Тема 7. Методика аналізу фінансового стану страховика.

7.1. Поняття фінансової стійкості та латоспроможності страхової компанії.

Досі існують значні відмінності в концептуальних підходах до розуміння фінансової стабільності страхової компанії. Це, в свою чергу, зумовлює істотні розходження в класифікації системи факторів, що визначають стабільність, методів коректування фінансових результатів діяльності, узагальненнях, висновках і методичних рекомендаціях відносно механізму і шляхів досягнення фінансової стабільності страховиком, структури нормативної бази державного регулювання страхової діяльності.

Більш того в цей час не існує навіть чіткого визначення категорії - "фінансова стабільність страхової компанії" і немає розмежування між поняттями надійність, стабільність і стійкість банку.

Тому розпочнемо з розмежування вказаних понять.Насамперед з'ясуємо, що таке надійність. Це характеристика, яка вказує на здатність об'єкта при дії на нього залишатися в незмінному стані. Синонімом надійності є поняття міцність.

Саме з цієї причини при аналізі ступеня надійності, виявляється, досить вивчити статичні властивості системи - дослідити на міцність.

При цьому цілком очевидно, що надійність страхової компанії забезпечується не стільки її внутрішніми якостями, скільки зовнішніми - місцем на страховому ринку. Найбільші страховики і страховики, що займають провідні позиції в тій або іншій області страхової діяльності з усією очевидністю надійні, оскільки вважаються системоутворюючими.

Істотно інший зміст у категорії "стійкість страхової компанії". На мою думку, стійкість являє собою здатність об'єкта зберігати свій стан при здійсненні зовнішнього впливу. Дана характеристика визначає непохитність системи, здатність гасити зовнішні обурення, залишаючись в колишньому стані. Саме тому найважливішими чинниками, що визначають стійкість, є відносні об'єми власних ліквідних коштів, накопичених страховиком, оскільки саме вони дозволяють компенсувати зовнішні впливи. Отже, дослідження стійкості страхової компанії неминуче зводиться до аналізу звітності на предмет достатності власного капіталу страхової компанії, її платоспроможності і розрахунку коефіцієнтів ліквідності балансу. Структура характеристик стану системи наведена на рис. .

Рис. . Характеристики стану системи

Категорія стабільність, в свою чергу, є такою характеристикою системи, яка вказує на її здатність розвиватися в необхідному напрямі, незважаючи на випадкові впливи з боку зовнішнього середовища.

У цьому значенні можна виділити два типи стабільності:

Здатність системи при незначних збуреннях з боку зовнішнього середовища повертатися в стан рівноваги, змінюючи параметри зовнішнього середовища. У біології аналогічний стан називають гомеостазом;

Здатність системи при незначному впливі зовнішнього середовища повертатися на траєкторію свого руху, або займати новий стан рівноваги - це динамічна стійкість, або власне стійкість, як її розуміють інженери, фізики і математики.

Безумовно, все ця поняття взаємопов'язані, однак не тотожні. Чинники, що визначають дані характеристики, істотно відрізняються, а іноді просто протилежні. Об'єкт, що володіє стабільністю, може не володіти ані надійністю, ані стійкістю, і навпаки. Таким чином, ми розмежували поняття надійність, стійкість і стабільність. Тепер необхідно з'ясувати структуру поняття "стабільність" і дати визначення категорії "фінансова стабільність страхової компанії".

Раніше вказувалось на те, що стабільність є динамічною характеристикою системи, стосовно до страхової компанії це означає такий стан, при якому вона виявляється здатною розвиватися у вибраному напрямі при наявності незначних зовнішніх збурень.

У залежності від рівня і факторів, що забезпечує стабільність, можна виділити ринкову, "організаційну" і фінансову стабільність.

Ринкова стабільність обумовлюється чинниками, що дозволяють страховику займати певне становище на ринку страхових послуг. Організаційна - значною мірою пов'язана зі структурою страхової компанії, управлінською ієрархією, наявністю дирекцій, управлінь, філіали, відділень, різних функціональних відділів і взаємозв'язками між ними. У свою чергу, фінансова стабільність - це такий стан фінансових потоків страховика, який забезпечує розвиток в необхідному напрямі при наявності незначних зовнішніх впливів з боку навколишнього середовища.

Очевидно, що впливи можуть бути зумовлені як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. У цьому сенсі можна виділити два види стабільності: зовнішню і внутрішню.

Внутрішня стабільність пов'язана із здатністю страхової компанії за рахунок зміни структури зв'язків і перерозподілу ресурсів забезпечувати розвиток в необхідному напрямі.

Зовнішня стабільність - це такий стан, коли впливи економічного середовища істотно не відхиляють компанію від заданої траєкторії розвитку.

Крім вказаних видів стабільність потрібно виділяти таке поняття як "загальну стабільність страхової компанії". Загальна стабільність, із всією очевидністю, є інтегральною характеристикою стабільності компанії і, природно, включає в себе деяку комбінацію всіх окремих типів і видів стабільності.

Таким чином, ми визначили місце фінансової стабільності в загальній стабільності страхової компанії. Тепер нам необхідно розкрити структуру категорії "фінансова стабільність страхової компанії".

Для цього потрібно вирішити дві задачі: визначити взаємозв'язки між різними аспектами стабільності (визначити зовнішні зв'язки) і виявити структуру категорії "фінансова стабільність".

Перша задача вирішується досить просто. Очевидно, що фінансова стабільність є складовою частиною загальної стабільності, і вони знаходяться у взаємозалежності один від одного. Без фінансової стабільності не буде загальної стабільності, і навпаки.

