Контроль виконання рішення (контроль ходу виконання етапів, виконавців і коректування відхилень).

19. У чому полягає суть математичного моделювання? (а. Кумецький)

Математмичне моделювання – універсальний і ефективний інструмент пізнаня внутрішніх закономірностей, влястивих явищам і процесам, суть якого полягає в підборі математичних схем, що адекватно описують процеси, які відбуваються реально.

Воно дозволяє вивчити кількісні взаємозв`язки та взаємозалежноссті змодельованої системи та вдосконалити її подальший розвиток і функціонування.

Сувора формалізація соціально-економічних процесів функціонування підприємства практично неможлива. Тому всі моделі є спрощеним зображенням реальної системи, але якщо це спрощення реально їситуації дає змогу отримати точні характеристики досліджуваного об`єкта.Незважаючи на даний недолік, математичне моделюваня в соціально-економічній області часом виступає єдиною можливістю кількіного аналізу процесів і явищ, оскількі натурний експеримент або неможливий, або обмежений.

20. Чому використовують моделі? (а. Кумецький)

Модель – це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об’єкту, який досліджується. Вона є спрощеною конкретною життєвою (управлінською) ситуацією, іншими словами в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо.

Моделі використовують з таких причин:

• Моделі дешевші і вимагають менше витрат часу, ніж експериментування з реальними системами

• Дозволяють менеджерам змоделювати велику кількість альтернатив

• Дозволяють вводити дані, якими можна маніпулювати на нижчому рівні

• Дозволяють застосовувати системний підхід до аналізу проблеми

• Вимагають введення обмежень по фактах, які мають невеликий вплив на проблему.

21. Які негативні та позитивні сторони моделей? (в. Курачик)

Позитивні сторони моделей:

• моделі дешевші і вимагають менше витрат часу,ніж експериментування з реальними системами;

• дозволяють менеджерам змоделювати велику кількість альтернатив;

• вимагають введення обмежень по факторах,які мають невеликий вплив на проблему;

• дозволяють вводити дані,якими можна маніпулювати на нижчому рівні

Негативні сторони моделей:

• моделі можуть бути дорогими і вимагають значних витрат часу на їх розробку і тестування;

• можуть не використовуватись через математичну складність;

• вони зменшують роль та значення факторів,що математично не відображаються;

• досить часто занадто спрощують реальність.

22. Які види робіт виконуються при побудові математичної моделі? (в. Курачик)

Математична модель – це система математичний співвідношень, які описують досліджуваний процес або явище.

При побудові математичної моделі виконуються такі види робіт, як:

• складання переліку всіх елементів системи, що впливають на ефективність її функціонування;

• розгляд міри впливу кожного з елементів переліку на функціонування організації при різних варіантах рішень;

• елементи, що не впливають на вибір варіантів рішень або вплив яких незначний, виключаються з переліку і не враховуються при побудові моделі;

• щоб спростити модель, потрібно заздалегідь, по можливості, згрупувати деякі взаємопов’язані елементи( наприклад, витрати по оренді, утриманню приміщень тощо і об’єднати їх в умовно-постійні витрати);

• після уточнення переліку елементів визначається їх постійний або змінний характер впливу на систему. У складі змінних елементів встановлюються, в свою чергу, піделементи систем, що впливають на їх величину. Наприклад, транспортні витрати залежать від обсягу переміщених товарів, відстані, вартості пального та ін.);

• за кожним піделементом закріплюється певний символ і далі складається рівняння або система рівнянь.

23. Розкрийте суть нормативних моделей. (а. Лозіна)

Модель – це відображення в схемі, формулі, графіках характерних ознак ршення , яке досліджується.

Зміст процесу розробки рішення в нормативних моделях зводиться до пошуку оптимального рішення, в найбільшій мірі відповідного заданому критерію. Досягається це зіставленням альтернатив рішень, розрахованих для конкретних станів змінних факторів (умов зовнішнього сережовища).

Однак нормативні моделі не враховують при прийнятті рішень реальної поведінки людини, за якою залишається вибір остаточного варіанта.

Прикладом нормативних моделей є :

1. моделі прийнятття статистичних рішень з використанням теорії ймовірності та математичної статистики;

2. інноваційні ігри як варіант нормативної моделі поведінки в умовах конфлікту, наявність суперечливих думок з проблеми нововедення;

3. моделі розробки рішень на основі теорії масового обслуговування, що містить нормативні критерії при рішенні конкретних задач.

24. Які ви знаєте десприктивні моделі розробки рішень. (а. Лозіна)

Модель – це відображення в схемі, формулі, графіках характерних ознак ршення , яке досліджується.

Розробка дескриптивних моделей, побудованих на прогнози поведінки ЛРП, досить складне завдання, що вимагає врахування психологічних аспектів поряд з використовуваними логічними аргументами (наприклад, ціннісних орієнтації, характеру мислення, темпераменту, здібностей, вольового та емоційного рівнів).

Дескриптивна модель при прийнятті рішень враховує реальну поведінку людини, за якою залишається вибір остаточного варіанта.

1. Дескриптивні моделі можуть бути:

2. моделі розробки рішень засновані на теорії корисноті(заснованої на індивідуальних перевагах, суб'єктивній оцінці ймовірностей настання подій зовнішнього середовища).

3. Моделі розробки рішень засновані на теорії ризику.

25. У чому полягає суть американської технології прийняття рішень. (м. Малиняк)

У процесі раціонального рішення проблеми американські керівники думають не стільки про саме рішення, скільки про все, що пов”язано з ним і виходить з нього. При цьому кількість етапів у процесі прийняття рішення визначається самою проблемою.

Етапи процесу прийняття управлінського рішення:

• діагноз проблеми — це перший етап на шляху її рішення, на якому встановлюють причини (симптоми) утруднень чи наявність можливостей . Для виявлення причин виникнення проблеми збирається та аналізується інформація (внутрішня та зовнішня). Для оптимізації робіт і засобів на цьому етапі керівники стараються не допускати надлишку інформації і збирають лише релевантну (яка відповідає стану проблеми).

• Формування обмежень і критеріїв прийняття рішень. На цьому етапі визначають діапазон,інтервал, у межах якого в подальшому приймають управлінське рішення. Обмеження, пов'язані з наявністю ресурсів, конкуренцією та інші, варіюють альтернативив залежності від ситуації та конкретних менеджерів. В додаток до індентифікації обмежень визначають стандарти , що дозволяють оцінити альтернативні варіанти вибору (критеріїв).

• Визначення альтернатив. Відбираються найкращі альтернативи вирішення проблеми.

• Оцінка альтернатив. Визначають переваги, недоліки й імовірність реалізації кожної альтернативи.

• Вибір альтернатив. Проводиться вибір раціональної.

Практика американських менеджерів показує, що прийняти оптимальне рішення при дефіциті часу дось важко. Тому керівник обмежується “задовільним ” рішенням, а не “максимізуючим”.

26. У чому полягає суть німецької технології прийняття рішень? (м. Малиняк)

Німецька школа прийняття рішень розглядає процес ПР як складову частину процесів планування і контролю та включає такі етапи:

1. Постановка проблеми (ідентифікація). Передбачає вивчення та формування проблеми, встановлення умовних границь і обмежень, вивчення справ і ідей та їх конкретизація;

2. Пошук інформації. Визначаються можливості вирішення проблеми, співставлення ймовірності дії, здійснюється попередній вибір.

3. Оцінка. Оцінюють можливості впливів на ціль, визначаються передумови для реалізації рішення, прогнозується результат, аналізується ризик.

4. Прийняття рішення. Встановлюється альтернатива дії, яку потрібно реалізувати.

27. У чому полягає суть японської технології прийняття рішення? (і. Мельник)

Японська школа ПУР передбачає три етапи в ПУР: перший етап – постановка задачі; другий – розробка альтернативних рішень; третій – відбір та реалізація кращого. На першому етапі задіяні різні групи спеціалістів, які вивчають задачу і дають рекомендації. На другому етапі проводиться розробка різноманітних можливостей вирішення задач та вибір кращої. Реалізуються рішення дуже швидко, бо, як правило, кожен аспект детально проробляється при підготовці.

28) У чому полягає суть української технології прийняття рішень? (і. Мельник)

Українська школа ПУР передбачає, що після виявлення чи постановки проблеми та встановлення умов і факторів, що мають вплив на неї, розробляються рішення, з яких вибирається краще.

29) Що відносять до якісних сторін ур? (в. Онищук)

Під якістю УР розуміють сутність властивостей, що забезпечують їх виконання та отримання необхідного ефекту.

До якісних сторін УР відносять: обґрунтованість, своєчасність, ефективність, несуперечливість, конкретність, простоту, повно важність тощо.

Обгрунтованість УР проявляється у врахуванні всієї сукупності факторів і умов, пов᾽язаних з його розробкою. При цьому дуже важливе місце відводиться в якості використованої інформації, її достовірності та повноті, своєчасності надходження.

Ефективність УР підкреслює обов*язковість відповідності очікуваного і досягнутого економічного чи соціального ефекту із затратами на його реалізацію.

Несуперечливість УР виражає необхідність його попереднього узгодження з раніше прийнятими рішеннями в даній фірмі, а також перевірки його відповідності діючий нормативно-правовій базі.

Конкретність УР проявляється в чіткості вказівок: хто, що, коли повинен виконати. Рішення повинно бути простим за формулою і якісним за змістом, щоб бути зрозумілим не тільки особі що приймає рішення, а й тому хто його виконує. З точи зору діловодства УР(наказ) розпорядження, постанова тощо повинно містити констатуючу та постановляючи частини.

30. Які об’єктивні економічні умови розробки нрамотних ур? (в. Онищук)

Об'єктивними економічними умовами розробки грамотних управлінських рішень є:

— знання реальних тенденцій існування та розвитку підрозділу чи організації;

— володіння методами позитивного використання існуючих тенденцій на діяльність підприємства;

— орієнтація у загальних цілях розвитку економіки країни;

— визначення завдань, що випливають із цих цілей для організації;

— чітке уявлення про зовнішнє середовище організації та тенденції його розвитку;

— володіння набором методів переведення керованого об'єкта з фактичного стану у бажаний та надання йому необхідних напрямів розвитку;

— уміння своєчасно реагувати на обстановку, яка швидко змінюється, та нові завдання, що висуваються ринком і економічною політикою держави.

31. Що впливає на якість реалізації рішень? (с. Паламарчук)

Сукупність вимог та рис, що забезпечують успішне виконання рішень та отримання певного економічного чи господарського ефекту формує якість управлінського рішення. Основними серед них є:

— оптимальність. Вона забезпечує вибір із декількох варіантів рішення саме того, яке найкоротшим шляхом і з найменшими затратами приведе до максимально бажаного результату;

— обгрунтованість. Вона проявляється у необхідності врахування всієї сукупності факторів та умов, що пов'язані з його розробкою. Важлива роль відводиться якості інформації, що використовується, її достовірності, повноті та своєчасності надходження;

— цілеспрямованість. Вона полягає в тому, що рішення має бути пов'язаним із спільними цілями і завданнями, які вирішуються організацією, з прийнятими концепціями стратегічних інтересів;

— кількісна та якісна визначеність управлінського рішення. Вона передбачає досягнення певних результатів, що повинні бути виражені у кількісних і якісних показниках;

— своєчасність. Вона покликана забезпечити адекватне реагування суб'єкта і об'єктів управління на обстановку, що динамічно змінюється;

— непротирічність. Вона виражає необхідність його узгодження з рішеннями, що були прийняті раніше, а також з цілями і завданнями інших підрозділів фірми;

— конкретність. Вона передбачає, що в діях суб'єкта управління повинен бути присутнім вибір наперед визначеного варіанта дій, а також чітке формулювання в описі цих дій, розподіл рольових обов'язків виконавців рішення, визначення часових рамок прийнятого варіанта дій;

— правомірність управлінського рішення, тобто відповідність його різним правовим нормам;

— гнучкість. Вона забезпечує можливість внесення у готовий варіант управлінського рішення відповідних змін, які враховують спільні і особисті тенденції розвитку ситуації;

— об'єктивність. Вона базується на точних знаннях і правильній оцінці керівником ситуації, яка склалася;

— врахування первинних і вторинних наслідків прийнятого і реалізованого рішення, які даються взнаки навіть через роки;

— повнота оформлення; Вона пов'язана з діловодством та чіткістю і лаконічністю формування управлінського рішення;

— оригінальність управлінського рішення та його неочікуваність для конкурентів;

— економічність (ефективність). Вона проявляється у співвідношенні очікуваного і досягнутого ефекту управлінського рішення з витратами на його розробку та реалізацію.

