Тема 4 Техніка пошуку роботи .

План заняття : ( 1 год . )

1. Заходи Уряду щодо сприяння працевлаштуванню випускників. Функції центрів зайнятості, агентств з найму на роботу, інші інформаційні та спеціалізовані структури на ринку праці. Проведення "ярмарок професій" у аграрних вищих навчальних закладах. Професійне спрямування майбутніх випускників. Визначення напряму подальшої діяльності в навчанні чи працевлаштуванні. Можливості здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр", "магістр", другої або спорідненої спеціальності.

Самостійне опрацювання : ( 1 год )

1. Навчальні заклади, що готують фахівців даної спеціальності.

2. Об'єктивна оцінка рівня підготовленості випускника. Вміння реалізувати досвід навчання через все життя.

3. Сучасні вимоги до молодого спеціаліста, його права і обов'язки. Соціальна захищеність та матеріальна зацікавленість.

Домашнє завдання : конспект .

Ситуація з працевлаштуванням випускників вузів в Україні носить вельми суперечливий характер.

З одного боку, ми маємо справу з поряд законодавчо закріплених гарантій і норм. З іншої - в реальному житті ці норми часто просто «не працюють».

В Кодексі законів про працю України прописані гарантії працевлаштування випускників освітніх установ. Згідно статті 197 «Працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання в загальноосвітніх, професійних учбово-виховних і вищих учбових закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення з термінової військової або альтернативної (невійськовою) служби надається перше робоче місце на термін не менше двох років.

Молодим фахівцям - випускникам державних учбових закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Ще детальніше ці гарантії прописані в Законі «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні». Стаття 7 - «Про працю молоді» - свідчить наступне:

«.Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на термін не менші два роки після закінчення або припинення навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих учбових закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення з термінової військової або альтернативної (невійськовою) служби. Дворічний термін першого робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого громадянина до заклику на термінову військову або альтернативну (невійськову) службу.

Молоді громадяни, що звернулися в державну службу зайнятості у пошуках роботи, отримують безкоштовну інформацію і професійну консультацію з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, а також, у разі потреби, проходять професійну підготовку і перепідготовку.

Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а також молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро і т. п.) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді і вдосконалення її професійної майстерності. Типове положення про молодіжні центри праці затверджується Кабінетом Міністрів України. Послуги, що надаються незайнятій молоді молодіжними центрами праці, можуть фінансуватися за рахунок засобів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відповідно до укладених угод.

Квота робочих місць для працевлаштування молоді визначається місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах, встановлених Законом України “Про зайнятість населення ”

У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян в межах встановленої квоти з підприємств, установ і організацій стягається штраф в п’яти десятиразовому розмірі не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян за кожен така відмова. Ці засоби прямують до державного фонду сприяння зайнятості населення і використовуються виключно на фінансування витрат на створення додаткових робочих місць для молоді, її професійну підготовку і перепідготовку.

Державна служба зайнятості спільно з органами виконавчої влади, центрами соціальних служб для молоді надає учням, студентам і аспірантам денної форми навчання допомога в працевлаштуванні в позаурочний час.

Держава забезпечує умови для вторинної зайнятості молоді.

Органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть встановлювати додаткові пільги по прибутковому податку з громадян студентам і що вчиться, працює у складі студентських і учнівських трудових загонів на сільськогосподарських роботах або на інших видах робіт, на підприємствах державної або комунальної форми власності.

Молодіжні центри праці, що діють відповідно до Типового положення, а також громадські молодіжні організації (агентства, біржі, бюро і т. п.) за наявності у них відповідного дозволу, виданого державною службою зайнятості, сприяють працевлаштуванню молоді, зокрема що вчаться, студентів, аспірантів в позаурочний час, надають послуги, пов’язані з профорієнтацією і підготовкою до роботи по новій професії.

Державна служба зайнятості надає місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, центрам соціальних служб для молоді інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад).

