Тема 1 Система освіти в Україні та підготовка землевпорядних працівників у структурі аграрної освіти .

Тема 1.1 Система освіти в Україні . Адаптація вищої освіти в Україні

до вимог Болонського процесу .

План заняття : ( 1 год . )

1. Система освіти в Україні. Зміст професійної освіти.

Самостійне опрацювання : ( 2 год )

1. Рівні акредитації вищих навчальних закладів.

2. Права та обов'язки студентів вищих навчальних закладів України.

3. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес.

4. Суть та ключові позиції Болонського процесу.

5. Адаптація вищої освіти України до основних вимог Болонської конвенції. Очікувані результати.

Домашнє завдання : конспект .

1. Вища освіта сьогодні є одним із визначальних чинників відтво­рення інтелектуальних і продуктивних сил суспільства, розвитку духовної культури українського народу, запорукою майбутніх успіхів у зміцненні й утвердженні авторитету України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави. Це є одним із пріоритетів, визначених проектом програми діяльності уряду «Конкурентна Україна». Про визначальну роль вищої освіти зазна­чалося на підсумковому самміті «Групи восьми» в Санкт-Петербурзі «Освіта для інноваційних суспільств у XXI столітті».

Процес об'єднання Європи, його рух на схід супроводжується створенням загальноосвітнього і наукового простору, розробкою єдиних критеріїв і стандартів у галузі освіти і науки, де якість вищої освіти є основою формування цього простору. Ніколи ще проблема якості освіти в Україні не мала такого важливого ідеологічного, соціального, економічного і технічного значення, як нині. Висунення на перший план цієї проблеми зумовлене об'єктивними чинниками:

по-перше, від якості людських ресурсів залежить рівень розвитку країни та її глобальної економічної конкурентоспроможності;

по-друге, якість освіти набуває все більшого значення в забезпеченні конкурентоспроможності випускників вищої школи на ринку праці.

Основними принципами, які обумовлюють розвиток системи вищої освіти України в сучасних умовах, є:

- створення інноваційного простору на основі освітньої і наукової підтримки.

Саме інноваційний шлях розвитку суспільства можна забезпе­чити, сформувавши покоління людей, які мислять та працюють по-новому. Звідси — значна увага до загального розвитку особистості, її комунікативних здібностей, засвоєння знань, самостійності в прийнятті рішень, критичності та культури мислення, формування інформа­ційних і соціальних навичок. До таких підходів спонукає головна педагогічна ідея сучасності — освіта впродовж життя.

- адаптація системи вищої освіти України до норм, стандартів і основних принципів європейського простору вищої освіти;

- забезпечення соціального контексту вищої освіти, що дасть можливість випускникам вищих навчальних закладів формувати свою професійну кар'єру на принципах соціальної справедливості, відпо­ відальності, загальнолюдських цінностей.

Освітній сектор, до якого входить вища освіта, вважається сферою діяльності стратегічного значення і пріоритетного розвитку суспільства та держави України.

Починаючи з Бергену (травень, 2005 р.), в системі вищої освіти України здійснено важливі кроки з реалізації положень Болонського процесу та підготовлено План дій щодо їхнього впровадження до 2010 року.

При Міністерстві науки і освіти за розпорядженням Уряду України було створено міжвідомчу робочу групу з впровадження положень Болонського процесу.

У 2006 році створено Національну групу промоутерів Болон­ського процесу в Україні (Иагіопаі Теат оі*Во1о§па Рготоіегз), до якої залучені фахівці провідних університетів України. Вони беруть участь у навчальних тренінгах з актуальних проблем вищої освіти на Європейському освітньому просторі і відповідно проводять в Україні навчальні тренінги за такими основними напрямами:

• забезпечення якості вищої освіти;

• трициклова система освіти;

• система кваліфікацій європейського освітнього простору. Створена при Міністерстві освіти і науки України Всеукраїнська

студентська рада стала кандидатом у члени Національних спілок студентів Європи (ТЬе Каііопаі ТІпіоп о£8ШдепІ8 іп Еигоре (Е8ІВ).

У 2006/07 навчальному році у всіх ВНЗ України ІП-ІУ рівнів акредитації запроваджено кредитно-трансферну систему ЕСТ8. Підготовлено відповідний Пакет інноваційних нормативних доку­ментів ЕСТ8, розроблено рекомендації та здійснюються організаційні заходи із запровадження Додатку до диплома європейського зразка (Біріота 8ирр1етепі).

У 2006 році проведено два семінари за ініціативою Ради Великої хартії університетів (Ма§па Спагіа ІІщуегзііайцп) з проблем конвер­генції вищої освіти на шляху створення Європейського освітнього простору.

Розширена система інформування і мотивації суб'єктів діяль­ності вищих навчальних закладів з проблем інтеграції української системи вищої освіти в європейську. З цією метою розширені контакти з робочими групами Європейського союзу.

Інституційна структура України представлена 232 державними та 113 приватними вищими навчальними закладами (рис. 1).

Рис. 1. Структура вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації за типами (на початок 2006/07 навчального року, державна і комунальна форма власності)

У системі освіти існують такі типи навчальних закладів: технікуми, училища, коледжі, університети, академії, інститути.

Відсоток студентів, які були зараховані до кожного з типів закладів у 2006/07 навчальному році, становить:

• технікуми — 12,4%; - училища — 3,3%;

• коледжі — 8,9%; - університети — 55,9%;

• академії—12,5%; - інститути — 7,0%.

