Сегеда Сергій

Антропологічний склад українського народу: етногенетичний аспект. — К.: Видавництво імені Олени ТЬііги, 2001. — 256 с.

ISBN 966-7601-34-Х

Книга присвячена питанням антропологічного складу та етногенезу українців. У ній вперше вводяться в науковий обіг антрополого-одонто-

логічні та дерматогліфічні дані, які значно розширюють коло джерел, не­ обхідних для висвітлення даної проблематики. На підставі аналізу широ­ кого комплексу морфо-фізіологічних ознак виділені антропологічні зо­ ни, що склались історично в результаті етногенетичних процесів на те­ риторії України. Простежуються основні етапи цих процесів, розгля­ дається роль окремих компонентів, які брали в них участь.

Видання призначене історикам, етнологам, антропологам, археоло­ гам, мовознавцям, всім, хто цікавиться питаннями антропології та етнічної історії України.

ББК 28.71

Рецензенти:

С.П.Павлюк член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук Г.А.Скрипник доктор історичних наук

О.П.Моця доктор історичних наук

Затверджено до друку Вченою радою Інституту мистецтвознавства,

фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України.

Підготовка, видання і безкоштовне надання бібліотекам України здійснеца-ааФіцамгажої пілтшіммиДержавного фонду фундаментальних дослі

© Сегеда Сергій. 2001

ISBN 966 7601 34 X ^ДеРжаіши” Ф0^ Фундаментальних досліджень. 2001

© Віідавництоо Імені Олени Теліги. 2001

ВСТУП

Відомо, що дані антропології — науки про мінливість фізичного типу людини в часі та просторі — містять важливу етногенетичну інформацію. Жодною мірою не визначаючи напрямків етногенетичних процесів, антропологічні ознаки все ж нерозривно зв’язані з ними [Алексеева, 1973а, с.9]. Передаючись від покоління до по­ коління, вони відіграють роль своєрідних біологічних «міток», які а) дозволяють визначити ступінь фізичної (морфо-фізіологічної) спорідненості людських колективів; б) з’ясувати шляхи міграцій племен, що мали місце в минулому; в) визначити співвідношення місцевої та прибулої людності в етногенетичних процесах; г) висвітлити роль окремих етнічних компонентів у формуванні давніх та сучасних народів; д) намітити напрямки їхніх генетичних зв’язків [Дебец, Левин, Трофимова, 1952, с.22— 35]. За певних об­ ставин антропологічні дані мають переваги перед іншими кате­ горіями етногенетичних джерел — археологічними, етнографічни­ ми, лінгвістичними, оскільки мова та культура можуть поширюва­ тись шляхом запозичення, а зміна фізичного типу етнічної спільності є безперечним доказом контактів — часом вимушених, а часом і добровільних — з прибулими спільнотами. «Мова і культура можуть розповсюджуватись і без переміщення антропологічних типів, — писав з цього приводу відомий російський фахівець-антро- полог Я.Я.Рогінський, — але антропологічні типи ніколи не розпов­ сюджуються, не несучи з собою певної культури й мови» [Рогинский, Левин, 1955, с.331]. Зауважимо, що антропологічні дані зберігають свої інформаційні можливості навіть тоді, коли йдеться про дуже віддалені історичні епохи. Це пояснюється консервативністю спад­ кових фізичних рис людей, які самі по собі мало змінюються в часі. Ткк, у невеликих ізольованих популяціях— «демах» перерозподіл оз­ нак відбуваються впродовж життя близько 50 поколінь людей, або 1250 років [Чебоксаров, Чебоксарова, 1985, с. 153]. Ще повільніше відбуваються зміни фізичної подоби представників тих етнічних груп, чисельність котрих вища ніж чисельність демів* і яким влас­ тиве ширше коло шлюбних зв’язків. Це дозволяє визначити ступінь

•Чисельність дема (від грсцьк. «demos» — парод), за В.В.Бунаком, коливається від 1500 до 4000 осіб.

