Питання 7. Іонізуюче випромінювання і його вплив на живі організми

Розрізняють кілька видів іонізуючого випромінювання:

гамма-випромінювання: найнебезпечніше джерело зовнішньої іонізації (діє на відстані сотні метрів);

бета-випромінювання: проникає у повітрі на відстані кілька метрів, а в живих тканинах - кілька міліметрів;

альфа-частки: мають найкоротший радіус дії (кілька сантиметрів у повітрі; 0,1 мм у тканинах).

У результаті багаторічного опромінення всього тіла (або головного мозку) дозами потужністю 0,5 - 1 Зв (50 — 100 Бер) і більше на рік може розвинутися хронічна променева хвороба.

Основні види наслідків впливу іонізуючої радіації на живий організм:

• гостре ураження: проявляється впродовж кількох годин або днів після опромінення;

• віддалені наслідки опромінення: середня тривалість часу від моменту опромінення до загибелі від лейкозу становить 10 років;

• генетичні наслідки опромінення: може мати не тільки миттєві та від­далені наслідки для самої людини, а й нанести шкоду її нащадкам унаслідок виникнення мутацій.

Чим менша ділянка тіла зазнає опромінення, тим менші руйнівні наслідки.

Чим молодший організм, тим він чутливіший до радіації.

Чим складніший організм, тим більше він уражається радіацією.

Нормами радіаційної безпеки визначено три групи критичних органів

за їх чутливістю до радіації:

• Усе тіло, статеві органи, червоний кістковий мозок.

• М'язи, щитовидна залоза, жирові тканини, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока тощо.

• Кісткова тканина, шкіра, кисті рук, литки, стопи.

5.Підсумок заняття. д/з тема 1.2.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні джерела антропогенного забруднення середовища.

2. Які екологічні проблеми пов'язані з експлуатацією теплоенергетичних установок?

3. Які є шляхи, спрямовані на зменшення негативного впливу на навколишнє середовище гідроенергетики?

4. Виділіть основні проблеми використання атомної енергії.

5. Які перспективи має розвиток в Україні альтернативних видів енергетики?

6. Які є види іонізуючого випромінювання?

7. Проаналізуйте дію іонізуючого випромінювання на живі організми.

8. Що вивчає радіоекологія?

9. Які знання необхідні для розробки норм радіаційної безпеки?

Розділ 2. Практичні аспекти природокористування

Тема 2.1. Господарський механізм управління природокористуванням. Еколого - економічні проблеми використання природних ресурсів.

Мета. Усвідомити значення, роль господарського механізму управління природокористуванням. Розширити знання в області еколого – економічних проблем природокористуванням.

Виховна мета. Навчити оцінювати з економічної та екологічної точки зору проблеми природокористування.

Матеріально – технічне забезпечення. Підручники по екології,Таблиці, Мультимедійний проектор.

Література. 1. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології. - Львів: Афіша, 2001.

2. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів: Світ, 2001.

3. Романенко О.В. Основи екології. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.

4. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористуван­ня. - Львів: Новий світ, 2004.

5.А.К. Запольський , А.І.Салюк - Основи екології. Вища школа. 2005.

Структура заняття.

1.Організаційна частина.

2.Актуалізація знань.

1Назвіть основні джерела антропогенного забруднення середовища.

2Які екологічні проблеми пов'язані з експлуатацією теплоенергетичних установок?

3Які є шляхи, спрямовані на зменшення негативного впливу на навколишнє середовище гідроенергетики?

.

3.Повідомлення теми і формулювання мети заняття.

4.Основна частина.

План

1. Поняття "природокористування".

2. Принципи раціонального природокористування.

3. Економічний механізм природокористування.

Література: 1-9.

Питання І. Поняття "природокористування"

З самого початку появи людство задовольняло свої життєві потреби за рахунок споживання природних ресурсів.(Сонячне випромінювання рослинний і тваринний світ, природні ландшафти.) Із самого початку було зрозуміло прагнення прагнення - досягти найбільшого ефекту при мінімальній витраті енергії.

В основу господарювання з самого початку розвитку людського суспільства закладався економічний принцип – досягнення ефективного результату господарювання за мінімальних витрат енергії. Цей принцип не змінився впродовж тисячоліть. Він діє і сьогодні і залишиться на майбутнє. Інакше система – суспільство – природа - давно припинила б існування.

