7. Сучасна зовнішня політика країн Балтії

ГОЛОВНІ ЦІЛІ зовнішньої політики Литви — збереження дружніх відносин із сусідніми державами й інтеграція в Європейське товариство. У лютому 1994 р. Литва приєдналася до програми НАТО "Партнерство заради миру", з лютого 1998 р. вона — асоційований член Євросоюзу, до якого республіка увійде в 2004 р. Наприкінці 2002 р. Литва підтримувала стосунки із 165 країнами, а її головними торговельними партнерами були Німеччина й Росія.

У нормальному руслі розвивалися стосунки між Литвою і Україною, що базувалися на стабільній правовій основі. Обидві країни співробітничали в економічній, політичній і культурній сферах, в ряді міжнародних організацій. Традиційними стали візити й зустрічі глав держав і урядів двох країн, зокрема в жовтні 2002 р. відбувся вже п'ятий візит до Литви президента України Л. Кучми. Торговельно-економічний оборот між Литвою і Україною у 2001 р. дорівнював 264 млн. доларів, а наприкінці 2002 р. обсяги прямих інвестицій з Литви в Україну становили близько 8 млн. доларів. В Україні функціонують 113 підприємств за участю литовського капіталу, половина з яких є спільними підприємствами. Пріоритетними напрямами розвитку двосторонніх відносин є співробітництво у галузі транспорту, транзиту й перевезення вантажів. Керівництво обох країн усвідомлює необхідність пошуку нових можливостей для інтенсифікації двосторонніх відносин, ураховуючи перспективу вступу Литви до ЄС.

Зовнішня політика: Основні напрямки зовнішньої політики Латвії до 2005 року. Головна зовнішньополітичне завдання Латвійської Республіки є зміцнення державної незалежності і забезпечення її необротімості.

Це може бути досягнуто, інтегруючись в європейські політичні, економічні і структури безпеки, беручи участь у формуванні європейської політики, сприяючи стабільності і безпеки континенту, а так само активно беручи участь у світових політичних процесах. Розвиток парламентської демократії, внутрішньополітична стабільність і безперервність економічних реформ у Латвії - обов'язкові умови для досягнення цього завдання.

Послідовне і гнучке здійснення основних напрямів зовнішньої політики Латвійської Республіки - одна з необхідних умов для розвитку Латвії як сучасної, демократичної, надійного та економічно сильної держави Європи.

Основні напрямки зовнішньої політики Латвійської Республіки:

I. Інтеграція в європейські, трансатлантичні і інші міжнародні організації.

1) вступ до Європейського Союзу

Вступ до Європейського Союзу (ЄС) - істотна можливість для виживання латиського народу і збереження латвійської державності. Включення до економіческуюой систему ЄС буде сприяти якнайшвидшому розвитку народного господарства, науки, оброзаваніі і культури Латвії.

2) вступ до Європейських та трансатлантичних структур безпеки

Активну участь Латвії в Західноєвропейському союзі дасть можливість брати участь у формуванні політики безпеки ЄС.

Цілеспрямована участь у програмі Партнерство заради миру та Північноатлантичному Раді Співробітництва необхідні, щоб підготуватися прийняття в НАТО.

Латвія використовує всі можливості, щоб стати повноправним членом НАТО. Латвія буде сприяти такому розширенню НАТО, яке в будь-якій її стадії збільшить і зміцнить безпеку не тільки Латвії, але і Європи в цілому.

3) участь у міжнародних і регіональних організаціях

Для рішень проблем безпеки Латвії і важливих зовнішньополітичних завданням, Латвія продовжить активну діяльність у світових та європейських міжнародних організаціях - в Організації Об'єднаних Націй, в Організації з безпеки і співробітництва в Європі, в Раді Європи, в Міжнародному об'єднанні парламентів, в Раді держав Балтійського моря.