32. Які ви знаєте психологічні аспекти прийняття якісних управлінських рішень? (с. Паламарчук)

Психологи пропонують низку популярних рекомендацій з прийняття якісних управлінських рішень:

• Перш ніж вникати в деталі, необхідно краще уявити проблему загалом;

• Не приймати рішень поки не розглянеш можливі варіанти;

• Сумнівайся, навіть загально - визнані істини повинні викликати сумнів;

• Старайся поглянути на проблему з різних точок зору, навіть якщо шанси та успіх остаються мінімальними;

• Шукай модель та аналогію;

• Задавай якомога більше питань;

• Не задовольняйся першим рішенням яке прийде в голову;

• Перед прийняттям остаточного рішення необхідно послухати, що говорять інші, при цьому пам’ятай, що кожна людина дивиться на проблеми з особливої точки зору.

33. Що відносять до основних функцій стратегічного управління? (н. Салабай)

До основних функцій стратегічного управління відносять:

1. Управління людськими ресурсами – передбачає вирішення задач повязаних з оплатою праці, зайнятісттю, плиністю кадрів, підвищенням кваліфікації та професійного рівня.

2. Виробнича (операційна) – вирішує питання з перетворення з вхідних ресурсів у вихідні результати (існуючі та нові технології).

3. Маркетингова – вирішує питання, що повязані із збутом продукції (реклама, цінова політика, нові види продукції, тощо).

4. Фінансова – передбачає розвязок рішень із забезпеченням організації ресурсів та їх розподілу.

5. Функція розвитку – направлена на вдосконалення, на більш повне використання потенціалу підприємства.

34. Як у структурно – стратегічному плані повинні бути представлені управлінські рішення? (н. Салабай)

Структурно-стратегічні УР повинні бути представленні:

— задумом ( місія, цілі, стратегія бізнесу, основні механізми легалізації стратегії);

— рекомендаціями (вказівками) з розробки функціональних стратегій та механізмів їх реалізації;

— розподілом відповідальності за організацію стратегічного управління між керівниками стратегічного рівня;

— загальними рекомендаціями з організації управління, взаємодії з організаційними структурами, щодо загальних інтересів.

35. Коли проводиться розробка стратегічних управлінських рішень? (б. Самардак)

Стратегічні рішення являють собою набір правил, що визначають загальні напрямки функціонування та розвитку фірм.

Розробка стратегічних управлінських рішень проводиться:

• при створенні нових підприємств, відкриті філій, дочірніх підприємств, представництв, впровадженні нових технологій, освоєнні нових видів продукції ринків збуту, зміні видів діяльності;

• у кризових ситуаціях, що спонукають керівників до зміни стратегії.

36. У чому полягає суть тактичних ур? (б. Самардак)

Стратегічні рішення виконуються за допомогою комплексів тактичних рішень для практичного здійснення під цілей, передбачених стратегією.

Успішна реалізація стратегічних задач передбачає їх тісний контакт із тактичними рішеннями, які визначають конкретні способи здійснення стратегій, необхідну лінію поведінки для їх досягнення. Чим триваліший термін стратегічних рішень, тим менш точний прогноз розвитку подій.

37. Які особливості стратегічних і тактичних рішень? (в. Супрунець)

Стратегічні рішення приймають для реалізації розроблених стратегій. У них містяться способи реалізації цілей і необхідні для цього ресурси. Вони виконуються за допомогою комплексів тактичних рішень. Стратегічні рішення являють собою набір правил, що визначають загальні напрями функціонування та розвитку фірми. Успішна реалізація стратегічних задач передбачає їх тісний контакт із тактичними рішеннями, які визначають конкретні способи здійснення стратегій, необхідну лінію поведінки для їх досягнення.

38. Які зовнішні фактори впливають на ур (в. Супрунець)

У теорії менеджменту виділяють сім основних зовнішніх факторів від яких залежить успіх підприємства. До їх складу входять економічні, політичні, технологічні, соціальні, конкурентні, ринкові, міжнародні.

У складі економічних факторів враховують прогнози розвитку економіки в короткотерміновій перспективі, а також оцінка діагнозу її функціонування в майбутньому. Вплив цих факторів дуже актуальний для роботи вітчизняних підприємств в сучасних умовах.

Технологічний фактори впливають на УР за рахунок змін у технології виробництва товарів, надання послуг у засобах зв’язку, у проектуванні і т.д.

Ринкові фактори виявляються у змінах життєвого циклу товарів та послуг, рівня конкуренції, рекламних компанія, розходів доходів населення.

39) У чому полягає суть зовнішніх факторів впливу на ур (в. Супрунець)

У теорії менеджменту виділяють сім основних зовнішніх факторів від яких залежить успіх підприємства. До їх складу входять економічні, політичні, технологічні, соціальні, конкурентні, ринкові, міжнародні. Кожне з факторів може представляти у відповідний час для одного чи різних підприємств або загрозу або нову можливість. Тому стан зовнішнього середовища повинен постійно аналізуватися, а результати аналізу використовуватися при виборі альтернатив для вирішення проблем.

40) У чому полягає суть внутрішніх факторів впливу на ур. (і. Токарець)

До внутрішніх факторів впливу на УР належать цілі та стратегія організації, технологія та ресурси, структура виробництва, управління тощо. Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них зумовлює необхідність прийняття заходів, які б зберегли організацію як цілісну систему. Внутрішніми факторами, що можуть породжувати проблеми, є і відхилення у запланованих темпах та обсягах робіт; вони виникають внаслідок неправильних дій персоналу, відсутності у працівників виконавської дисципліни або нечіткого розмежування між ними повноважень.

41. У чому полягає суть прогнозування? (і. Токарець)

Прогнозування, що базується на наукових даних, створює передумови для правильного прогнозування діяльності, вибору і обґрунтування цілей діяльності соціальних систем,  шляхів і засобів їх досягнення .

Прогнозування – це процес передбачення майбутнього стану явища, його внутрішнього і зовнішнього середовища, а також можливих термінів і способів досягнення очікуваних результатів .

Суть прогнозування полягає в науковому передбаченні стану об’єкта прогнозування, в основі якого лежить або аналіз тенденцій його розвитку і їх екстраполяція (проекція) на майбутній період, або використання нормативних розрахунків.

42. Для чого здійснюють і використовують прогнози? (а. Уханська)

Під прогнозом розуміється науково обґрунтована думка про можливі стани об'єкту в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його існування.

Прогнозування – це спосіб, при якому використовується накопичений у минулому досвід та поточні припущення з метою визначення майбутнього. Прогнозування управлінських рішень найтісніше пов'язане з плануванням. План і прогноз є взаємодоповнюючими один одного стадії планування при визначальній ролі плану як провідної ланки управління. Прогноз у системі управління є передплановою розробкою багатоваріантних моделей розвитку об'єкту управління.

Метою прогнозування управлінських рішень є отримання науково обґрунтованих варіантів тенденцій розвитку показників якості, елементів витрат і інших показників, використовуваних при розробці перспективних планів і проведенні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, а також розвитку всієї системи менеджменту.

43. Які методи прогнозування Ви знаєте? (а. Уханська)

Існують різні класифікації методів прогнозування, розроблені й апробовані різноманітні технології прогнозування. Методи прогнозування можна поділити на:

• якісні - ґрунтуються на судженні, досвіді, експертизі (думка журі, сукупна думка працівників, модель очікування споживачів, метод експертних оцінок);

• кількісні - базуються на використанні статистичних даних за певний період часу або на зв'язку між змінними (аналіз часових рядків, причино-наслідкове моделювання (казуальне));

• неформальні (вербальна інформація (усна), письмова інформація, промислове шпигунство).

44. У чому полягає суть неформальних методів прогнозування? (а. Уханська)

Неформальні методи ґрунтуються на аналітичних здібностях осіб, які приймають управлінські рішення. В більшості випадків неформальні методи ґрунтуються на інтуїції менеджера, їхня перевага в тому, що приймаються вони оперативно, їх недолік — те, що неформальні методи не гарантують від вибору помилкових (неефективних) рішень, оскільки інтуїція іноді може підвести менеджера.

Для прогнозування та вироблення цілей керівництво покладається на різні джерела письмової та усної інформації як додаткові заходи. Методи збору вербальної інформації найчастіше використовуються для аналізу зовнішнього середовища. Це інформація, яку отримують по радіо та телебаченню від споживачів, конкурентів, від юристів, бухгалтерів, фінансових ревізорів, консультантів. Недолік вербальної інформації полягає в тому, що інколи така інформація буває неточною, застарілою, через це керівництво може прийняти неправильне рішення.

Джерела письмової інформації — газети, інформаційні відомості, професійні журнали, річні звіти. Інформація, яку легко здобути, дуже часто має такі ж недоліки, як і вербальна: вона може бути застарілою або поверхневою.

Промислове шпигунство – буває досить успішним засобом збору інформації про дії конкурентів, тому керівники повинні дбати про захист важливої для фірми та її конкурентів інформації, яка має статус інтелектуальної власності.

45. У чому полягає суть якісних методів прогнзування? (с. Чижевський)

Якісні методи ґрунтуються на досвіді, інтуїції, експертних оцінках фахівців у галузі прийняття рішень, наприклад методи експертних оцінок, думка журі (усереднення думок експертів у релевантних сферах), моделі очікування споживача (результат опитування клієнтів), думки досвідчених торгових агентів. Коли недостатньо інформації чи кількісна модель дуже дорога, керівництво може використати якісні моделі прогнозування. Якісні методи прогнозування належать до інтуїтивних (неформалі-зованих) методів, їх використовують за відсутності числових даних або коли отримати їх дуже складно, зокрема дуже витратно. Якісні методи поділяються на такі: Серед якісних методів прогнозування виділяють такі:

1) думка журі;

2) спільна думка працівників збуту (ґрунтується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових агентів);

3) модель очікування споживачів (базується на результатах опитування клієнтів організації щодо майбутніх потреб, нових вимог);

4)метод експертних оцінок (процедура, що дозволяє групі експертів дійти згоди). Думка "журі": полягає у поєднанні й усередненні думок експертів у релевантних сферах. Неформальним різновидом цього методу є "мозковий штурм", під час якого учасники спочатку намагаються генерувати якомога більше ідей. Тільки після закінчення процесу генерування деякі ідеї оцінюються. Цей метод може забирати багато часу, але часто дає корисні результати, особливо коли організація потребує багато нових ідей та альтернатив. Спільна думка працівників збуту. Досвідчені торгові агенти часто дуже добре передбачають майбутній попит. Вони близько знайомі зі споживачами та можуть ураховувати їх минулі дії швидше, ніж вдасться побудувати кількісну модель. Крім того, добрий торговий агент на певному часовому інтервалі часто "відчуває" ринок точніше, ніж кількісні моделі.

Модель очікування споживача ґрунтується на результатах опитувань клієнтів організації. їх просять оцінити власні потреби в майбутньому, а також нові потреби. Зібравши всі отримані таким шляхом дані, зробивши корегування на пере- або недооцінку, виходячи з власного досвіду, керівник часто цілком спроможний точно передбачити сукупний попит.

Метод експертних оцінок. Цей метод - найбільш формалізований варіант методу колективного погляду. Спочатку його розробила фірма "Ренд Корпорейшн" для прогнозування подій, які цікавили військових. Метод експертних оцінок - це процедура, котра дозволяє групі експертів дійти згоди. Експерти, які заповнюють опитувальний лист щодо проблеми, записують свої погляди на неї. Кожний експерт потім отримує відповіді колег. Йому пропонують знову розглянути свій прогноз і, якщо він не збігається з прогнозами інших, просять пояснити, чому це так. Процедура повторюється три або чотири рази, доки експерти не дійдуть згоди.

