудував будинок, літню кухню та гараж. Усе це майно було зареєстроване на його ім’я. Через кілька років Тарасов помер і з’ясувалось, що за заповітом усе своє майно він заповів своїй матері. Дружина та доньки Тарасова звернулись до суду з позовом про визнання заповіту частково недійсним і визнання за ними часток в праві власності на будинок, літню кухню та гараж. Мати Тарасова заперечувала проти визнання внучок співвласниками зазначених об’єктів. Під час судового розгляду було встановлено, що доньки допомагали коштами та власною працею при будівництві літньої кухні. Яке має бути рішення суду?

Задача 2. Якимів та Степанова з 1993 року, не реєструючи шлюбу, проживали разом. Степанова не працювала, доглядаючи дітей. У 1997 році вони придбали машину, зареєструвавши її на ім’я Якиміва. У 2004 році половину заробітної плати Якимів щомісяця зі згоди Степанової вносив на банківський вклад. У 2005 році вони посварились і Степанова звернулась до банку з проханням повернути їй половину вкладу, однак, їй відмовили, зазначивши, що вкладником є Якимів. Чи стала Степанова співвласником машини та суми банківського вкладу?

Задача 3. Під час шлюбу подружжя Маркових придбало трьохкімнатну квартиру, співвласниками якої, крім них, були вказані троє неповнолітніх дітей. У зв’язку із розірванням шлюбу Маркова звернулася до Маркова з позовом про поділ майна і про припинення права власності на його частку в квартирі взамін на грошову компенсацію, оскільки квартира їй потрібна більше, бо з нею залишаються проживати діти, натомість мати Маркова має власний будинок і син міг би переїхати до неї. Марков на судові засідання не з’являвся і суд, розглянувши справу в його відсутності, позов задоволив. Чи правомірне рішення суду?

Задача 4. Дві сестри отримали в спадок житловий будинок в рівних частках. Через деякий час одна із сестер – Клименко вирішила свою частину будинку подарувати чоловікові. Дізнавшись про оформлення такого договору, друга сестра – Костенко звернулась до суду з позовом про визнання його недійсним, вважаючи, що сестра порушила її переважне право на купівлю частки і до того ж не мала права розпоряджатися спільною власністю без її згоди. Чи підлягає такий позов задоволенню?

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (ст. 88 ЗК). Проте у зе­мельному законодавстві не передбачається виділення частини земельної ділянки, яка не є відповідною «ідеальній» частці, і сплати матеріальної компенсації.

Закон не встановлює вимог щодо форми договору між співвласниками про порядок володіння і користування спільним майном. Але наявність нотаріально посвідченого договору створює додаткові гарантії захисту як для самих співвласників, так і для третіх осіб, що сприяє підвищенню вартості частки. Нотаріально посвідчений договір про порядок володіння і корис­тування спільним майном зберігає силу і для тієї особи, до якої перейде частка у спільній власності на підставі договору купівлі-продажу, дарування, довічного утримання, міни, у разі спадкування, придбання частки на публічних торгах.