20. Порядок припинення юридичних осіб.

Юридична особа може припиняти свою діяльність у таких формах: шляхом ре­організації та шляхом ліквідації.

Юридична особа визнається такою, що припинила свою діяльність, з дня внесення до Єдиного державного реєстру за­пису про її припинення.

Обставинами, що зумовлюють припинення діяльності юридичної особи, можуть бути: досягнення поставлених цілей (наприклад, після завершення об'єкта ліквідується будівельна організація, створена спеціально для його спорудження), або закінчення певного строку, на який було розраховано діяльність юридичної особи (наприклад, на час дії надзвичай­них обставин).

Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішен­ня про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі при­пинення (ст.105 ЦК України).

Згідно зі ст. 107 ЦК України злиття, приєднання та поділ юридичних осіб розглядається як припинення первісної юри­дичної особи з правонаступництвом, тобто права та обов'язки юридичної особи переходять до новостворених суб'єктів цивільно-правових відносин.

При злитті на основі двох або більше юридичних осіб ут­ворюється нова юридична особа, до якої переходять всі права та обов'язки тих осіб що припиняють свою діяльність.

При приєднанні до однієї юридичної особи приєднується одна або більше юридичних осіб, права та обов'язки приєдна­них юридичних осіб переходять до особи, до якої приєднують­ся.

При поділі на основі однієї юридичної особи утворюється дві чи більше нових юридичних осіб.

Ліквідація юридичної особи також є формою припинення її діяльності, але при ліквідації юридичної особи немає правонаступництва. Юридична особа ліквідується по-перше, за рішен­ням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчим документом; по-друге, за рішенням суду у разі здійснення діяльності без належного дозволу (ліцензії) чи діяльності, забороненої законом, а також в інших випадках, встановлених законом.

Ліквідація може відбуватися у добровільному порядку і примусовому.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем ії знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (ст.95 ЦК України).

21. Держава та ін.. Учасники цивільних правовідносин.

Відповідно до ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава Україна є носієм публічної влади і визначає правовий статус інших суб'єктів цивільного права.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, на­вчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товарист­ва тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом ( ст.167 ЦК України).

Держава на­буває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи дер­жавної влади у межах їхньої компетенції, встановленої зако­ном. Дії цих органів вважаються діями самої держави. Від імені держави, за спеціальним дорученням можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи влади Автономної Рес­публіки Крим та органи місцевого самоврядування у випадку і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-пра­вовими актами.

Держава, як і всі інші суб'єкти цивільного права, має цивільну правосуб'єктність, до якої входить цивільна право­здатність та цивільна дієздатність. Держава може бути учасником зобов'язальних пра­вовідносин. Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не мо­же бути звернено стягнення. Вона не відповідає за зобов'язан­нями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встанов­лених законом, а юридичні особи, що створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави. Держава не відповідає також за зобов’язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад.

Держава може виступати у якості боржника у зобов'язан­нях із заподіяння шкоди, договорах державної позики, креди­тування тощо.