46. У чому полягає суть кількісних методів прогнзування? (с. Чижевський)

За оцінкою спеціалістів, нараховується більш ніж 150 методів прогнозування, хоча на практиці використовується набагато менше. Існує багато підходів до класифікації методів прогнозування. Зокрема, ці методи поділяють на кількісні та якісні.

Кількісні методи базуються на інформації, яку можна одержати, знаючи тенденції зміни параметрів або маючи статистично достовірні залежності, що характеризують виробничу діяльність об'єкта управління. Прикладами цих методів є аналіз часових рядів, причинно-наслідкове (каузальне) моделювання тощо. Кількісні методи прогнозування, у свою чергу, поділяють на:

1) Аналіз часових рядів:

• метод екстраполяції на основі аналітичних показників рядів динаміки;

• метод плинної середньої;

• екстраполяція тренда;

• експоненціальне згладжування;

• прогнозування сезонних рядів тощо.

2) Каузальне моделювання:

• багатовимірні регресійні моделі;

• економетричні моделі;

• комп'ютерна імітація.

47. Моделі прийняття управлінських рішень. (л. Шрамович)

Часові проміжки грунтуються на послідовності рівних проміжків між точками даних. Аналіз часових серій ведеться через розбивку минулих даних на компоненти і потім проектуванням їх вперед.

Часові серії загалом мають 4 компоненти: тренд, сезонність, цикли і випадкові варіації.

Тренд є градацією підвищення чи пониження даних за період.

Сезонність є моделлю даних, які повторюються через визначені проміжки.

Цикл-це моделі даних, які зустрічаються кожні кілька років.

Випадкові варіації-це випадкові дані,пов»язані з випадковими і незвичайними ситуаціями. Вони не можуть використовуватись для моделей.

48. У чому полягає суть причинних моделей? (л. Шрамович)

Причинно-наслідкове моделювання. Цей метод являється найскладнішим з точки зору математики. Він використовується в ситуаціях з більш ніж одною змінною. Причинно-наслідкове моделювання - це спроба спрогнозувати те, що відбудеться в подібних ситуаціях, шляхом вивчення статистичної залежності між розглядаємим фактором й іншими змінними. На мові статистики ця залежність називається кореляцією. Чим тисніша кореляція, тим вище придатність моделі до прогнозування. Повна кореляція (1,000) буває в ситуації, коли в минулому залежність завжди була істинною. Така жди була істинною. Така модель потребує розробки математичної залежності виду:

A = c1 + c1X1 + c2X2 + ... cnXn,

де: А - прогноз,

всі Х - змінні, від яких залежить прогноз, 

всі с - константи, які визначаються методом статистичного аналізу даних по

инулим подіям. 

З усіх причинно-наслідкових методів найскладнішими являються економетричні моделі, розроблені з ціллю прогнозування динаміки економіки. До таких відноситься Уортонівська модель Центра прогнозування Пенсильванського унвверситета. Такі моделі являють собою тисячі рівнянь, які вирішуються тільки за допомогою застосування потужних ЕОМ. Вартість моделей настільки висока, що навіть великі підприємства віддають перевагу використанню результатів досліджень з застосуванням економетричної моделі, а не розробляти свої власні моделі. Недивлячись на складність, причинно-наслідкові моделі дають не завжди правильні результати, про що говорить неспроможність федерального керівництва точно передбачити вплив різних своїх дій на економіку.

49. Що таке методологія і яке її призначення? (і. Андрійчук)

Методологія – це навчання про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності.

Призначення методології – забезпечення чітких, системних знань про закони, категорії, за допомогою яких діяльність може знаходити адекватне відображення в пізнанні людини.

50. Які закони впливають на лпр при пр? (і. Андрійчук)

При ПР на ЛПР впливають різноманітні закони:

• загальні закони управління людиною:

• закон єдності біологічного та соціального;

• закон єдності соціального та невідомого;

• закон послідовності розвитку;

• закон зростання ентропії;

• закон відносності поводження;

• закон кумулятивного впливу зовнішніх впливів.

• Закон інерційності людських систем:

• універсальний закон інерції ;

• закон установки ( настрою);

• закон домінанти.

• Закон зв'язку із зовнішнім середовищем:

• закон відповідності вимогам зовнішнього середовища;

• закон адаптації.

• Соціально- психологічні та біопсихологічні закони.

51. Які методи використовує лпр при розробці ур? (і. Андрійчук)

Методи, які використовує ЛПР при розробці УР:

• Методи, засновані на інтуїції керівників, що стає можливим завдяки накопиченому досвіду і знанням в конкретній області- це дозволяє приймати рішення без аргументованих доказів, на основі внутрішнього чуття.

• Методи, засновані на « здоровому глузді»,тобто на логічних думках, послідовних доказах, що спираються на практичний досвід.

• Методи, засновані на науково-практичному підході, що передбачає вибір оптимальних рішень з певного числа варіантів, розрахованих шляхом використання значних інформаційних масивів.

52. Які принципи організації розробки рішень поширені?(н. Дублевська)

Принципи організації розробки рішень такі:

• принцип ієрархії;

• використання цільових між функціональних груп;

• застосування формальних правил і процедур;

• використання прямих горизонтальних зв’язків (без підключення вищого керівництва);

• розробка планів сприяє кращому впровадженню і координації робіт;

- створення матричних структур – створюються для розробки найскладніших проблем.

53. Які функції, виконуються керівником по організації розробки рішень?(н. Дублевська)

По організації розробки рішень керівник виконує такі функції:

Керівник всебічно визначає проблему або обґрунтовує діагноз, який повинен бути повним і вірним. Найважливіша фаза в діагностуванні складної проблеми - усвідомлення і виявлення симптомів, труднощів і можливостей її вирішення.

Формулює обмеження й критерії для прийняття обґрунтованих рішень. Обмеження варіюються в залежності від ситуації, що складається в бізнесовій структурі.

Визначає стандарти, за якими передбачається оцінювання альтернативних варіантів при виборі раціонального з них. Такі стандарти прийнято називати критеріями обґрунтування рішень.

Виявляє набір альтернативних рішень проблеми.

Оцінює можливі альтернативні рішення.

Керівник вибирає альтернативу з найбільш сприятливими наслідками.

54. Що таке евристичні методи? (н. Дублевська)

Евретика – сукупність прийомів дослідження, методики і постановки питань та їх рішень (навчання за допомогою ключових питань).

Евристичні методи базуються на принципах, що визначають стратегію і тактику управління у слабо визначених чи не визначених проблемах. Дозволяють використовувати творче мислення, генерувати ідеї, використання яких підвищує ефективність рішень. Існує значна їх кількість.

55. Охарактеризуйте метод «прямої мозкової атаки». (к. Загиней)

Метод «прямої мозкової атаки» запропонований у 1939 році американцем Озборном. Метод знайшов своє відображення при генеруванні ідеї. Мозкова атака – це спосіб роботи групи, орієнтованої на пошук рішення проблемної ситуації, головна мета якої – генерування якомога більшої кількості ідей.

Правила для учасників:

• учасники сідають за стіл обличчям один до одного;

• забороняються суперечки, критика, оцінка того, що говориться;

• час виступу для учасників – 1-2 хв.;

• оголошується будь-який день;

• кількість ідей важливіша за якість.

Керівник повинен направляти хід дискусії, задавати стимулюючі питання, підказувати.

Обмеження і умови: кількість учасників 4-6 чол. (до 15), бажаний різний рівень освіти, час роботи групи 15-60 хв.

Організація роботи групи базується в 3 етапи:

1. постановка проблеми (здійснюється керівником);

2. генерація ідей (робота групи);

3. оцінка та вибір кращих ідей.

56. Охарактеризуйте метод «зворотної мозкової атаки» (к. Загиней)

Метод «зворотної мозкової атаки» - передбачає не генерацію ідей, а критику існуючих ідей.

Правила для учасників:

- критикуються, обговорюються та оцінюються всі ідеї за критеріями відповідності початковим вимогам, можливістю їх реалізації, можливістю застосування у іншій сфері;

- критика виказується лаконічно і позитивно, ідеї, що вимагають тривалого обговорення, обговорюються пізніше;

- виступати кожному можна багато разів;

- тривалість виступів 15-20 хв.

Переваги методу: можливість використання всіх наявних в апараті управління фахівців; вдосконалення психологічного клімату в апараті управління.

Недоліки методу: неможливість конкретизація ідеї та її детальної проробки; від керівника вимагається висока підготовка; не завжди домагається інерція мислення.

57. У чому полягає суть методу «635»? (к. Загиней)

Метод – це спосіб досягнення мети ,цілі, програми, плану завдяки впорядкованій певним чином діяльності.

Метод "635" - один з різновидів методу "мозкової атаки". Цифри 6, 3, 5 позначають шість учасників, кожен з яких повинен записати три ідеї протягом п'яти хвилин. Лист ходить по колу. Таким чином, за півгодини кожен запише в свій актив 18 ідей, а все разом - 108. Структура ідей чітко визначена. Можливі модифікації методу. Цей метод широко використовується в зарубіжних країнах (особливо в Японії) для відбору з безлічі ідей найбільш оригінальних і прогресивних за рішенням певних проблем.

58. Розкрийте суть методу «ключових питань»(т. Коломійчук)

Цей метод відомий також як метод "ключових питань". Метод евристичних питань доцільно застосовувати для збору додаткової інформації в умовах проблемної ситуації чи упорядкування вже наявної інформації в самому процесі рішення творчої задачі. Евристичні питання служать додатковим стимулом, формують нові стратегії і тактики рішення творчої задачі. Не випадково в практиці навчання їх також називають навідними запитаннями, тому що вдало поставлений педагогом питання наводить учня на ідею рішення, правильного відповіді. Евристичним питанням приділяв багато уваги американський математик і педагог Д. Пойя.

Метод евристичних питань базується на наступних закономірностях і відповідних їм принципах: Проблемності й оптимальності. Шляхом мистецьки поставлених питань проблемність задачі знижується до оптимального рівня.

59. Розкрийте суть методу «вільних асоціацій» (т. Коломійчук)

Поняття «асоціації» - одне з найбільш древніх в психології. об’єкти сприймаються одночасно або в безпосередній тісності, то в наслідок з’явлення одного з інших спричиняє за собою усвідомлення іншого. Якщо глянути на яку-небудь річ, людина згадує її відсутнього власника, оскільки раніше ці два об’єкти сприймались одночасно, в силу чого між їхніми слідами зміцнився асоціативний -зв’язок. Різноманітними видами асоціацій було посвячена велика кількість психологічних трактатів. Коли психологія перетворилась в науку, асоціації стали вивчати екстремально, щоб виявити закони пам’яті,уявлення і інших психічних процесів. Було вияснено, з якими уявленнями асоціюються у різних людей різні слова, скільки разів потрібно повторити список слів, щоби між ними виник зв’язок, який би дозволяв цілком або частково запам’ятати це слово та.ін. У всіх випадках ставилась задача вивчення роботи свідомості. Фрейд же ж використовував матеріал асоціацій в інших цілях. Він шукав в цьому матеріалі шлях в область тих спонук які не усвідомлюються, натяки на те, що відбувається в «киплячому котлі» аффектів, потягів. Для цього, він гадав, асоціації варто вивести із під контролю свідомості. Вони повинні були вільними. Так народилась процедура психоаналізу, тобто його технічне використання.

60. Розкрийте суть методу інверсії. (Т. Коломійчук)

Метод інверсії (у психології його іноді називають методом звертання) являє собою один з евристичних методів творчої діяльності, орієнтований на пошук ідей рішення творчої задачі в нових, несподіваних напрямках, найчастіше протилежних традиційним поглядам і переконанням, що диктуються формальною логікою і здоровим глуздом.

61. Розкрийте суть методу власної аналогії. (Л. Кравчук)

Метод власної аналогії – враховує особливості мозку людини, пов’язану з виробленням ідеї про виникнення асоціативних зв’язків і передбачає генерацію ідей в залежності від встановленого слова або поняття, яке є базою для асоціації.