Життєві потреби зростають населення планети невпинно збільшується--- людина задовольняє потреби за рахунок природного середовища

З настанням машинно-індустріального розвитку суспільства почалося широке використання металів .Для їх виплавлення використовують велику кількість енергії(палива газу) . Природні ресурси почали використовуватись такими швидкими темпами що в середині 20-го століття людство зрозуміло що природні ресурси що створювались природою мільйонами років перебувають на межі вичерпності.

Не раціональна антропогенна діяльність призвела до порушення багатовікової динамічної рівноваги екосистеми. Екологічна криза сучасності загрожує перерости в екологічну катастрофу яка може спричинити загибель цивілізації. Отже економічна система спрямована тільки на споживання природних ресурсів - є неефективною і тупиковою.

В зв’язку з цим з середини 20-го ст.. у багатьох індустріально-розвинених країнах почали запроваджувати еколого - економічний принцип господарювання - одержання максимального економічного ефекту за якнайменшої шкоди для природного середовища.

Цей принцип покладено в основу раціонального природокористування – мінімальні витрати природних ресурсів для задоволення обґрунтованих життєвих потреб людського суспільства за мінімальної школи природному середовищу ( економічне те, що екологічне).

Природокористування - це сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів для його збереження (видобуток і переробка природних мінеральних та біологічних ресурсів, їх відновлення, охорона природних умов життя, природних систем тощо).

Розвиток продуктивних сил, зростання обсягів природокористування і темпів забруднення довкілля за одночасного вичерпання природних ресурсів, погіршення здоров'я працездатного населення, зниження продуктивності праці - все це зумовило формування економіки природокористування - нової галузі науки, що вивчає методи найефективнішого впливу людини на природу для підтримання динамічної рівноваги, кругообігу речовин у природі. Витрати, пов'язані з підтриманням цієї рівноваги, йдуть на збереження економічно найсприятливіших умов відтворення матеріальних благ як нині, так і в майбутньому.

Оскільки довкілля виконує такі життєво важливі функції, як забезпечення людей природними ресурсами, природними послугами (рекреація, туризм, естетичне задоволення), поглинання відходів і забруднень, то, реалізуючи заходи з охорони природи й використання її ресурсів, слід знати економічну вартість даних процесів і ціну шкоди, заподіяної природі антропогенними забрудненнями та впливами.

Нині, як і раніше, протидіють екологічні та економічні інтереси, і, на жаль, здебільшого перевага надається економічним:

• вирубуванню лісів надають перевагу над їх використанням для рекреації;

• розвиткові туристичного бізнесу - над збереженням рідкісного ландшафту чи озера;

• морським нафтопромислам - над збереженням морських екосистем тощо.

Нині вартість природних благ і послуг або взагалі не визначено, або її знижують, що часто призводить до прийняття анти екологічних рішень, спотвореної оцінки економічного розвитку через традиційні показники валового національного продукту. Зростання останнього часто супроводжується деградацією довкілля.

Природокористування може бути раціональним і нераціональним

Раціональне природокористування - це ефективне, екологічно обґрунтоване господарювання, що не призводить до різних змін природно-ресурсного потенціалу, а підтримує й підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об'єктів та облагороджує їх. Воно спрямовано на забезпечення умов існування людства та стабільного одержання матеріальних благ.

Нераціональне природокористування - це природокористування, в результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегулювання, порушується рівновага біосистем, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання в цілому

Нераціональне природокористування може бути зумовлено планово-економічними й проектними прорахунками, тимчасовими й вимушеними "позиками" у природі (перехідні періоди у розбудові нових держав, великі стихійні лиха, війни тощо), недбалими обліком та оцінкою природних ресурсів, недосконалістю природоохоронного законодавства, вузьковідомчими підходами в розвитку економіки, недосконалістю технологій виробництв, браконьєрством, самовільною забудовою тощо.

Нині розроблено кілька підходів до визначення економічної цінності природних ресурсів і послуг. Найбільш комплексний підхід ґрунтується на загальній економічній вартості, до якої входять вартості знищення природи, її відновлення та охорони.

На цьому етапі починають впроваджувати систему господарювання спрямовану на споживання природніх ресурсів та їх відтворення а також на захист навколишнього природного середовища від забруднення та руйнування.

Питання 2. Принципи раціонального природокористування

Щоб сформулювати еколого-економічні принципи господарювання потрібно визначити їх умови:

1. мінімальні витрати природних ресурсів;

2. обґрунтовані життєві потреби людського суспільства;

3. мінімальна шкода природному середовищу.

