6

20. Україна в Першій світовій війні

Позиції українських політичних сил Наддніпрянської України та західноукраїнських земель щодо війни.

Світова війна (1 серпня 1914 — 11 листопада 1918 рр.) велася з метою перерозподілу уже поділеного світу. Ворогами були два воєнних блоки: Троїстий (згодом Четверний) союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія) і Антанта (Англія, Франція, Росія). По відношенню до України Німеччина прагнула захопити промислово розвинуті регіони (Придніпров’я, Донбас, Крим); Австро-Угорщина – Поділля, Волинь; Туреччина – Крим, Південь України; Російська імперія – Північну Буковину, Закарпаття, Східну Галичину.

Кордон між Австро-Угорщиною й Росією проходив рікою Збруч.

Війна зумовила розкол національного руху на прибічників та противників переможної війни. Проавстрійські позиції зайняла утворена 1 серпня 1914 р. у Львові Головна Українська Рада, що була міжпартійним блоком, до складу якого входили радикальна, соціал-демократична та націонал-демократична партії. На чолі ГУР став Кость Левицький, заступники – Михайло Павлик, Микола Ганкевич, секретар – Степан Баран. ГУР створила військову організацію легіон січових стрільців. 3 серпня 1914 р. ГУР оголосила свою програму в «Маніфесті Головної української ради». ГУР сподівалася, що переможці нададуть Україні самостійність.

4 серпня 1914 р. Дмитро Донцов, Володимир Дорошенко, Андрій Жук, Мар'ян Меленевський-Басок, Олександр Скоропис-Йолтуховський та ін. заснували у Відні Союз визволення України (СВУ) з програмною метою утворити самостійну соборну Українську Державу під протекторатом Австро-Угорщини й Німеччини, встановити конституційну монархію, забезпечити самостійність української церкви.

В Наддніпрянській Україні проросійську позицію зайняла частина УСДРП на чолі з С. Петлюрою (обґрунтував свої ідеї в статті «Війна і українці», 30 липня 1914 р.), Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського Союзу земств і міст, створений задля підтримки російської армії (голова – Федір Штейнгель; Дмитро Дорошенко, Андрій Вязлов, Андрій Ніковський та ін), «Карпато-русский освободительньїй комитет».

Напередодні війни Російський уряд закривав українські видавництва, «Просвіти».

У відповідь частина УСДРП на чолі з Володимиром Винниченком зайняла антивоєнні позиції під гаслами «Геть війну! Хай живе автономія України!». За це росіяни їх прозвали пораженцями

Товариство українських поступовців (ТУП було створено в 1908 р., газета «Рада», програма «Наша платформа», голова Є. Чикаленко, С. Єфремов, І. Шраг, М. Грушевський, Симон Петлюра, В. Вінниченко, Федір Матушевський, Дмитро Дорошенко та інші) оголосило, що українці мають бути нейтральними щодо війни. ТУП виступало за самостійну Україну із конституційною монархією. Членів ТУП прозивали оборонцями.

Нейтральну позицію зайняла міжпартійна організація Юнацька спілка, утворена в квітні 1915 р. у Харкові.

Перебіг воєнних дій на території України в 1914 р.

23 серпня – 25 вересня тривав наступ російської армії в Галичині (Галицька битва). Російські війська окуповали Галичину, Буковину, а також північно-східну частину Словаччини і Закарпаття, захопивши на початку березня 1915 р. фортецю Перемишль.

Початок російської адміністрації в Галичині.

На захоплених землях російський уряд створив Галицько-Буковинське генерал-губернаторство на чолі з графом Георгієм Бобринським. Росіяни закрили «Просвіти», українські установи, бібліотеки, школи, 28 листопада 1915 р. було арештовано М. Грушевського; почали русифікувати населення; переслідувати місцеву інтелігенцію і греко-католиків, особливо митрополіта Андрія Шептицьокого (ув’язнений у Суздалі до лютневої революції 1917 р.); заборонили політичні партії; депортували з Галичини до Сибіру понад 12 тис. осіб. 4 червня 1915 р. єпископ Никон написав відкритого листа «Орли і ворони» із засудженням русифікації Галичини.