Державу гарантує надання роботи за фахом на період не менші три роки молодим фахівцям - випускникам державних професійно-технічних і вищих учбових закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням».

Нарешті, Указ Президента України від 23 січня 1996 року «Про заходи по реформуванню системи підготовки фахівців і працевлаштування випускників вищих учбових установ» встановлює обов’язок відробітку для тих студентів вузів, які навчалися за рахунок державного бюджету: «.особи , які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищої учбової установи угоду, по якій вони зобов’язуються після закінчення навчання і отримання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше 3лет. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відраховують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання». Де-юре остання норма продовжує працювати, але де-факто випускники давно навчилися її обходити. Ось що пише про цю ситуацію одне з українських ЗМІ: «C проблемою обов’язкового працевлаштування сьогодні стикається кожен випускник державного вузу Раптом виявляється, що держава не дарує студентові безкоштовного навчання, а лише дає у борг. Випускник зобов’язаний відпрацювати три роки на держпідприємстві. (Це узаконено відповідною ухвалою Кабінету Міністрів і наказом Міністерства освіти, прийнятим в 1996 році, - ред.). П’ятикурсника прибивають строгою обіцянкою стягнути з бідолахи “кошті”, витрачені на його освіту. Найнервовіші відразу біжать по школах і райвно. Проте, роботи немає навіть для дипломованих фахівців з досвідом. Врятувати що зневірився може одне - так звана “довідка про працевлаштування ” - обіцянка (!) про ухвалення на посаду таку-то майбутнього випускника з 1 (15) серпня без надання житла, пред’явлена у відділ кадрів альма досвідчений до 1 березня. Приходить весна - і починається пошук, якому позаздрив би сам Шерлок Холмс. Піднімаються на ноги всі знайомі працівники держустанов, зокрема, учбових закладів. Меншина стає володарем крихт від прісного вчительського пирога. Нерідко застосовується хитромудрий юридичний казус: студент вимушений дати розписку про те, що на саму посаду він… не претендує. До захисту дипломної роботи будуть допущені тільки особи працевлаштовані (тобто що вчасно запаслися довідками).»1

Багато студентів старших курсів вже мають роботу, і якщо хочуть залишитися на ній після закінчення університету також повинні надати у вуз письмове прохання працедавця. Для тих, хто не зміг знайти такого листа, вуз пропонує “свої ” вакансії - по області. Інша справа, що в сіло на три роки заманити вельми складно, у тому числі і вихідців звідти. В принципі, якщо випускник влаштовується в недержавну організацію, вона зобов’язана відшкодувати університету засоби, витрачені на навчання. Але такі випадків дуже мало. Одним з найширше поширених інструментів виконання гарантій у сфері працевлаштування є в даний час укладення трибічних договорів між підприємством – замовником , студентом вузу і самим вузом про підготовку і подальшому трудоустройстве2. Інше питання: чи хочуть самі студенти йти по розподілу на підприємства з мінімальними зарплатами. Випускники в основному прагнуть в комерційні структури, договорів з якими у вузів, природно, немає. У пошуках роботи вони давно перестали сподіватися на вуз, чий розподіл часто обіцяє чисто символічні зарплати. І на державну службу зайнятості - випускники вузів, за статистикою, складають тільки 5-8 відсотків туда3, що приходять.

Як відомо, одним з критеріїв того, що законодавча норма не діє, є її періодична поява у все нових і нових актах. Саме це тут і можна спостерігати. Так, в ухвалі Верховної Ради України від 16.07.97 Кабінету Міністрів пропонується «прийняти невідкладні заходи до безумовного дотримання вимог Конституції України, законів України щодо надання гарантій в працевлаштуванні молодим громадянам »4. А 22 травня 2003 р. Верховна Рада розглянула в першому читанні проект Закону “О забезпеченні молоді першим робочим місцем ”. Цей закон, вже під назвою “О забезпеченні молоді, що здобула вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації працедавцеві ” (N 2150-IV від 04.11.2004 р.) вступив в силу з 1 січня 2006 р.

