Складові плати за користування природним середовищем.
Плата за опосередковане користування природним середовищем, що полягає в непрямому використанні його елементів людиною в процесі життєдіяльності –використання земельної поверхні як природної основи еколого-економіної системи, теплове забруднення в результаті втрат тепла в житлових та виробничих приміщеннх, порушення схеми функціонування природних систем у результаті рояви антропогенних об’єктів тощо.
Плата за використання ресурсів, що здійснюється на основі економічної оцінки конкретного природного ресурсу, що виступає в даному випадку як технічна сировина.
Плата за завдання шкоди природному середовищу, що передбачалась у проекті розвитку виробничого об’єкта (плата за забруднення).
Плата за завдання непередбачуваної шкоди природному середовищу (результат аварій, порушення технологічних норм).
У практиці сучасного природокористування в Україні переважними видами екологічних виплат є плата за забруднення окремих компонентів природного середовища, та плата за використання окремих видів ресурсів (водних, лісових). В останні роки держава активно здійснює заходи спрямовані на посилення економічного впливу на процеси природокористування за рахунок упровадження принципу платного природокористування.
Тема 2.2. Правове регулювання природокористування й охорони навколишнього природного середовища
Мета. Ознайомитись з правовим законодавством , що регулює відносини суспільства і природи. Розглянути природоохоронні органи та їх структуру.
Виховна мета. Прививати правову культуру поведінки по відношенні до навколишнього середовища.
Матеріально – технічне забезпечення. Підручники по екології,Таблиці, Мультимедійний проектор.
Література. 1. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології. - Львів: Афіша, 2001.
2. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001.
3. Романенко О.В. Основи екології. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.
4. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. - Львів: Новий світ, 2004.
5.А.К. Запольський , А.І.Салюк - Основи екології. Вища школа. 2005.
6. Конституція України.
7. Кодекси України:
2.1.Земельний.
2.2. Водний.
2.3. Про надра.
2.4. Лісовий.
Структура заняття.
1.Організаційна частина.
2.Актуалізація знань.
1Назвіть основні джерела антропогенного забруднення середовища.
2Які екологічні проблеми пов'язані з експлуатацією теплоенергетичних установок?
3Які є шляхи, спрямовані на зменшення негативного впливу на навколишнє середовище гідроенергетики?
3.Повідомлення теми і формулювання мети заняття.
4.Основна частина.
План
Правова охорона навколишнього природного середовища.
Правове регулювання природокористування.
Види природоохоронних органів та їх структура.
Література; 1-9.
Питання 1. Правова охорона навколишнього природного середовища
Екологічне законодавство - це структура, що об'єднує екологічні юридичні норми різного рівня і спрямованості |
Ними можуть бути норми конституційні, звичайні, норми, орієнтовані на соціальні відносини різного змісту, з приводу охорони різних природних об'єктів. Указане законодавство є системою, що має більш-менш сталий характер. Його реалізація породжує відносно сталі правові відносини.
Охорона навколишнього середовища здійснюється різними, у т.ч. й правовими, засобами. При цьому в правових формах захищаються переважно всі компоненти, які утворюють природне середовище.
Право природокористування - це процес раціонального використання людиною природних ресурсів для задоволення різних потреб та інтересів |
Питання 2. Правове регулювання природокористування
Правову основу охорони природи становлять закони внутрішньодержавного та міжнародного значення. В них наводяться обов'язкові для всіх громадян вимоги, спрямовані на забезпечення нормальних умов функціонування екосистем біосфери та раціональне використання людиною природних ресурсів.
Виконання даних законів забезпечується різними методами:
від виховних і просвітніх — до штрафів;
від адміністративних та кримінальних - до покарань порушників.
Найважливішими принципами природокористування є його цільовий характер, плановість і тривалість, ліцензування, врахування надзвичайного значення у житті суспільства тощо.
Екологічне право - це порівняно молода, але дуже важлива галузь юриспруденції, що розвивається; покликана законодавчо забезпечити права людини на здорове середовище проживання та раціональне природокористування |
Основний законодавчий акт у галузі охорони природи в нашій державі - Закон України про навколишнє природне середовище, затверджений Верховною Радою України 25.06.91 |
У даному акті викладено загальні положення, екологічні права, обов'язки громадян, функції рад народних депутатів, а також повноваження органів управління у сфері охорони природи, висвітлено питання спостереження, прогнозування, обліку та інформації в галузі охорони довкілля, питання екологічної експертизи, контролю й нагляду, регулювання, використання природних ресурсів, економічних механізмів забезпечення охорони природи.
Наведено також положення про заходи, пов'язані з екологічною безпекою, надзвичайними екологічними ситуаціями, про відповідальність за порушення природоохоронного законодавства та міжнародні відносини України у сфері охорони довкілля.
До важливих державних документів природоохоронного напряму належать:
Земельний кодекс України (2001);
Водний кодекс України (1995);
Кодекс України про надра (1994);
Закон України "Про екологічну експертизу" (1995);
Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (1992);
Лісовий кодекс України (1994);
Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (1995).
Із 1990 по 1999 роки Верховною Радою України було ухвалено близько 20 природоохоронних законів, зміцнюється Державна екологічна інспекція, завершується створення екологічної прикордонної служби.
Законом в Україні нині сформовано одну з найрозвиненіших у Європі систему екологічного законодавства, визначено основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і піклування про екологічну безпеку, розроблено кілька проектів природоохоронних програм для найбільш неблагополучних районів.
В Україні стан довкілля нині контролюється кількома відомствами.
Державний контроль здійснюють:
Місцеві ради та їх виконавчі органи;
Мінприроди України та його органи на місцях;
Державна екологічна інспекція;
Державна служба охорони родючості ґрунтів;
Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи;
Головне управління державного геологічного контролю;
Держгірпромнагляд та його органи на місцях;
Держводгоспи України.