З

Сергій Сегеда

генетичної спорідненості поколінь, розділених тисячоліттями, при­ чому лінію спадкоємності можна реконструювати навіть тоді, коли в антропологічному вивченні окремих історичних епох наявні «білі плями», зумовлені відсутністю матеріалів.

Антропологічну історію українців, як і інших європейських на­ родів. можна порівняти з генним потоком через століття, до яко­ го час від часу вливались окремі струмочки, струмки, а то й ріки. Вона, як слушно зауважив відомий вітчизняний вчений В.П.Пет­ ров. «не зводиться до поступального біологічного відтворення по­ колінь». Це — складний, суперечливий процес взаємодії багатьох, часто різних за походженням компонентів, процес, що супровод­ жувався частковим або цілковитим винищення «поколінь, на­ родів та культур» [Петров, 1992, с.25]. Розпочавшись у віддалені історичні періоди, він триває й нині, знаходячи відображення в антропологічному складі сучасної людності — цього наочного втілення «етнічної біографії» народу. Завдання антрополога — визначити, які з цих компонентів склали його основу, а які дійшли до наших днів у вигляді ремінісценцій, що їх можна «вло­ вити» лише за допомогою спеціальних фахових прийомів.

Питання антропологічного складу українського народу розгля­ дались у працях Ф.Вовка [1916], Р.Єндика [1949], В.Д.Дяченка [1965], Т.І.Алексєєвої [1973] та ін. Дотримуючись близьких по­ глядів щодо загальної морфологічної характеристики українців (відносно високий зріст, брахікефалія, тобто круглоголовість, до­ волі темна пігментація волосся і очей тощо), ці вчені значно розійшлись між собою у визначенні їхнього місця на антропо­ логічній карті Східної Європи, основних напрямків етногенетич­ них зв'язків, оцінці ступеню морфологічної однорідності й ло ­ кальних відмінностей фізичного типу. Згадані дослідження ґрун­ тувались на традиційних системах антропологічних ознак і не передбачали залучення тих расово-діагностичних маркерів, які ввійшли в програму і практику етнічної антропології упродовж останніх десятиліть.

Нині достеменно з’ясовано, що поряд з краніо-соматологічними і деякими фізіологічними характеристиками важливим джерелом антропологічної інформації є також одонтологічні і дерматогліфічні ознаки, таксономічна цінність яких зумовлена ком­ плексом чинників, а саме: спадковою основою, філогенетичною давністю, відсутністю вікових змін і слабкою залежністю від умов зовнішнього середовища [Волоцкой. 1936; Піадкова, 1966: Зубов, 1968: Зубов. Халдеева, 1989: Dalberg. 1945: Cummins. Midlo, 1961

4

Вступ

та ін.]; відсутністю кореляційних зв’язків як між окремими озна­ ками цих систем [Піадкова, 1964; Зубов, 1973, Хить, 1975; Зубов, Халдеева, 1993 та ін.], так і з іншими морфологічними характери­ стиками [Тегако, 1971; Зубов, 1973; Хить, Халдеева, 1976; Хить, 1983 та ін.]. Міжгрупова змінюваність багатьох елементів будови зубів і папілярного шкірного рельєфу має стійку тенденцію до ут­ ворення територіальних комплексів, які диференціюють людство на різних рівнях: від великих расових стовбурів до вторинних рас, антропологічних типів і ще дрібніших таксономічних одиниць ан­ тропологічних класифікацій [Hanihara, 1966; Піадкова, 1966; Зу­ бов, 1973; Хить, 1983 та ін.]. Виокремлення і аналіз цих ком­ плексів дають змогу отримати дуже цінні, а іноді — незамінні дані про генетичні співзалежності спільнот; згідно з популяційною концепцією раси, якої дотримується більшість сучасних антропо­ логів, морфо-фізіологічні ознаки успадковуються незалежно одна від іншої [Алексеев, 1968], відображаючи хронологічні різні етапи етногенезу і етнічної історії народів. Зауважимо, що одонтологічні дані краще, ніж інші морфологічні характеристики, дозволяють прослідкувати ступінь спадковості багатьох поколінь людей в то­ му чи іншому регіоні земної кулі. Це пояснюється тим, що вони уможливлюють безпосереднє порівняння давніх та сучасних виборок. Жодна інша система антропологічних маркерів не надає фахівцям таких можливостей.