II. Поглиблення співпраці Балтійських держав

Всебічне співробітництво Балтійських держав важлива для політичного та економічного розвитку Латвії, Литви та Естонії, а також регіональної безпеки. Умовою подальшого сприяння цього співробітництва є продовження розвитку діяльності та вдосконалення таких раннє створених інституцій як Балтійська асамблея, Балтійський Рада міністрів і Комітет старших посадових осіб Балтійського Ради міністрів.

III. Двосторонні відносини в рамках регіонального співробітництва

Двосторонні відносини Латвійської Республіки з усіма державами будуть формуватися, уровновешівая спільні інтереси, розширюючи сфери співробітництва, щоб зміцнити безпеку Латвії, сприяти економічному розвитку та добробуту держави.

1) Європейські держави

Пріоритетні двосторонні відносини з державами ЄС. Це визначається цілю Латвії вступити в ЄС.

Латвія буде продовжувати активну співпрацю з Німеччиною, Францією і Великобританією, які відіграють значну роль у зміцненні суверенітету Латвії.

Латвія буде інтенсифікувати двосторонні відносини з північними державами - Швецією, Данією, Фінляндією, Норвегією та Ісландією, активізуючи співпрацю між Балтійським Радою міністрів та Радою міністрів Північних країн.

2) Росія та нові незалежні держави

Латвія і Росія будуть підтримувати добросусідські відносини, грунтуючись на міжнародних правових нормах і дотриманні міжнародних зобов'язань.

З новими незалежними державами Латвія буде створювати відносини, що грунтуються на принципах взаємовигідного співробітництва.

3) Північна Америка

Співпраця з США одне з пріоритетів двосторонніх відносин у зовнішній політиці Латвії, які повинні сприяти рішенням проблем безпеки Латвії, а так само економічному, науковому і культурному розвитку.

У рамках успішного регіонального співробітництва неоходимо поглиблювати відносини з державами Договору свободноий торгівлі Північної Америки - Канадою і Мексикою.

4) Інші регіони

Необхідно точно визначити довгострокові інтереси Латвії та їх поступове здійснення в регіонах Азії, Близького Сходу, Південної Америки, Австралії та Океанії.

IV. Господарське подальше поглиблення вимірі

Створюючи найбільш сприятливі умови розвитку економіки країни, для зміцнення вільного ринку, залучення інвестицій, сприяння експорту, Латвія паралельно економічної інтеграції в ЄС буде розвивати співробітництво в рамках двостороннього співробітництва та активізує діяльність в міжнародних фінансових та економічних організаціях: в Міжнародному валютному фонді, у Світовому банку реконструкції та розвитку, Європейському банку реконструкції та розвитку, Генеральній угоді про торгівлю і тарифи, Всеміровой організації торгівлі, в Організації економічного співробітництва та розвитку.

V. Розробка і здійснення програм "Латвія в світі" і "Діаспора Латвії"

Необхідно розробити програми "Латвія в світі" і "Діаспора Латвії". Мета цих програм - створити і зміцнити відповідне дійсності уявлення про Латвійському державі в світовій громадській думці, а так само сприяти зміцненню культурних, економічних та інших зв'язків діаспори з Латвійською державою.

Зовнішня політика Естонії

Президент Тоомас Хендрік Ільвес

Після відновлення незалежності від Радянського Союзу Росія була однією з перших держав, які визнали незалежність Естонії (першою країною, яка зробила це було Ісландія 22 серпня 1991).

У серпні 1994 року з території Естонії були виведені всі військові частини і збройні сили Росії [1].

У той же час договір про кордон між Естонією і Росією досі не ратифікований, хоча його підписання відбулося в 1996 році [2], повторно він був підписаний у 2005 році [2], але через деякі включеннихв нього заяв з боку Естонії (таких як окупація Естонії СРСР), при її ратифікації в естонському парламенті, Росія відмовилася від його ратифікації [2]. Це є однією з проблемних місць у двосторонніх відносинах між цими державами.

Після відновлення незалежності, Естонія проводила зовнішню політику тісної співпраці з західноєвропейськими країнами.

Президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес і президент США Джордж Буш у Естонії, 2006 рік.

Двома найбільш важливими цілями економічної політики в цьому напрямку були вступ в НАТО і Європейський союз, досягнуті в березні і травні 2004 року відповідно. Зміна міжнародної політики Естонії в бік Заходу супроводжується загальним погіршенням відносин з Росією, зовсім недавно продемонстровані в суперечках навколо переміщення Бронзового солдата, пам'ятника Другої світової війни в Талліні. [3]

Важливим елементом у переорієнтації Естонії стали близькі зв'язки зі Скандинавськими країнами, зокрема Фінляндією і Швецією. Насправді естонці вважають себе скандівамі, а не прибалтами, [4] [5] грунтуючись на своїх історичних зв'язках з Данією і частково з Фінляндією і Швецією. У грудні 1999 року міністерство закордонних справ Естонії (а з 2006 року президент Естонії) Тоомас Хендрік Ільвес представив мова для шведського інституту іноземних справ, має назву «Естонія як скандинавська країна». [6] У 2003 році міністр закордонних справ також організував виставку, має назву « Естонія: тісні стосунки зі Скандинавією ». [7] А в 2005 році Естонія приєдналася до Північної військової угрупованню Європейського союзу. Це також показало зацікавленість у приєднанні до Північного раді.

Якщо в 1992 році на частку Росії припадало 92% обсягу міжнародної торгівлі в Естонії [8], то сьогодні існує велика економічна взаємозалежність між Естонією та її північними сусідами: три чверті іноземних інвестицій до Естонії відбувається в Скандинавських країнах (головним чином Фінляндії і Швеції), в які Естонія посилає 42% експорту (в порівнянні з 6,5% відправляється до Росії, 8,8% у Латвію і 4,7% до Литви). З іншого боку, в естонській політичній системі, її низька ставка прибуткового податку і не пов'язана із соціальним забезпеченням модель відрізняють її від інших скандинавських країн, та й від багатьох інших європейських країн. [9]

Естонія входить до складу 181 міжнародної організації, такі як БМР, ВООЗ, ВОІВ, ВМО, ВПС, ВМО, СОТ, ЄБРР, ЄС (членство з 1 травня 2004 року), ЄЕК ООН, Західноєвропейський союз (співробітництво), ІКАО, ІМО, Інтерпол , ISO (кореспондент), МАГАТЕ, МБРР, МВФ, МГО, МДККіКП, МКП, МОК, Міжнародна організація з міграції (спостерігач), МОП, МСЕ, МФК, НАТО, ОБСЄ, ОЗХЗ, ООН, Партнерство в ім'я світу, СГБМ, РЄ , СЕАС, ФАО, ЮНЕСКО, ЮНКТАД.

Міжнародні спори. Учасники російсько-естонських переговорів досягли технічної угоди про кордон в грудні 1996 року. Договір про кордон було ратифіковано у 1999 році. 18 травня 2005 міністр закордонних справ Естонії Урмас Пает і його російський колега Сергій Лавров підписали в Москві «Договір між Урядом Естонської Республіки та Урядом Російської Федерації про естонсько-російському кордоні» і «Договір між Урядом Естонської Республіки та Урядом Російської Федерації про делімітацію морських зон у Фінській затоці і в затоці Нарва ». Рійгікогу (естонський парламент) ратифікував договору 20 червня 2005 року, а президент Естонії Арнольд Рюйтель оголосив про них 22 червня 2005 року. 31 серпня 2005 російський президент В. В. Путін дав письмове розпорядження російському міністерству закордонних справ повідомити естонську сторону про «намір Росії не брати участь у прикордонних договорах між Російською Федерацією та Естонською Республікою». 6 вересня 2005 МЗС РФ направив ноту Естонії, в якій Росія повідомила, що вона не збирається ставати учасником угоди про кордон між Естонією і Росією, і не вважає себе зв'язаною обставинами, щодо об'єкта і мети договорів.