62. Розкрийте суть методу номінальної групи (Л. Кравчук)

Метод номінальної - групи збирається номінальна група з експертів.

63. Розкрийте суть методу синетики (Л. Кравчук)

Метод синетики (розроблений вченим Гордоном, синетика – професійний «мозковий штурм») – залучаються професійні експерти, які пройшли навчання за методами аналогії, інтуїції, «мозкового штурму», теорії ігор тощо, що дозволяє їм вирішувати проблему оригінальним способом.

64. Розкрийте суть методу Дельфі. (О. Крушняк)

Метод «Дельфі» - розроблений Хелмером та Делкі, представляє собою багаторівневу процедуру (структуру), анкетування експертів з обробкою та видачею результатів після кожного туру анкетування (експерти можуть працювати ізольовано).

65. Розкрийте суть методу комісії. (О. Крушняк)

Метод комісії – суть методу полягає у відкритій дискусії по обговоренню проблеми та проблеми пошуку рішення ( збори, засідання). Колективна думка виявляється в ході відкритого чи таємного голосування за спільною згодою.

66. Розкрийте суть методу експертизи по методу суду. (О. Крушняк)

Метод експертизи по методу суду – характеризується подібністю до судових засідань; склад експертів ділиться на 2 групи: перша – захищає альтернативи, інша – вишукує негативні сторони рішень; третя сторона (керівник) є регулятором ходу процесу та приймає кінцеве рішення.

67. Розкрийте суть методу очікування рішення (І. Кузик)

Метод очікування рішень — базується на використанні підсвідомості. За цим методом, якщо при аналізі та продумуванні проблеми не знаходиться рішення, то необхідно розслабитись і переключитись на виконання інших задач. Якщо рішення є, то запрограмована підсвідомість через деякий час «видасть» рішення у свідомість. Рішення необхідно відразу зафіксувати, інакше воно швидко «зітреться» у свідомості.

68. Розкрийте суть методу Меттчета (і. Кузик)

Метод Меттчета рекомендує використовувати такі «режими мислення» під час вирішення питання:

• стратегічні схеми (діяти відповідно до стратегії);

• образи (подавати проблему у вигляді схем);

• паралельні площини (слідкувати за своїми думками);

• з різних точок зору;

• основні елементи (варіанти рішень, суджень, понять, тактик, відносин).

Технологія може бути використана для організації індивідуального мислення особи, що приймає рішення, а також для підвищення ефективності його спільної роботи з персоналом.

69. Розкрийте суть методу ліквідації безвихідних ситуацій (і. Кузик)

Метод ліквідації безвихідних ситуацій використовується, коли робота зайшла у глухий кут, і дозволяє моделювати прийняття різних управлінських рішень послідовно, уникаючи факторів, що призводять до небажаних прогнозованих наслідків. Досягається це за рахунок варіювання рішень: пристосувати, модифікувати, посилити, послабити, замінити, переробити, об'єднати використовувати щось по-іншому.

70. Розкрийте суть методу сценарію (к. Кузьмич)

У цілому метод дає досить наочну картину для різних варіантів реалізації інвестиційних проектів, повну Інформацію про чутливість і можливі відхилення, а застосування програмних засобів Excel дозволяє значно підвищити ефективність подібного аналізу шляхом практично необмеженого збільшення числа сценаріїв і введення додаткових змінних величин.

Для проведення сценарного аналізу розроблена методика, що дозволяє враховувати всі можливі сценарії розвитку, а не три варіанти (оптимістичний, песимістичний, реалістичний), як це зазвичай пропонується.

Алгоритм сценарного аналізу.

1. Використовуючи аналіз чутливості, визначаються ключові фактори інвестиційного проекту.

2. Розглядаються можливі ситуації, обумовлені коливаннями цих факторів. Для цього рекомендується будувати "дерево сценаріїв". ,

3. Методом експертних оцінок визначаються ймовірності кожного сценарію.

4. За кожним сценарієм з урахуванням його ймовірності розраховується NPV проекту, в результаті чого можливо отримати масив значень NPV.

5. На основі двних масиву розраховуються критерії ризику інвестиційного проекту.

Сценарний аналіз рекомендується використовувати із звичайною кількістю сценаріїв та дискретними значеннями факторів. У випадку великої кількості сценаріїв і безперервних значень факторів рекомендується застосовувати імітаційне моделювання.

71. Розкрийте суть методу фантазії (к. Кузьмич)

Під методом фантазії ми розуміємо такий спосіб діяльності, коли досягається уявлення неіснуючого образу об’єкту (виробу), який функціонує і вирішує поставлену проблему, тобто є розв’язком певної проблеми, навіть якщо деякі елементи конструкції (або в цілому конструкція) цього об’єкта невідомі. Головною умовою методу фантазії є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення.

Процес створення фантастичних ідей можна представити в такому структурованому вигляді.

1. Постановка проблеми: що є недосяжним і що необхідно покращити незалежно від того, можливо це за нормальних умов чи ні?

2. З’ясувати і чітко сформулювати причини, що заважають розв’язку проблеми;

3. Припущення фантастичних умов, за яких зникають негативні чинники;

4. Відтворення з якомога більшою кількістю деталей і уточнень об’єкта або процесу, який реально функціонує за відсутності негативних чинників: форма, будова, принцип дії і т.д.;

5. Заміна фантастичних умов на реальні, наприклад, сили тяжіння не існує.

72. Розкрийте суть методу експертних оцінок (к. Кузьмич)

Цей метод застосовують для аналізу у випадках, коли немає достатньої інформації для дослідження того чи іншого економічного явища, процесу, і виявлення факторів, що викликали відхилення. Він передбачає використання при розв'язанні аналітичних задач професійного опиту та інтуїції спеціалістів.

Експертну оцінку здійснюють спеціалісти-експерти, які складають кваліфікаційний аргументований висновок про стан того чи іншого питання діяльності підприємства (наприклад, висновки про знос будівель, доцільність їх зносу тощо). За допомогою цього методу виявляється єдина колективна думка спеціалістів-експертів при обміркуванні тих чи інших економічних проблем у результаті певних компромісів.

Для одержання найбільш якісних експертних оцінок до участі в експертизі залучають спеціалістів, які мають високий професійний рівень і практичний досвід з тієї чи іншої проблеми і можуть адекватно відобразити тенденції розвитку аналізованого економічного явища. Інколи для експертних оцінок застосовують анкетування, на базі якого оцінюється фактичний стан досліджуваного економічного об'єкта і дається прогноз на майбутнє.

73. Основні напрями застосування експертних оцінок? (а. Кумецький)

Основні напрями застосування експертних оцінок:

1. визначення цілей;

2. експертний прогноз;

3. сценарій очікуваного розвитку ситуації;

4. генерування альтернативних варіантів;

5. визначення рейтингів;

6. оцінювальні системи;

7. прийняття колективних рішень.

74. У чому полягає особливість системного підходу? (а. Кумецький)

Системний підхід (англ. Systems thinking — системне мислення) — напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи.

Принципова особливість системного підходу перебуває в розгляді об’єкта управління як складової системи із різноманітними внутрішньо-системними зв’язками між її окремими елементами та зовнішніми зв’язками з іншими системами.

75. Які характерні ознаки системного підходу? (а. Кумецький)

Системний підхід (англ. Systems thinking — системне мислення) — напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи.

Характерними ознаками системного пiдходу є:

1) рішення приймаються, як правило, відносно окремих елементів системи, тому необхідно враховувати взаємозв’язок елемента з іншими і загальну мету системи (тобто реалізувати системний підхід);

2) аналіз здійснюється за принципом – від загального до окремого спочатку для всього комплексу проблем, а далі для окремих складових;

3) першорядне значення мають такі фактори як: час, якість роботи, вартість;

4) по відношенню до логічних думок системний аналіз є допоміжним елементом;

5) системний аналіз дозволяє виділити області де приймаються логічні думки і визначити значення кожного з можливих варіантів рішення.

76. У чому полягає суть методів дослідження операцій? (В. Курачик)

Методи дослідження операцій використовуються для отримання. Завдяки цілеспрямованим операціям,найкращих економічних результатів при відповідних поєднаннях взаємопов'язаних елементів системи.

77. Що таке аналіз? (В. Курачик)

Аналіз (розклад, розчленування, розбір) – це логічний прийом,метод дослідження,суть якого полягає в уявному розчленуванні досліджуваного об'єкта на складові частини,кожна з яких досліджується окремо з подальшим їх об'єднанням за допомогою синтезу для отримання потрібної інформації.

78. Які є традиційні методи економічного аналізу? (В. Курачик)

Традиційні методи економічного аналізу:

• метод абсолютних величин;

• метод відносних величин;

• метод середніх величин;

• метод порівняння;

• метод групування;

• індексний метод;

• метод ланцюгових підстановок;

• балансовий метод;

• графічні методи;

• метод аналізу ефективності інвестицій.

79. Розкрийте суть методу абсолютних величин. (А. Лозіна)

Метод абсолютних величин відіграє важливу роль в практичній і пізнавальній діяльності людини, тому виникає необхідність різного роду співставлень. І тоді абсолютні показники розглядаються не тільки самостійно, але і в порівнянні з іншим показником, який приймається за масштаб оцінки або базу порівняння. Отже, абсолютні величини є базою для розрахунку відносних величин.

80. Розкрийте суть методу відносних величин. (А. Лозіна)

Метод відносних величин відображає співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною будь-якого іншого явища або з величиною цього явища, але взятою за інший період часу або за іншим об'єктом. Відносні показники отримують в результаті ділення однієї величини на іншу, яка приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану (прогнозу), базового року, іншого підприємства, середньогалузеві тощо.

Метод відносних величин застосовують під час аналізу динаміки явищ, вони характеризують зміну показника, явища в часі.

81. Розкрийте суть методу середніх величин (а. Лозіна)

Метод абсолютних, відносних і середніх величин. Аналіз показників, економічних явищ, процесів, ситуацій починається з визначення абсолютних величин. Ix використовують як базу для розрахунку середніх і відносних величин. Відносні величини застосовують під час аналізу динаміки явищ, вони характеризують зміну показника, явища в часі. Середні величини узагальнюють відповідні сукупності типових однорідних показників явищ або процесів; зручні під час порівняння досліджуваного фактора за різними сукупностями, дають змогу абстрагуватись від випадковості окремих коливань.

82. Розкрийте суть методу порівняння (М. Малиняк)

Метод порівняння ґрунтується на зіставленні явищ, виділенні в них спільного та відмінного. Порівнюються звітні й планові показники, кращі та середні дані тощо. У результаті відповідних порівнянь можуть бути виявлені відхилення від заданих показників плану чи по¬казників за минулі періоди, від середніх показників на підприємстві та висунуті пропозиції щодо їх поліпшення.

83. Розкрийте суть методу групувань (М. Малиняк)

Метод групувань дає змогу виявити й вивчити взаємозв'язки та взаємозалежності різних економічних явищ, найбільш суттєві фактори, закономірності й тенденції, властиві цим явищам. На основі простих (за однією ознакою) та комбінованих (за декількома) групувань будуються відповідні групові таблиці, зручні для аналізу.

84. Розкрийте суть індексного методу (М. Малиняк)

Індексний метод базується на відносних показниках, які відображають відношення рівня даного явища до рівня його в минулому або до рівня аналогічного явища, котрий розглядається як базовий. Метод досить поширений, дає змогу розкласти за факторами відносні й абсолютні відхилення узагальнюючого показника, виявити вплив на досліджуваний показник різних факторів.

85. Розкрийте суть методу ланцюгових підстановок. (І. Мельник)

Метод ланцюгових підстановок полягає в отриманні ряду корегованих значень узагальненого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів - співмножників фактичними.

86. Розкрийте суть балансового методу. (І. Мельник)

Балансовий метод передбачає співставлення взаємопов'язаних показників господарської діяльності з метою визначення й виміру їх взаємного впливу, а також виявлення резервів щодо підвищення ефективності виробництва (баланс робочого часу працівників виробництва або обслуговування, баланс пасивів і активів у бухгалтерському обліку).

