15. У процесі самообслуговування учні можуть виконувати:

- прибирання класів, кабінетів, лабораторій наприкінці кожного дня (учні 5 - 11 кл.);

- генеральне прибирання класів, кабінетів, лабораторій кожного тижня і місяця (учні 9 - 11 кл.).

Тривалість самообслуговування для учнів 2 - 4-х класів у загальноосвітньому навчальному закладі не повинна перевищувати 1 години на тиждень, а для учнів 5 - 11-х класів – 2 годин на тиждень.

Тривалість одноразових заходів із самообслуговування не повинна перевищувати для учнів 2 - 4-х класів 30 хвилин, 5 - 9-х класів – 45 хвилин, 10 - 11-х класів – 1,5 години. Роботу необхідно проводити в спеціальному одязі. Будь-яке прибирання має бути лише вологим із подальшим провітрюванням приміщень. У навчальному приміщенні необхідно передбачити місце для зберігання прибирального інвентарю, спецодягу та мила. Миття підлоги з обов»язковим використанням швабри дозволяється школярам віком від 10 років.

Допускається участь учнів (чергових класів) у накриванні обідніх столів (за умови використання санітарного одягу). Перебування учнів у виробничих приміщеннях харчоблоку забороняється.

Учні 2 - 4 класів можуть брати участь у прибиранні території школи, доглядати за квітами, учні 5 - 11 класів – брати участь у генеральному та щодобовому поточному прибиранні ділянки (підмітати, очищувати від снігу, саджати дерева).

Прибирання класів, майстерень, навчальних кабінетів проводиться після закінчення останнього уроку, а спортивних залів – після кожного уроку і після закінчення уроків, занять секцій. Мати в спортивному залі чистять пилососом не рідше ніж один раз на тиждень, вологе протирання чохлів здійснюють щоденно.

Для очищення взуття від бруду перед входом у школу повинні бути встановлені скребачки, решітки, які необхідно протягом дня декілька разів очищати.

Змінне взуття у школярів є одним із ефективних засобів зменшення кількості пилу в приміщеннях школи. У гардеробі слід передбачити спеціальне місце для зберігання взуття. До спортивного залу учні допускаються тільки в спортивному одязі та взутті.

16. Перед проведенням екскурсії роблять перекличку учнів класу і відмічають присутніх. Для керівництва кожною групою призначається дорослий або вожатий загону. Другу перекличку проводять після прибуття на місце екскурсії, третю - перед відправленням у зворотний шлях, четверту - після повернення з екскурсії.

Якщо для доставки учнів до місця екскурсії використовується громадський транспорт, посадку здійснюють групами під керівництвом дорослого або старшого учня. При цьому в транспортні засоби заходять спочатку учні, а потім особа, яка керує ними. У такому самому порядку здійснюється й висадка дітей з транспортного засобу.

Для вивчення флори або фауни водоймища необхідно заздалегідь вибрати таке місце, де його глибина біля берега настільки мала, що гарантує від нещасних випадків. Входити у воду учням забороняєть

Для ознайомлення з живими об'єктами водоймища використовують сачки на довгих палках. Користуватись човнами або містками, розміщеними над глибокими місцями водоймищ, категорично забороняється.

Перед тим, як організувати екскурсію, треба ознайомити учнів з вимогами охорони природи, з місцевими отруйними рослинами, такими, як дурман, блекота, вовче лико, бліда поганка тощо, і категорично заборонити учням пробувати на смак будь-яку рослину із зібраного матеріалу. У кабінеті школи повинен бути стенд з фотографіями або малюнками отруйних рослин.

Необхідно ознайомити учасників екскурсії з місцевими отруйними тваринами (зміями, павукоподібними, багатоногами), переносниками (наприклад: гризунами) або передавачами (кліщами, комахами) інфекційних захворювань. З цією метою в приміщенні кабінету біології створюють спеціальні стенди з малюнками і фотографіями, що супро¬воджуються відповідними текстами, які пояснюють, чим небезпечна дана тварина і як запобігти цій небезпеці.

Вирушаючи на екскурсію з дітьми, учитель повинен мати при собі похідну аптечку першої допомоги.

17. Перевезення організованих груп дітей повинно здійснюватися із забезпеченням високого рівня безпеки та надійності транспортного обслуговування. Максимальна кількість дітей для перевезення автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння, визначеної технічною характеристикою та реєстраційними документами транспортного засобу.