Різні типи інституцій регулюються одними правилами і Законами, крім питань фінансування для державних і приватних навчальних закладів.

Вищі навчальні заклади здійснюють прийом на навчання відпо­відно до «Умов прийому до вищих навчальних закладів в Україні», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України. Прий­мальна комісія вищого навчального закладу діє згідно з «Примірним положенням про приймальну комісію вищого навчального закладу», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України.

Міністерством освіти і науки України зроблено наступні кроки з формування і запровадження системи національних кваліфікацій. Цей процес планується завершити поетапно до 2010 року з виконанням зобов'язань, прийнятих в Бергені 2005 року. Основою цих дій є узгодження національної системи кваліфікацій з системою кваліфі­кацій Європейського простору вищої освіти.

Стратегічні напрями модернізації освіти і науки, значущість цих сфер у суспільному розвитку країни визначаються як об'єктивними тенденціями загальносвітового розвитку, так і тісно пов'язаними внутрішньодержавними процесами. Перша стратегічна мета України в розвитку освіти і науки — утвердження в суспільстві розуміння абсолютної пріоритетності цих сфер та фактичне її забезпечення. Друга стратегічна мета полягає в модернізації освітянської діяльності задля того, що готувати людину, здатну до ефективної життєдіяльності в XXI столітті. Для досягнення цієї мети потрібно вирішити такі завдання. По-перше, треба суттєво скоригувати спрямованість освітнього процесу до набуття інноваційної сутності. По-друге, треба модернізувати освіту в бік формування самодостатньої особистості з урахуванням її природних здібностей та психологічних особливостей. Третє завдання в модернізації освіти полягає в переведенні матеріально-технічної бази навчального процесу на сучасний рівень. Сьогоднішня освіта неможлива без сучасних комп'ютерів, електронних підручників, новітніх фізичних, хімічних та біологічних кабінетів. Четверте завдання полягає у здійсненні мовного прориву в освіті, а потім і в українському суспільстві. Цей прорив включає в себе забезпечення знання державної української мови, а також забезпечення вивчення іноземних мов. Реалізація цих завдань дозволить сформувати якісно нове (інноваційне) освітнє середовище в контексті вимог Болонського процесу.

Основні принципи входження України до цього середовища полягають у наступному. По-перше,підготовка висококваліфікованого фахівця здійснюється як наскрізна, послідовна, цілісна система (учень — студент — фахівець (бакалавр, магістр). По-друге, реалізація стандартів освіти сучасності в їх змістовому й організаційному вираженні здійснюється на таких позиціях: самостійність і творча активність викладачів як базовий принцип; гуманістичність, фахова глибина й досконалість як зміст та інноваційні технології як методи. По-третє, сьогоднішня освіта неможлива без інтеграції освітньої діяльності в європейський і світовий інформаційний простір.

Навчальний процес у сучасному університеті повинен бути спрямованим на реалізацію змісту вищої освіти на підставі державних стандартів і кваліфікаційних вимог до фахівців та з урахуванням інших варіантів, що дають можливість або продовжити освіту в будь-якому закордонному ВНЗ, або отримати відповідну кваліфікацію за кордоном на основі певного закінченого циклу освіти. Зміст освіти визначається освітньо-професійними програмами, у яких відображено змістово-реалізаційні аспекти освітньо-кваліфікаційних характеристик, визначено нормативний зміст навчання, встановлено вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої і професійної підготовки фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня певної спеціальності. Зміст підготовки фахівців полягає в науково обґрунтованій системі дидактично та методично оформленого навчального матеріалу. Він складається з нормативної та вибіркової частин. Загальний обсяг годин аудиторної та самостійної роботи студентів знаходиться, відповідно, у межах 50% від обсягу годин, визначених навчальними планами на вивчення дисциплін. Значний простір у навчальних планах окремих спеціальностей займають спеціалізації. У межах кожної спеціалізації читаються і проводяться відповідні спецкурси та спецсемінари.

Значна увага приділяється організації, проведенню самостійної роботи та контролю за нею. Традиційно використовуються такі форми організації та проведення самостійної роботи студентів: семестрові завдання для самостійної та індивідуальної роботи; консультації, індивідуальні заняття, колоквіуми, графічно-розрахункові та контрольні роботи, позаурочне читання з іноземних мов тощо. У навчальних планах спеціальностей дедалі чіткіше реалізується тенденція до скорочення аудиторних годин та збільшення кількості годин, які відводяться на самостійну роботу студента (50-60% навчального часу). Творча (евристична), наближена до наукового осмислення та узагальнення робота можлива лише як результат організації самостійного навчання з обов'язковою присутністю в ній ставлення перед собою цілей та їх досягнення за допомогою ефективних технологічних схем самоосвіти. Сьогодні методологією процесу навчання та, відповідно, оцінювання знань студента визначено його переорієнтацію із суто лекційно-інформативної на індивідуально диференційовану, особистісну орієнтовану форму. Сучасний стан інформаційного забезпечення звів суть лекції до консультативно-оглядового означення проблеми та аналізу можливих напрямків її вирішення. Усі світові та пропоновані останнім часом національні стандарти за основу навчання беруть самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються й новітні, включно інформаційні, технології навчання. Пошук практичної реалізації такого принципу навчання привів нас до ідеї використання в навчальному процесі індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ).

Індивідуальне навчально-дослідне завдання є видом поза аудиторної самостійної роботи студента навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру. Воно використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу й завершується разом зі складанням підсумкового іспиту чи заліку з даної навчальної дисципліни. ІНДЗ — це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, одержаних у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.