2.2. Популяція людини і популяційна структура

Всі перераховані біологічні визначення виявляються однаково справедливими і відносно людини.

• За логікою, з представлених формулювань можна вивести два важливих для нас слідства:

o наслідок біологічний: індивіди, що входять до складу популяції, по ідеї, повинні характеризуватися дещо більшою подібністю між собою, в порівнянні з індивідами, що відносяться до інших аналогічних груп. Ступінь цієї схожості визначається єдністю походження й займаної території, відносною ізоляцією популяції і часом цієї ізоляції. Характер мінливості усередині популяції в значній мірі залежить від рівня панміксіі, чисельності групи, щільності населення, стабільності умов навколишнього середовища і міри пристосованості індивідів, що формують популяцію;

o наслідок історичний: популяція людини - особлива категорія популяцій, що має свої особливості. Адже це саме спільність людей, і популяційна історія є не що інше, як "доля" окремо взятої людської спільноти, що має свої традиції, соціальну організацію і культурну специфіку. Ці суто людські властивості апріорно можуть брати участь у формуванні біологічної мінливості.

Переважна більшість популяцій має унікальну, досить складну і до цих пір не розроблену ієрархічну структуру, підрозділяючись на ряд природних більш дрібних одиниць і в той же час входячи в більші популяційні системи (в т.ч. етнотериторіальні спільності, расові групи і т . п.).

В залежності від чисельності і пов'язаним з цим ступенем панміксії і інбридингу, виділяють декілька рівнів популяцій:

• нечисленні локальні популяції (їх називають також демамі, менделевської або, просто, малими популяціями);

• численніші популяційні об'єднання (іноді їх називають трибами), що займають більш широкий ареал і, що включають до свого складу кілька локальних популяцій, менш ізольованих один від одного;

• нарешті, великі об'єднання, що складаються з безлічі популяцій різного масштабу, що займають великі регіони, для яких правило панміксіі, природно, повною мірою не виконується.

• Спроби якось "узаконити" ці рівні робилися неодноразово. Наприклад, В.В. Бунакен, на основі вивчення чисельності популяцій російської старожильческого населення Сибіру, запропонував виділяти дещо інші категорії:

o ізолят - до 1,0-1,2 тисяч чоловік і високий ступінь панміксії і інбридингу;

o дем - від 1,0-1,2 до 4-5 тисяч осіб;

o група Демов (або міксодем) - понад 4-5 тисяч чоловік, що розпадається на окремі панміксні ділянки.

На жаль, але далеко не для всіх груп людини ця схема справедлива.

Панміксія, інбридинг та інтенсивність змішання - протилежно спрямовані, але взаємопов'язані явища, що залежать від чисельності популяції і щільності населення.

Відомо, що:

- ймовірність здійснення споріднених шлюбів (Інбридинг) росте зі зменшенням чисельності популяції;

- принцип панміксії порушується зі зростанням обсягу популяції;

- на інтенсивність змішання впливає щільність населення.

Це - загально біологічні істини, які найчастіше справедливі і для популяцій людини. Частіше за все, але не завжди.

Значна кількість фізичних ознак сучасних популяцій людини обумовлена диференціацією загального генофонду і керується єдиними екологічними та еволюційними законами, що діють в такій же мірі і в тваринному світі. Але цілий ряд популяційних характеристик, таких, як чисельність, ефективний розмір і щільність населення, багато в чому обумовлені соціальними та культурними факторами, тобто особливостями соціальної організації, матеріальної та духовної культури людських спільнот.

Наведемо поки один приклад. У деяких досить стабільних малих популяціях (в т.ч. у багатьох кочових і мисливських народів Сибіру), порушується закономірність, що зв'язує ступінь інбридингу і чисельність популяції. У ряді таких груп встановлена традиція, згідно з якою шлюби "принципово" заключаються між мешканцями віддалених селищ.

Традиція, що історично склалася в цьому прикладі змінює загально біологічне правило. Тобто людина сама встановлює певні внутрішньо- і міжпопуляційні бар'єри, що визначають генетичну і морфологічну специфіку груп людей. А це:

• розбіжності у мові, релігії;

• приналежність до того чи іншого соціального класу (соц. норми і традиції диктують правила - вибір шлюбних партнерів, вік вступу в шлюб і кількість дітей в сім'ї);

• клімато-географічні чинники;

• поширення тих чи інших захворювань та характер смертності населення (пов'язані не тільки з особливостями клімату та іншими природними факторами, але і з розміром і структурою спільноти, способом розміщення й спорудження поселень, характером дієти і способом "добування" їжі, традиціями гігієни і, звичайно ж, успіхами медицини і профілактики, також війнами, техногенними катастрофами, епідеміями).

Важливо запам'ятати, що з точки зору антрополога, популяція людини є категорією не тільки біологічної, але й історичної, і кожен раз, говорячи про біологічні характеристики - про внутрішньо-і міжпопуляційну мінливості, - не слід випускати з уваги широкий спектр унікальних для людини соціальних факторів, дія яких багато в чому цю мінливість визначає.