- •1. Поняття сім’ї
- •2. Поняття і види сімейних правовідносин
- •3. Захист сімейних прав та інтересів
- •4. Поняття та ознаки шлюбу.
- •5. Умови укладення шлюбу.
- •6. Державна реєстрація шлюбу та її правове значення.
- •7. Поняття, підстави та порядок визнання (підтвердження) недійсності шлюбу.
- •8. Правові наслідки недійсності шлюбу.
- •9. Поняття та підстави припинення шлюбу
- •10. Розірвання шлюбу через органи рацСу
- •11. Розірвання шлюбу судом.
- •12. Правові наслідки припинення шлюбу.
- •13. Режим окремого проживання.
- •14. Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя.
- •15. Законний режим майна подружжя.
- •16. Договірний режим майна подружжя.
- •17. Походження дитини як підстава виникнення правовідносин між батьками та дітьми.
- •19. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
- •20. Оспорювання батьківства, материнства
- •21. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.
- •21. Особисті немайнові права та обов’язки батьків та дітей.
- •22. Відповідальність батьків за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо дитини.
- •23. Правовідносини батьків та дітей з приводу майна.
- •24. Поняття та особливості зобов'язань щодо утримання
- •25. Види зобов’язань щодо утримання та підстави їх виникнення.
- •26. Добровільний порядок надання утримання.
- •27. Примусовий порядок сплати аліментів. Розмір аліментів.
- •28. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованість за аліментами.
- •29. Припинення права одного з подружжя на утримання
- •31.Поняття та порядок усиновлення
- •32.Субєкти усиновлення. Надання згоди на усиновлення.
- •33. Порядок усиновлення.
- •34. Правові наслідки усиновлення.
- •35. Визнання недійсним усиновлення
- •36. Скасування усиновлення
- •37. Позбавлення усиновлювача батьківських прав
- •38. Поняття опіки та піклування.
- •39. Встановлення та припинення опіки та піклування над дітьми.
- •40. Права дитини над якою встановлено опіку чи піклування. Правовий статус опікуна, піклувальника.
- •41. Припинення опіки, піклування. Звільнення опікуна, піклувальника.
- •42. Прийомна сім’я.
- •43. Дитячий будинок сімейного типу.
- •44. Патронат
1. Поняття сім’ї
В соціологічному розумінні сім'я — це союз осіб, який заснований на шлюбі, родстві, прийнятті дітей на виховання, що характеризується спільністю життя, інтересів, взаємною турботою.В сімейному союзі проявляються моральні, психологічні, фізичні і господарсько-побутові зв'язки між невеликим колом осіб, що породжує спільність їх інтересів.
Сім'я являє собою особливе соціально-організоване об'єднання людей. Початок цьому об'єднанню, в основному, кладе шлюб, тому і при бездітних шлюбах існує сім'я. Батьки і діти утворюють найбільш міцну сімейну єдність. Ці особи складають основу сім'ї. Але крім цього до складу сім'ї можуть входити діти й інші родичі: дід і бабуся, а іноді брат і сестра чоловіка або дружини.
В правовому змісті сім'я — це зв'язок юридичний. Юридичний характер сімейним відносинам надає регулювання їх нормами права в тій мірі, в тих межах, в яких держава може за допомогою обов'язкових правил впливати на поведінку членів сім'ї, сприяти її розвитку в бажаному для суспільства напрямку.
Зареєстрований шлюб і близьке родство, як юридичні факти, являють собою важливі правові підстави виникнення сімейно-правових зв'язків. Останні можуть виникнути і без реєстрації шлюбу. Мати дітей, яка не була в зареєстрованому шлюбі з їх батьком, складає разом з дітьми сім'ю, правовою підставою якої є лише родство. Сімейно-правові відносини можуть виникнути і за відсутності шлюбу і родства: в результаті усиновлення дитини незаміжньою жінкою чи неодруженим чоловіком. Можуть виникнути сімейно-правові відносини і при прийнятті дітей одинокими людьми на постійне виховання без усиновлення.
Сім'я в юридичному розумінні — це коло осіб, які пов'язані правами і обов'язками, що випливають із шлюбу, родства, усиновлення або іншої форми прийняття дітей на виховання.
Сім'я, як правовий зв'язок, в основному зберігається при фактичному розпаді сім'ї в першому її значенні. Так, у подружжя, які фактично порвали відносини між собою, в юридичному розумінні сім'я, як правові відносини між ними, існує з усіма випливаючими юридичними наслідками (право вимагати матеріальної допомоги, розділ спільного майна, право на спадщину).Хоча фактично немає сім'ї у дитини з батьком, який припинив свої батьківські турботи, в юридичному змісті, як правовий зв'язок, заснована на родстві сім'я зберігається: у дитини є право на виховання, аліменти, на прізвище батька тощо.
Отже, необхідно розрізняти сімейні фактичні відносини і сімейні правовідносини; помилково вважати, що сімейні правовідносини безпосередньо свідчать про наявність сім'ї у соціологічному розумінні.
2. Поняття і види сімейних правовідносин
Сімейні правовідносини — це наслідок застосування до конкретних відносин в сфері шлюбу і сім'ї норм шлюбно-сімейного законодавства.
Основу сімейних правовідносин складають немайнові особисті відносини. В сімейному праві особисті права не пов'язані з майновими, але вони займають основне місце в усій системі правовідносин.
Сімейні правовідносини виступають як тривалі.
Тривалий характер сімейних правовідносин в значній мірі визначається тим, що в їх основі лежать не обмежені часом суспільні відносини родства або інші близькі відносини між особами (усиновлення, шлюб).
На вимоги, що випливають із сімейних правовідносин, не поширюється позовна давність, за виключенням випадків, вказаних в законі. Ці обставини не можна обмежувати строком, вони по своїй природі призначені до тривалого існування. Сімейно-правові відносини часто виникають як безстрокові, так як подружні права і обов'язки продовжуються все життя (крім випадків розірвання шлюбу).
В той час є сімейні відносини, які обмежуються строком, але вони характеризуються певною продовженістю. Наприклад, батьківські права і обов'язки по вихованню дітей продовжуються до досягнення дитиною 18 років.
По характеру захисту правовідносини можна поділити на три групи.
В першу групу повинні бути включені відносні права, але яким властивий абсолютний характер захисту від посягань зі сторони всіх інших осіб. Таким є право осіб на виховання дітей, а у випадку, якщо немає батьків, право інших законних представників. Воно вважається відносним тому, що звернено лише до дитини. Щодо інших осіб, це право носить абсолютний характер, якщо тільки батьки (інші законні представники) не зловживають цими правами. В той же час і сама особа, яку виховують, має відносне право на отримання виховання від чітко визначених осіб (батьків чи інших законних представників).
В принципі, це право дитини також має абсолютний характер захисту щодо всіх інших осіб, які не мають права на його виховання.
В другу групу входять абсолютні права з деякими ознаками відносних правовідносин. Маються на увазі права подружжя на їх спільне майно, які є абсолютними, коли справа стосується всіх інших осіб, але мають і відносний характер, коли вони розглядаються як сумісне право власників, з яким нерозривно пов'язані взаємні відносини подружжя, які здійснюють це право.
В третю групу входять відносні правовідносини, які не мають ознак абсолютної охорони. Тут повинні бути немайнові особисті права, які виникають у подружжя на основі шлюбу і обмежені лише щодо іншого з подружжя. В цю групу входять і аліментні зобов'язання.