Психолого-педагогічні засади підготовки студентів до практики
Підготовці студентів до фольклорної практики в Уманському педагогічному університеті надають великого значення. Вона проходить у декілька етапів. У процесі читання лекцій і проведення практичних і лабораторних занять викладачі орієнтують студентів на завдання майбутньої практики, використовують регіональні фольклорні матеріали, запрошують на заняття виконавців фольклорних творів, народні фольклорні колективи. На спеціально відведених лабораторних заняттях прослуховуються аудіокасети, проглядаються відеозаписи, що були зроблені під час попередніх експедицій, а кращі зразки вивчаються під керівництвом кваліфікованих викладачів, зокрема викладача-музиканта. За такими записами студенти вчаться визначати приналежність твору до того чи іншого фольклорного жанру, набувають знань, які потім допоможуть продемонструвати перед інформаторами свою компетентність, обізнаність, налагодити місток довіри.
У другому семестрі студентам читається спецкурс «Методика народознавчої роботи», де висвітлюються такі теми: «Стан фольклорної традиції в Уманському регіоні», «Визначні носії фольклору Уманщини», «Фольклорні колективи Уманщини», «Методика збирання фольклорного матеріалу», «Основні вимоги до ведення польових записів», «Оформлення фольклорної практики», «Ведення фольклорного архіву», «Специфіка запису окремих фольклорних жанрів».
Окрім того, на філологічному факультеті УДПУ імені Павла Тичини працює наукове фольклорне товариство ім. Хр. Ящуржинського, у процесі роботи якого студенти знайомляться з дослідженнями провідних вчених-фольклористів, переглядають відеозаписи попередніх експедиційних сезонів, обговорюють нові публікації з проблем фольклористики, зустрічаються з провідними науковцями, як-от: Степан Павлюк, Ганна Горинь, Євгенія Сявавко, Вадим Скуратівський, Микола Дмитренко, краєзнавцями Вадимом Мициком, Ольгою Діденко, кобзарем Павлом Супруном, археологом Юрієм Шиловим.
Г. Й. Горинь, Є. І. Сявавко, С. П. Павлюк – гості звітної студентської науково-практичної конференції. 2000 рік.
Це дає змогу впливати на емоційно-вольовий компонент готовності студентів до фольклорної практики. Також студенти відвідують краєзнавчий музей, знайомляться з літературою, яка дає можливість заздалегідь скласти план роботи, виокремити найважливіші питання, ознайомитися з поглядами провідних учених-фольклористів на стан сучасної фольклорної традиції.
Член-кореспондент АН України, доктор історичних наук, професор С.П.Павлюк серед викладачів та аспірантів кафедри української літератури та народознавства
Нерідко на заняття гуртка запрошуються народні виконавці. Зокрема, відбулися зустрічі з Мотроною Іванівною Сінкевич, мешканкою м.Умані, від якої було записано майже сотню пісень, фольклорним колективом «Калина» с. Черповоди, народним фольклорним колективом «Краснопільський викрутас» (с.Краснопілка). У ході таких зустрічей студенти набувають навичок записування фольклорних творів, вчаться вести бесіду з інформаторами.
Фольклорний колектив «Краснопільський викрутас»
(с.Краснопілка, Уманського району Черкаської області)
Важливим чинником підготовки студентів до практики є чіткий розподіл обов’язків між кафедрою, деканатом та адміністрацією ВНЗ. Організаційно-методичний аспект підготовки належить кафедрі. Крім того, кафедра планує обсяги робіт. Дослідження регіону історичної Уманщини студентами відбувається планово і поетапно, адже це справа не двох-трьох років, а десятиліть, тому поспішність тут може стати ознакою дилетантизму, аматорства. Тому дослідження регіону проводиться поступово, село за селом, вулиця за вулицею.
Питання фінансової підтримки, технічного оснащення експедиції взяв на себе ректорат. Перед експедицією кожен студент повинен навчитися працювати з фотоапаратом, відеокамерою, диктофоном. За місяць до проведення практики завідувач кафедри відвідує разом з керівником групи сільраду, де має проходити практика, знайомиться з директором школи, завідувачем клубу, домовляється про житло та харчування, укладає угоду про співпрацю.
