Тема 2. Власність в системі економічних відносин

1. Поняття власності, її аспекти

2. Основні форми власності

3. Необхідність та сутність роздержавлення та приватизації

4. Форми роздержавлення та приватизації

5. Механізм роздержавлення та приватизації

1. Поняття власності, її аспекти

Власність є складною категорією, що грає важливішу роль в характері кожної економічної формації. Власність розглядається як предмет вивчення не тільки економічною, а ще юридичною наукою, політологією, соціологією та психологією, тому і виділяють економічний, юридичний, політичний, соціологічний та психологічний бік категорії власності

З економічної точки зору в категорії власності можна виділити як кількісний, так і якісний аспекти.

Кількісний аспект власності вміщує самі об’єкти власності, які можуть належати будь-кому (це земля, споруди, засоби виробництва, гроші, цінні папери, інтелектуальна власність у вигляді патентів та ліцензій). В той чи інший час певний об’єкт може ставати домінуючим, володіння яким дає найбільші прибутки. Так, в часи рабовласництва це люди, при феодалізмі – землі, при капіталізмі – засоби виробництва, в постіндустріальному суспільстві – знання та інформація.

Якісний аспект власності – це відношення між будь-якими суб’єктами власності з приводу володіння ними тими чи іншими об’єктами та присвоєння ними продуктів у всіх сферах суспільного відтворення.

Відносини власності є центральними у будь-якому типі суспільного устрою, тому що від того, у чиїх руках знаходяться основні об’єкти власності, залежить те, яку форму будуть мати і економічні відносини в суспільстві.

Юридичний бік власності означає прояв волі певного класу, соціальної групи, окремої людини у відношенні до певного об’єкту власності та правове оформлення цієї волі у юридичних актах та нормах, у праві власності. Окремо розрізняють право володіння, управління, використання, присвоєння результатів, відповідальності тощо.

Соціальний аспект власності розкриває процес створення класів, соціальних груп та взаємодію між ними в залежності від їх відношення до засобів виробництва, способів отримання доходів.

Політичний аспект власності характеризує наявність впливу на політику держави в залежності від присвоєння засобів виробництва та інших об’єктів власності.

Психологічний аспект відображає наявність відчуття власника у робітника або його відсутність; відношення до власності як до своєї, чужої або нічийній.

2. Основні форми власності

Виходячи з законодавства України розрізняють декілька форм власності:

1. Індивідуальна, тобто власність громадян. Вона може бути приватною, якщо використовується для отримання доходу.

2. Колективна, тобто власність трудових колективів, громадянських об’єднань, акціонерних товариств.

3. Державна, суб’єктом якої є українська держава в особі Верховної Ради.

4. Комунальна (муніципальна), тобто власність адміністративно-територіальних одиниць, суб’єктом якої є обласні та інші виконавчі комітети.

5. Змішана, в якій об’єднуються окремі форми власності.

Кожна форма власності повинна відображати рівень розвитку суспільного розподілу праці, бути адекватною структурі та складності суспільній виробничій силі, сприяти збільшенню ефективності виробництва. Ніяке нав’язування якій-небудь форми власності не повинно відбуватися в економіці, якщо бажано скоріше підняти її рівень розвитку. Досвід сучасного економічного розвитку свідчить про ефективність змішаної багатоукладної економіки ринкового типу, що функціонує на органічному поєднанні різних форм власності та використання механізмів регулювання та управління ними.