26. Інституціоналізм. Теорії трансформації капіталізму: Дж. К. Гелбрейт, Дж. М. Кларк, с. Кузнець, а. Арон, Дж. Бернхем, т. Ніколс.

Інституціоналізм — напрямок соціально-економічної думки, що досліджує економічний розвиток суспільства у взаємозв’язку із соціальними, політичними, правовими явищами. В основі терміна два поняття: суспільні «інституції» (звичаї, традиції, норми поведінки людей, суспільна психологія) і суспільні «інститути» (родина, держава, уряд країни, правові норми і юридичні закони, економічні явища і механізми). Для методології інституціоналізму характерний послідовний історизм, еволюціонізм, міждисциплінарний підхід і використання статистичного методу.

Теорії системної трансформації капіталізму сформувались у 50 - 60-х pp. XX ст. і набули значного поширення у другій половині XX ст. Ці теорії виходили з реальних соціально-економічних процесів та явищ капіталістичного суспільства. У складі цього напрямку основного значення та найбільшої впливовості набули такі теорії: народного капіталізму; суспільства добробуту; соціального партнерства та ін. У цілому зазначені теорії констатували здатність капіталізму до трансформаційних змін.

Теорія народного капіталізму з'явилася у 50-х pp. XX ст. у США. З її обґрунтуванням виступили такі відомі економісти та соціологи, як А. Берлі, С. Чейз, Дж.М. Кларк, С. Кузнець, Т. Ніколс та ін. Теорія народного капіталізму знайшла втілення у таких ключових концепціях, які покладено в основу таких теорій трансформації капіталізму: концепція демократизації капіталу, або дифузії власності (А. Берлі, Дж.М. Кларк, Т. Карвер, Е. Джонсон); концепція управлінської (менеджерської) революції (П. Друкер, Дж. Бернхем,Т.Ніколс); концепція революції доходів (С. Кузнець, Дж. Ґелбрейт, К. Боулдінг, Е. Хансен та ін.).

У концепції дифузії власності досліджуються зміни у формах та структурі відносин власності за умов корпоратизації, розвитку акціонерного капіталу, колективних форм підприємництва тощо. Суть концепції полягає у тому, що з розвитком капіталізму поступово змінюється структура капіталістичної власності. Якщо капіталізмі доби вільної конкуренції була притаманна індивідуальна приватна власність, то для сучасного капіталізму характерна різноманітність форм власності: індивідуальна, акціонерна монополістична, державна. 

Концепція управлінської революції (П. Друкер, Дж. Бернхем, А. Берлі, Т. Ніколс) аналізує процес відокремлення функцій управління в структурі відносин власності, демократизації структури менеджменту. її прихильники стверджують, що з розвитком акціонерних товариств влада капіталістів-власників слабшає або й зовсім зникає і замінюється владою найманих у правлінців-менеджерів, які є довіреними особами народу і керуються не мотивами прибутку, а суспільними інтересами.

Концепція революції в доходах (Дж. Ґелбрейт, С. Кузнець, К. Боулдінг, Е. Хансен та ін.) розкриває суттєві зміни у відносинах розподілу, аналізує процеси вирівнювання доходів, зростання суспільного добробуту, формування чисельно переважаючого та заможного середнього класу. Прихильники концепції стверджують, що в розвинутих капіталістичних країнах стався революційний переворот у розподілі національного доходу, суть якого полягає у поступовому зближенні доходів різних верств населення.