Туризм, як засіб фізичного виховання

Туризм, як засіб фізичного виховання створює найбільш сприятливі умови для оздоровлення дітей. В туристичних походах діти на практиці використовують вивчені на уроках фізичної культури рухові дії (подолання перешкод, ходьба, лазіння і ін.).

Туризм також являється засобом збагачення життєвого досвіду та пізнання красоти природи.

Окрім того туристичні походи пов’язані з перебуванням на відкритому повітрі і з максимальним використанням природних факторів (води, повітря, сонячних променів), які зміцнюють здоров’я та загартовують організм учнів.

Спорт як засіб фізичного виховання

Спорт являється таким засобом фізичного виховання в якому завдання зміцнення здоров’я, розвитку фізичних якостей тісно пов’язані з завданнями по досягненню високих результатів в окремих видах фізичних вправ.

Специфічною особливістю спорту порівняно з іншими засобами фізичного виховання являються спортивні змагання. Вони служать засобом для виявлення кращих результатів і розповсюдження передового досвіду. В той же час вони стимулюють подальше спортивне удосконалення.

Всі види спорту (за Л.П.Матвеєвим) можна поділити на п’ять основних груп:

1. види спорту для яких характерна рухова діяльність спортсмена (легка атлетика, гімнастика, плавання, спортивні ігри і ін.).

2. види спорту в основі яких лежить управління засобами пересування (велосипед, автомобіль і ін.).

3. види спорту пов’язані з використанням спеціального спортивного обладнання (стрільба з луку, гвинтівки і ін.).

4. види спорту в яких співставляються результати модельно-конструкторської діяльності (авія та судомодеювання і ін.).

5. види спорту, основний зміст змагань в яких носить характер абстрактно-логічного перегравання суперника (шахмати, шашки).

Спорт відіграє велику роль в набутті учнями досвіду спілкування з товаришами та у стимуляції розвитку інтелекту і творчих можливостей.

Перші кроки у спорті дитина може зробити ще до вступу в школу, а закінчити спортивну діяльність в 30 років і старше. Свої можливості діти можуть розкрити в дитячих юнацьких спортивних школах, які призвані проводити підготовку обдарованої молоді.

Ефективною формою роботи з організації дитячого спорту є спортивні інтернати, ліцеї і спеціалізовані класи.

Найбільш сприятливим віком початку занять спортом (заВ.П.Філіним) для молодших школярів є: 7 років – акробатика, плавання, стрибки у воду, синхронне плавання, теніс, спортивна гімнастика (хлопці); 8 років – баскетбол, футбол; 9 років – волейбол, лижний спорт, легка атлетика, ручний м’яч; 10 років – бокс, боротьба, велосипедний спорт, веслування, фехтування.

Природні і гігієнічні фактори, як засіб фізичного виховання

Вирішення завдань фізичного виховання оздоровчої направленості можливе при умовах широкого використання в процесі занять сил природи. Ці сили проявляються через сонячні, повітряні ванни та водні процедури з метою оздоровлення і загартування. Включені в режим навчальної діяльності ці процедури є формою відпочинку і підвищують ефективність відновлення.

Зауважимо, що їх вплив значно поступається впливу фізичних вправ на організм. Вони лише доповнюють їх виступаючи в ролі допоміжних засобів фізичного виховання.

Дотримання гігієнічні норм так само як і сили природи доповнюють і підсилюють вплив фізичних вправ на організм дітей. Ефективність виконання фізичних вправ можлива лише при дотриманні гігієнічних норм харчування, сну, місць занять, вимог особистої гігієни, гігієни праці, навчання і побуту.

Ні один з перерахованих засобів не може вважатись універсальним. Повноцінне і ефективне вирішення завдань фізичного виховання учнів може бути досягнуто лише при умові комплексного їх використання.