Організовані групи дітей повинні перевозитися досвідченими водіями, які мають стаж керування транспортним засобом не менш як п'ять років.

До початку перевезення організованих груп дітей замовник послуг і перевізник: 1) визначають маршрут перевезення організованих груп дітей, як правило, такий, за яким уже здійснюються регулярні перевезення;

2) встановлюють зупинки автобуса: технічні - одна на перші 50 кілометрів і не менше однієї - на кожні наступні 100 кілометрів маршруту;

для відпочинку - на п'ять хвилин через кожну годину руху і на 30 хвилин - через кожні п'ять годин руху (допускається поєднання 30-хвилинного відпочинку з перервою на обід);

для приймання їжі - через три-п'ять годин руху;

для ночівлі;

3) складають схему маршруту та встановлюють розклад руху.

Перевезення організованих груп дітей здійснюються тільки у світлу пору доби і за сприятливих погодних умов.

Схема маршруту та розклад руху оформляються в трьох примірниках і затверджуються замовником послуг за погодженням з перевізником та територіальним підрозділом Державтоінспекції. Один примірник схеми маршруту і розкладу руху видається водію, інші зберігаються у замовника послуг та перевізника.

Якщо для перевезення учнів до місця екскурсії використовується громадський транспорт, посадку здійснюють групами під керівництвом дорослого. При цьому в транспортні засоби входять спочатку учні, а потім особа, яка керує ними. У такому самому порядку здійснюється й висадка дітей з транспортного засобу.

Можна перевозити учнів до місця екскурсії також на спеціально виділених транспортних засобах. Для цього дозволяється використовувати автобуси й закриті вантажні машини, обладнані для перевезення людей. Перевозити дітей на відкритих вантажних машинах категорично забороняється. Під час перевезення дітей у вантажному автомобілі необхідно, щоб у кузові було не менше як двоє дорослих. Під час переїзду учням забороняється висовуватися з вікон, сідати і висаджуватися з транспортного засобу під час руху.

18. Одним із основних принципів у системі попередження пожеж є положення про те, що горіння (пожежа) можливе лише за певних умов. Такою умовою є наявністьтрьох факторів: горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. Крімтого, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температури ізнаходилась у відповідному кількісному співвідношенні з окислювачем, аджерело запалювання мало необхідну енергію для початкового імпульсу(запалювання). Так сірником не можливо запалити дерев'яну колоду, в той жечас аркуш паперу легко загориться.

До окислювачів належать хлор, фтор, оксиди азоту та інші речовини, однак зпрактичної точки зору найбільш важливе значення має горіння, яке виникає приоксидуванні горючої речовини киснем повітря. Зі зменшенням вмісту кисню вповітрі уповільнюється швидкість горіння, а при вмісті кисню менше 14% (норма21%) горіння більшості речовин стає неможливим. Окислювач разом з горючоюречовиною утворює так зване горюче середовище.

Система попередження пожеж включає два основних напрямки: запобігання формуванню горючого середовища і виникненню в цьому середовищі (чи внесенню внього) джерела запалювання.

Запобігання формуванню горючого середовища досягається: застосуваннямгерметичного виробничого устаткування; максимально можливою заміною втехнологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обмеженнямкількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні,а також правильним їх розміщенням; ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища; організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролюза станом середовища вапаратах; застосуванням робочої та аварійної вентиляції;відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця;використанням інгібуючих (хімічно активні компоненти, що сприяютьприпиненню пожежі) та флегматизуючих (інертні компоненти, що роблятьсередовище негорючим) добавок.

Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела запалювання досягається: використанням устаткування та пристроїв, при роботі котрих невиникає джерел запалювання; використання електроустаткування, що відповідає завиконанням класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень та зон, групі і категоріївибухонебезпечної суміші; обмеження щодо сумісного зберігання речовин таматеріалів; використання устаткування, що задовольняє вимогам електростатичноїіскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичногоконтролю параметрів, що визначають джерела запалювання; заземленнямустаткування, видовжених металоконструкцій; використання при роботі з ЛЗР інструментів, що виключають іскроутворення; ліквідацією умов длясамоспалахування речовин і матеріалів.