Аналогічно і із взаємозв'язком видів стабільності. Будучи сутностями одного порядку, кожний з видів стабільності як один з аспектів містить в собі два інших. Так, очевидно, що без ринкової і організаційної не може бути і фінансової стабільності, і навпаки.

Зрозуміло і те, що фінансова стабільність містить в собі компоненти як зовнішньої, так і внутрішньої стабільності страхової компанії.

Таким чином, саме по собі виділення різних видів стабільності носить значною мірою умовний характер, визначається необхідністю проведення цільового аналізу, а не об'єктивною незалежністю даних явищ.

Тепер перейдемо до структури категорії "фінансова стабільність". Насамперед відразу потрібно вказати на те, що існують два принципово різних типу динаміки: динаміка, що забезпечує стабільність стану (це не обов'язково біг на місці, це, швидше, рух із швидкістю системи відліку), і динаміка, що забезпечує рух в певному, зазделегідь заданому напрямі. Легше зрозуміти категорію “стабільність” допоможе рис. .

Рис. . Структура категорії «стабільність»

Принципова різниця полягає в тому, що стабільність стану визначається запасом стабільності у різних напрямах діяльності. Це, в свою чергу, має на увазі наявність у страховика необхідного об'єму фінансових ресурсів для збереження позиції, що зайнята у системі страхових компаній. Причому, ресурсів повинно бути досить як у кожному напрямі діяльності, так і загалом по організації.

У той же час, стабільна динаміка завжди передбачає, що розвиток в окремих напрямках підкріплений відповідним розподілом і перерозподілом фінансових ресурсів.

Таким чином, один вид динаміки спирається на концентрацію фінансових ресурсів для забезпечення розвитку в заданому напрямі, а інший - на відносно рівномірний їх розподіл з можливістю варіації по мірі необхідності.

Рівень стабільності розвитку завжди визначається інерційністю системи, динамікою центра інерції, відповідністю розташування центра інерції відносно напряму руху і його швидкості.

Чинниками, що визначають стабільність стану, служать якості, закладені в структуру самої страхової організації, а також відповідність вибраних страховиком цілей розвитку його реальним і потенційним ресурсам. Види стабільності фінансового стану страхової компанії наведено на рис. .

Рис. . Стабільність фінансового стану страхової компанії

Найважливішим чинником, що визначає стабільність стану, є інерційність страхової компанії. Інерційність залежить від об'єму операцій. Мірою інерційності служать розміри активів і пасивів, згруповані за економічним змістом, часом і суб'єктами. Розподіл активів і пасивів за часом з урахуванням економічного змісту і суб'єктів фактично визначає інерцію і довготривалий тренд, закладений в динаміку розвитку страхової організації. Види стабільності динаміки розвитку страховика наведено на рис .

Очевидно, що цей розподіл визначає розташування центра інерції або центра маси активів і пасивів. Сам же центр інерції можна розрахувати, виходячи з розмірів ризику на той або інший вид активів і пасивів, з якими вони пов'язані. Даний розрахунок нагадує обчислення коефіцієнта Кука, однак, відрізняється від нього наступним:

по-перше, дані розрахунки служать дослідженню різних аспектів стану страховика;

по-друге, по структурі - співвідносяться зважені величини активів і пасивів, а не капіталу і зважених активів;

по-третє, для розрахунку використовуються реальні величини ризиків, отримані внаслідок ретроспективного аналізу, а не офіційні, імплантовані із закордону;

по-четверте, даний розрахунок призначений для з'ясування динаміки, і тому активи і пасиви розподілені у часі, що дозволяє з'ясувати тренд центра інерції.

Рис. . Стабільність динаміки розвитку страхової компанії

Зрозуміло, що розрахунок центра інерції носить допоміжний характер і необхідний для моделювання поведінки страховика в заданому напрямі його розвитку. Тому для дослідження стабільності динаміки страховика завжди необхідно з'ясовувати, в якому напрямі розвивається (або повинна розвиватися) страхова організація. З цією метою проводять ще один допоміжний ретроспективний аналіз і визначають напрям розвитку, досліджують тренд і швидкість руху в даному напрямі.

Як найважливіші напрями "руху" компанії можна вказати: розвиток ресурсної бази, зростання розмірів статутного фонду, приріст об'єму власних коштів, збільшення обсягу страхових платежів, розвиток інвестиційної діяльності, розширення спектра клієнтів, розвиток філіальної мережі.

Не менш важливим для з'ясування рівня стабільності є дослідження структури і кількісних параметрів системи зв'язків.

Аналіз пов'язаності дозволяє з'ясувати взаємозалежність між окремими ланками страховика, його підрозділами і суб'єктами, з якими він працює (див. рис. ). Ступінь взаємозалежності прямо впливає на роботу страхової компанії і її фінансову стабільність.

Рис. . Пов'язаність страхової організації

Значення рівня пов'язаності для дослідження стабільності страховика визначається тим, що дана характеристика вказує на ступінь взаємозалежності окремих елементів даної системи. Ступінь взаємозалежності фактично визначає: чи працює страховик як єдине "однорідне" ціле або як сукупність різнорідних елементів. Якщо страховик - "однорідне" ціле, то будь-які несприятливі явища в одному з сегментів відразу відіб'ються на діяльності інших складових частин.

У тому випадку, якщо страхова компанія виступає як сукупність різнорідних елементів, слабо пов'язаних або відносно незалежних, то це сприяє більшій інерційності, а значить, і стабільності.

Проведений вище аналіз структури категорії "фінансова стабільність страхової компанії" дозволяє зробити висновок, що фінансова стабільність займає ключове місце в загальній стабільності і є основою, на якій повинен будуватися розвиток страхової організації.