Тема 3.4 Роль землевпорядника у встановленні раціонального природокористування .

План заняття : ( 1 год . )

1. Зв'язок лісових, водних, земельних ресурсів та надр землі з довкіллям.

2. Моніторинг земель і кризових явищ, деградованих і забруднених земель.

3. Особливості організації території з урахуванням ландшафтних і агроекологічних умов.

Самостійне опрацювання : ( 1 год )

1. Значення професії земле­впорядника для покращення стану земель, якості ґрунтів, умов використання і охорони земель, захисту і гарантії прав власників землі і землекористувачів.

Домашнє завдання : конспект .

1. Згідно з екологічним законодавством України до природних об'єктів належать земля, надра, рослинний світ, ліси, води, тваринний світ, атмосферне повітря, природно-заповідні об'єкти та ін. Право безпосередньо не впливає на природні об'єкти, його вплив виявляється через поведінку суб'єктів екологічних відносин. Екологічне право виступає регулятором відносин, тому що суб'єктами цих відносин є індивіди, колективи людей, органи управління, держава. В праві визначається міра можливої і належної поведінки суб'єктів екологічних відносин, що забезпечує оптимальне використання природних ресурсів, їх відтворення і охорону навколишнього природного середовища (екологічної системи).

Законодавство передбачає внутрішню класифікацію кожного природного об'єкта. Вона встановлюється з метою визначення правового режиму кожного виду природного об'єкта, що сприяє підтримці екологічної стабільності.

Охорона довкілля  — система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки. Це сукупність державних, адміністративних, правових, економічних, політичних і суспільних заходів, спрямованих на раціональне використання, відтворення і збереження природних ресурсів землі, обмеження негативного впливу людської діяльності на навколишнє середовище.

Це більше ніж наукова дисципліна, перш за все - екологія, з якою її найчастіше розуміють чи плутають. Визначною особливістю єпрактичний напрям діяльності і широкий спектр соціально-культурних і природних відносин, яких вона стосується. Під об'єктами права в широкому значенні розуміють майнові, природні і духовні блага, з приводу яких виникають правовідносини. Об'єктами екологічного права є природні блага, які існують без участі людини або з певною її участю (штучне відтворення природних об'єктів). Слід мати на увазі, що не всі природні явища можуть бути об'єктами екологічного права. Деякі природні явища не піддаються правовому впливу, зокрема, водні відливи і приливи, грозові явища, виверження вулканів тощо. Отже, об'єктами екологічного права можуть бути ті природні явища, з приводу яких можливе виникнення суспільних відносин з їх правовим регулюванням.

2. Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою

своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення наукового об ґрунтувальних рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Завданням моніторингу земель є періодичний контроль динаміки основних гнунтових процесів у природних умовах і при антропогенних навантаженнях, прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів. До завдань моніторингу земель відносяться: довгострокові систематичні спостереження за станом земель; аналіз екологічного стану земель; своєчасне виявлення змін стану земель, оцінка цих змін, прогноз і вироблення рекомендацій про попередження і усунення наслідків негативних процесів, інформаційне забезпечення ведення державного земельного кадастру, землекористування, землеустрою, державного контролю за використанням і охороною земель, а також власників земельних дільниць.

Техногенно забруднені землі - це землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей.

До техногенно забруднених земель відносяться землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. При використанні техногенно забруднених земель враховуються особливості режиму їх використання.

До деградованих земель відносяться:

а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;

б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.

До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

3. В основу розробки проекту землеуст­рою сільської (селищної) ради пропо­нується покласти еколого-ландшафтний підхід. Це означає, що у всьому процесі землевпорядного проектування центр ваги повинен бути перенесений на ре­тельний облік особливостей ландшафту, приділяючи значну увагу землям сільсько- господарського призначення.

Земельний фонд України нині складається із земель, що мають різне функціональне використання, якісний стан та правовий статус. Власне земельна площа суходолу України на 01.06.2005 р. становила 57 933,7 тис. га, а її сільськогосподарська освоєність дорівнювала 72,1 %, розораність — 56,1, частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь сягала 79 %. Сільськогосподарська освоєність земель в Україні перевищує екологічно обґрунтовані межі. Зростання народонаселення нашої планети зумовлює загальне збільшення та просторову диспропорцію антропогенного навантаження на земельні ресурси. Ці процеси є домінуючими у визначенні майбутньої взаємодії соціальних, політичних, економічних, екологічних, правових та інших факторів існування людського суспільства. Надмірна розораність і, особливо, екстенсивний характер використання ґрунтового покриву спричинили його деградацію, порушили природні процеси Ґрунтоутворення. Ґрунти втратили само відновлювальну здатність. Необґрунтовано багато земель знаходиться під спорудами, шляхами тощо. Чинні в Україні нормативи відведення земельних ділянок для потреб промисловості, транспорту, енергетики в 2,5— 2,7 рази перевищують нормативи, прийняті в країнах Західної Європи. Поширений нині відкритий спосіб добування корисних копалин призводить до знищення Ґрунтового покриву на великих площах. На початок 2005 р. було 151,1 тис. га порушених земель, з яких 53,3 тис. га — відпрацьованих під час добування корисних копалин, їхньої переробки, проведення геологорозвідувальних робіт, торфорозробок тощо. Неефективно або недостатньо ефективно використовується 2,41 млн га земель, що вкриті водою. Водосховища, водотоки, канали та інші гідротехнічні споруди займають 1,4 млн га земель. У зонах впливу водосховищ підтоплені від 200 до 500 тис. га сільськогосподарських земель. Значні території зайняті відходами виробництва, відвальними породами, звалищами тощо. Площа продуктивних земель постійно скорочується. Для зменшення загрози ерозії в Україні впроваджується контурно-меліоративна організація території. Однак виконання комплексних протиерозійних заходів, зокрема агротехнічних, щодо захисту ґрунтів від ерозії в останні роки майже припинилось у зв'язку з неефективним моніторингом земельних ресурсів та проблемами фінансування цих робіт. Також скоротились роботи з рекультивації порушених земель. Другий за поширенням і перший за важливістю екологічний аспект землекористування в Україні пов'язаний із токсикацією, інтенсивним забрудненням Ґрунтів залишками засобів захисту рослин — пестицидами і добривами. Найшкідливішими є забруднення ґрунтів хімічними та біологічними компонентами, зокрема радіонуклідами та важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб. Землі на значних площах радіоактивно забруднені внаслідок Чорнобильської катастрофи.