За декілька днів до від’їзду студентів на практику проводяться організаційні збори, на яких керівник практики визначає основні завдання даного експедиційного сезону, його специфіку, представляє керівників груп, які в свою чергу інформують студентів про село, його історію, соціальний та національний склад населення, рід заняття, наявність школи, клубу. Акцентується також увага на організацію побуту студентів, зокрема харчування, проживання, медичну допомогу.
Село, сільська громада, її побут, мораль, спосіб спілкування мають свої особливості, з якими варто познайомити студентів заздалегідь. Наприклад, на селі заведено вітатися з кожним, а не тільки із знайомими та ріднею. Одягатися варто скромно, оскільки супермодний, екстравагантний одяг може лише завадити. Студенти повинні знати, що тут не слід демонструвати свою зверхність, міський менталітет, оскільки це може стати бар’єром у налагодженні контакту з інформаторами.
Слід відмітити, що успіх практики значною мірою залежить саме від того, як налагоджено контакти між студентами-практикантами та місцевим населенням, адже звістка про приїзд студентів-практикантів миттєво облетить невеличку сільську громаду разом зі сформованою думкою про те, як поводять себе гості. Тому правильно чинять ті керівники практики, які з метою налагодження контактів між студентами та мешканцями села організовують у перший день практики збори, концерти, залучають вихованців до спільної праці в полі. На першій зустрічі необхідно розповісти селянам про мету і завдання фольклорної практики та про те, яке значення має збереження усної народної творчості для майбутнього.
Доцільним є висвітлення факту проведення майбутньої фольклорної практики в районній газеті. Така попередня робота стимулюватиме бажання мешканців села допомогти студентам. За таких обставин навіть ті, хто не знає фольклору, активізуються, оскільки починають пригадувати імена тих, хто знає усну словесність, намагається познайомити гостей з ними. Велику допомогу у справі збирання фольклорного матеріалу надають учителі місцевої школи, філологи, завідувачі народними домами, працівники сільради, медпункту, спеціалісти сільського господарства. Так, у с.Кочубіївка Уманського району нашим першим помічником є голова КСП, який є справжнім патріотом, інтелігентом, його душа переповнена любов’ю до рідного слова, пісні. Він завжди радо приймає студентів-практикантів, про все дбає і в усьому допомагає.
Зібраний фольклорний матеріал служитиме основою для курсових, дипломних та магістерських робіт, а також для досліджень у науковій лабораторії «Етнологія Черкаського краю», тому керівник групи повинен подбати про добросовісне ставлення студентів до виконуваної роботи, адже тут фальсифікація, найменша фальш може нанести великої шкоди. У зв’язку з цим, ми рекомендуємо керівникам груп щоденно перевіряти студентські записи і виявляти цікавих інформаторів, а найбільш цінне взяти на спеціальний облік і самому зафіксувати.
Часто буває так, що перші дні дослідження не дають позитивних результатів: люди відмовляються співати, посилаючись на погану пам’ять чи зайнятість, знаходять інші причини для відмови. У такому випадку керівнику практики необхідно зразу ж з’ясувати, що саме заважає записуванню матеріалу, адже цілком можливо, що причина – у хибній методиці роботи з респондентами. З’ясування причин незнання фольклору мешканцями даної місцевості є теж цікавою проблемою, яка заслуговує на окреме дослідження.
Серед інформаторів переважну більшість становлять жінки, хоча зустрічаються поодинокі випадки, коли носіями фольклорної традиції виступають чоловіки. Студентів необхідно навчити спілкуватися як з жінками, так і чоловіками, навчити їх умінню «розговорити» співбесідника за допомогою цікавих запитань, тем, які є близькими для них, продумати кожну фразу так, щоб вона сприяла налагодженню контактів, народжувала бажання поговорити душа в душу.
Часом у процесі практики складається враження, нібито фольклорна традиція відсутня у даному селі, оскільки респонденти виконують в основному пісні літературного походження, які часто звучать по радіо, або співають «жорстокі романси». Хоча такий стан свідчить про незнання інформаторами традиційного фольклору, все ж не варто робити поспішні висновки. Цілком можливо, що інформатор співає те, що швидше виринуло у пам’яті, що «лежить на поверхні», однак за другим-третім разом зможе пригадати твори, які є справді зразками традиційного фольклору. Загальна тенденція свідчить: чим молодший інформатор, тим менше він знає зразків автентичного фольклору, і навпаки. Так, Смілянець Марія (с.Кочубіївка) знає багато купальських, русальних, весільних пісень. А її донька, Брацлавська Тетяна – співає здебільшого ліричні та жартівливі пісні.