Ще в кінці 1960-х pp. на теренах України були започатковані масштабні антрополого-одонтологічні та дерматогліфічні дослідження етнічних груп України, підсумки яких знайшли відо­ браження в окремих публікаціях [Хить. 1968, 1983; Сегеда, 1973. 1979]. Однак у зв’язку з черговою кампанією боротьби ко­ муністичного режиму з «українським буржуазним націона­ лізмом» антропологічні дослідження, що їх проводили спів­ робітники групи антропології відділу етнографії ім. М.Т.Рильського АН УРСР були згорнуті, а сама група переведена до іншого ака­ демічного закладу і переорієнтована на палеоантропологічну проблематику. Вони поновились лише на початку 1990-х pp. в рамках Історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України (нині — Міністерство України з надзвичайних ситуацій та у спра­ вах захисту населення від наслідків чорнобильської аварії)*, що дало змоіу ввести в науковий обіг нові великі за обсягом ма­ теріали [Сегеда, 1996, 1999 тощо]. Одночасно були накопичені

* Про завдання ідіяльність Історико-культурної експедиції дии.: Павлкж. 1996.

5

Сергій Сегеда

значні матеріали з одонтології щодо давнього населення України

[Segeda, 1994; Kozak-Zychman, Segeda, 1994; Сегеда, 1997; Кон-

дукторова, Сегеда, 1987, 1990 та ін.], що дозволяє порушити пи­ тання генетичних витоків українського народу у світлі цих даних.

Пропоноване дослідження, яке має на меті дати узагальнюючу антропологічну характеристику українського народу, є логічним продовженням пошуків в області етнічної антропології України. її завдання можна сформулювати таким чином: вивчити зміню­ ваність одонтологічних і дерматогліфічних ознак на території Ук­ раїни, з’ясувавши закономірності їхнього географічного розподілу; визначити ступінь гомогенності українців за маркерами будови зубів і папілярного шкірного рельєфу, виокремивши локальні одонтологічні і дерматогліфічні комплекси; з’ясувати місце ук­ раїнців у системі одонтологічних типів Європи; дати загальну дерматогліфічну характеристику українців на фоні суміжних етнічних груп; застосувати отримані дані для комплексної харак­ теристики фено-географічних (антропологічних) зон України; простежити основні етапи антропологічної історії давньої та се­ редньовічної людності України, що стали тим підґрунтям, на яко­ му сформувались фізичні риси українського народу.

Відповідно до цих завдань монографія містить короткий нарис попередніх антропологічних досліджень українського народу (розділ 1); відомості про матеріал, програму досліджень і методи оп­ рацювання й аналізу нових даних з антропології України (розділ 2); порівняльну антрополого-одонтологічну характеристику українців (розділ 3); аналіз дерматогліфічних особливостей українського на­ роду на фоні суміжних етнічних груп (розділ 4), комплексну антро­ пологічну характеристику основних фено-географічних зон Ук­ раїни з застосуванням даних соматології, одонтології, дерма­ тогліфіки та гематології (розділ 4); реконструкцію основних етапів антропологічної історії населення України від доби неоліту до серед­ ньовіччя на підставі палеоантропологічних даних (розділ 5).

Підготовка даної праці, виконаної в рамках проектів Фонду фун­ даментальних досліджень Міносвіти та науки України і планової те­ ми ІМФЕ ім. М.Т.Рильського НАН України, була б неможливою без постійної допомоги і підтримки колег. Користуючись нагодою, щи­ ро дякую нині покійному В.Д.Дяченку, який свого часу ініціював це дослідження: московським фахівцям-антропологам О.О.Зубову та Г.J1.Хить, під керівництвом яких була засвоєна методика збирання й обробки одонтологічних і дерматогліфічних колекцій; всім, хто сприяв тому, щоб дана монографія вийшла друком.

6