- •1. Поняття сім’ї
- •2. Поняття і види сімейних правовідносин
- •3. Захист сімейних прав та інтересів
- •4. Поняття та ознаки шлюбу.
- •5. Умови укладення шлюбу.
- •6. Державна реєстрація шлюбу та її правове значення.
- •7. Поняття, підстави та порядок визнання (підтвердження) недійсності шлюбу.
- •8. Правові наслідки недійсності шлюбу.
- •9. Поняття та підстави припинення шлюбу
- •10. Розірвання шлюбу через органи рацСу
- •11. Розірвання шлюбу судом.
- •12. Правові наслідки припинення шлюбу.
- •13. Режим окремого проживання.
- •14. Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя.
- •15. Законний режим майна подружжя.
- •16. Договірний режим майна подружжя.
- •17. Походження дитини як підстава виникнення правовідносин між батьками та дітьми.
- •19. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
- •20. Оспорювання батьківства, материнства
- •21. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.
- •21. Особисті немайнові права та обов’язки батьків та дітей.
- •22. Відповідальність батьків за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо дитини.
- •23. Правовідносини батьків та дітей з приводу майна.
- •24. Поняття та особливості зобов'язань щодо утримання
- •25. Види зобов’язань щодо утримання та підстави їх виникнення.
- •26. Добровільний порядок надання утримання.
- •27. Примусовий порядок сплати аліментів. Розмір аліментів.
- •28. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованість за аліментами.
- •29. Припинення права одного з подружжя на утримання
- •31.Поняття та порядок усиновлення
- •32.Субєкти усиновлення. Надання згоди на усиновлення.
- •33. Порядок усиновлення.
- •34. Правові наслідки усиновлення.
- •35. Визнання недійсним усиновлення
- •36. Скасування усиновлення
- •37. Позбавлення усиновлювача батьківських прав
- •38. Поняття опіки та піклування.
- •39. Встановлення та припинення опіки та піклування над дітьми.
- •40. Права дитини над якою встановлено опіку чи піклування. Правовий статус опікуна, піклувальника.
- •41. Припинення опіки, піклування. Звільнення опікуна, піклувальника.
- •42. Прийомна сім’я.
- •43. Дитячий будинок сімейного типу.
- •44. Патронат
14. Загальна характеристика майнових правовідносин подружжя.
Майнові відносини подружжя — це складний комплекс взаємопов'язаних дій щодо володіння, користування й розпорядження майном. Право визначає основні параметри поведінки подружжя в майновій сфері: закріплює, яке майно знаходиться у власності подружжя або кожного з них, визначає обсяг прав та обов'язків подружжя щодо цього майна, умов їх реалізації, порядок набуття та відчуження майна, відповідальність подружжя за спільними або особистими зобов'язаннями, надання взаємного утримання (аліментування) тощо. Майнові відносини подружжя регулюються нормами сімейного та цивільного права України, а також договорами, які подружжя укладає між собою.
Майнові правовідносини подружжя є дуже різноманітними, тому вони можуть бути класифіковані за різними ознаками. Сьогодні теоретичного і практичного значення набуває традиційний для цивільного права поділ правовідносин залежно від способу забезпечення інтересів управомоченої особи. Відповідно до цього А. А. Іванов зводить майнові правовідносини подружжя до двох основних видів: 1) речові правовідносини (відносини подружжя щодо права власності на майно та права на користування речами, які належать кожному з них); 2) зобов'язальні правовідносини (відносини подружжя щодо взаємного утримання (аліментування) та договірні відносини подружжя). Речові правовідносини подружжя, як і інші цивільно-правові відносини, мають два різновиди: а) відносини власності та б) відносини, які складаються щодо прав користування чужою річчю. Відносини власності подружжя виникають стосовно володіння, користування та розпорядження майном. Сімейне законодавство, перш за все, регулює відносини, які складаються між подружжям стосовно майна, що належить їм на праві спільної сумісної влас ності, визначаючи порядок володіння, користування та розпорядження таким майном. Разом із тим, воно чітко закріплює, яке майно належить кожному з подружжя на праві приватної власності і не входить до спільного подружнього майна (роздільне майно подружжя). Саме щодо роздільного майна можуть виникати своєрідні права подружжя, які в цивільному праві називаються правами на чужу річ. Справа в тому, що, незважаючи на спільне життя й побут, деякі види майна належать кожному з подружжя окремо. Тому в юридичному сенсі вони є чужими для іншого з подружжя, тобто такими, які не знаходяться у його власності. В реальному житті подружжя, як правило, без проблем користується речами, які знаходяться у власності лише одного з них. В деяких випадках право на користування чужою річчю спеціально закріплюється в законі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Між подружжям можуть виникати різноманітні види зобов'язальних правовідносин. У цивільному праві, як відомо, зобов'язальними визнаються відносини, в яких інтерес однієї особи здійснюється шляхом виконання певних дій іншою особою. Як зазначалося в літературі, права та обов'язки подружжя щодо один одного можуть бути не тільки спільними за змістом (право вибору місця проживання), а й протилежними. Останні ґрунтуються на основі взаємності, яка притаманна цивільним двостороннім договорам. Зобов'язальні правовідносини можуть виникати при укладенні подружжям шлюбного договору, договору про поділ спільного майна, про об'єднання роздільного майна тощо. Зобов'язальні правовідносини подружжя можуть виникати в силу прямого припису закону. Це відносини стосовно взаємного утримання (аліментування), відповідно до яких одна сторона має право вимагати від іншої надання певного утримання.