Дерматогліфічна характеристика людності України

Іл. 4.5. Географічний розподіл частот міжпальцевих додаткових трирадіусів на території України:

1— 10.1 — 14,5: 2 — 14.6— 19.0: З — 19.1 — 23.5: 4 — вище 23.5

4.2. Диференціація людності України за даними дерматогліфіки

Аналіз варіацій провідних дерматогліфічних ознак показав, що у географічному розподілі окремих характеристик (передусім дель­ тового індексу і міжпальцевих додаткових трирадіусів) на теренах України простежуються певні закономірності. Це дає підстави при­ пускати, що серед обстеженої людності наявні локальні антрополо- го-дерматогліфічні варіанти. Для їх виокремлення було обрано ме­ тод відхилення окремих вибірок від сумарної групи за комплексом провідних маркерів, а саме: дельтового індексу, індексу Каммінса, осьових карпальних трирадіусів t, узорів на гіпотенарі та міжпаль­ цевих трирадіусів. Нагадаємо, що відхилення в бік підвищення індексу Каммінса. частоти узорів на Ну та міжпальцевих додатко­ вих трирадіусів, пониження D l10 і відсотка трирадіуса долоні t оз­ начають посилення особливостей «західного» стовбура. Ілюст­ рацією цих відхилень є графіки (іл. 4.6 а, б, в, г).

91

Іл 4.6. Відхилення вибірок від сумарноїукраїнськоїсерЩв% міжгрупової

Ознаки: 1 - дельтовий індекс; II - індекс Каммінса: III - 1; а.б - північний комплекс; в - центральний Нумерація вибірок

92

амплітуди) у «західному» та «східному» напрямках (типові варіанти)

IV - додаткові міжпальцеві трирадіуси; V - узори на гіпотенарі. комплекс; г - південний комплекс подана в таблиці 4.1

93

Сергій Сегеда

Аналіз графіків показує, що за типом комбінацій провідних дерматогліфічних ознак серед обстеженої української людності простежуються три основних комплекси, які мають певні ареали, а саме: північний, центральний та південний (іл.4.7).

Північний комплекс охоплює більшість обстеженого населення Полісся та Волині (Рівненська, Житомирська, Чернігівська та Сумська області), яке характеризується низьким і середньонизьким дельтовим індексом (11,83— 12,56), відносно високими часто­ тами додаткових міжпальцевих трирадіусів (як правило, вище 20%) і осьових карпальних трирадіусів t (до 69%). В залежності від варіацій двох інших ознак (індекс Каммінса, узори на гіпотенарі) і типу комбінацій в межах даного комплексу виокремлюється два близьких між собою варіанти (іл 4. 6, а, б). Загалом людності Ук­ раїнського Полісся та Волині властиве доволі своєрідне поєднання провідних дерматогліфічних характеристик, яке знаходить ана­ логії серед обстежених нами білорусів Мінської області* та росіян Північного-Заходу та Півночі (Новгородська. Костромська, Володимирська області) європейської частини Російської Федерації [Долинова, Цветкова, Сегеда, 1998]. Це свідчить про наявність в ок­ реслених регіонах України північноєвропеоїдного морфологічного компонента. З даною тезою, вперше висловленою автором [Сегеда. 1983, С.28], погоджується і Н.І.Долінова [Долинова. 1999, с. 76].

Особливо цікава комбінація дерматогліфічних маркерів відзна­ чена в Малинському районі, а саме: дуже низький дельтовий індекс (11,83), невисока кількість узорів на гіпотенарі (22,7%). середні значення індексу Каммінса (8,64). міжпальцевих додаткових три­ радіусів (21,3%) і t-узорів долоні (62,3). Близькі характеристики відзначені серед росіян Псковської області [Долинова, Сегеда. Цветкова, 1998] і деяких фіномовних етнічних груп (наприклад ка­ релів та вепсів) Північного Заходу Східної Європи [Хить, 1974].