87. Розкрийте суть графічного методу. (І. Мельник)

Графічний метод є засобом ілюстрації господарських процесів, оформлення результатів аналізу. Графічні зображення економічних показників розрізняють за значенням (діаграми порівняння, хронологічні і контрольно-планові графіки), способом побудови (лінійні, стовпчасті, координатні тощо).

88. Розкрийте суть методу аналізу ефективності інвестицій. (І. Мельник)

Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів – способи визначення доцільності довгострокового вкладення капіталу (інвестицій) у різні об'єкти (галузі) з метою оцінки перспектив їхньої прибутковості й окупності.

Суть даного методу полягає в поєднанні двох видів оцінки ефективності інвестицій: фінансової та економічної.

Фінансова оцінка передбачає визначення фінансових результатів реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Вона базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб’єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.

Економічна ефективність інвестиційного проекту — це різниця між результатами і витратами за межами фінансової ефективності безпосередніх учасників проекту. Економічна оцінка характеризує ефективність проекту для народного господарства в цілому або для галузі, групи підприємств, регіону тощо.

89. Яка суть математичних методів проведення економічного аналізу. (в. Онищук)

Математичні методи проведення економічного аналізу сприяють впливу факторів на результати діяльності та покращення точності розрахунків.

Економічні методи базуються на синтезі трьох областей знань:е економіки, математики, статистики.

90. Які існують математичні методи? (в. Онищук)

До математичних методів відносять:

• методи елементарної математики;

• класичні методи математичного аналізу;

• статистичні методи;

• методи математичного прогнозування;

• дослідження операцій.

91. Розкрийте суть оптимізації. (в. Онищук)

Оптимізація - це вибір кращого варіанту рішення. Це дозволяє досягати мети при мінімальних витратах трудових матеріальних і фінансових ресурсів.

Суть оптимізації полягає в пошуку мінімуму функції вартості від перестановки таблиць. Незалежно від стратегії, оптимізатор зобов'язаний уміти аналізувати вартість для довільної перестановки, тоді як самі перестановки для аналізу надаються іншим алгоритмом.

92. Розкрийте суть методу морфологічного аналізу. (в. Онищук)

Термін "морфологія" вживається в багатьох науках стосовно дослідження форм і структури об'єктів, що вивчаються. Сутність цього методу полягає у поділі будь-якої проблеми на відносно незалежні частини, а потім в здійсненні пошуку всіх можливих рішень для практичної реалізації кожної з частин. На першому етапі загальне число всіх можливих рішень дорівнює числу можливих комбінацій.

Всі частини проблеми і підходи до їх вирішення розміщуються у так званому "морфологічному ящику", який умовно може бути зображений у вигляді матриці.

В кожному рядку матриці записується частина проблеми, а в клітинках всі альтернативні шляхи їх вирішення.

Задача експертів полягає в тому, щоб уважно вивчити всі підходи що до вирішення кожної частини проблеми. На першому етапі слід відмовитись від явно неприйнятних шляхів вирішення, а потім методом послідовного виключення досягти такого положення, коли для вирішення кожної частини проблеми залишається тільки один шлях (один напрямок, варіант, засіб).

93. Розкрийте суть діаграми Парето. (с. Паламарчук)

Закон Парето, або Принцип Парето, або принцип 20/80 - емпіричне правило, назване на честь економіста і соціолога Вільфредо Парето, в найбільш загальному вигляді формулюється як «20% зусиль дають 80% результату, а інші 80% зусиль – лише 20% результату ». Може використовуватися як базова установка в аналізі чинників ефективності будь-якої діяльності та оптимізації її результатів: правильно вибравши мінімум найважливіших дій, можна швидко отримати значну частину від запланованого повного результату, при цьому подальші поліпшення неефективні і можуть бути невиправдані (згідно кривої Парето).

94. Розкрийте суть методу аналізу ієрархії. (с. Паламарчук)

Метод аналізу ієрархії є систематизованою математичною процедурою для ієрархічного подання елементів, які визначають сутність певної економічної проблеми. Метод полягає у декомпозиції проблеми на більш прості складові частини та подальшій обробці послідовності суджень cуб’єкту прийняття рішень (СПР), що подаються у вигляді попарних порівнянь. Ці судження далі відображаються у кількісній формі. В результаті може бути виражений відносний ступінь (інтенсивність) взаємодії елементів в ієрархії. МАІ включає також процедуру синтезу множинних суджень, отримання пріоритетності критеріїв і знаходження оптимальних (компромісних) рішень. МАІ знайшов уже багато практичних застосувань, зокрема реалізований у вигляді пакета прикладних програм «Expert Choice».

95. Розкрийте суть принципа Ейзенхауера. (с. Паламарчук)

Цей принцип є простим допоміжним засобом у тих випадках, коли необхідно швидко прийняти рішення щодо того, якій задачі віддати перевагу. Пріоритети встановлюються по таких критеріях як терміновість і важливість справи. Вони підрозділяються на 4 групи:

1) Термінові/важливої справи - необхідно виконати їх самому.

2) Термінові/менше важливі справи

3) Менше термінові/важливі задачі. Необов`язково виконувати їх відразу, але виконувати їх треба самому.

4) Менше термінові/менше важливої справи.

Від задач менше термінових і несуттєвих варто утримуватися. Завдяки принципу Ейзенхауера можна істотно збільшити продуктивність і результативність.

96. Розкрийте суть використання причинно-наслідкових діаграм. (с. Паламарчук)

Причинно-наслідкова діаграма (схема Ісікава). Причинно-наслідковий діаграму можна представити графічно. Таку діаграму іноді називають "риб'яча кістка". При складанні причинно-наслідкового діаграми підбирають максимальне число факторів, що мають відношення до характеристики, яка вийшла за межі допустимих значень. При дослідженні причин явища необхідно залучати і третіх осіб, що не мають безпосереднього відношення до роботи, так як у них, на відміну від осіб, звичних до даної робочій обстановці, може виникнути несподіваний підхід у виявленні причин недоброякісності виробів. Найбільш ефективним вважається груповий метод аналізу причин, званий "мозковим штурмом". При використанні методу "мозкового штурму" для виявлення причин виникнення проблеми необхідно: - забезпечити атмосферу для вільного висловлювання членами групи думки з приводу причин виникнення проблеми; - виключити безплідні розмови, цінуючи ідеї та свідоме оперування фактами; - особам керівного складу ніколи не висловлюватися першими; - при складанні причинно-наслідкового діаграми останньої стрілкою серед причин слід позначити "та інші невраховані фактори".

97. Розкрийте суть swot – аналізу. (н. Салабай)

SWOT- аналіз - метод стратегічного планування, який використовується для оцінки факторів і явищ, що впливають на проект чи підприємство. Усі чинники діляться на чотири категорії: сильні сторони, слабкі сторонни, можливості і загрози.

Методологія SWOT-аналізу припускає, по-перше, виявлення внутрішніх сильних і слабких сторін фірми, а також зовнішніх можливостей та загроз, і, по-друге, встановлення зв'язків між ними.

SWOT-аналіз допомагає відповісти на такі питання:

- Чи використовує компанія внутрішні сильні сторони або відмітні переваги у своїй стратегії? Якщо компанія не має відмітних переваг, то які з її потенційних сильних сторін можуть ними стати?

- Чи є слабкості компанії її уразливими місцями в конкуренції і / або вони не дають можливості використовувати певні сприятливі обставини? Які слабкості потребують коректування, виходячи із стратегічних міркувань?

- Які сприятливі можливості дають компанії реальні шанси на успіх при використанні її кваліфікації і доступу до ресурсів? (Сприятливі можливості без способів їх реалізації - ілюзія, сильні і слабкі сторони фірми роблять її краще або гірше пристосованою до використання сприятливих можливостей, ніж у інших фірм).

- Які загрози повинні найбільш турбувати менеджера і які стратегічні дії він повинен зробити для гарного захисту?

98. Розкрийте суть інформаційно-вартісного аналізу. (н. Салабай)

Інформаційно-вартісний аналіз - це визначення витрат на підтримку в складі системи управління кожного її елемента:

а)визначення кількісних характеристик розмірівінформаційної бази(кількість примірників об'єктів,довжина уявлень інформаційнихелементів,потужність асоціацій між об'єктам);

б)визначення витрат з підтримки інформаційних інструментів управління (витрати на

зберігання, отримання, обробку, відображення);

в) оцінка потреб в технічних засобах інформаційної моделі таоцінка їх завантаження.

99. Розкрийте суть методу блок-схем. (н. Салабай)

Метод блок-схема процесу прийняття рішення (Process Decision Program Chart - PDPC) - це інструмент, який допомагає запустити механізм безперервного планування.

Метод PDPC забезпечує детальне планування, відображаючи послідовність дій на шляху від постановки задачі до її вирішення.

Метод застосовується при вирішенні складних проблем в різних областях науки і техніки, при розробці бізнес-проектів і т. д.

Мета методу - графічне представлення послідовності дій і рішень, необхідних для отримання необхідного результату.

Метод PDPC пропонує можливі варіанти вирішення поставленої задачі та шляхи їх реалізації, дозволяючи приймати рішення безпосередньо в момент появи проблеми.

Оцінюючи розвиток подій і різноманітність можливих результатів, даний метод допомагає визначити, коли і які процеси використовувати, щоб зменшити ризик практично в будь-якій справі і отримати необхідний результат.

При виникненні будь-яких проблем в процесі здійснення програми робіт метод PDPC дозволяє передбачити можливі наслідки і підготувати контрзаходи, проводячи коригування, які призведуть до кращих рішень.

100. Що таке невизначеність? (н. Салабай)

Господарське рішення, що приймається в процесі певного виду економічної діяльності в умовах ринкових форм господарювання, майже завжди сполучено з економічним ризиком, що обумовлений наявністю ряду факторів невизначеності, заздалегідь не передбачених.

Невизначеність - досить широке поняття, яке відображає об'єктивну неможливість отримання абсолютного знання про внутрішні та зовнішні умови їх функціонування, неоднозначність параметрів.

Невизначеність - це неповноцінність чи неточність інформації про умови підготовки та реалізації господарських рішень , у тому числі зв'язаних з ними витратах і результатах.

Невизначеність характеризується множиною значень параметрів, яка в різних літературних джерелах має назву множини станів, випадків, альтернатив, елементарних подій, елементарних випадків, зони невизначеності.

101. Що таке ризик? (б. Самардак)

Ризик - це усвідомлена небезпека виникнення в будь-якій системі небажаної події з певними в часі та просторі наслідками.Основна відмінність ризику від невизначеності полягає в тому, що ризик можна вимірити, а невизначеність – ні.

102. Які є види невизначеності? (б. Самардак)

Сам термін «невизначеність» означає сумнів в чомусь. Відносно результату вимірювання термін «невизначеність» означає сумнів у достовірності результату вимірювання. Цей сумнів виникає у зв'язку з тим, що, як правило, завжди невідомо, наскільки результат вимірювання близький до значення фізичної величини.За методами розрахунку невизначеності поділяють на дві групи:

— невизначеності типу А — невизначеності результату вимірювання, оцінені шляхом статистичного аналізу результатів повторних спостережень;

— невизначеності типу В — оцінені нестатистичними методами.

103. Якими факторами обумовлена природа ризику в ринковій економіці? (б. Самардак)

Ризик - це усвідомлена небезпека виникнення в будь-якій системі небажаної події з певними в часі та просторі наслідками.

Створення ризикової ситуації обумовлено такими об'єктивними факторами:

випадковий характер подій, що визначають, який з можливих насідків реалізується на практиці;

відомі ймовірності наслідків і очікувані результати;

непередбачені зміни у внутрішніх і зовнішніх умовах діяльності;

наявність альтернативних рішень;

ймовірність виникнення збитків;

ймовірність одержання додаткового прибутку.

104. Які ознаки ризикових ситуацій? (б. Самардак)

Поняття ризикової ситуації можна визначити як сукупність різних обставин і умов, що створюють певну обстановку для того чи іншого виду діяльності. Іншими словами саме сукупність умов і обставин створюють ризикову ситуацію і виступають причинами ризику.

