1.3. Система управління охороною праці в жкг як складова системи управління охороною праці в державі

При вивченні цього питання слід мати на увазі, що управління охороною праці є невід’ємного частиною загальної системи управління підприємством.

Державне управління охороною праці здійснюється:

1. Кабінетом Міністрів України.

2. Державний Комітет України з нагляду за охороною праці.

3. Міністерствами та іншми центральними органами державної виконавчої влади, зокрема Державним комітом України з питань житлово-комунального господарства;

місцевою державною адміністрацією, місцевими радами народних депутатів.

Кабінет Міністрів України:

забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;

визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем’єр – міністр України.

Державний комітет України по нагляду за охороною праці:

здійснює комплексне управління охороною праці на державну політику в цій галузі;

розробляє за участю міністрів, інших центральних органів державної виконавчої влади та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

координує роботу міністрів, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та об’єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

опрацьовує і переглядає спільно з органами праці, статистики і охорони здоров'я систему показників обліку умов і безпеки праці;

бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вивчає, узагальнює і поширює досвід у цій галузі, організовує виконання міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

одержує безплатно від міністрів, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та підприємств інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

Рішення Державного комітету України з нагляду за охороною праці, що належить до його компетенції, обов’язкові для виконання всіма міністрами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевою державною адміністрацією, місцевими радами народних депутатів та підприємствами.

Міністерство праці України:

здійснює державну експертизу умов праці;

вивчає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці;

бере участь у розробці нормативних актів про охорону праці.

Інші міністерства та центральні органи державної виконавчої влади, зокрема Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства; зокрема ВКТ:

проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

розробляють і реалізовують комплексні заходи щодо поліпшення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в житлово-комунальній галузі;

здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств житлово-комунальної галузі;

укладають з профспілками житлово-комунальної галузі угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів про охорону праці;

організовують у встановленому порядку навчання та перевірку знань правил і норм охорони праці керівними працівниками та спеціалістами житлово-комунальної галузі;

створюють за необхідності професійні воєнізовані аварійно-рятувальні формування, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Державним комітетом України з нагляду за охороною праці;

здійснюють внутрівідомчий контроль за станом охорони праці.

Для координації, вдосконалення і контролю за роботою щодо охорони праці в центральному апарату міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, зокрема в Державному комітеті України з питань житлово-комунального господарства створюються служби охорони праці.

Місцеві державні адміністрації і ради депутатів у мережах відповідної території:

забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

організовують за необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці.

Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.

Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об’єднань визначаються їх статутами або угодами між підприємствами, які утворили об’єднання. Для виконання делегованих об’єднанню функцій в його апараті створюються служби охорони праці.