Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства
Підприємство як різновид мікросистеми
Суть, способи представлення та види виробничих функцій
Виробнича функція з одним змінним фактором
Виробнича функція з двома змінними факторами
Ефект масштабу. Еластичність масштабу
1. Підприємство як різновид мікросистеми
Виділять два основні підходи до визначення сутності фірми:
Класичний. Сформовано в рамках класичної та неокласичної школи економічної теорії. Під фірмою розуміється процес перетворення залучених ресурсів у певні блага.
Інституційний. Автором даного підходу є Рональд Коуз, який в рамках розробки теорії фірми дав приблизно таке визначення – сукупність угод та договорів між власниками залучених ресурсів, які укладаються на основі співставлення трансакційних витрат (витрати, що пов’язані із укладанням угоди та залученням ресурсів).
Як різновид мікросистеми, у більш широкому розумінні фірма або підприємство – це економічний агент, що є споживачем факторів виробництва на ринках ресурсів, виробником продукції та її продавцем на ринках товарів та послуг. Головна мета діяльності фірми – максимізація прибутку як різниці між виручкою та вартістю виробництва.
Суттєвим припущенням теорії при розгляді фірми є:
раціональність її поведінки – фірма максимізує власну вигоду (прибуток) і здатна шукати й знаходити шляхи досягнення цієї мети;
суверенітет у прийнятті рішень щодо своєї діяльності.
В мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально — як процес перетворення вхідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва.
Випуск — це товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, які вироблені фірмою (галуззю) за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів.
Ресурси, або фактори виробництва — блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ — готової продукції; основні види факторів — капітал, праця, земля (природні ресурси), підприємницький хист. Власниками факторів є домогосподарства, які продають їх фірмам на ринках відповідних факторів.
Технологія — знання про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певного блага; кількісно характеризується сукупністю норм затрат ресурсів на випуск одиниці готової продукції.
З огляду на можливості фірми змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва визначаються миттєвий, короткостроковий і довгостроковий періоди.
Миттєвий період – період, під час якого фірма немає жодних можливостей змінити обсяги залучення ресурсів, а тому її реакція на зміну попиту буде здійснюватися лише через зміну ціни.
Короткостроковий період — період у виробничій діяльності фірми, протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції; його тривалість залежить від технологій виробництва.
Довгостроковий період — період у діяльності фірми, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, які потрібні фірмі для випуску продукції (на відміну від короткострокового періоду).