Ризикова ситуація зв'язана зі статистичними процесами і її супроводжують три одночасних умови: наявність невизначеності;

необхідність вибору альтернативи (при цьому варто мати на увазі, що відмовлення від вибору також є різновидом вибору);

можливість оцінити ймовірність здійснення вибраних альтернатив.

105. Розкрийте суть різновидів ризиків. (в. Супрунець)

Ри́зик — можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки. Існують такі види ризику:

Інвестиційний ризик має місце у підприємницькому середовищі, але може у ряді випадків виникати і в сфері споживання.

Фінансові ризики — це велика сукупність взаємопов’язаних ризиків невиконання фінансових зобов’язань протилежною стороною та ризиків зміни кон’юнктури фінансових ринків.

Кредитні ризики посідають одне з головних місць у групі фінансових ризиків.

Валютний ризик виникає через невизначеність майбутнього руху ресурсів національної валюти щодо іновалют.

Ризик країни з’являється внаслідок невизначеності у майбутньому змін політичних та економічних умов, які можуть вплинути на спроможність країни, корпорації, підприємства та інших позичальників відповідати за зобов’язаннями зовнішнього боргу.

Портфельний ризик — ризик невідповідності у майбутньому інвестиційного проекту кредитному портфелю, портфелю цінних паперів чи портфелю реальних проектів.

Будівельні ризики — це ризики, що виникають у процесі проекту. Залежно від типу фінансування проекту ці ризики розподіляються між учасниками здійснення проекту чи приймаються на себе тією чи іншою стороною.

106. Розкрийте суть правила (мах-міn) (Критерій Вальда). (в. Супрунець)

Критерій Вальда забезпечує максимізацію мінімального виграшу або, що теж саме, мінімізацію максимального програшу (втрат), який може виникнути при реалізації однієї зі стратегій. Цей критерій орієнтує ОПР дотримуватися вкрай обережної поведінки. Така поведінка прийнятна наприклад, коли гравець не має зацікавленості в крупному виграші, але хоче себе застрахувати від неочікуваних програшів. Вибір такої поведінки визначається відношенням гравця до ризику. Критерій Вальда застосовують у тих випадках, коли необхідно забезпечити успіх в будь-якій ситуації. Застосування критерію Вальда буває виправдано, якщо ситуація, в якій приймається рішення наступна: про можливість появи зовнішніх станів Пj нічого не відомо; доводиться зважати на появу різних зовнішніх станів Пj; рішення реалізується тільки один раз; необхідно виключити який би то не було ризик.

107. Розкрийте суть правила (міn- мах) (Критерій Севіджа). (в. Супрунець)

Критерій Севіджа - один із критеріїв прийняття рішень в умовах невизначеності. Умовами невизначеності вважається ситуація, коли наслідки прийнятих рішень невідомі, і можна лише приблизно їх оцінити. Для прийняття рішення використовуються різні критерії, завдання яких - знайти найкраще рішення максимізуючи можливий прибуток та мінімізуючи можливий збиток.

108. Розкрийте суть правила (max-max) (і. Токарець)

Правило min-max –застосовується коли необхідно піти від найгіршого максимального елемента. У кожнім рядку вибирають максимальний елемент, з обраних максимальних вибирають мінімальне.

Мінімаксне рішення - це рішення, при якому мінімізуються максимальні втрати. Це найбільш обережний підхід до прийняття рішень і найбільш враховує всі можливі ризики.

Під втратами враховуються не тільки реальні втрати, але і втрачені можливості. При використанні даного правила увага приділяється можливим втратам, ніж доходам.

109. Розкрийте суть правила Гурвіца (і. Токарець)

Правило Гурвіца – адаптивна комбінація правила оптиміста і песиміста.

Критерій Гурвіца (критерій Гурвіца) - це компромісний спосіб прийняття рішень.

При виборі рішення з двох крайнощів: песимістичною оцінкою за критерієм максимина і оптимістичною оцінкою максимакс раціонально дотримуватися проміжної позиції, кордон якої регулюється показником песимізму-оптимізму μ, званим ступенем оптимізму в критерії Гурвіца.

Відповідно до цього компромісним рішенням буде лінійна комбінація мінімального і максимального виграшу

де 0 <μ <1,

Gnm - розмір можливого доходу, який відповідає рішенням за даних исходах.

Причому величину μ визначає дослідник або особа, яка приймає рішення, при цьому значенню μ = 1 критерієм Гурвіца відповідає правилу максимина (критерій Вальда), а значенням μ = 0 - правило максимакс (критерій Севіджа).

Критерій Гурвіца полягає в тому, що мінімального і максимального результатами кожного рішення присвоюється "вагу". Помноживши результати на відповідні ваги і підсумовуючи їх, особа, яка приймає рішення, отримує загальний результат. Далі вибирається рішення з найбільшим результатом.

110. Розкрийте суть прийняття ризикових рішень з урахуванням ймовірностей настання їх окремих альтернатив. (і. Токарець)

Рішення – це чи результат дія, зроблена на основі аналізу інформації і ведуче до планового результатам у роботі організації.

Рішення можуть прийматися як однією особою(індивідуальні рішення), так і групою осіб ( групові методи прийняття рішень). Кожен із цих методів має свої недоліки та свої переваги. Зокрема, індивідуальним рішенням притаманний вищий рівень творчості, вони приймаються швидше, оскільки не потребують узгоджень. Але вони частіше виявляються помилковими, більш ризиковими, що пов’язано із складністю та непередбачуваністю середовища, в якому працюють сучасні організації. Характер індивідуальних рішень багато в чому несе відбиток особистості менеджера, котрий їх приймає , з огляду на що рішення можуть бути виваженими, імпульсивними, інертними, ризикованими.

Управління ризиками сьогодні – один із видів професійної діяльності, що динамічно розвивається. Управління ризиками вимагає знань в області теорії фірми, страхової справи, аналізу господарської діяльності підприємства.

111. Як проводиться оцінка ступеня ризику? (а. Уханська)

Оцінка ризику – це комплекс дій, спрямованих на оцінку, аналіз та ідентифікацію механізмів виникнення явищ, які виявляють сильний вплив на діяльність організації, з метою запобігання відхиленням, загрозам, втратам тощо або протидії їх виникненню. Ступінь ризику визначається шляхом проведення кількісного та якісного аналізу.

Головне завдання якісного аналізу полягає у визначенні факторів ризику, виявленні напрямків діяльності й етапів по яких може виникнути ризик.

Під час кількісного аналізу ризику визначаються розмір окремих ризиків, а також ризик обраного напрямку діяльності. Кількісний аналіз ризику визначається видом аналізованої діяльності, постановкою проблеми, перевагами особи, яка приймає рішення, ставленням особи, яка приймає рішення до ризику, доступністю інформації, що характеризує ризик, кількістю часу відведеного для ухвалення рішення, професійною підготовкою особи, яка приймає рішення, факторами, що створюють ризик.

112. Розкрийте суть методу «дерева рішень» (цілей)? (а. Уханська)

Метод дерева рішень – метод ситуаційного аналізу, суть якого полягає в послідовному розподілі мети (проблеми), що вимагає рішення, на ряд все більш і більш дрібних, тісно пов'язаних між собою підцілей. Вирішення цих простих цілей "прив'язується" до відповідного ієрархічним рівнем керованої системи.

113. Які є типи керівників по відношенню до нововведень? (а. Уханська)

Виділяють 5 типів керівників по їх відношенню до інновацій:

1) консервативний: орієнтований на звичні, багато разів перевірені на практиці способи роботи; до нового відносяться з упередженням, інший раз навіть глузливо;

2) декларативний: на словах - за будь-яке нововведення, за прогрес, на ділі ж відрізняється від консервативного керівника лише тим, що проводить в життя нововведення, що не вимагають великих витрат праці, енергії і риски;

3) що коливається: боїться нововведень, не має власної точки зору; вирішення його в області інновацій залежать від того, під впливом кого зі своїх найближчих помічників знаходиться; ухвалює з однаковою легкістю протилежні рішення, часто їх міняє;

4) прогресивний: постійно шукає нові, економічніші шляхи досягнення цілей організації; володіє розвиненим відчуттям нового, передового; глибоко продумує ініціативні пропозиції, ретельно розраховує варіанти, передбачає можливі результати, йде на розумний ризик;

5) одержимий: різноманітні зміни і перебудови є манією такого керівника; весь час він щось міняє, не утрудняючи себе глибоким попереднім розрахунком і обгрунтуванням; реалізує нововведення методом проб і помилок.

114. Охарактеризуйте психологічні типи фахівців по сприйняттю ризику. (с. Чижевський)

За сприйняттям ризику фахівці виділяють п’ять психологічних типів:

• розсудливий тип — рішення можуть прийматися на основі пророблення всіх етапів шляхом глибокої інтелектуальної задіяності;

• прагматичний тип — переважають вольові рішення на основі здорового глузду й інтуїції;

• комплексивний тип — у залежності від переживання власних проблем рішення можуть бути прийняті, скасовані або змінені;

• посередницький тип — відзначається урахуванням тих наслідків, що можуть позитивно або негативно відбитися на інтересах фірми;

• евристичний тип — сильна віра в нову ідею утруднює прогноз в оцінці наслідків.

115. Яка суть інтуїції в менеджменті? (с. Чижевський)

Інтуїція в менеджменті означає спосіб вибору рішення без аргументованого доказу на основі попереднього досвіду та «внутрішнього голосу». Цей тип рішень широко розповсюджений у практиці керування.

116. Яка структура нашої свідомості? (с. Чижевський)

На думку німецького фахівця Н. Енкельмана структуру нашої свідомості умовно можна представити як психологічний трикутник, що складається з трьох рівнів:

1. Свідомість;

2. Підсвідомість;

3. Прасвідомість.

З усього, що нас оточує, ми встигаємо усвідомити тільки дещо. Це область «я» нашої свідомості, що відбиває здатність оцінювати й сприймати те, що діється навколо нас. Підсвідомість — набагато більша область мозку, у якій акумулюється усе, що ми побачили, почули протягом дня, протягом усього життя. Область прасвідомості (празнання) — це генетично передана інформація, накопичена в ході еволюції, наше вроджене знання.

117. Розкрийте суть методу пр «тайм-менеджер». (л. Шрамович)

Суть методу ПР «тайм-менеджер»полягає в тому, що він дозволяє чітко контролювати і розпоряджатися своїм часом,виходячи з встановлених цілей,зв»язати воєдино «що» і «як» ви хочете зробити.

«Тайм- менеджер» створює єдину технологічну базу для прийняття і виконання рішень на основі гнучкого календаря (плани на рік,місяць,тиждень,день).

Переваги методу ПР «тайм-менеджер»:

- дозволяє досягти встановлених цілей на основі повсякденного рішення основних задач;

- дає можливість розставити приорітети,мати огляд справ і раціонально використовувати свій час;

- допомагає розвивати в собі більш гнучке і спокійне відношення до змін за рахунок оперативного внесення змін і використання змінних блоків бланків.

118. Що таке ефект? (Шрамович Л.)

Під ефектом розуміють в результаті порівняння нового стану явища після досягнення продиктованих потребами суб’єкта цілей з якістю його висхідного стану.

119. Які є види ефекту? (Шрамович Л.)

Залежно від сфери виникнення розрізняють такі види ефекту від проектних рішень:

-економічний;

-фінансово-економічний;

-науковий;

-науково-технічний;

-соціальний(соціально-політичний);

-екологічний.

120. Розкрийте суть економічного ефекту. (Шрамович Л.)

Економічний ефект відображає результат перевищення доходів від пропонованого рішення над видатками на його розроблення та впровадження.

121. Розкрийте суть фінансово-економічного ефекту. (Чижевський С.)

Фінансово-економічний ефект - це корисний результат фінансово-економічної діяльності, що вимірюється як різниця між грошовими доходами від такої діяльності та грошовими витратами на її здійснення

122. Розкрийте суть наукового ефекту. (Чижевський С.)

