Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Економічний факультет

Кафедра економічної теорії та менеджменту

Індивідуальне науково-дослідне завдання

на тему :

«Система управління організацією: зміст, завдання та напрямки вдосконалення»

Виконала

студентка 311 групи

спеціальність «менеджмент»

Ковальчук Олександра

Науковий керівник

Терлецька Н.М.

Чернівці-2012

План

Вступ

РОЗДІЛ Ӏ Система управління організацією:основні поняття та зміст.

1.1. Поняття про систему управління та її складові.

1.2. Система управління організацією як предмет дослідження теорії організації. Її зміст.

РОЗДІЛ ӀӀ Система управління організацією,її завдання.

2.1. Основні завдання виробничої системи управління організацією.

2.2. Основні завдання організаційної системи управління організацією.

2.3. Основні завдання економічної системи управління організацією.

РОЗДІЛ ӀӀӀ Система управління організацією: напрямки вдосконалення.

3.1.Підходи до менеджменту.

3.2.Напрямки вдосконалення системи управління організацією.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Постановка проблеми. В сучасному економічному просторі функціонує безліч організацій, які представляють собою сукупність людей, об’єднаних для досягнення певної мети, рішення певного завдання на основі принципів розподілу праці й обов’язків. Множина цілей і завдань, що стоять перед організаціями різного класу складності і різної галузевої приналежності, призводить до того, що для управління ними потрібні спеціальні знання й мистецтво, методи й прийоми, що забезпечують ефективну спільну діяльність працівників всіх структурних підрозділів.

Узгоджена та взаємопов’язана колективна діяльність передбачає реалізацію функції управління цією діяльністю. Зростаюча складність й комплексність внутрішнього середовища, поряд із посиленням негативного впливу середовища зовнішнього, обумовлюють той факт, що ефективність функціонування будь-якої організації все більшою мірою залежить від якості системи управління нею. Відповідно, набуває актуальності питання установлення сутності системи управління організацією як об’єкта дослідження,визначення її завдань і напрямків вдосконалення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогоднішній день існує багато визначень системи управління організацією (підприємством), кожне з яких відповідає методології певного наукового розділу та, відповідно, наголошує на певному аспекті функціонування системи, іі побудови, внутрішніх відносинах та ін.

Так, С. Янг визначає систему управління організацією як підсистему організації, компонентами якої є групи взаємодіючих людей: її функції полягають в сприйнятті певних проблем організації (входів) і подальшому виконанні набору дій (процесів), в результаті яких виробляються рішення (виходи), що збільшують дохід від діяльності всієї організації , або оптимізують деяку функцію всіх входів і виходів організації [15].

У роботі В. В. Глущенко, В. І. Глущенко наголошується, що системою управління можна називати конкретний апаратурний, нормативний, функціональний варіант реалізації технології, що дозволяє вирішувати конкретну проблему управління [5].

Г. В. Воронцова вважає, що система управління організацією — це спосіб взаємодії між суб’єктом і об’єктом управління, спосіб побудови взаємозв’язку між рівнями управління і функціональними галузями, що забезпечує оптимальне за даних умов досягнення цілей організації [4].

Також система управління визначається як:

1.множина взаємопов’язаних елементів (ланок), які складають єдине ціле, та реалізовують процес управління для досягнення поставлених цілей [7];

2.сукупність системи, що управляє (суб’єкт управління), та керованої системи (об’єкт управління) [8];

3.сукупність дій, необхідних для узгодження спільної діяльності людей [2];

4.керуюча (суб’єкт управління) та керована (об’єкт управління) системи, а також система зв’язків між ними [13];

5.організаційне складне ціле, що складається з безлічі взаємодіючих елементів, у тому числі об’єкта й суб’єкта управління [1];

6.складна система, створена для збору, аналізу і переробки інформації з метою отримання максимального кінцевого результату при певних обмеженнях (нестача ресурсів, наприклад) [9].

Як видно, переважно наведені визначення зважають,передусім, на системні характеристики системи управління організацією, зокрема — наявність у ній двох специфічних підсистем, одна з яких (суб’єкт управління) здійснює управлінський вплив, а інша є об’єктом, на який цей управлінський вплив спрямований. Тобто, більшість з існуючих визначень системи управління цілком ґрунтовно надаються в рамках системного підходу до управління. Але окрім того, що система управління організацією (підприємством) є, передусім, системою, вона має й інші специфічні характеристики, встановлення яких набуває суттєвого значення в контексті її дослідження. Визначальним тут має стати встановлення особливостей системи управління організацією виходячи з того, що вона є комплексним явищем, об’єктом дослідження різних наук та,відповідно, її визначення має базуватися на методології різних галузей науки.