Центральний комплекс поширений в окремих районах Серед­ ньої Наддніпрянщини, на Півдні Волині та в Галичині (Київська, Житомирська, Рівненська, Львівська та Івано-Франківська об­ ласті). У найбільш виразній формі риси даного комплексу просте­ жуються в Обухівському, Лохвицькому та Калуському районах, де спостерігається таке сполучення антрополого-дерматогліфічних

• На відміну під решти поліських вибірок, білоруси Північної Рівненщини — мешканці с. Березового — відзначаються дуже високим дельтовим індексом, що зумовлено різким підвищенням частоти дводельтових узорів. Це можна пояснити дією генетичних чинників в умовах ізоляції, що мала місце в минулому.

94

Дерматогліфічна характеристика людності України

Іл 4.7. Дерматогліфічні комплекси на території України:

1 — північний; 2 — центральний; 3 — південний

характеристик: середній Dl10 (12,72 — 13,12), середньовисокий індекс Каммінса (8,40 — 8,63). низький і середньонизький відсо­ ток осьових карпальних трирадіусів t (53,0 — 58,6 %), велика кількість узорів на гіпотенарі (34,6 — 38,7 %) і середні частоти міжпальцевих додаткових трирадіусів (16,1— 19,1 %). Це — найбільш «західне» серед обстеженої української людності поєднання ознак шкірного рельєфу, що наочно засвідчує іл. 4.6, в.

Найближчі аналогії центральному комплексу знаходимо серед обстеженої нами групи молдаван Північної Буковини і росіян Півдня Європейської частини Російської Федерації (Курська об­ ласті) (Долинова, 1971].

Південний комплекс поширений на Правобережжі Середньої Наддніпрянщини, в степовій зоні, в Карпатах, включаючи й За­ карпаття*. Він характеризується переважанням «східних» відхи-

* Наші дослідження не підтверджують висновків Н.І.ДоліновоІ, яка відзначила ■тенденцію до виділення» українців Закарпаття ІДолинова. 1999, с. 77|. Можливо, дослідниця мала на увазі усі Карпати, однак виокремлення карпатських груп на підставі даних дерматогліфіки також дуже проблематичне.

95

Дерматогліфічна характеристика людності України

лень від сумарної української вибірки (іл. 4.6, г ). Особливо виразно риси даного комплексу представлені в богуславській, «поло­ вецькій», калинівській та іршавській вибірках, яким властиве таке сполучення ознак: високий в масштабах України дельтовий індекс (12,90 — 13,50), середній індекс Каммінса (8,27 — 8,58), середньовисокий відсоток карпальних трирадіусів t (62,2 — 65, 3 %), середньонизька кількість узорів на гіпотенарі (26,3 — 30,4 %) і міжпаль­ цевих додаткових трирадіусів (10,1 — 23,6 %). Паралелі між наддніпрянською та карпатською людністю, виявлені на основі дерматогліфічних даних, пов'язані з впливом південноєвро­ пеоїдного компонента.

Наявність цього компонента притаманна також обстеженим на­ ми болгарам і гагаузам Південної Бесарабії та росіянам Орловської області, що спричинило близькість даних популяцій до українців південного комплексу. Це ж стосується і молдаван Молдови (Доли­ нова. 1978].

Для статистичної оцінки відмінностей між виокремленими на теренах України локальними дерматогліф ічними варіан­ тами звернімось до підсумків попарного порівняння обстеж е­ них вибірок методом «середніх таксоном ічних відстаней» (табл. 4.4). З ’ясовано, що величини СТВ* між ними варіюють від 0,14 до 0,66. Це свідчить про гомогенність обстеженої людності. Відхилення від сумарної української групи, які да­ ли підстави для виокремлення локальних комплексів, носять помірний характер.

4.2. Загальна дерматогліфічна характеристика українців на фоні деяких інших етнічних груп Євразії

Дані, наведені в табл. 4.2, показують, що сумарна ук­ раїнська вибірка, яка нараховує 2437 осіб, характеризується середньонизьким дельтовим індексом — 12,78, середньовисоким індексом Каммінса — 8.43. середньонизьким відсотком

* Для розрахунків величин СТВ за комплексом дерматогліфічних характерис­ тик тут і далі були залучені такі ознаки: частота завиткових узорів W, від якої значною мірою залежить величина дельтового індекса. відсотки типу 7 лінії D і типу 5 лінії А. що вони визначють величину дельтового індексу, кількість узорів на гіпотенарі. осьових карпальних трирадіусів t і міжпальцьових додаткових три­ радіусів.

