2. Одержання вихідної інформації для проведення інвентаризації земель
Розглянемо доцільність використання в процесі інвентаризації земель інформації, види якої передбачено пунктом 3.2.2 Положення (таблиця):
(див. примітку після статті)
Надання інформації про наявні топографо-геодезичні, планово-картографічні матеріали на район робіт має здійснюватися платній основі, відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 25.03.1997 № 269 «Про затвердження Положення про порядок розпорядження картографічною інформацією» та наказу Мінприроди України від 20.09.2007 № 489 «Про затвердження Методики розрахунку плати за топографо-геодезичну та картографічну інформацію» (зареєстрованого Мін'юстом України 01.10.2007 за № 1134/14401).
Можна зробити висновок про те, що одержання вихідної інформації для проведення інвентаризації земель у переважній більшості випадків можливе виключно на платній основі, при чому розміри оплати відповідних послуг можуть бути явно надмірними .
Фактично, найбільш значимими для застосування у процесі інвентаризації земель є лише дані результатів виконаних робіт із землеустрою в електронному вигляді. При цьому слід відмітити, що, відповідно до пункту 3 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 № 1619, в розвиток якого прийнято наказ Держкомзему України, Мінфіну України, Мінекономіки від 15.06.2001 № 97/298/124 «Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», інформація стосовно земельних ресурсів органам державної влади та органам місцевого самоврядування, а також юридичним і фізичним особам у разі залучення їх до виконання завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування надається безоплатно.
3. Проведення вишукувальних та топографо-геодезичних робіт
Вишукувальні та топографо-геодезичні роботи при проведенні інвентаризації земель мають бути спрямовані на виявлення місць розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж та розмірів. Основним нормативним документом щодо кадастрових зйомок в Україні є наказ Укргеодезкартографії від 09.04.1998 № 56 «Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-97)».
Слід окремо відзначити, що фізичне проведення будь-яких робіт (в т.ч. топографо-геодезичних) на земельних ділянках без згоди їх власників (користувачів) слід розглядати як порушення їх права на недоторканість житла або іншого володіння. Таким чином, суцільна інвентаризація земель, включно із земельними ділянками, які перебувають у приватній власності або користуванні, в сучасних умовах може здійснюватися виключно умови застосування інформації, одержаної засобами дистанційного зондування Землі.
Відповідно до Угоди про Позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку» від 17.10.2003, що ратифікована Законом України від 15.06.2004 № 1776-IV, в Україні реалізується проект «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру» (далі – Проект). Метою Проекту є створення національної кадастрово-реєстраційної системи, а також видача державних актів на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв), картографування території всіх областей України, виготовлення базових та індексних кадастрових карт.
За станом на 01.02.2011 в рамках Проекту проведено аерофотозйомку на площі 457,6 тис. кв. км, а також створено ортофотокарти: масштабу 1:10000 – 380,1 тис. кв. км; 1: 5000 – 43,6 тис. кв. км; 1: 2000 – 7,3 тис. кв. км. Складено індексну кадастрову карту, на 186,3 тис. кв. км . Таким чином, одержані за бюджетні кошти ортофотоплани необхідно широко використовувати при проведенні інвентаризації земель. Виділення бюджетних призначень на придбання інших даних дистанційного зондування Землі, аніж ті, що були одержані в рамках Проекту, фактично може призвести до подвійного фінансування аналогічних робіт за бюджетні кошти, що неприпустимо.
Звичайно, створення в рамках Проекту оновлених ортофотокарт, попри масштабність поставлених завдань, досить опосередковано впливатиме на створення повноцінної кадастрової системи, адже основою кадастру є, перш за все, фіксація меж земельних ділянок як об’єктів власності. Ортофотоплан не може розглядатися як основа для юридично значимих дій, адже фактичні межі ділянок на місцевості, по-перше, далеко не завжди можна ідентифікувати, а, по-друге, ці межі можуть не відповідати просторовим показникам ділянок, що визначались при їх передачі у власність або у користування. В той же час, результати аерофотозмінальних робіт можуть розглядатися як інформаційна основа для перевірки (валідації) наявних даних державного земельного кадастру у процесі інвентаризації земель та визначення сучасного стану їх використання за угіддями.
Розглянемо особливості виконання робіт, передбачених пунктом 3.2.3 Положення:
1) структуризація території населеного пункту на мікрорайони, квартали, розбивочні масиви та їх кодування – має здійснюватися відповідно до Порядку складення та затвердження індексних кадастрових карт (планів) і кадастрових планів земельних ділянок, вимог до їх оформлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 № 1117, шляхом виділення кадастрових зон та кварталів;
2) встановлення етапності виконання інвентаризаційних робіт – визначається виконавцем робіт самостійно;
3) формування землевпорядної документації на окремий квартал, розбивочний масив, мікрорайон – фактично землевпорядна документація формується на всі землі адміністративно-територіального утворення;
4) обстеження пунктів геодезичної мережі, існуючих меж кварталу, масиву, мікрорайону, існуючих меж землеволодінь і землекористувань – виконується відповідно до Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-97) ;
5) складання акта встановлення та погодження меж населеного пункту і землекористувань – може не здійснюватися, оскільки встановлення та погодження меж населеного пункту має здійснюватися згідно статті 46 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» при складанні проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, а акти встановлення (погодження) меж земельних ділянок в сучасних умовах не мають юридичного значення .
6) складання експлікації земель по кварталах, розбивочних масивах, мікрорайонах і в цілому по населеному пункту – має здійснюватися на основі наказу Держкомстату України від 05.11.1998 № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)» (зареєстрованого Мін'юстом України 14.12.1998 за № 788/3228).
Пунктом 3.3 Положення передбачено, що виробничий етап інвентаризації виконується підрядчиком і включає складання списку власників землі (землекористувачів) та польове обстеження об'єктів інвентаризації з уточненням меж землекористувань.
Слід відзначити, що складання списку власників землі (землекористувачів) в сучасних умовах в принципі не можливе, оскільки суперечитиме Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних». Натомість для реалізації вимог статті 35 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» варто скласти перелік об'єктів землеустрою – земельних ділянок в межах адміністративно-територіального утворення, що є об’єктом інвентаризації. «Уточнення» вже зареєстрованих у державному земельному кадастрі меж земельних ділянок у процесі інвентаризації також неможливе, хоча у разі виявлення при дешифруванні ортофотоплану розбіжностей між фактичним і правомірним використанням земельної ділянки, варто відзначати подібні факти для подальшого здійснення заходів державного контролю (нагляду) згідно Закону України від 19.06.2003 № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Стосовно тих власників землі і землекористувачів, які правомірно користуються земельними ділянками без одержання правовстановлюючих документів , або на підставі правовстановлюючих документів, що видавалися у радянський період, то межі їх земельних ділянок слід визначати лише орієнтовні. Юридично значимі межі таких ділянок мають встановлюватися внаслідок складання по кожній земельній ділянці технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Межі земельних ділянок, які були посвідчені правовстановлюючими документами, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» або постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», але не зафіксовані у державному земельному кадастрі, слід визначати на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалось надання (передача) цих ділянок. За відсутності відповідної документації із землеустрою, межі подібних ділянок також слід фіксувати як орієнтовні із необхідністю подальшого складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).