Цей закон направлений на забезпечення молоді, що здобула вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем шляхом надання працедавцеві дотації .

Функції по такому забезпеченню молоді робочими місцями покладені на державну службу зайнятості.

Відповідно до Закону дотація повинна надаватися працедавцеві у разі ухвалення на роботу по напряму державної служби зайнятості молоді, якою надається перше робоче місце по отриманій спеціальності, строком на 2 роки і за умови відсутності впродовж останніх 6 місяців скорочення чисельності що працюють по відповідній спеціальності.

Перелік професій і спеціальностей, щодо яких може надаватися дотація працедавцеві для забезпечення молоді першим робочим місцем, повинен визначати Кабмін.

Надання працедавцеві таких дотацій повинне здійснюватися в межах асигнувань Держбюджету , передбачених на такі цілі, і засобів “безробітного фонду ” , які стягуються як фінансові санкції з підприємств, установ і організацій у разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян в межах встановленої квоти.

Законом також визначені обов’язки працедавця, якому надається дотація. Зокрема, такий працедавець зобов’язаний забезпечити гарантії зайнятості прийнятих з дотацією осіб і не розривати трудовий договір з ними по скороченню чисельності або штату працівників впродовж 2 років . У разі розірвання трудового договору з працівником, працевлаштованим з наданням працедавцеві дотації, у зв’язку з скороченням чисельності або штату працівників, а також невиконання працедавцем законодавства про працю, умов колективного або трудового договору надана дотація повинна бути повернена працедавцем в повному об’ємі з урахуванням індексації на рівень інфляції.

Згідно Закону дотація повинна надаватися працедавцеві щомісячно протягом року у розмірі фактичних витрат на основну і додаткову заробітну плату прийнятої молоді (але не вище за середню заробітну плату, яка склалася по всіх видах економічної діяльності у відповідному регіоні за минулий місяць, або обчислену з неї відповідну суму у випадку, якщо особа працювала неповний місяць) і сум внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування 5 .

Проте оранжевий уряд відклав вступ цього закону до сили на рік, до 1 січня 2007 р. Це рішення викликало масові протести молоді. У результаті представники молоді зі всіх регіонів України принесли до Кабміну понад 500 тис. підписів на підтримку цього Закону.

Проте дії закону все одно було припинено - фактично, органи виконавчої влади не змогли розробити механізм його впровадження.

При цьому, в своїй прес-конференції 1 вересня 2007 р. президент Ющенко підкреслив, що владу приділяє значна увага темі забезпечення випускників вузів першим робочим місцем. «Що стосується гарантованих студентам робочих місць, то в 2005-2006 роках вони були закріплені за 31% випускників, підготовлених по держзамовленню. Сьогодні ж питання полягає в тому, як, не знижуючи державного замовлення, забезпечити молодим людям повноцінну реалізацію їх робочого контракту», сказав В. Ющенко. За його словами, для вирішення цього питання Міністерство освіти якраз опрацьовує тему збалансованого працевлаштування випускників, яких готують за рахунок приватних структур і програм і державних коштів.

«Ми матимемо оптимістичніший план надання першого робочого місця у випуску 2007-2008 років», - переконаний Президент. У цьому контексті він в той же час відзначив важливість висновку окремих домовленостей з бізнесом, «який би міг значно підсилити свою роль у фінансуванні підготовки фахівців, забезпеченні першого робочого місця».

Президент додав, що ще одним завданням в цій темі, над якою сьогодні працює Міносвіти, є забезпечення відповідного правового поля, яке також подразумевать гарантування випускникам вузів робочих мест.6

Проте недотримання законодавства у сфері гарантій працевлаштування молоді визнається і самими властями. За даними Міністерства праці і соціальної політики, протягом першого півріччя 2002 року на обліку в Державній службі зайнятості знаходилося 72,4 тисячі випускників, з яких були працевлаштовані лише 17,8 тисяч. У 2001 році середній по Україні відсоток випускників професійно-технічних і вищих учбових закладів, що отримали направляння на роботу, склав 65,3%