*

I.Рокитнівський p-н; 2.Сарненський р-н; 3.Острозький р-н: 4.1Ъщанський р-н: 5-Ємільчинський р-н; б.Малинський р-н: 7.Ріпкинський р-н; в.Менський р-н; 9.Щорсівський р-н: 10.Білопільський р-н; I I.Обухівський р-н; 12.Богуславський р-н; 13.Сс. «Половецькі»: 14.Калинівський р-н; 15.Лохвицький р-н: Іб.с.м.т.Градизьк; 17.Пюбинський р-н; 18.Жидачівський р-н; 9.Сколівський р-н; 20.Калуський р-н; 21.Вер-

cû ховинський р-н: 22.Хотинський р-н: 23.1ршавський р-н; 24.Виноград1вський р-н; 25.Котовський р-н.

(О

Сергій Сегеда

осьових карпальних трирадіусів t — 61,3 %, середньовисокою кількістю узорів на гіпотенарі — 31,4%, середньою частотою міжпальцевих додаткових трирадіусів — 19.1%. Це — типово європеоїдне поєднання провідних антрополого-дерма- тогліф ічних характеристик, властиве також іншим східно­ слов'янським народам.

Зіставлення українців і носіїв монголоїдного дерматогліфічного комплексу — якутів — показує, що за всіма без ви­ нятку провідними расово-діагностичними маркерами папіляр­ них узорів долоні та пальців вони знаходяться на протилежних полюсах євразійської шкали цієї системи морфологічних оз­ нак. Так, якутам властивий високий дельтовий індекс (15,13), низький індекс Каммінса (7,79), дуже висока частота карпаль­ них трирадіусів t (84,4 %), низька частота узорів на гіпотенарі (7,5%) і дуже низька — міжпальцевих додаткових трирадіусів (7,5%). Н аявність принципових відмінностей між дерматогліфічними комплексами українців і якутів як носіїв монго­ лоїдних рис засвідчує величина «середньої таксономічної відстані» між ними — 3,96.

Аналіз табл. 4.5 показує, що за більшістю провідних дерма­ тогліфічних характеристик (крім індекса Каммінса) українці в порівнянні з сумарною вибіркою Східної Європи та Скандинавії відхиляються в напрямі Кавказу, де поширені антропологічні варіанти південного походження. На наш погляд, ці відхилення зумовлені впливом південноєвропеоїдного компонента, відзначе­ ного нами в Середній Наддніпрянщині, в Карпатах, на Півдні Ук­ раїни. Його наявність підтверджується й за підсумками зістав­ лення сумарної групи українців і носіїв «понтійських» рис — греків і гагаузів — методом СТР. Воно дало такі результати: ук­ раїнці сумарно — греки Грузії — 0,79; українці сумарно — гагау­ зи — 0,44.

Щ о ж до північноєвропеоїдного компонента, присутність якого зафіксована в поліській зоні України, то він, судячи з підсумків статистичного аналізу, меншою мірою вплинув на формування дерматогліфічних характеристик українців. Так, «середня таксо­ номічна відстань» між сумарною українською вибіркою і естонця­ ми дорівнює 1,17, що свідчить про наявність статистично до­ стовірних відмінностей між ними.

100

Дерматогліфічна характеристика людності України

ТЬблиця 4.5.

Середні значення провідних дерматогліфічних ознак у населення Східної Європи та Скандинавії і Кавказу(за Г.Л.Хіть, 1975]

Загалом, антрополого-дерматогліфічні особливості ук­ раїнців склались на основі середньоєвропейського субстрату за участі південно- і, частково, північноєвропеоїдних морфо­ логічних компонентів. Слабкі сліди присутності носіїв «східних» рис, яка мала місце в минулому, простежується лише в «половецькій» вибірці.

101

Сергій Сегеда

РОЗДІЛ 5 АНТРОПОЛОГІЧНИЙ СКЛАД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ:

КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ

5.1. Антропологічна диференціація українців за комплексом морфо-фізіологічних характеристик

Зіставлення ареалів соматологічних, одонтологічних, дерма­ тогліфічних та гематологічних варіантів на теренах України доз­ воляє виокремити тут чотири основні антропологічні зона, а са­ ме: північну, центральну, карпатську та південну.

Іл. 5.1. Карта-схема антропологічних зон України

102