Велика складність виникає під час оцінювання ефективності фундаментальних досліджень. Критерій їх оцінки — науковий ефект. Його виміри стосовно конкретного дослідження можливі тільки на основі експертних оцінок, що грунтуються на таких положеннях :

- кожному науковому результату присуджується певна кількість балів; « за наявності кількох критеріїв кожному з них надається певна «вага», що характеризує значущість очікуваного часткового результату в загальній результативності наукового дослідження;

- під час оцінювання наукової результативності значення балів по кожному окремому виду наукового результату перемножується на відповідне значення валового коефіцієнта і підсумовується.

Ефективність наукових досліджень економічного характеру виявляється тільки внаслідок взаємодії з іншими факторами економічного зростання: інвестиціями, робочою силою, освітою, інформацією та ін. Оцінка економічної ефективності результатів наукових досліджень у прикладній економіці пов´язана з великими труднощами. Жодне економічне дослідження не породжує продукту якоїсь однієї науково-дослідної роботи. Крім того, визначають економічну ефективність не самої наукової продукції, а результату її використання, що суперечить принципу оцінки безпосередньо за кількістю виготовленої продукції.

123. Розкрийте суть науково-технічного ефекту. (Чижевський с.)

Науково-технічний ефект є результатом науково-прикладних, дослідно-конструкторських розробок та їх використання і може бути оцінений фактичним економічним ефектом.

Вітчизняні спеціалісти зазначають, що оцінити ефект наукової діяльності досить складно, оскільки в цій сфері виникає ряд різноякісних ефектів. Щоб виявити їх сутність і взаємозв'язок необхідно проаналізувати кожний з них.

Процес ускладнення і подорожчання науково-технічних проектів, що відбувається у світовій практиці, викликає необхідність постійного збільшення ресурсів на розвиток наукових досліджень і реалізацію інновацій, підвищення значущості проблеми визначення ступеня ризику в досягненні потрібних результатів. Найбільш простим і доступним методом визначення величини технічного ризику є експертне оцінювання.

Науково-технічний ефект відображає приріст нових наукових знань, призначених для подальшого розвитку науки і техніки.

124. Розкрийте суть соціального ефекту. (Уханська А.)

Соціальний ефект відображає покращення якості життя людей на підприємстві – зростання доходу персоналу, забезпечення зайнятості, підвищення кваліфікації, поліпшення умов праці, скорочення кількості травм та професійних захворювань, поліпшення умов соціальної захищеності (оплата комунальних послуг, санаторного лікування, відпочинку, освіти, проїзду тощо).

125. Розкрийте суть екологічного ефекту. (Уханська А.)

Екологічний ефект означає зменшення шкідливих впливів на довкілля, впровадження безвідходних технологій, переробки відходів, наближення до біосумісних типів технологій та підвищення рівня екологічної безпеки.

126. Розкрийте суть технічного ефекту. (Уханська А.)

Технічний ефект – це поява нової техніки і технологій, відкриттів, винаходів і раціоналізаторських пропозицій, ноу-хау та інших нововведень.

127. Розкрийте суть ринкового ефекту. (Токарець І.)

Під ефектом розуміють результат зіставлення нового стану явища після досягнення продиктованих потребами суб’єкта цілей з якістю його вихідного стану.

Залежно від сфери виникнення розрізняють такі види ефекту від проектних рішень: економічний, фінансово-економічний, науковий, науково-технічний, соціальний (соціально-політичний), екологічний.

Своєрідною комбінацією економічного, фінансового, науково-технічного ефектів, які у сукупності можуть забезпечувати ще один особливий синергічного типу ефект, є так званий ринковий, який проявляється у зміцненні конкурентоспроможної позиції фірми на ринку та одержанні конкурентних переваг за рахунок підвищення якості продукту, цінової політики, маркетингової програми, ефективного менеджменту, раціональної організаційної структури управління, корпоративної культури тощо.

128. У чому полягає різниця між фактичним і потенційним ефектом? (Токарець і.)

Фактичний ефект отриманий у поточному році, а потенційний – при відповідному вирішенні поставлених задач в межах 3 – 4 років.

129. У чому полягає різниця між фінансовим і економічним ефектом? (Супрунець в.)

Економічний ефект відображає результат перевищення доходів від пропонованого рішення над видатками на його розроблення та впровадження. Фінансовий ефект поряд із економічним передбачає покращання кінцевого стану організації з погляду її фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності (поліпшення структури активів і пасивів, підвищення спроможності розрахуватися із зобов’язаннями, приріст власного капіталу тощо).

130. Якими показниками проводять оцінку фінансового ефекту? (Супрунець в.)

Загальний методологічний підхід до оцінювання ефекту у вартісній формі відображається формулою:

E =

де: Е — сумарний ефект від розроблення та впровадження управлінського рішення, грн;

Рt — результати від впровадження управлінського рішення в t-му періоді, грн;

Вt — видатки на створення (розроблення) і реалізацію управлінського рішення в t-му періоді, грн;

Т — строк дії управлінського рішення.

Специфічною є економічна оцінка управлінських інвестиційних проектних рішень та рішень, що не потребують залучення додаткових джерел фінансування, тобто можуть бути реалізовані набезінвестиційній основі. Для безінвестиційних управлінських рішень у виробничій сфері ефективність виробництва (без додаткових капіталовкладень) може оцінюватись за показником умовнорічної економії або зміни потрібних та використовуваних ресурсів, наприклад, економії матеріальних ресурсів, підвищення продуктивності праці, збільшення фондовіддачі, зменшення матеріаломісткості чи трудомісткості продукції, підвищення рівня використання виробничих потужностей, економії фонду оплати праці через зменшення трудомісткості управлінських процесів, збільшення маси прибутку за рахунок мінімізації податкових платежів. Для невиробничої сфери це може бути економія на трансакційних витратах, пов’язаних із процедурами укладання договорів, проведенням переговорів, пошуком партнерів, здійсненням фінансових операцій тощо, а також і на логістичних витратах (транспортних, складських) пов’язаних із матеріально-технічним забезпеченням та збутом продукції, наданням послуг тощо

131. У чому суть різниці статистичної, та динамічної оцінки ефекту? (Самардак б.)

Статистичні методи оцінювання економічної привабливості – це прості методи, які використовуються для швидкого та приблизного визначення ефективності інвестицій та проектів, що мають порівняно короткий період або використовуються на ранніх стадіях експертизи рішень.

Динамічна оцінка ефекту полягає в тому, що ґрунтується на дисконтуванні майбутніх грошових надходжень від реалізації інвестицій, які відповідають часу вкладень інвестицій. Суть даної оцінки ґрунтується в знаходженні еквівалента грошових коштів, які будуть одержувати або виплачувати у різні моменти в майбутньому.

132. Розкрийте суть статистичних методів оцінки економічної привабливості управлінських рішень. (Самардак б.)

Статичні методи оцінювання економічної привабливості – це прості методи, які використовуються для швидкого та приблизного визначення ефективності інвестицій і проектів, що мають порівняно короткий період або використовуються на ранніх стадіях експертизи рішень. До найпоширеніших на практиці показників економічного оцінювання за допомогою статичних методів належать:

– середньорічний (або сумарний) прибуток, який одержують внаслідок реалізації проекту (Пt);

– проста норма прибутку (Нn);

– простий термін окупності інвестицій (Тоn).

Показники прибутковості рішення характеризують чистий прибуток, який буде одержано учасниками проекту від реалізації рішення. Сумарний прибуток у такому разі є величиною ефекту Е відрозроблення і впровадження рішення.

Проста норма прибутку дає можливість встановити не тільки факт прибутковості проекту, а й оцінити ступінь цієї прибутковості, тому цей показник, по суті, є рентабельністю інвестицій.

Простий термін окупності інвестицій (Тоn) визначає період від моменту початку інвестування проекту до моменту, коли чистий дохід від реалізації проекту, розрахований наростаючим підсумком, повністю окупить (компенсує) початкові вкладення (інвестиції) в проект. Чим менша тривалість періоду окупності проекту, тим швидше початкові капіталовкладення повертаються інвестору і проект є привабливішим.

133. Розкрийте суть динамічних методів оцінки економічної привабливості ур. (Салабай н.)

Використання динамічних методів дає можливість визначити такі показники економічного оцінювання проектних рішень:

— чиста теперішня вартість (ЧТВ);

— внутрішня порма доходів (ВНД);

— індекс прибутковості (Іп);

— складний термін окупності (То).

Чиста теперішня вартість – це різниця між сумою грошових надходжень від реалізації проекту, приведених до нульового моменту часу, та сумою дисконтних затрат, необхідних для реалізації цього проектного рішення.

Внутрішня норма дохідності інвестиційного проектного рівня характеризує таку ставку дисконту, за якої дисконтна вартість грошових надходжень від проекту дорівнює дисконтова ній вартості платежів.

Індекс прибутковості – це відносний показник, який характеризує співвідношення дисконтова них грошових потоків і розміру початкових інвестицій.

Складний термін окупності інвестицій визначається методом ліквідності й характеризує період повернення інвестицій з урахуванням впливу чинника часу.

134. Які етапи включає процес прийняття рішень. (Салабай н.)

Реалізовуючи організацію виконання рішень, перш за все керівник повинен розділити загальну програму дій виконання прийнятого УР на окремі ділянки і встановити терміни їх виконання при використанні встановлених ресурсів. Після цього процес виконання рішень включає такі етапи:

— Доведення задач до виконавців.

— Підготовка виконавців до виконання задач.

— Спонукання виконавців до ефективного виконання задач.

При доведені задач до виконавців потрібно чітко пояснити: що, коли, яким чином, в яких умовах, якими засобами, до якого часу, з яким кількісними та якісними показниками потрібно зробити.

135. Як організовується виконання рішень? (Паламарчук с.)

Організація виконання рішень — це специфічна діяльність керівника, яка завершує управлінський цикл. У процесі організації виконання рішення він стикається з реальною ситуацією, яка найчастіше відрізняється від ідеальної.

Слід враховувати, що керівник організовує не свою власну діяльність, а працю інших людей, тому організацію виконання рішень також слід організовувати. Завдання полягає в оптимальній побудові структури комунікації управлінських працівників і виконавців. У зв'язку з цим можна виділити комунікації, які найчастіше зустрічаються в організації: ланцюжкову, багато зв’язкову, зіркову, ієрархічну.

При ланцюжковій структурі комунікації рішення, яке передається з одного кінця в інший, стає відомим усім виконавцям і всіма обговорюється. Всі зв'язки в такій комунікації однакові, а командний стиль керівника відсутній. Така структура взаємовідносин розпадається, якщо порушується зв'язок між двома учасниками комунікації.

При багато зв’язковій структурі комунікації всі її учасники пов'язані між собою. Вона відзначається достатньою стійкістю і швидкістю передачі інформації. Відношення командування яскраво виражені. В практиці управління вона найбільш часто зустрічається на рівні первинного колективу.

При зірковій структурі комунікації яскраво виявляється "комутатор-керівник", через якого передаються всі завдання. Всі зв'язки зосереджуються на керівникові. Стійкість і швидкість передачі інформації невисокі.

Для ієрархічної структури комунікації характерні яскраво виражені командні відносини. Проміжні ступені одночасно є підлеглими і командними.

136. Як проводиться доведення задач до виконавців? (Паламарчук с.)

Для доведення задач до виконавця застосовуються різні форми і методи:

• Наради і збори;

• Бесіди;

• Інструктажі;

• Вивчення документів тощо.

137. Як здійснюється підготовка виконавців до виконання задач? (Онищук в.)

Розрізняють аферентних і ефекторних образ майбутньої дійсності.

Перший-означає створений у виконавця образ майбутньої роботи, отриманий в результаті зазначених вище методів доведення завдання.

Ефекторних - це оперативний образ, тобто власний план дій. Такі плани виконання однієї і тієї ж задачі у різних людей можуть бути різними.

До ефекторним образам, з якими виконавці приступають до роботи, пред'являються вимоги повноти, точності, глибини образу, їх врівноваженості.

Повнота образу означає відображення в ньому всієї майбутньої роботи від початку до кінця. Це важливо знати для коригування уявлень працівника про те, що йому робити на окремих етапах роботи.

