Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2000007 (2).doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
23.08.2019
Размер:
1.04 Mб
Скачать

Тема 3. Внутрішні ціни та методи їх формування.

  1. Функції і система внутрішніх цін на підприємстві.

  2. Методи формування внутрішніх цін.

  3. Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих економічних відносин.

  4. Формування ціни як функції витрат і цільового прибутку.

  5. Стратегія і тактика ціноутворення на підприємстві.

1. Функції і система внутрішніх цін на підприємстві.

В основі системи внутрішньовироб відносин лежать внутрішні ціни (Ц). Вони представляють собою умовно-розрахункові Ц, за якими підрозділи передають один одному товари або надають послуги. Ніяких реальних платежів по них не здійснюється.

Внутрішні планово-розрахункові Ц створюють основу договірних відносин між підприємством та його підрозділами щодо матеріально-технічного постачання останніх та поставки готової продукції на склад підприємства, а також між самими підрозділами відносно поставок продукції по внутрішньофірм кооперації.

Внутрішня Ц виконує такі функції:

вимірююча функція – виявляється через облік витрат ви-ва партнерів;

стимулююча функція проявляється форм частки П згідно зі структури внутрішньої Ц.

Кожне підприємство оперує своєю власною системою внутрішніх Ц. Однак можна виділити два основні фактори, які впливають на вибір системи внутрішньофірмового ціноутворення:

1)стиль управління вищого керівництва.

Стиль управління проявляється в ступені його централізації. Коли підприємство як організація має централіз структуру і у кожного структурного підрозділу є мінімальна свобода прийняття рішень, система внутрішніх Ц формується зверху. У випадку децентралізованого структрного управління, відповідно можливий вибір різних систем внутрішнього ціноутворення;

2) професійна орієнтація керівництва ппідприємства.

Що стосується проф орієнтації керівництва компанії, то в залежності від професійної підготовки менеджерів та роду діяльності, з яким вони мали справу, можна виокремити менеджерів, які більш прихильні до виробництва та техніки, ніж до маркетингу, та навпаки.

На підприємствах, зорієнтованих на виробництвово, існує тенденція до ціноутворення на основі витрат виробництва. На підприємствах, орієнтованих на ринок, внутрішні Ц напівфабрикатів та готової продукції частіше встановлюється як різниця між ринковою Ц та витратами реалізації.

2. Методи формування внутрішніх цін.

Методи формування внутрішніх цін:

1. внутрішні Ц, основані на ринкових Ц. За базу внутрішн Ц беруться поточні або усереднені ринкові Ц на внутрішньофірм матеріали та комплектуючі вироби, які з точки зору підприємствава є проміжною продукцією. У випадку відсутності таких Ц використовують Ц на аналогічну продукцію. У внутріш відносинах між підрозділами практикується також використання ринкових Ц із знижками, що свідчить про економію партнерів по внутрішній угоді на витратах по реалізації.

Існує декілька переваг ринкових Ц як бази для формування внутріш Ц, а саме: вони забезпечують стаб основу господ взаємодії підрозділів; дозволяють об’єктивно оцінити ефективність діяльності підрозділів.

Але не завжди можливо визначити ринкову Ц на внутрішню продукцію або Ц аналога.

В ряді випадків ринкові Ц можуть неточно відображати виробничі витрати.

2. внутрішні Ц, визначені на базі фактичної Ц готової (кінцевої) продукції. При визначенні внутріш Ц на проміжні продукти з факт Ц готової продукції віднімають витрати виробництва та прибутку підрозділів. Процес розрахунку здійснюється у зворотньому порядку послідовності технолог ічного процесу виробництва.

При формуванні внутрішньої Ц на базі ринкових Ц на кінцеву продукцію виникає проблема визначення величини прибутку у внутрішній Ц. При вирішенні цієї проблеми на практиці орієнтуються на галузеву норму прибутку або здійснюють це пропорційно витратам виробництва або обсягу товарообігу

3. внутріш Ц, сформовані на договірн основі.

При визначенні внутрішньої Ц на основі угоди між підрозділами-постачальниками та підрозділами-споживачами доцільно дотримув таких правил:

підрозд-партнерам по внутрішньофірм угоді надається свобода вибору в реалізації або придбанні продукції як у внутріш підрозділу, так і на стороні;

допускається міn втручання арбітражного комітету компанії;

сторони зобов’язані інформ один одного про можливі альтернативні закупки та продажі.

Як будь-яка договірна форма прийняття рішень, процедура визначення внутрішньої договірної Ц - це дуже тривалий процес, пов’язаний з великими втратами часу та ризиком виникнення конфлікт ситуацій між керівниками підрозділів.

4. внутріш Ц, основані на витратах виробництва. Цей метод внутрішнього ціноутворення найбільш широко використ в практиці організації внутрішньофірмових відносин вітчизняні підприємства. Застосовують різні варіанти затратного методу встановлення внутріш Ц. В їх основу можуть бути покладені повні, виробничі, прямі (непрямі), змінні та граничні витрати.

На думку західних економістів, використання затратного методу при встановленні внутрішньої Ц може призводити до неефективних управлінських рішень. Так, внутрішні Ц, визначені на основі повних витрат, в ряді випадків спричиняють завищення витрат підрозділів. Така ситуація виникає при повній або близькій до неї завантаженості потужностей підрозділу.

За рахунок зменшення постійних (змінних) витрат при збільшенні обсягу виробництва може бути знижена внутрішня Ц, яка базується на прямих витратах. Але й в цьому випадку зберігається головний негативний наслідок, притаманний всім варіантам витратного методу внутрішнього ціноутворення – відсутність стимулів у підрозділів підприємства зменшувати цю Ц.

5. комбіновані методи внутрішнього ціноутворення. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що в числі заходів по активізації середньої ланки управління необхідний поступовий перехід в системі внутрішн ціноутворення до розрахунків, основаних на ринк Ц.

З метою поєднання переваг різних методів внутрішніх розрахунків підприємства намагаються використовувати комбіновані методи внутріш ціноутворення в корпорат механізмі управління.

У всіх існуючих методах внутрішніх розрахунків нижньої межею внутрішньої Ц виступають витрати (повні, виробничі, прямі, додані) підрозділу-постачальника, а верхньою межею – ринкова Ц.