Успіх фольклорної практики також залежить від побутових умов студентів, тому кафедрі необхідно подбати про вирішення цілої низки проблем: стосовно розпорядку дня, проживання, харчування, дотримання санітарних норм. Робочий день в експедиції залежить від ритму життя сільської громади, яка, як відомо, більшу частину свого часу проводить у праці на городі, в полі чи біля худоби, а відпочиває лише у свята. Враховуючи це, ми рекомендуємо студентам допомагати своїм респондентам у роботі. Спільна праця якнайкраще сприяє встановленню належних контактів. Адже відомо, що мірилом усіх цінностей на селі була і є праця: любить людина працювати – значить, шана їй і хвала; лінується, не дбає про господарство, пиячить – ганьба такому і зневага усієї громади, віри йому немає. Але хто не повірить людині, яка охоче береться за будь-яку роботу: наносить води худобі, висапає бур’ян, викосить траву. Отож, до обіду наші студенти допомагають селянам у господарстві, а в другій половині дня зустрічаються з ними з метою збирання фольклорних матеріалів. Ввечері студенти перевіряють записаний матеріал, коректують його, прослуховують аудіозаписи. Ввечері керівник практики підводить підсумки експедиційного дня, дає інструктаж на наступний день.
Дбають керівники практики про дозвілля студентів, воно теж мусить бути змістовним та високодуховним. Студенти повинні вдосталь поспілкуватися з природою, один з одним, зустріти схід сонця і помріяти біля спільного вогнища під тихими зорями, поспівати улюблених пісень, послухати спів соловейка.
Учасники фольклорного товариства імені Гната Танцюри на святі Купала у Софіївському парку
В кінці практики необхідно підвести її підсумки, подякувати за гостинність мешканцям села, залишити про себе добру пам’ять. З цією метою можна організувати публічний звіт з концертом. Випустити до цього дня газету, радіопередачу. Під час звітних зборів висловити щиру вдячність тим, хто ділився своїми знаннями, піснею, словом, шматочком свіжого хліба з печі, скляночкою молока, вручити їм невеличкі сувеніри. Особливо тепло сприймається глядачами виконання студентами-практиками записаних у селі пісень, танців, а особливо захоплено і розчулено їх сприймають ті, від кого записано твір. Ще краще, коли інформатори і студенти-практиканти разом виконують народні пісні; село тоді радіє, бо бачить, що праця не пропала даром.
Кожен студент повинен підготувати звіт про практику, у якому подається характеристика зібраного матеріалу за жанрами. Тут поміщають розповіді про талановитих виконавців та знавців фольклору, особливості побутування фольклору у даній місцевості, значення і місце його у культурному житті сучасного села.
Окрім звіту, студенти-практиканти повинні підготувати записи спеціально для архіву. Ці матеріали потрібно оформити впродовж одного місця. В Уманському педуніверситеті вони здаються у фонди лабораторії «Етнологія Черкаського краю». Традиційно за результатами фольклорної практики проводиться науково-практична конференція, на якій студенти виступають з повідомленнями про цікаві знахідки під час експедиції. Доповіді студентів висвітлюють такі важливі питання, як побутування окремих фольклорних жанрів, деформаційні процесі у фольклорі, відображення у фольклорі політичних, економічних проблем сьогодення. Вони містять інформацію про талановитих виконавців, активні і пасивні жанри фольклору у сучасному селі.
М. Г. Жулинський та І. Ф. Драч у лабораторії «Етнологія Черкаського краю»
До конференції студенти готують також виставку предметів побуту, вишиванок, які були знайдені під час роботи експедиції. Окрім того, кожен студент бере участь у концерті, де виконуються твори, записані під час фольклорної практики.
Народний аматорський колектив «Софія» на святі дня міста Умані, 2002 р.
Зазвичай до звітної конференції студенти кожної групи готують газету, на шпальтах якої вміщують розповіді про зустрічі з цікавими інформаторами, зразки записаних творів, фрагменти польового щоденника, нариси про історію села, його людей та літературні портрети носіїв фольклорної традиції. Як правило, демонструється відеофільм про експедиційний сезон, відзнятий і змонтований лаборантами кафедри. На засіданні вченої ради університету кращі матеріали фольклорної практики рекомендуються до друку.