Міністерство освіти і науки України

Міністерство освіти АР Крим

Кримський державний гуманітарний інститут

Євпаторійський педагогічний факультет

Кафедра філології та методик викладання

Курсова робота

з дисципліни “Історія української літератури”

на тему:

Сентиментальне і реалістичне у прозі г.Ф. Квітки-Основ’яненка

Студентки 21-ЄУ групи

Гомзяк Н. С.

Науковий керівник:

асистент кафедри філології та методик викладання

Дудінова Н.О.

Євпаторія – 2004

Зміст

Вступ 3

Розділ І.

Розвиток таких літературних напрямів як сентименталізм та реалізм 5

Розділ ІІ.

Роль Г.Ф. Квітки-Основ’яненка в розвитку української літератури 11

2.1. Життєвий конфлікт соціально-побутового змісту, як ідейна основа повісті “Маруся” 18

2.2. Тема - зведення паном дівчини-селянки у повісті “Сердешна Оксана” 26

2.3. Соціально-моральна проблема можливості „нормального” кохання та шлюбу селянки й дворянина в повісті “Щира любов” 30

2.4. Образ вольової, рішучої, сповненої почуття людської гідності селянської дівчини Ївги у повісті “Козир-дівка” 34

2.5. Інші повісті Г.Ф. Квітки-Основ’яненка, що належать до сентиментально – реалістичних 39

Висновки 44

Список Використаних джерел та літератури 47

Вступ

Він „творець людової повісті, один з перших того роду творців у європейських письменствах.”

І. Франко.

Тема курсової роботи: „Сентиментальне і реалістичне у прозі Г. Квітки-Основ’яненка.”

Завданням курсової роботи є :

1. Розгляд сентиментально-реалістичної прози Квітки-Основ’яненка.

2. Прослідження поступового розвитку таких літературних напрямів як сентименталізм й реалізм в творчості Г. Квітки-Основ’яненка.

Курсова робота складається з двох розділів

Предметом аналізу курсової роботи є сентиментальні та реалістичні елементи.

Об’єктом дослідження є прозові твори Квітки

Дослідницька робота проводиться на матеріалі творів Квітки-Основ’яненка, повісті „Маруся”, „Сердешна Оксана”, „Щира любов”, „Козир-дівка”, „Добре роби, добре й буде”, „Божі діти”, „Перекотиполе”.

У курсовій роботі використовується описовий метод дослідження, частково структурно-семантичний та семантико-стилістичний. Прийоми: контекстуальний, компонентний, зіставлення, класифікація та систематизація.

Багато літературознавців: Чалий Д., Возняк М.С., Гончар О.І., Зубков С.Д., Луцький Ю.Д., Тарнавський В.Г.,- аналізували творчість Квітки-Основ’яненка. Але, незважаючи на це, ми можемо знайти у його творчій спадщині щось нове і недосліджене.

Г.Квітка-Основ’яненко - український письменник і культурно-громадський діяч, основоположник художньої прози в новій українській літературі. Саме його кращі твори одними із перших представляли українську літературу загальноросійському і європейському читачеві, і починаючи з 1837р ряд його оповідань і повістей друкується в російських перекладах у Петербурзі та Москві. 1854р. в Парижі виходить французькою мовою “Сердешна Оксана”. Трохи пізніше його твори перекладаються польською, болгарською,чеською мовами.

Проживаючи в с. Основа під Харковом або в самому Харкові, Квітка-Основ’яненко брав участь буквально у всіх важливих освітньо-культурних починаннях, зокрема був ініціатором видання журналу “Украинский вестник”, альманахів „Утренняя звезда”, „Молодик”, першої збірки українських прислів’їв і приказок.

У своїх творах, написаних українською та російскою мовами, Квітка яскраво змалював життя різних верств українського суспільства кінця 18 - початку 19 ст. Наслідуючи кращі традиції української літератури, насамперед - творчості Сковороди і Котляревського, зазнаючи впливу російских просвітителів, письменник виявляв гуманне ставлення до народу, співчував його тяжкому становищу, засуджував жорстоке ставлення панів та сільскої влади до кріпаків.

Але гуманізм письменника непослідовний, обмежений. Злигодні народу, вважав він, походять від того, що закони, добра воля царя і його сановників порущуються свавільними панами, нечесними чиновниками. Народ, на його думку, не повинен виступати проти влади, бо все, мовляв, у волі бога, і кривдники неминуче одержать по заслугах від „вищої влади”.

Будучи видатним художником слова, Квітка-Основ’яненко, всупереч своєму консерватизму дидактизмові, у кращих своїх творах змалював чимало правдивих картин і образів з життя народу, піддав гострій критиці окремі пороки феодального ладу і цим самим об’єктивно сприяв розхитуванню його основ, підривав віру в „розумність” його існування, сприяв розвиткові викривальних тенденцій у літературі.

Велика заслуга Квітки-Основ'яненка перед літературою, перш за все, полягає в тому, що він, зображуючи ту частину суспільства, яка терпіла не лише соціальний і національний, а також і родинний гніт (жінку), показав наявність в ній високомора­льних рис, які викликали у читачів почуття поваги, визнання за нею людських прав...