Мета дослідження. Обґрунтуємо, що однією з систем наукових знань, методологія якої має послугувати підґрунтям при дослідженні системи управління організацією ,є теорія організації. Визначимо і пояснимо зміст,завдання та напрямки вдосконалення системи управління організацією.

РОЗДІЛ Ӏ Система управління організацією:основні поняття та зміст.

1. Поняття про систему управління та її складові.

Система управління (СУ) організації становить особливий інтерес для керівника, а її вивчення й удосконалювання — його постійне завдання. Управління повинно забезпечувати: 1) збереження структури системи; 2) підтримку режиму діяльності; 3) реалізацію програм, цілей функціонування цих систем в умовах різних зовнішніх і внутрішніх впливів, що супроводжують їх. Потреба в управлінні, тобто в необхідності прийняття того чи іншого рішення, виникає тільки при виникненні проблеми. Проблема в загальному випадку визначається двома станами: 1) що задається (бажаним); 2) фактичним (прогнозованим). Неузгодженість між цими станами визначає необхідність вироблення управлінського рішення чи керуючого впливу з метою приведення фактичного стану до бажаного. Для забезпечення достатньої ефективності управління повинен бути контроль за його реалізацією. Стійкість управління як властивість системи зберігати свій первісний стан спокою чи руху в умовах зовнішніх впливів є одним з найважливіших чинників для будь-якої системи, у тому числі і для систем управління. Для забезпечення стійкості важливі: 1) безперервність управління; 2) виключення помилок в оцінці стану об'єкта управління; 3) виключення затримок в оцінці стану об'єкта управління; 4) дії персоналу. Системи, захищені від різних впливів, що збурюють, тобто несанкціонованих дій, називаються системами з функціональною стійкістю. Оперативність управління характеризує тривалість циклу управління. Чим оперативність управління вища, тобто відповідно тривалість циклу управління менша, тим ефективніший вплив системи управління на поведінку об'єкта. Під гнучкістю управління розуміється здатність системи пристосовуватися до умов управління, що змінюються. Гнучкість управління забезпечується застосуванням відповідних алгоритмів управління, а також різними технічними й організаційними заходами. Система управління базується на трьох основних складових: 1. інформаційній підтримці процесів розробки і реалізації рішень; 2. наборі типових бізнес-процедур для розв'язання поставлених завдань; 3. системі активізації персоналу.

Оптимізація даних складових і є основним напрямком удосконалювання системи управління. Ці складові дуже важливі, але фіксують деякий етап стану системи управління і, на нашу думку, відбивають лише частину сучасної системи управління, що повинна включати елементи розвитку, у тому числі методологічну (управлінську) підтримку при розробці і реалізації рішень. Аналіз існуючих підходів до системи управління дозволяє сформувати її загальне визначення: система управління являє собою сукупність усіх елементів, підсистем і комунікацій між ними, а також процесів, що забезпечують задане функціонування організації. Метою функціонування системи управління є вироблення і реалізація управлінських впливів чи рішень для формування необхідної поведінки керованої системи (чи об'єкта управління) в умовах різних впливів навколишнього середовища для досягнення сформульованих цілей. Система управління — це складне утворення процесів і явищ, удосконалювання якого може йти з різним ступенем деталізації. Реальна економічна, організаційна і психологічна ефективність такого удосконалювання залежить від методики і часу проведення, інтуїції і професійної підготовки керівника чи фахівця.

Процес управління являє собою: систему комунікацій, технологію управління (розробку і реалізацію управлінських рішень), представництво, інформаційне забезпечення. Структура управління включає: функціональну й організаційну структуру, схему організаційних відносин, конкретні схеми взаємодій вищих органів управління і структуру персоналу. Техніка управління включає: комп'ютерну й організаційну техніку, офісні меблі, мережі зв'язку (внутрішні чи зовнішні типу Інтернет), систему документообігу. У свою чергу, методологія і процес управління формують управлінську діяльність, а структура і техніка управління — механізм управління. Стан елементів системи управління організації безпосередньо відбивається на ефективності її функціонування в цілому [1а].