Визначення цих умов залежить від ступеня розвитку науки і техніки на сучасному етапі. Складніша справа стосовно умови другої на яку впливає не тільки наука і техніка, а й суспільна свідомість.

Мінімальна шкода природному середовищу передбачає теке господарювання за якого утворюватиметься мінімальна кількість розсіюваних і не утилізованих відходів в антропогенному ресурсному циклі. І ці відходи без завдання шкоди мають включатися в біогеохімічні цикли природного кругообігу речовин і енергії.

В узагальненому вигляді етичні й еколого-економічні принципи подано відомим американським ученим-екологом Д, Чирасом (1992 р.). Він вирізнив три основні етичні принципи'.

людство має обмежені запаси природних ресурсів, які необхідно розподіляти між усіма живими істотами планети ("не все тільки для нас");

людство - частинка Природи і суб'єкт, на який поширюються всі її закони (ми не маємо права ґвалтувати Природу й нехтувати її законами, бо це зупинить цивілізацію);

людство не повинно керувати Природою, воно має навчитися співпрацювати та існувати в гармонії з нею.

Сьогодення додає ще один принцип, людина - це також частинка Космосу, могутні сили якого постійно впливають на її здоров'я, психіку та поведінку.

Нам необхідно вивчати процеси й закони розвитку космічних систем і враховувати їх у своїх стосунках із навколишнім світом. Найближчим часом особливу увагу слід звернути на стан близького Космосу (10-30 тисяч кі­лометрів від поверхні планети), який для планети Землі не менш важливий, ніж атмосфера чи гідросфера, але набагато вразливіший.

У зв'язку з освоєнням космічного простору людиною забруднення близького Космосу набуло загрозливих масштабів: у межах екосфери вже "літає" близько трьох тисяч тонн предметів штучного походження, уламків супутників, космічних ракет і кораблів, що в 150 тисяч разів перевищує масу метеоритних тіл; на початку XXI століття маса космічного сміття може збільшитися в 4-5 разів, а це - реальна загроза середовищу та існуванню людства через появу небезпечних електромагнітних аномалій.

Головні еколого-економічні принципи:

• консервація, збереження ресурсів та енергії, розумне самообмеження в усіх сферах життєдіяльності;

• рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове використання матеріалів у виробництві;

• відновлення ресурсів;

• контроль рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зниження;

• упровадження нових технологій в енергетиці, промисловості, сільському господарстві, на транспорті;

• уповільнення темпів зростання населення.

Слід пам'ятати, що шлях, яким прийшли до свого благополуччя розвинені країни, не прийнятний для людства в цілому, оскільки не гарантує екологічної та соціальної безпеки планети в соціально несправедливому світі.

Національна екологічна політика нашої молодої держави будується з ура­хуванням світового досвіду, а також сучасних соціально-економічних та еколо-гічних умов.

Екологічні стандарти єдині і обов’язкові для всіх об’єктів системи норм та вимог щодо ставлення до навколишнього середовища. Є стандарти міжнародні, державні, галузеві, стандарти підприємств.

Природоохоронна діяльність не дає прибутку підприємствам за винятком утилізації відходів отриманих внаслідок процесу очищення стічних вод та газів, що викидаються в атмосферу. Більшість речовин є цінною сировиною (сірка, пил кольорових металів) і можуть бути використані у виробництві сприяючи отриманню додаткових прибутків. Однак обладнання для відловлювання цих речовин потребує економічних витрат. Інша причина – не зацікавленості підприємств у природоохоронній діяльності – розбіжність часу забруднення з моментом відшкодування збитків. Ще одна причина – не узгодженість між підприємствами отруювачами і підприємствами котрі зазнають більших збитків від забруднення навколишнього середовища.

Найбільше збитків зазнають охорона здоров’я, комунальне, сільське, лісове та рибне господарство, оскільки зростають видатки на лікування хворих, ремонт будівель, насаджування дерев, зменшення продуктивності тваринництва.

У зв’язку з цим поряд із покращенням екологічного виховання й освіти важливим завданням держави є створення таких умов діяльності підприємств, щоб вони були змушені займатися природоохоронною діяльністю або були матеріально зацікавлені в реалізації відходів.

Питання 3. Методи управління природоохоронною діяльністю.

