Тема1. Економічний контроль у правоохоронній діяльності україни
1. Суть економічного контролю.
2. Роль правоохоронних органів під час здійснення економічного контролю.
3. Державна податкова служба як орган контролю. Функції, повноваження і обов’язки податкової міліції.
4. Особливості проведення ревізії на вимогу правоохоронних органів.
5. Відмінні риси судово-бухгалтерської експертизи від ревізії та аудиту.
Суть контролю
Контроль як функція управління — це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта для встановлення його відхилення від заданих параметрів чи відповідності ним. Контроль являє собою діяльність, спрямовану на запобігання недолікам у різних сферах життя країни та усунення їх в разі виявлення.
Суть контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює облік і перевірку того, наскільки об’єкт управління виконує його настанови.
СУТЬ ЕКОНОМІЧНОГО КОНТРОЛЮ
Економічний контроль – це діяльність органів контролю по спостереженню за відповідністю здійснених господарських операцій з формування, зберігання і використання активів та зобов’язань підприємства, прийнятим управлінським рішенням та положенням нормативних актів держави, власника і виконавчих органів, виявленню відхилень, допущених у ході їх виконання, та визначенню наслідків впливу відхилень на формування фінансових результатів.
Метою економічного контролю власників підприємств є сприяння раціональному використанню природних ресурсів, засобів і предметів праці та самої праці в процесі господарської діяльності
Види і форми економічного контролю
Види: 1)державний; 2)муніципальний; 3)незалежний; 4)контроль власника. Форми: ревізія, тематична перевірка,СБЄ,аудит,службове розслідування.
До державних органів, які здійснюють функції економічного контролю, належать Рахункова палата Верховної Ради України, Державна податкова адміністрація України, Державна ФІНАСОВА ІНСПЕКЦІЯ України, Державне казначейство України, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет статистики України, Антимонопольний комітет України, Національний банк України. Спеціалізовані органи контролю — Державний комітет стандартизації, сертифікації і метрології України, Державний митний комітет України, Державний комітет у справах захисту прав споживачів, Державна пожежна ІНСПЕКЦІЯ
Статус Державної фінансової інспекції України
Турбуючись про подальший економічний розвиток та для запобігання злочинам в усіх галузях економіки, держава подбала про створення служби, яка повинна перешкодити можливим зловживанням у цій сфері, сформувавши Державну фінансову інспекцію України. Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011 ПОЛОЖЕННЯ про Державну фінансову інспекцію України Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Головним завданням Державної фінансової інспекції України є:
здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби у бюджетних коштах, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, в бюджетних установах і суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому
СУТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
Економічні правопорушення — це протиправна діяльність, що охоплює різні сторони зловживання державною й економічною владою, зазіхає на порядок управління фінансово-господарською діяльністю, завдає істотної шкоди економічній безпеці країни, заподіює матеріальний і моральний збитки інтересам держави, більшості підприємницьких структур і громадян, має, як правило, інтелектуальний характер, відбувається під прикриттям законної економічної діяльності та з використанням службового становища як фізичними, так і юридичними особами з метою незаконного одержання доходів.