Точність образу свідчить про ясність представлення особливостей виконання запланованої роботи.

Глибина образу характеризує, наскільки образ віддалений у часі від початку дій, які в ньому відображені.

Гнучкість образу означає, що при зміні обстановки початкові уявлення виконавця можуть швидко перебудовуватися.

Врівноваженість образу є міра міцності при несподіваних труднощах.

138. Як забезпечується спонукання виконавців до ефективного виконання задач? (Онищук в.)

Помилки у визначенні характеру, обсягу або змісту завдання знижують ефективність рішення в цілому. Щоб уникнути цього слід дотримуватися наступних правил:

1. Забезпечення відповідності кожного завдання діловим і психологічним особливостям виконавця (враховувати його знання, вміння, досвід виконання подібної роботи);

2. Розподіл завдань має стимулювати колективістські почуття (виключається одержання переваг між членами колективу, встановлення коефіцієнта трудової участі);

3. Взаємна довіра виконавців спільної справи.

4. Взаємна підстрахування і взаємна допомога спільно працюючих людей. Рішення - це цілісний задум, розчленування якого на частини для різних виконавців пов'язане з можливими витратами і зубожінням загального задуму. Тому при розподілі завдання повинна бути дана чітка орієнтація підлеглих на кінцевий результат, що досягається всім колективом. Тому для кожного виконавця слід передбачати стимули.

5. Мобілізація колективу. Це різновид діяльності щодо організації виконання рішень. Вона реалізується одночасно з процесом доведення завдань до виконавців. Її суть полягає в тому, що за допомогою цілеспрямованої системи виховних і організаційних заходів керівник, спільно з громадськими організаціями формує морально-психологічний настрій колективу і кожного працівника на сумлінне виконання прийнятого рішення.

139. Які застосовуються форми і методи доведення задач до виконавця? (Мельник і.)

Для доведення задач до виконавця застосовуються різні форми і методи: наради і збори, бесіди, інструктажі, показ зразків виконання, вивчення документів тощо.

На зборах і нарадах з доповіддю зазвичай виступає той керівник, що прийняв рішення, але це не завжди доцільно. Авторитет керівника, від імені якого оголошене рішення, створює своєрідний психологічний бар’єр для вільного обговорення шляхів виконання рішення. Матеріали обговорення ретельно аналізуються, що враховуються при виконанні рішень.

Мета бесіди – уточнити думку виконавця з приводу майбутньої роботи, зрозуміти причини його заперечень і сумнівів.

Інструктаж проводиться напередодні практичних робіт. Керівник заздалегідь продумує процес виконання робіт за підлеглого.

Показ зразків виконання використовується, коли словесні пояснення недостатньо ефективні (спостереження за роботою досвідченої людини), кінофільми, ділові ігри, тренування тощо.

Вивчення документів відноситься до числа основних методів доведення задачі (якість документу залежить від того, як він складений і в якому контексті пред’являється).

140. Для чого і як проводять інструктаж? (Мельник і.)

Інструктаж – це один з методів доведення задач до виконавця. Інструктаж проводиться напередодні практичних робіт. Керівник заздалегідь продумує процес виконання робіт за підлеглого.

141. Які правила використовує керівник при розподілі робіт і визначенні виконавців? (Малиняк м.)

При розподілі робіт керівник повинен дотримуватися відповідних наступних правил.

1. Завдання повинні відповідати професійно-кваліфікаційним та особистісним характеристикам працівника і бути конкретними.

2. Необхідно чітко визначати терміни виконання завдань та як доцільно розподіляти час, ресурси, енергію.

3. Важливим є своєчасність інформування виконавця про важливість робіт.

4. Рівномірність завантаженості виконавців — фактор згуртування працівників.

5. Запобігання суперечності завдань, що розподіляються.

6. Надання певної свободи дії виконавцям.

7. Єдність професійної та особистісної мови спілкування „керівник — завдання — виконавець".

8. Врахування рівня інтелекту працівника та його здібностей, можливостей саморозвитку та самовдосконалення.

9. Логічність та послідовність викладання інформації та формування розпоряджень.

10. Ступінь категоричності форми передавання завдань повинен відповідати ступеню важливості, терміновості.

11. Форма впливу на виконавця є персоніфікованою.

12. Інтонація, з якою дається завдання, повинна відповідати конкретній ситуації.

13. Необхідно перевіряти розуміння змісту завдання та алгоритм його виконання.

Визначення виконавців серед працівників структурних підрозділів, що знаходяться у сфері функціональних повноважень іншого керівника, без погодження з відповідним керівником не допускається.

Розгляд документів керівництвом Міністерства здійснюється в день надходження (не більш однієї доби). На документи накладаються резолюції з конкретними вказівками, визначаються виконавці, зміст доручення, термін виконання та ставиться дата й підпис керівника.

142. Що являє собою контроль у менеджменті? (Малиняк м.)

Контроль у менеджменті — це процес забезпечення досягнення організацією поставлених цілей шляхом виявлення відхилень у виконанні планів і внесення відповідних корективів у дії або плани.

Виділяють два типи контролю — стратегічний і тактичний.

Стратегічний контроль спрямований на розв'язання стратегічних завдань і тісно пов'язаний зі стратегічним плануванням та управлінням.

Тактичний контроль забезпечує систематичні спостереження за виконанням поточних завдань, програм, планів.

143. Що являє собою процес контролю? (Лозіна а.)

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають.

Процес контролю (англ. The Control Proces) — це діяльність об'єднаних у певну структуру суб'єктів контролю (органів контролю, керівників, контролерів, громадських організацій), спрямованих на досягнення найбільш ефективним способом поставлених цілей шляхом реалізації певних завдань і застосування відповідних принципів, видів, методів, технічних засобів і технології контролю.

Процес контролю складається із встановлення стандартів, вимірювання фактично досягнутих результатів і коригування у тому випадку, коли досягнуті результати суттєво відрізняються від встановлених стандартів.

144. Розкрийте суть, цілі та зміст контролю. (Лозіна а.)

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають. Цей процес складається з встановлення стандартів, вимірів фактичнодосягнутих результатів і проведення коректувань в тому випадку, якощо досягнуті результати істотно відрізняються від встановлених

стандартів.

Цілі контролю:

- визначення ступеню досягнення цілей;

- виявлення можливостей покращення;

- перевірка можливостей пристосування маркетингових зусиль до динамічних ринкових умов.

145. Охарактеризуйте види контролю. (Курачик в.)

Контроль три види: попередній, поточний і підсумковий.

За формою здійснення всі види контролю є подібними, тому що переслідують одну мету: сприяння досягненню відповідності фактичних результатів запланованим. Види контролю відрізняються насамперед за часовою періодичністю їх здійснення.

Попередній контроль проводиться з метою підтвердження, що функція менеджменту «організація« здійснюється у необхідному напрямі. Цей вид контролю називається попереднім тому, що здійснюється до фактичного початку робіт.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході виконання виробничих процесів. Найчастіше його об'єктом є діяльність працівників, а він як такий традиційно є прерогативою безпосереднього керівника. Постійна перевірка роботи підлеглих, обговорення виниклих проблем і пропозицій щодо вдосконалення роботи дозволяють виключити відхилення від намічених планів. Адже виникнення відхилень зумовлює значні труднощі для діяльності всього підприємства.

У межах заключного контролю зворотній зв'язок здійснюється після того, як робота виконана, або після завершення контрольованої діяльності. Заключний контроль здійснюється запізно для того, щоб відреагувати на проблеми в момент їх виникнення.

146. Які є стадії в процесі контролю? (Курачик в.)

Процес проведення контролю поділяється на певні стадії або етапи.

На першому етапі формуються цілі, обираються методи й форми контролю, розробляється програма й визначається коло контрольованих питань, безпосередні виконавці контролю, терміни його здійснення, форми звіту про проведену роботу.

На другому етапі обираються місця контролю, здійснюється збір облікових даних, матеріалів спостережень й замірів, проводиться відповідна обробка одержаної інформації; обчислюються необхідні показники, проводиться згрупування даних, складаються аналітичні таблиці, графіки і діаграми, які дозволяють розкрити суть справи, провести порівняння й оцінку, спрогнозувати можливі результати.

Третій етап - це визначення рівня досягнення бажаних результатів контролю, сформулювання висновків і пропозицій щодо змін у діяльності контрольованого об'єкта й здійснення коригуючого впливу на нього.

147. У чому полягає суть психології поведінки керівника і виконавця в процесі контролю? (Кумецький а.)

Контроль передбачає спостереження за процесом управління, оцінювання результатів, співвіднесення їх з визначеною ціллю. У психологічному аспекті він є особливим видом діяльності, пов'язаним із наданням своєчасної допомоги співробітникам, вжиття за необхідності відповідних заходів з метою досягнення управлінської мети керівником і всіма підлеглими (схвалення, заохочення тощо). Психологію поведінки необхідно враховувати як у відношенні перевіряється, так і щодо виконавця. Дотримання деяких умов психологічного властивості підвищує ефективність контролю. А саме: коли людина працює захоплено, самовіддано й вірно, не варто відволікати його, так як внутрішньо він візьме контроль як перешкоду. Здійснювати контроль слід в ситуації, коли працівник відчуває сумніви, або коли виконаний деякий етап роботи і він сам готовий поділитися результатами.

Питання, часто контрольовані, відображають особливого значення в свідомості виконавців. Те, що випадає з уваги контролерів, йде в тінь і у виконавця. Тому проводити контроль слід системно. Все повинно перевірятися, хоча і не однаково глибоко.

148. Що дає контроль підлеглим? (Кумецький а.)

Він покликаний інформувати виконавців про хід роботи, її відповідність задумам керівника. Виконавець зацікавлений в тому, щоб його зусилля були помічені навколишніми й оцінені по достоїнству. Визнання служить додатковим стимулом до подальших зусиль у роботі, тим більше шанованих людей, визнаних авторитетів. Сам факт контролю (в делікатній формі) служить аргументом, що підвищує престиж виконуваної виконавцем завдання, додає самоповаги, впевненості у своїх справах.

149. Дотримання яких психологічних умов підвищує ефективність контролю? (Кузьмич к.)

Контроль – елемент і чинник управління економічними суб’єктами та процесами, які полягають у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, визначеним стратегіям та програмам розвитку.

Дотримання деяких психологічних умов підвищує ефективність контролю. До таких умов відносяться:

- коли людина працює захоплено, самовіддано й вірно, не варто відволікати її, так як внутрішньо вона сприйме контроль як перешкоду.

- здійснювати контроль слід в ситуації, коли працівник відчуває сумніви, або коли виконаний деякий етап роботи і він сам готовий поділитися результатами.

Питання, часто контрольовані, відображають особливого значення в свідомості виконавців. Те, що випадає з уваги контролерів, йде в тінь і у виконавця. Тому проводити контроль слід системно. Все повинно перевірятися, хоча і не однаково глибоко.

150. В чому полягає суть відповідальності? (Кузьмич к.)

Відповідальність — обов'язок особи зазнати негативних наслідків за вчинки, які не відповідають встановленим суспільством соціальним нормам. Відповідальність — включає в себе особисту підзвітність, і здатність діяти в рамках етичних норм на благо себе й оточуючих.

151. Розкрийте суть окремих видів відповідальності. (Кузик і.)

Відповідальність — обов'язок особи зазнати негативних наслідків за вчинки, які не відповідають встановленим суспільством соціальним нормам.

Є такі основні види відповідальності:

Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності. Підставою для А. в. є адміністративне правопорушення.

Дисциплінарна відповідальність (на підприємстві) – відповідальність робітників і службовців за порушення трудової дисципліни, яке виражається у накладенні стягнень адміністрацією підприємства чи установи. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і у бездіяльності, допускатися як свідомо, так і з необережності.

Кримінальна відповідальність — різновид юридичної відповідальності, обов'язок особи, яка вчинила злочин, зазнати державного осуду в формі кримінального покарання . Передбачені Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, що вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.

Матеріальна відповідальність працівників — це один з видів юридичної відповідальності, що виражається в обов'язку працівників покрити повністю або частково матеріальну шкоду, що була заподіяна з їх вини.