2. Організація розвідки та взаємодії з приданими технічними засобами артилерійської розвідки (азк)
Для виконання завдань з розвідки цілей і обслуговування стрільби підрозділ звукової розвідки розгортається в боєвий порядок, який включає:
чотири або шість звукових постів;
пост попередження;
центральний пункт;
метеорологічний пост;
місце розташування автотранспорту.
Бойовий порядок підрозділу звукової розвідки.
При виборі бойового порядку враховують, щоб місцевість забезпечувала безперервне ведення розвідки в заданій смузі, укрите розміщення особового складу і техніки підрозділу від наземного і повітряного спостереження противника, зручність прокладання ліній зв’язку, а також мала зручні і приховані підступи до постів і ценралному пункту.
Для того, щоб забезпечити найкращі кути засічки цілей і тим самим збільшити надійність бойової роботи підрозділу звукової розвідки, звукові пости (ЗП) розміщують по дузі окружності з центром, віддаленим на 5-7 км в глибину від переднього краю противника, тобто там, де розташовується середина району розвідуваної групи артилерії. На звуковому посту розміщується звукоприймач, контрольний прилад і заземлювачі.
Найбільш підходящими місцями для звукових постів являються невеликі височини, так як при поширенні звукової хвилі вистрілів (розривів) звукові коливання зазвичай проходять на певній висоті над поверхнею землі. Крім того, при сприятливих умовах чутливості до звукового посту буду підходити звуки з більш високих шарів атмосфери, де вони менше спотворюються, так як на них менше впливають різні особливості рельєфу земної поверхні між ціллю і бойовим порядком підрозділу звукової розвідки.
Не слід звукові пости розташовувати в ярах і лощинах, а також в безпосередній близькості від крутих схилів високих насипів і зворотних скатів висот, поблизу густого лісу, так як такі ділянки спотворюють звук, погіршують чутність. Близькість доріг з оживленим рухом, вогневі позиції своєї артилерії сильно мішають роботі звукоприймачів коливанням ґрунту, по сторонніми звуками. Тому в таких місцях звукові пости розташовувати не можна.
Віддалення звукових постів від переднього краю своїх військ беруться, як правило, 2-2,5 км (в обороні до 3-4 км), а відстань між сусідніми звуковими постами, які складають акустичну базу, повинна бути 1-1,5 км.
Для покращення умов чутності і рівномірності поширення звукових коливань звукові пости вибираються не ближче 200 м від окремих великих будівель, густого лісу і водяних перегород (просторів). Звукові пости однієї і тієї ж акустичної бази необхідно розгортати в однакових умовах, що збільшить точність визначення координат звучних цілей. Наприклад, якщо в районі розгортання підрозділу звукової розвідки знаходиться озеро чи якась інша водяна поверхня, то бажано, щоб всі звукові пости розташовувались перед нею або за нею. Якщо такої можливості нема, о одна пара звукових постів розташовується за водною перегородою, а друга – в стороні від неї.
Пост попередження (ПП) являється спостережним пунктом підрозділу звукової розвідки. Тому в його задачу входить спостереження за полем бою, стрільбою артилерії та мінометів противника. Пост попередження розташовують не ближче 500 м від свого переднього краю, так як при меншому віддаленні нормальній роботі посту попередження будуть заважати постріли стрілецької зброї і інші шуми в районі переднього краю.
Для того, щоб місце поста попередження забезпечувало своєчасний запуск реєструючого приладу, при його виборі поступають так. Найперше на карту наносять розташування звукових постів,
Схема визначення по карті найбільш доцільного місця розташування поста попередження.
позначаючи ближню границю району звучних цілей (лінія а б) на відстані 1-1,5 км від переднього краю противника, а також смугу розвідки підрозділу. Потім із точок а і б, отриманих перетином границь смуги розвідки з лінією ближньої границі цілей, проводять дуги, радіуси яких на 0,5 км коротші відстаней від точок до відповідних крайніх звукових постів.