Тема. Введення в вікову психологію

Предметом вікової психології є вікова динаміка психіки людини.

Методи наукових досліджень – це прийоми та засоби , за допомогою яких здобуваються факти ,яки використовуються для доказів положень , з яких в свою чергу складається наукова теорія .

спостереження експеримент анкетування

звичайне ( бачення , слухання ) лабораторний бесіда

інструментальне природний інтерв`ю

одноразове соціометрія

випадкове аналіз продуктів діяльності

психодіагностичні тести

тести досягнень

тести інтелекту

тести креативності

( творчі здібності)

тести особистісні

тести проективні

Концепції ( системи наукових поглядів ) на проблему законів розвитку: ідеалістична матеріалістична

біологізаторський напрямок ( спадковість, середовище )

(спадковість – рішуча сила розвитку)

соціологізаторський напрямок

(дитина – пасивний об`єкт впливу середовища)

Рухова сила психічного розвитку дитини – суперечності, які виникають і перемагаються в процесі навчання і виховання: боротьба між старим, звичним, консервативним і новим, що народжується, прогресивним – причина вікового розвитку.

Показники психічного розвитку:

• Розвиток пізнання і пізнавальної діяльності.

• Формування системи особистих відношень до дійсності і до самої себе.

• Оволодіння системою різноманітних практичних і розумових дій, що забезпечує можливість продуктивної діяльності.

Фактори розвитку

Вік – якісно своєрідний період фізичного та психічного розвитку, що характеризується рядом особливостей, сукупність яких визначає неповторність структури особистості людини на даному етапі її розвитку ( фізичний, психічний вік ).

Критерії визначення основних періодів індивідуального психічного розвитку для кожного віку є цілісні новоутворення - ті психічні й соціальні зміни в житті дитини, які визначають її свідомість і діяльність, ставлення до середовища, увесь хід розвитку на даному етапі

( Л.С.Виготський ).

Вікова періодизація

1.За типами ведучої діяльності (д.Б.Ельконін ):

1.Безпосереднє емоційне спілкування ( до 1 року ). Криза новонародженості, криза першого року. Новоутворення – формування структури мовної та предметної дій.

2. Предметно – маніпулятивна діяльність ( 1 – 3 р. ).

Новосполучення ( новоутворення ) – виникнення у дитини свідомості – „Я” ( криза 3 років ).

3. Ігрова діяльність ( 3 – 5 р.).

4. Навчальна діяльність ( 6 – 10 років ).Ставлення мотивів і потреб .

5.Суспільно – корисна діяльність (11 –15 років ).Новоутворення - виникає самосвідомість, почуття дорослості ( криза підлітків ).

6. Навчально – професійна діяльність ( старшокласники –16 –17,18 років). Потреба в праці , вибір професії. Новоутворення – самовизначення.

2. Загальна вікова періодизація:

1. Немовлячий період ( до 1 року. ) Новонародженість – до 1 місяця.

2. Період переддошкільного віку ( 1 – 3 роки ).

3. Період дошкільного дитинства ( 4 – 5 років ).

4. Період молодшого шкільного віку ( 6 – 10 років ).

5. Період середнього шкільного віку ( підлітковий період– 11 – 15 років).

6. Період старшого шкільного віку ( юнацький вік – 16 – 18 років ).

Тема. Розвиток дитини у ранньому дитинстві

1. Немовля

Період розвитку дитини від народження до одного року називається стадією немовляти. У ній виділяють надзвичайно важливу фазу новонародженості ( від народження до 1-2 місяців):

• відразу після народження вмикаються безумовні рефлекси ,що забезпечують роботу основних систем організму; захисні, орієнтувальні та деякі інші рефлекси;

• виникнення людських потреб полягає в отриманні вражень, у спілкуванні з дорослим тощо;

• розвиток зору та слуху;

• психічна активність немовляти у гальмуванні й імпульсивної рухової активності.

3-4 місяця. Комплекс пожвавлення – специфічне психічне новоутворення (виявляється загальним моторним збудженням на приближенні дорослого) .

Новий типу діяльності – безпосереднє емоційне спілкування дитини з дорослими.

Дитина демонструє хапальні рухи, прагне дотягнутись до яскравих предметів, взяти їх у руки – формування необхідних рухових навичок, розвиток процесів сприймання; поступово виникає тенденція до довільності діяльності та наслідування дій дорослих; дитина починає агукати.

6 місяців. Дитина виділяє окремі слова як назви предметів та дій, реагуючи на них звичними діями, починає лепетати.

9 місяців. Дитина вже починає відповідати дорослому звуками, почутими від нього.

Розумовий розвиток Наприкінці першого року життя у дітей з'являються ознаки мислення у формі сенсомоторного інтелекту: во­ни зауважують, засвоюють та використовують у своїх практичних діях елементарні властивості і відношення предметів. Подальший прогрес у розвитку мислення без­посередньо пов'язаний з початком розвитку мовлення.

Пам'ять. Спочатку діти володіють впізнаванням, потім (у другому півріччі) вини­кає здатність до відтворення – пригадування (віднов­лення у пам'яті) вигляду об'єкта навіть за відсутності поруч подібного. Приблизно у 8 місяців у немовляти починає розвивати­ся робоча (оперативна) пам'ять.

Криза першого року пов`язана з освоєнням мовлення.

Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є формування структури мовної та предметної дій.