2. Реформування економіки срср

Внаслідок зростання цін на продовольчі товари, загального дефіциту як продовольчих, так і непродовольчих товарів,збільшення непрямих податків, обмеження присадибних ділянок та поголів'я худоби у підсобних господарствах колгоспників ширилося цілком обґрунтоване невдоволення соціально-економічною політикою комуністичної партії.

Замість підвищення життєвого рівня народу, що б відповідало положенням нової програми, відбувалося зниження й так не високих життєвих стандартів. Правляча верхівка пов'язувала погіршення макроекономічної ситуації в країні, і відповідне загострення соціального питання з втратою загальносоюзним центром монополії на одноосібне керівництво народним господарством.

Із 1957 р. почали здійснюватися реформи в економіці СРСР.

Реформи в СРСР (кінець 1950-х — 1960-ті рр.)

	Реформи
Для порівняння	М. Хрущова	О. Косигіна
Промисло-вість	Утворення раднаргоспів. Стимулювання впровадження нових методів управління. Зміна нормативів в оплаті праці	• Удосконалення системи планування і підвищення самостійності підприємств. • Посилення економічного стимулювання і підвищення матеріальної зацікавленості трудових колективів
Сільське господарство	Зменшення планових показників. Запровадження авансування праці колгоспників. Засудження практики існування слабких господарств за рахунок міцних. Допомога міста селу. Освоєння цілинних і перелогових земель. Стимулювання розвитку тваринництва. Створення відгодівельних комплексів. Масове запровадження посівів кукурудзи. Укрупнення колгоспів. Ліквідація «неперспективних» сіл. Паспортизація селян	Зменшення планів обов’язкових поставок зерна. Встановлення твердих планів закупівлі продукції на п’ять років. Підвищення закупівельних цін. Запровадження надбавок за надпланову продукцію. Запровадження гарантованої оплати праці колгоспників. Скасування обмежень щодо особистих підсобних господарств. Зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів. Дотації і капіталовкладення у сільське господарство
Управління	Колективні принципи керівництва. Децентралізація управління економікою. Ліквідація галузевого принципу управління економікою. Скорочення державного і партійного апарату. Зміцнення ролі партії. Надання більших прав місцевим органам влади і союзним республікам	Перехід від територіального принципу управління до галузевого. Відновлення системи міністерств

Починаючи з 1964 р. колгоспники отримали право на щорічну відпустку та пенсійне забезпечення;

Наслідки реформ. У промисловості реформи дещо сприяли підвищенню ефективності виробництва, поглибленню спеціаі лізації та кооперації виробництва певних регіонів і територій, але їхня непослідовність призвела до різкого зростання капіталовкладень і кредитів, які перевищували можливості державного бюджету, до розриву економічних зв'язків між підприємствами однієї галузі, зростання дефіцитів. У сільському господарстві реформи мали вислідом зростання валового виробництва на 35%, покращення матеріального рівня життя колгоспників.

Хрушовські "надпрограми" зазнали краху, призвівши до порушення структури посівів зернових, скорочення поголів'я у тваринництві, порушення екологічного балансу в ряді регіонів країни; з 1962 р. СРСР розпочав масові закупівлі зерна та інших видів сільськогосподарської продукції за кордоном. Найліпші наслідки мали реформи у соціальній сфері, що привели до реального підвищення життєвого рівня трудящих.

Середньорічні темпи зростання за п'ятирічками (%)

Показники	П'ятирічки
	VIII (1966-1970)	IX (1971-1975)	X (1976-1980)	XI (1981-1985)
Валовий суспільний продукт	6,7	5,6	3,4	3,5
Національний дохід	6,7	4,6	3,4	3,7
Капіталовкладення	6,8	6,4	2,1	3,1
Продуктивність праці	6,1	4,1	3,0	3,8
Промислова продукція	8,4	7,2	3,9	3,5
Сільгосппродукція	3,2	3,0	1,6	0,5

Зміни у зовнішній політиці

У роки "відлиги" в міжнародних відносинах проявилися складні, суперечливі тенденції. З одного боку, існував і поглиблювався розкол світу на два ворожі табори, тривала "холодна війна" — посилювалося протистояння НАТО і Варшавського договору, з іншого — почали виявлятися перші ознаки відмови від непримиренної ворожнечі між Заходом і Сходом.

Активністю вирізнялася зовнішня політика СРСР на Сході. У 1956 р. було підписано декларацію з Японією, що передбачала припинення стану війни та відновлення дипломатичних відносин. Значно поліпшилися відносини СРСР з Індією, Єгиптом, Індонезією, Бірмою, Туреччиною, Іраном. СРСР надавав цим країнам довгострокові кредити, брав участь у спорудженні промислових об'єктів, подавав іншу допомогу.

Рішення XX з'їзду КПРС відіграли негативну роль у відносинах із Китаєм. Китайське керівництво вороже поставилося до викриття культу особи Сталіна. Незабаром ідеологічні розбіжності було перенесено на міждержавні відносини.

Отже, зовнішня політика СРСР у роки "відлиги" характеризувалася значними змінами, вона стала більш відкритою й передбаченою. Водночас волюнтаризм у внутрішній політиці мав свої прояви і в зовнішній.