Сучасна оцінка технологій ґрунтується на основі еколого-економічного принципу господарювання за якого поряд з порівнянням зведених витрат на виробництво тієї чи іншої продукції враховують також величину збитків заподіяних забрудненням навколишнього природного середовища. Ефективність проектованої технології істотно залежить від величини збитків заподіяних навколишньому середовищу. Тому технічну досконалість тієї чи іншої технології вирішують порівнянням витрат сировини і енергії допоміжних матеріалів. Капітальних вкладень на здійснення технологій з обов’язковим урахуванням природоохоронних витрат на запобігання забрудненню навколишнього природного середовища а також величини трудових затрат на здійснення цієї технології.

Шкода заподіяна забрудненням довкілля може бути економічною соціальною і моральною. Економічна шкода – це зменшення врожайності сільськогосподарських культур інших біоценозів зменшення тривалості експлуатації обладнання, руйнування будівель. Соціальна шкода – це підвищення захворюваності населення та втрати рекреаційних ресурсів. Моральна шкода – підвищення плинності кадрів та втрата престижності деяких професій внаслідок погіршення санітарно-гігієнічних умов праці й проживання.

Щоб прийняти вірне альтернативне рішення обґрунтоване з еколого-економіних позицій потрібно оцінити величину витрат альтернативних технологій, у тому числі існуючі і прогнозовані збитки від шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок використання цих технологій.

До природоохоронних затрат входять заходи що запобігають забрудненню навколишнього природного середовища: очищення газодимових викидів і стічних вод, перероблення і захоронення відходів виробництва, зменшення акустичного впливу та інших фізичних забруднень, створення санітарно-захисних зон.

Усі природоохоронні заходи поєднують у три групи: до першої групи відносять одноцільові заходи, спрямовані на зменшення забруднень навколишнього природного середовища: впровадження досконалих технологій газо і водоочищення. До другої групи належать одноцільові ресурсозберігаючі технології, спрямовані на зменшення витрат сировини, палива та енергії (ресурсозберігаючі технології). Третю групу складають багатоцільові заходи, що сприяють зменшенню розсіюваних відходів виробництва та ресурсозбереження.

Економічну ефективність впроваджуваних природоохоронних заходів визначають за допомогою показників загального екологічного та загального соціально-економічного результатів. Загальний екологічний результат полягає в зменшенні антропогенного впливу на довкілля (поліпшення його стану). Загальний соціально-економічний результат полягає в підвищені рівня життя населення та ефективності суспільного виробництва. Еколого-економічні засади раціонального природокористування ґрунтуються на економічних методах управління, в основу яких покладено платежі за ресурси та забруднення природного середовища, надання пільг в оподаткуванні підприємств, надання на пільгових умовах позичок для реалізації проектів раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища.

Управління природоохоронною діяльністю здійснюється адміністративними та економічними методами. Аднімістративний механізм управління базується на встановленні норм, стандартів, правил природокористування та відповідних планових показників підприємствам з охорони навколишнього природного середовища та покарань від догани до тюремного ув’язнення або зняття з роботи та виплати штрафів підприємством та його керівниками. Однак такий шлях дорогий та малоефективний, оскільки вимагає постійного контролю та значного числа контролерів.

Значно ефективнішим є шлях економічного стимулювання, коли з допомогою різноманітних важелів (цін, платежів, податкових пільг та покарань) держава робить більш вигідним матеріально більш прибутковим дотримання природоохоронного законодавства, ніж його порушення.

Адміністративні та економічні методи управління природокористуванням

• стандартизація і нормування

• державний відомий контроль

• юридична відповідальність (кримінальна, адміністративна, дисциплінарна і матеріальна)

• планування природоохоронних заходів

• фінансування природоохоронних заходів (із державного бюджету, із прибтку підприємства, з екологічних і страхових фондів, кредити банків)

• матеріальне стимулювання (заохочення і покарання)

• заключення договорів і видача ліцензій на природокористування

• лімітування природокористування

• платежі за природокористування (використання природних ресурсів, забруднення довкілля, розміщення відходів)

Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища - це система організаційних і економічних заходів із використання, відтворення, обміну й охорони природних ресурсів

Мета економічного механізму - узгодження економічних і екологічних інте-ресів суспільного виробництва:

• вертикальних - загальнодержавних, регіональних, локальних;

• горизонтальних - територіальних і відомчих та між підприємствами.