- •3. Базові форми агро туризму
- •4. Підходи до вивчення екологічного сектору туризму
- •5. Визначення понять агрооселя і агроготель
- •6. Природні агрорекреаційні ресурси
- •7. Історико- етнокультурні агрорекреаційні ресурси
- •8. Соціально-економічні агрорекреаційні ресурси
- •9. Інформаційні агрорекреаційні ресурси
- •10. Види інфраструктурних обєктів
- •13 Визначення територіально організації сільського, зеленого туризму
- •14. Типологія сільських поселень України
- •15. Таксономічна структура територіальної організації сільського зеленого туризму
- •16. Системи просування і збуту агрорекреаційного продукту через Інтернет
- •17 .Процеси інформатизації в туристичній сфері України
- •18 Офіційні веб-сайти національних організацій сільського туризму та агротуризму в країнах Європи та найбільших туристичних країнах світу
- •19 Основні мотиви вибору відпочинку в сільській місцевості
- •20 Переваги і недоліки сільського зеленого туризму
- •21 Організація сільських анімаційних шоу-музеїв;
- •22 Несприятливі обставини організації сільського зеленого туризму
- •23Функції Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму;
- •24 Регіональні осередки сільського відпочинку;
- •25 Результативність роботи регіональних громадських агро туристичних об’єднань.
- •26 Фактори, що впливають на механізм ціноутворення в сільському туризмі;
- •27 Стратегії цінового регулювання;
- •28 Основні методи встановлення цін.
- •29 Основні рекламні заходи в сфері сільського туризму
- •30 Вимоги до рекламного повідомлення;
6. Природні агрорекреаційні ресурси
Агрорекреаційні ресурси (ресурси сільського зеленого туризму) — це об'єкти та явища природного й антропогенного походження, які можна використовувати з метою відпочинку, оздоровлення і туризму у сільській місцевості кількісно обмеженого контингенту людей у фіксований час з допомогою наявних матеріальних можливостей. О. Бейдик наголошує, що рекреаційні ресурси безпосередньо впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районних центрів, їх спеціалізацію та економічну ефективність.
У сільському зеленому туризмі саме рекреаційні ресурси є фундаментом успішного процесу розвитку екоагротуристичного бізнесу. Туристичні ресурси виступають передумовою виробництва конкурентного туристичного продукту.
Туристичні ресурси, кількісно обмежені й якісно диференційовані, відповідно, виступають як економічне благо, як товар, що вимагає значних витрат на відтворення.
Наявні в регіоні туристичні ресурси фіксуються в спеціальному кадастрі. Кадастр туристичних ресурсів — це узагальнена споживча (вартісна або бальна) оцінка туристичних ресурсів певної території.
Усі рекреаційно-туристичні ресурси поділяють на чотири складові: природні, історико-етнокультурні, соціально-економічні та інформаційні ресурси.
Природні агро рекреаційні ресурси — це навколишнє середовище з мережею сільських поселень, наявними природними об'єктами (річки, ставки, ліси), що мають рекреаційні властивості, та ареалами малозмінених людиною природних екосистем.
7. Історико- етнокультурні агрорекреаційні ресурси
Історико-етнокультурні агрорекреаційні ресурси — це об'єкти та явища матеріальної і духовної культури життєдіяльності етносу на території його історичного розвитку. До цього виду ресурсів належать пам'ятки історії (фортеці, вали тощо), матеріальної етнокультури (традиційне бойківське, гуцульське житло, млини, колиби, продукція народних ремесел (ліжники, кераміка, різьба по дереву, вироби з лози тощо)), сакральної архітектури (монастирі, церкви, каплиці, старожитні пам'ятні хрести тощо), духовної етнокультури (побутові та культові обряди й народні традиції ("водіння Кози", "Купала")).
Процес глобалізації — явище об'єктивне і незворотне — рік за роком веде до витіснення традиційної культури, що у багатьох випадках нежиттєздатна і зникає під натиском масової культури. Тому етнокультурна розмаїтість Карпатського регіону нині є однією з найважливіших умов стійкості суспільного розвитку цього самобутнього куточка Європи.
8. Соціально-економічні агрорекреаційні ресурси
Соціально-економічні агрорекреаційні ресурси — це історично сформована система сільського розселення, типи і розміри поселень, традиції народної забудови, традиції аграрної культури місцевого населення, соціальний клімат на селі, ставлення автохтонів до приїжджих тощо.
Природне середовище України наклало відбиток на характер заселення поліської, лісостепової, степової та гірської частини нашої країни, матеріальну культуру поселень у цілому і на садибу зокрема. Поєднання природних чинників зумовило характер господарських занять сільського населення окремих історико-географічних країв України, а вони, звичайно ж, вплинули на форму сільських поселень, забудову дворів тощо.