Розділ 1. Основи теоретичної екології

Тема 1.1. Теоретичні основи екології

План

1. Роль людського фактора у вирішенні екологічної проблеми

Питання. Роль людського фактора у вирішенні екологічної проблеми

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При опрацюванні даного питання необхідно звернути увагу на те, що екологічні проблеми належать до найактуаль­ніших проблем сучасності. Вони стосуються кожного мешканця планети, саме від їх вирішення залежить майбутнє людства.

Ці проблеми виникли внаслідок недалекоглядного, нерозумного, недбалого ставлення людини до природи. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тис. років тому вавилонський цар Хаммурапі, а пізніше - китайські й монгольські імператори та європейські монархи дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав'яного покриву степів, водних джерел. Українська козацька старшина, незважаючи на надзвичайне багатство природи тих часів, також піклувалася про збереження довкілля й видала низку наказів і документів про охорону придніпровських лісів і лук, заборону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького винищення тварин і вилову риб.

Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів проблема стосунків між природою та суспільством дедалі загострюється.

Завдані економічним, політичним помилкам та серйозним екологічним прорахункам сучасний стан природного середовища України оцінюється фахівцями як критичний. Якщо вже неможливі самовідновлення й самоочищення природного середовища, то відбувається активна деградація й небезпечне знищення останніх природних ресурсів.

В Україні висохли сотні малих річок, деградують Чорне та Азовське моря, забрудненими водосховищами занедбаний Дніпро, винищено значно частину лісів Карпат, еродовано більшу половину хлібної ниви, потерпають від промислових і авто­мобільних викидів усі великі міста й обласні центри.

Крім того, найжахливішим впливом на навколишнє середовище є забруднення людської свідомості хибними, злочинними ідеями. Суспільства, яким було притаманне хижацьке ставлення до природи, які пропагували зверхність одних націй чи класів над іншими групами людей, як свідчить історія, зане­падали. Трагізм нашого часу полягає в тому, що нині такі хибні ідеї та діяльність, пов'язана з ними, певною мірою стосуються людей всіх країн і націй, природи планети Земля в цілому.

Сучасне покоління майже в усіх куточках планети нещадно знищує ті природні ресурси, які належать майбутнім нащадкам. Нині ліквідація глобальної екологічної кризи є найважливішим завданням людства. Для його вирішення, насамперед, необхідні зміни в екологічній політиці та стратегії, організація всебічної екологічної освіти, виховання екологічної свідомості всього населення Землі.

Упродовж останніх століть людина виступає як могутня геологічна сила, що змінює стан екосфери планети. Видобу­ваючи щорічно понад 10 млрд. т гірських порід з надр землі, створюючи тисячі свердловин, шахт, різних гірських утворень, людина порушує земну поверхню, послаблює міцність верхніх шарів земної кори й до невпізнання змінює її вигляд кар'єрами, горами відвальних порід, шлаконакопичувачами, полями зрошення, звалищами.

Величезної шкоди завдає живій природі хімізація сільського господарства. Впродовж останніх років дуже зросла кількість використання людством мінеральних добрив та пестицидів. Незважаючи на це, врожайність неухильно знижується, ґрунти поступово виснажуються, втрачаючи родючість на багато

десятиліть. Крім того, у світі отрутохімікатами щорічно отруюється понад 2 млн. осіб, а в результаті спровокованої людиною еволюції, сотні видів комах та паразитичних рослин, грибів і гризунів пристосовуються до отрутохімікатів, стаючи стійкими до них.

Збільшується кількість людей, які страждають від алергії,

спричиненої пестицидами. Більшість тих речовин є канцерогенними і викликають лейкоз, мутагенні зміни в організмі.

Унаслідок забруднень впродовж останніх десятиліть інтенсивність життя в морях, океанах, озерах і водосховищах знизилася більше, ніж на ЗО %.

Протягом трьох десятиліть активно використовувався відомий "дуст" (ДЦТ і подібні до нього пестициди), що розсіювався на території всієї планети. На сьогодні відомо, що цей хімічний препарат є дуже шкідливим для здоров'я людини, має здатність накопичуватися в печінці (період його розпаду - 49 років) і, крім того, міститься у продуктах тваринництва та в організмі людини в дозах, що у 2-3 рази перевищують гранично допустимі концентрації.

Величезної шкоди природі останнім часом завдає автомобільний транспорт, шкідливі продукти вихлопних газів якого в більшості великих міст планети становлять від 45 - 50 до 80 % загального забруднення атмосфери. Щорічно з автотранспортними викидами в атмосферу надходить близько 2 млн т оки­су та двоокису вуглецю. їх концентрація в океані протягом останніх 20-ти років зросла в 10 разів, вони виявлені навіть у верхніх шарах льодовика Гренландії.

Жахливі наслідки планетного масштабу мала аварія на ЧАЕС. З 1987 року в Києві кількість онкохворих із захворюваннями ендокринної системи збільшилася у 6,5 разів, крові - у 6, органів дихання - у 31. Це - наслідки чорнобильської екологічної катастрофи.

Прискорені темпи індустріалізації, хімізації та урбанізації з одночасним розвитком стресових ситуацій від соціальних потрясінь призвели до того, що протягом останнього десятиліття стан здоров'я українців катастрофічно погіршується. Він нерозривно пов'язаний із порушенням екологічної рівноваги та деградацією довкілля у той час, коли адаптація людини й інших живих організмів має певні межі та потребує набагато більше часу, ніж антропогенні зміни навколишнього середовища. Під серйозною загрозою знаходиться генофонд нації. За статистичними даними, у 1992 році рівень смертності населення в Україні перевищив рівень народжуваності.

Вищезгадані проблеми змусили людей переосмислити ставлення до навколишнього середовища, почати глибоке вивчення генезису та розвитку складних взаємозв'язків і процесів у природі, шукати шляхи гармонізації взаємин людського суспільства та природного середовища, збалансованого розвитку людства, в якому мають поєднуватися інтереси подальшою технічного прогресу й захисту довкілля. У найближчому майбутньому завдяки розвитку екології та всебічній екологізації виробництва природокористування буде ґрунтуватися не лише на економічних принципах, а й на принципах медичної доцільності, коли інтересам охорони здоров'я надаватиметься перевага над виробничо-економічною рентабельністю.