19. Відповідальними за проведення масових заходів (вечорів, концертів...) і дотримання гігієнічних норм і вимог з охорони праці та пожежної безпеки є заступник директора з виховної роботи та відповідальний за електро- і пожежну безпеку.

Заступник директора з виховної роботи і відповідальний за електро- і пожежну безпеку проводять інструктаж з черговими вчителями, класними керівниками, класоводами, вихователями, учнями про заходи пожежної безпеки і правила евакуації дітей з приміщень на випадок пожежі та правила поведінки учнів, при проведенні масових заходів.

На час проведення масових заходів необхідно обов'язково організувати чергування членів добровільної пожежної дружини даного закладу, а приміщення забезпечувати необхідною кількістю первинних засобів пожежогасіння (вогнегасниками, відрами з водою, ящиками з піском і лопатами), що зосереджені в суміжному приміщенні.

Приміщення, в яких проводяться масові заходи (дитячі вечори, новорічні ялинки, спектаклі, концерти тощо), повинні мати не менше як два виходи назовні.

У дерев'яних будівлях шкіл і дитячих закладах, а також у будівлях із горючими перекриттями проводити масові заходи дозволяється в приміщеннях, розміщених не вище другого поверху.

Кількість місць у приміщеннях, призначених для проведення масових заходів, установлюється з розрахунку 0,75 м2 на одну людину. Заповнювати приміщення людьми понад установлену норму не дозволяється.

Забороняється проводити масові заходи, зокрема дитячі вечори і новорічні ялинки, спектаклі, концерти й кіносеанси, в тих шкільних та інших будівлях, які не відповідають правилам пожежної безпеки.

Коридори, проходи і виходи з будівель, призначені для евакуації людей, повинні бути вільними. Двері приміщень під час проведення масових заходів забороняється замикати на замок або запори, які важко відчиняються.

Біля кожних дверей повинен невідлучно перебувати черговий з числа викладацького, обслуговуючого персоналу або учнів старших класів.

Вікна приміщень не повинні мати решіток. На час проведення масових заходів вікна не можна зачиняти ставнями, якщо немає постійних джерел електроживлення; пересувна електростанція повинна встановлюватися на відстані не ближче як 10 м від будівлі і споруд.

20. Головним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнанняє правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-П, В-Па) і пожежонебезпечні (П-І, П-П, П-Па, П-Ш) зони.

Вибухонебезпечна зона — це простір, в якому є або можуть з'явитися вибухонебезпечні суміші

Пожежонебезпечна зона — це простір, де можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях.

Клас В-І — зони приміщень, в котрих виділяються горючі гази і пари в такій кількості і з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режимах роботи.

Клас В-Іа—зони приміщень, в котрих вибухонебезпечна концентрація газів і пари можлива лише внаслідок аварії або несправності.

КласВ-Іб—ті ж самі зони, що й класу В-Іа, але мають наступні особливості:

— горючі гази мають високу нижню концентраційну межу поширення полум'я (15% і більше) та різкий запах;

— при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої! вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більший 5% загального об'єму приміщення (зони);

— горючі гази і рідини використовуються у невеликих кількостях без застосування відкритого полум'я, у витяжних шафах або під витяжними зонтами.

Характеристика ступенів руйнування. Повні руйнування — це руйнування всіх елементів будівель, у тім числі й підвальних приміщень, ураження людей, що знаходяться в них, збитки становлять більше 70 % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості). Подальше їх використання не можливе.

Сильні руйнування — це руйнування частини стін і перекриття поверхів, деформація їх, виникнення тріщин у стінах, ураження значної частини людей, що знаходяться в них. Збитки ставлять від 30 до 70% вартості основних виробничих фондів (балансової вартості).

Середні руйнування — це руйнування переважно другорядних елементів будівель і споруд (покрівлі, вікон, дверей і перегородок), виникнення тріщин у стінах. Підвальні приміщення зберігаються, перекриття залишаються. Люди уражаються частіше уламками конструкцій. Збитки становлять 10-30 % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості будівель).

Слабкі руйнування — це руйнування вікон, дверей та перегородок. Ураження людей можливе уламками конструкцій. Підвали і нижні поверхи не пошкоджуються. Вони придатні для використання після поточного ремонту будівель. Збитки становлять до 10 % вартості основних виробничих фондів (будівель). Відновлення можливе після середнього або поточного ремонту.